Рішення

від 08.06.2018 по справі 910/3372/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2018Справа № 910/3372/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 1 666 000 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Гербеда Г.Г. - по дов.

від відповідача: Бойко Д.О. - по дов.

від третьої особи: ОСОБА_2. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ про стягнення 1 666 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання юридичних послуг №02/01/2015 від 12.01.2015р. в частині сплати заборгованості за надані абонентські послуги у розмірі 1 666 000 грн.

Ухвалою від 27.03.2018р. відкрито провадження по справі №910/3372/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.04.2018р.

Відповідач у відзиві визнав обставини, наведені позивачем у позові, обґрунтованими та наголосив на наявності намірів сплатити заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста у разі виникнення фінансової можливості.

18.04.2018р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Розгляд означеного клопотання судом було відкладено до наступного судового засідання.

18.04.2018р. судом відкладено підготовче засідання на 07.05.2018р.

У судовому засіданні 07.05.2018р. судом було розглянуто та задоволено клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; розгляд справи відкладено на 21.05.2018р.

Ухвалою від 07.05.2018р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

У судовому засіданні 21.05.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження. При цьому, суд виходив з наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження по справі, визначено ст.227 Господарського процесуального кодексу України. Право суду на зупинення провадження по справі та підстави вчинення таких дій визначено у ст.228 вказаного нормативно-правового акту.

Згідно з п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі, йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Наразі, на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження по справі представником третьої особи було представлено суду копію позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста та Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ про визнання недійсним договору №1/01/2015р. від 12.01.2015р., з відміткою про реєстрації вхідної кореспонденції Солом'янським районним судом міста Києва та звіт про автоматизований вказаного позову.

Суд зазначає, що норма п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України пов'язує зупинення провадження справи саме з розглядом у порядку, зокрема, цивільного судочинства іншої справи, тоді як у даному випадку, доказів відкриття провадження за вказаним вище позовом третьою особою надано не було.

Отже, з огляду на викладене вище, клопотання ОСОБА_1 було залишено судом без задоволення як таке, що позбавлене належного доказового обґрунтування.

Судом також було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів як того, що не відповідає приписам ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.05.2018р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до розгляду по суті на 04.06.2018р.

04.06.2018р. судом було відкладено судове засідання на 08.06.2018р.

У судовому засіданні 08.06.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження по справі, яке було подано до суду 06.06.2018р. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник третьої особи посилався на те, що у провадженні Солом'янського районного суду м.Києва перебуває справа №760/12872/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста та Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №1/01/2015 від 12.01.2015р., на підтвердження чого надано відповідну ухвалу суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проте, за приписами ч.3 ст.195 вказаного нормативно-правового акту провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Враховуючи, що 21.05.2018р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до розгляду, клопотання третьої особи, подане 06.06.2018р., про зупинення провадження з підстави, що передбачена п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, підлягає залишенню без задоволення як таке,що суперечить приписам ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2018р. надав усні пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову не заперечував.

Представником третьої особи було надано заперечення по суті справи.

В судовому засіданні 08.06.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста (юридична компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ (замовник) було укладено договір №02/01/2015 (з урахуванням змісту додаткової угоди від 30.12.2016р.) про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а юридична компанія приймає на себе зобов'язання здійснити на належному рівні, вказані в цьому договорі, та передати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти виконані роботи та виплатити виконавцеві винагороду за виконання робіт.

У п.1.2 договору №02/01/2015 від 12.01.2015р. контрагентами погоджено невиключний перелік юридичних послуг у вигляді юридичного обслуговування, які надаються юридичною компанією у межах вказаного правочину.

За умовами п.3.1 договору №02/01/2015 від 12.01.2015р. вартість юридичних послуг визначається в актах виконаних робіт, які надаються юридичною компанією.

Оплата абонентської плати здійснюється протягом місяця з дня підписання акту наданих послуг (виконаних робіт). Виконавець надає замовнику акти наданих юридичною компанією послуг за звітний місяць та їх вартість згідно з договором. Замовник зобов'язаний підписати даний акт протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю вмотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем послугам згідно з умовами цього договору та вимогам, встановленим чинним законодавством України (п.п.3.4, 3.6 договору №02/01/2015 від 12.01.2015р.).

За умовами п.10.1 вказаного правочину цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до виконання своїх обов'язків сторонами.

Наразі, твердження третьої особи стосовно підписання вказаного вище правочину з боку замовника неповноважною особою, що вказує на недійсність договору №02/01/2015 від 12.01.2015р., не нівелюють презумпції правомірності правочину та наявності у суду підстав станом на момент вирішення спору по суті приймати вказаний договір в якості належної підстави для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків з надання юридичних послуг. При цьому, суд виходить з наступного.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наразі, належних та допустимих у розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів визнання договору №02/01/2015 від 12.01.2015р. недійсним у визначеному чинним законодавством порядку матеріали справи не містять.

До того ж, суд зауважує, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста та Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ про визнання вказаного вище правочину недійсним, третя особа не позбавлена права та можливості звернутись до суду з заявою про перегляд рішення по справі №910/3372/18 за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд звертає увагу третьої особи на тому, що згідно ч.3 ст.237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Тобто, у даному випадку твердження третьої особи щодо наявності підстав для визнання недійсним договору №02/01/2015 від 12.01.2015р. не свідчать про наявність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору.

Отже, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №02/01/2015 від 12.01.2015р., як підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, на виконання умов договору №02/01/2015 від 12.01.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ прийнято за відповідними актами юридичні послуги за період з 12.01.2015р. по 30.04.2015р. на суму 365 000 грн. (акт від 30.04.2015р.), за період з 01.09.2016р. по 30.12.2016р. на суму 365 000 грн. (акт від 30.12.2015р.), з 01.01.2017р. по 30.04.2017р. на суму 365 000 грн. (акт від 30.04.2017р.), за період з 01.04.217 по 31.08.2017р. на суму 365 000 грн. (акт від 31.08.2017р.) та за період з 01.09.2017р. по 22.12.2017р. на суму 206 000 грн. (акт від 22.12.2017р.), що загалом становить 1 666 000 грн. Вказані акти підписані представниками обох контрагентів та скріплені печатками суб'єктів господарювання.

Наразі, твердження третьої особи про те, що вказані акти складено на виконання договору №02/01/2015 від 12.01.2015р., тоді як до матеріалів справи надано договір №1/01/2015 від 12.01.2015р., суд до уваги не приймає як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Зокрема, позивачем представлено до матеріалів справи додаткову угоду від 30.12.2016р. до договору про надання юридичних послуг, в якій сторонами засвідчено, що при укладанні 12.01.2015р. договору про надання юридичних послуг між замовником та юридичною компанією сторонами випадково внаслідок механічної помилки (описки) зазначено в назві договору №1/01/15 , в той час, як точним номером договору є номер №02/01/2015 . З огляду на наведене, сторонами було досягнуто згоди щодо зміни назви укладеного 12.01.2015р. договору на договір про надання юридичних послуг №02/01/2015 .

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд приймає до уваги представлені до матеріалів справи акти в якості належних та допустимих доказів виконання юридичною компанією та прийняття замовником послуг за договором №02/01/2015 від 12.01.2015р. на суму 1 666 000 грн.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Товариством з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ юридичні послуги, які було надано Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста оплачено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 1 666 000 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За приписами ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.903 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, у п.п.3.4, 3.6 договору №02/01/2015 від 12.01.2015р. контрагентами досягнуто згоди, що оплата абонентської плати здійснюється протягом місяця з дня підписання акту наданих послуг (виконаних робіт). Виконавець надає замовнику акти наданих юридичною компанією послуг за звітний місяць та їх вартість згідно з договором. Замовник зобов'язаний підписати даний акт протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю вмотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем послугам згідно з умовами цього договору та вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Отже, виходячи з вищевикладених правових норм та умов укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що строк оплати замовником наданих юридичною компанією послуг на суму 1666000 грн., настав.

Проте, як вказувалось вище, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджено, Товариством з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ юридичні послуги, які було надано Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста оплачено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 1 666 000 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач підтвердив обставини, які повідомлені позивачем, та належних і допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №02/01/2015 від 12.01.2015р. щодо оплати послуг не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста до Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ про стягнення 1 666 000 грн.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів тс.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКОІНВЕСТ (03061, м.Київ, вул.Суздальська, будинок 13, офіс 5, ЄДРПОУ 23507032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста (03039, м.Київ, проспект Лобановського, будинок 119, ЄДРПОУ 32070753) заборгованість в розмірі 1 666 000 грн. та судовий збір в сумі 24 990 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 14.06.2018

Суддя Спичак О.М.