Рішення

від 05.06.2018 по справі 826/595/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 05 червня 2018 року                                             справа №826/595/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ТСК Проф” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ТСК Проф”) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року №0021151404 В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ “Канремторг” підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “ТСК Проф” дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/595/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 01 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 31 жовтня 2016 року №0021151404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ТОВ “ТСК Проф” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 382655,00 грн., у тому числі за основним платежем на 306  124,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 76  531,00  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 13 жовтня 2016 року №249/26-15-14-04-03 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ТСК Проф” (код ЄДРПОУ 38040322) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “Канремторг” (код ЄДРПОУ 39915974) за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 306  124,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ “Канремторг” у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме не надання документів, що засвідчують якість товару, зокрема сертифікат якості, сертифікат санітарно-епідеміологічного характеру, технічний паспорт; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення та заявки позивача на поставку товару Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ “Канремторг”; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “ТСК Проф” (покупець) та ТОВ  “Канремторг” (постачальник) 12 грудня 2015 року укладено договір поставки №К-121215, за умовами якого постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця товари, а саме асортимент, кількість, та вартість, який визначена в специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних до Договору, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Замовлення покупця на поставку товару обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові в усній та письмовій формі, засобами поштового зв'язку, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у іншій спосіб, прийнятий для покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та, в разі необхідності, місце поставки товару (пункт 2.1 договору). В підтвердження прийняття замовлення постачальник, протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру (пункт 2.2 договору). З специфікації від 12 грудня 2015 року №1 до договору поставки від 12 грудня 2015  року №К-121215 вбачається, що ТОВ “Канремторг” поставляло позивачу термофляги у кількості 9744 шт. на загальну суму 1  836  744,00 грн. ТОВ “Канремторг” виписало позивачу рахунок-фактуру від 14 грудня 2015 року №РФ-00001245 та податкові накладні від 28 грудня 2015 року №1201 на загальну суму 282  750,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 47  125,00  грн.; від 28 грудня 2015  року №1202 на загальну суму 286  519,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 47  753,33  грн.; від 28 грудня 2015 року №1203 на загальну суму 278  980,01 грн., у тому числі податок на додану вартість 46  496,67  грн.; від 28 грудня 2015 року №1204 на загальну суму 250  705,01 грн., у тому числі податок на додану вартість 41  784,17  грн.; від 28 грудня 2015  року №1205 на загальну суму 288  405,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 48  067,50  грн.; від 28 грудня 2015 року №1206 на загальну суму 263  899,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 43  983,33  грн.; від 28 грудня 2015 року №1207 на загальну суму 185  484,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 30  914,00  грн. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджують копії відповідних платіжних доручень. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних, ТОВ “Канремторг”, у зв'язку із придбанням товарів. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної контрагент позивача – ТОВ “Канремторг”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться у справі, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201  Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання послуг і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Матеріали справи свідчать, що придбані у ТОВ “Канремторг” товари купувались з метою подальшого продажу третім особам. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії документів по відносинам із подальшої поставки товарів, а саме: господарський договір із покупцем, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні, виписки банку. Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ “Канремторг” із документами, які підтверджують подальший рух запакованого товару, свідчить, що позивач придбавав послуги з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. Разом з цим, судом не беруться до уваги посилання контролюючого органу щодо ненадання позивачем сертифікатів якості, сертифікатів санітарно-епідеміологічного характеру, технічний паспорт на поставлений товар, з огляду на те, що вказані документи не є первинними у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; крім того контролюючим органом не надало суду доказів, які б підтверджували звернення до позивача із вимогою надати такі документи в ході перевірки, а позивач відмовився їх надати, а саме відповідного акта відмови у наданні документів, що передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України. При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Канремторг” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду в м. Києві від 29 березня 2016 року №757/14274/16-к, якою досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 2014 року по 2016 рік невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрували на ім'я підставних осіб, зокрема ТОВ  “Канремторг”, за наслідками чого накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ “Канремторг”, з огляду на те, що в матеріалах справи наявна ухвала Печерського районного суму м. Києві від 29 квітня 2016 року у справі №757/18120/16-к, якою знято арешт з рахунків ТОВ “Канремторг”, оскільки посадові особи товариства не є підозрюваними чи обвинуваченими у даному кримінальному провадженні. Крім того, зазначена ухвала не впливає реальність господарських операцій, оскільки не має преюдиційного значення. Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним. Таким чином, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 31 жовтня 2016 року №0021151404 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ТСК Проф” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК Проф”  (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86; код 38040322) задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код 39439980) від 31  жовтня 2016 року №0021151404. 3.  Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК Проф” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7  117,82 грн. (сім тисяч сто сімнадцять гривень вісімдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                               В.А. Кузьменко