Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/7470/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2018 року справа №826/7470/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Шепеля В.С.;

відповідача: Грамми Ю.В.;

третьої особи: не з'явились

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі по тексту - ТОВ "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ") доНаціональної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - відповідач, Національна комісія) третя особаПублічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АЛЬТАІР ІНВЕСТ" (далі по тексту - третя особа ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ") провизнання протиправним, нечинним та скасування рішення від 08 вересня 2016 року №915 "Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, крім операцій, пов'язаних з викупом та спадкуванням" в частині включення в додаток 1 переліку товариств, яким з 08 вересня 2016 року зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, крім операцій, пов'язаних з викупом та спадкуванням даних цінних паперів товариства під №23 ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ" На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 травня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним розпорядження щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ", у зв'язку із тим, що зупинення внесення змін безстроково не відповідає пункту 30 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та порушує право власності позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7470/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов у якому зазначив про відповідність оскаржуваного розпорядження вимогам закону, та звертав увагу на відсутність у ТОВ "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" порушеного права.

Третя особа в письмових поясненнях з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

В судовому засіданні 31 травня 2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив, представник третьої особи до суду не прибув.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до рішення НКЦПФР від 08 вересня 2016 року №915 "Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, крім операцій, пов'язаних з викупом та спадкуванням" відповідно до пункту 30 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", у зв'язку із виявленням НКЦПФР порушень вимог пунктів 4 та 5 частини другої статті 39 Закону України "Про інститути спільного інвестування", та з метою захисту прав інвесторів у цінні папери, вирішено зокрема зупинити з 08 вересня 2016 року внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів товариств згідно переліку, що додається, крім операцій, пов'язаних з викупом та спадкуванням.

У переліку товариств, яким зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, за порядковим №23 вказано ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ".

Статтею 2 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється зокрема у формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Пункт 4 частини першої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначає, що одним із основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Наведені норми законодавства вказують, що НКЦПФР має право зупиняти внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента з метою захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери.

Як зазначає відповідач, за результатами аналізу інформації, яка надходить до Комісії було виявлено невиконання ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ" вимог пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про інститути спільного інвестування", згідно з якою корпоративний фонд ліквідується в обов'язковому порядку, якщо протягом одного місяця після закінчення дії договору з компанією з управління активами та/або зберігачем активів корпоративного фонду строк дії такого договору не продовжено або не укладено договір з іншою компанією з управління активами та/або зберігачем активів корпоративного фонду.

Відповідач вказує, що до НКЦПФР не надходили документи, які свідчать про початок процедури ліквідації з боку ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ" та не усунуто вказане порушення, з урахуванням чого для захисту прав інвесторів Комісія прийняла оскаржуване рішення.

Посилання позивача на те, що в оскаржуваному рішенні не вказано строку, до якого зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ", залишаються судом поза увагою, оскільки пункт 30 частини першої статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" прямо встановлює, що рішення про зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів приймається до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення; крім того, закон не вимагає зазначення у рішенні конкретної дати, до якої зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку, а відсутність такої дати в оскаржуваному рішенні не впливає на його правомірність.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте НКЦПФР на підставі та у межах повноважень, встановлених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Суд також вважає, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналогічні правові норми містить нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, а саме.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Під порушенням прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, які були спричинені рішенням органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилається на те, що він є власником цінних паперів емітента - ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ", посилаючись на договір купівлі-продажу цінних паперів від 30 липня 2015 року №БВ1-БО53/5 на виконання замовлення №5 до договору на брокерське обслуговування від 24 липня 2015 року №БО53, що укладений із ТОВ "Сейм Інвест", та попередній договір №01-09/16 купівлі-продажу від 01 вересня 2016 року, укладений із Компанією Balfern LP.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зазначені договори не підтверджують право власності ТОВ "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на цінні папери, емітовані ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ", оскільки відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Проте, позивач не надав суду виписку з рахунка в цінних паперів ТОВ "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", яка б підтверджувала наявність станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та на день звернення до суду права на цінні папери, емітовані ПАТ "ЗНФКІФ "АЛЬТАІР ІНВЕСТ".

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про скасування рішення НКЦПФР нормативно не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПОЙНТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (65020, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, б. 76, кабінет 39А; ідентифікаційний код 34506439) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко