Рішення

від 14.06.2018 по справі 927/306/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2018 року м. Чернігівсправа №927/306/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Комунальне підприємство Діловий центр Чернігівської обласної ради,

код ЄДРПОУ 33469496, проспект Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігів-Житлобудвест ,

код ЄДРПОУ 33800300, проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005

адреса для листування: АДРЕСА_1, 14000

Предмет спору: про стягнення 9828,34 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством Діловий центр Чернігівської обласної ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігів-Житлобудвест , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 9828,34 грн, з яких 6322,44 грн основного боргу, 945,94 грн пені, 1113,94 грн інфляційних нарахувань, 822,78 грн - 10% річних та 623,24 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №31/11 від 24.05.2011.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2018 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 26.04.2018 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 26.04.2018, направлена на юридичну адресу відповідача та адресу для листування, зазначені у позовній заяві, повернулась неврученою з відмітками поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання .

Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), відповідно до якого місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігів-Житлобудвест : 14005, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Миру, 49-А.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки ухвала суду від 26.04.2018 направлялась відповідачу на адреси, вказані в позовній заяві та ЄДР, і повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання , суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

За приписами ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, ухвалою суду від 08.06.2018 продовжено розгляд справи та встановлено додатково відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов, з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень, з доданими до нього документами.

08.06.2018, тобто у встановлений строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він повністю визнає позовні вимоги позивача.

Суд долучив поданий відповідачем відзив до матеріалів справи, а спір вирішується з його урахуванням.

У наданих позивачем поясненнях зазначено, що відповідно до умов ОСОБА_1 обов'язком Орендаря (відповідача) було внести завдаток, проте Орендар жодного завдатку не сплачував. Позивач вказує, що станом на 07.06.2018 борг з орендної плати за січень 2018 року сплачено у повному обсязі. Також позивачем зазначено розрахунок розміру орендної плати за жовтень 2016, з урахуванням її індексації, що становить 2107,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 24.05.2011 між Комунальним підприємством Діловий центр Чернігівської обласної ради (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігів-Житлобудвест (далі - Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №31/11 (далі - Договір) (а.с.18-23).

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (далі - ОСОБА_1), розташованій за адресою: проспект Миру, 49-А у місті Чернігові, та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства Діловий центр Чернігівської обласної ради.

Приміщення з однієї кімнати (№904), яке знаходиться на 9 поверсі у вищезазначеній будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) 26,9 кв. м, корисною площею 17,1 кв. м, що не має окремого входу (п. 1.1.1 ОСОБА_1).

. ОСОБА_2, визначена згідно зі звітом про оцінку на 10.02.2011 і становить за незалежною оцінкою 75625,68 грн (п. 1.1.2 ОСОБА_1).

ОСОБА_3 передається в оренду з метою розміщення офісу (п. 1.2 ОСОБА_1).

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_1 Орендар вступає у строкове платне користування ОСОБА_3 у термін, указаний у ОСОБА_1, але не раніше дати підписання сторонами цього ОСОБА_1 та акта прийому-передачі ОСОБА_1, який є невід'ємною частиною цього ОСОБА_1 (Додаток №1).

Згідно з п. 2.3 ОСОБА_1 у разі припинення цього ОСОБА_1 повертається Орендарем Орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. ОСОБА_3 вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 3.1 ОСОБА_1 встановлено, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який Орендар вносить Орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності Орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі майна в оренду та акту приймання-передачі майна з орендного користування.

Відповідно до п 3.3 ОСОБА_1 розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання) з урахуванням результатів конкурсу на право оренди ОСОБА_1.

Згідно з п. 3.4 ОСОБА_1 базовий розмір запропонованої орендарем орендної плати визначений згідно протоколу №3 засідання конкурсної комісії від 23.05.2011 і становить 967,06 грн (без ПДВ).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди (червень 2011 року) визначається шляхом множення базового розміру орендної плати на індекси інфляції за квітень, травень та червень 2011 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.5 ОСОБА_1).

Відповідно до п. 3.6 ОСОБА_1 орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно у 10-денний строк після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць згідно виставлених рахунків Орендодавцем шляхом перерахування на поточні рахунки Орендодавця та обласного бюджету у співвідношенні: 50% - до обласного бюджету, 50% - Орендодавцю, згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати (п. 3.7 ОСОБА_1).

Згідно з п. 3.8 ОСОБА_1 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.11 ОСОБА_1 зобов'язання Орендаря забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься у рахунок плати за два останні місяці оренди, а також/або в інший спосіб, визначений чинним законодавством.

Позивач вказує, що Орендар (відповідач) жодного завдатку не сплачував.

Доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не надав.

За умовами п. 3.12 ОСОБА_1 у разі припинення (розірвання) ОСОБА_1 оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення ОСОБА_1 за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії ОСОБА_1 оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до обласного бюджету та Орендодавцю.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ОСОБА_1 оренди, у тому числі зміну або розірвання його в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 9.1 ОСОБА_1).

У разі несвоєчасного виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, Орендар повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми (п. 9.5 ОСОБА_1).

Цей договір діє з 01.06.2011 по 28.05.2014 включно (п. 10.1 ОСОБА_1).

ОСОБА_4 було передано позивачем відповідачу відповідно до акту №1 прийому-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 01.06.2011 (Додаток №1 до ОСОБА_1) (а. с. 24).

У подальшому, додатковими угодами №1 від 20.06.2013, №2 від 15.05.2014, №3 від 10.12.2014, №4 від 04.06.2015, №5 від 25.12.2015 та №6 від 06.06.2016 до ОСОБА_1 вносились зміни, зокрема, п. 3.3, 3.6, 10.1 цього договору викладались у новій редакції (а.с. 25-38).

Додатковою угодою №1 від 20.06.2013 п. 3.6 ОСОБА_1 викладено у такій редакції:

3.6. Орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно у 10-денний строк після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць згідно виставлених рахунків Орендодавцем у співвідношенні, встановленому діючою Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням суду обласної ради.

Перерахування розміру орендної плати здійснюється Орендарем на підставі рахунку та Акту наданих послуг, які щомісячно надаються Орендодавцем.

Орендар повинен підписати та повернути Орендодавцеві акт наданих послуг не пізніше 3-х днів з моменту його отримання від Орендодавця .

Додатковою угодою №2 від 15.05.2014 пункти 3.3, 10.1 ОСОБА_1 викладено у такій редакції:

3.3. Розмір орендної плати визначається на підставі діючої Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25 березня 2011 року (3 сесія 6 скликання) із змінами та доповненнями та з врахуванням запропонованої Орендарем орендної плати, визначеної згідно протоколу №3 засідання конкурсної комісії від 23 травня 2011 року .

10.1. Цей Договір діє по 31 грудня 2014 року включно .

Згідно з розрахунком №1 розміру орендної плати за оренду майна комунальної власності області по проспекту Миру, 49-А у м. Чернігові, який є Додатком №1 до Додаткової угоди №2 від 15.05.2014, загальний розмір орендної плати (без ПДВ) за базовий місяць (квітень 2014 року) становить 1026,30 грн (а.с. 30).

Додатковими угодами №3 від 10.12.2014, №4 від 04.06.2015, №5 від 25.12.2015 та №6 від 06.06.2016 внесено зміни до п. 10.1 ОСОБА_1, а саме строк дії цього договору продовжувався, востаннє, додатковою угодою №6 від 06.06.2016, - до 31.12.12.2016 включно.

Як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за ОСОБА_1, не сплатив позивачу орендну плату за жовтень-грудень 2016 року.

Позивачем надано рахунки, які виставлялись відповідачу за оренду приміщення, та залишились неоплаченими останнім: №УА-0001308 від 31.10.2016 (за жовтень 2016 року) на суму 2107,48 грн, №УА-0001431 від 30.11.2016 (за листопад 2016 року) на суму 2107,48 грн, №УА-0001625 від 31.12.2016 (за грудень 2016 року) на суму 2107,48 грн (а.с. 45-47).

Також сторонами підписано акти надання послуг з оренди приміщення за жовтень-грудень 2016 року: №УА-0001308 від 31.10.2016 (за жовтень 2016 року) на суму 2107,48 грн, №УА-0001431 від 30.11.2016 (за листопад 2016 року) на суму 2107,48 грн, №УА-0001625 від 31.12.2016 (за грудень 2016 року) на суму 2107,48 грн (а.с. 48-50).

Відповідно до акту №2 прийому-передачі із орендного користування майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованого по проспекту Миру, 49-А у м. Чернігові від 31.01.2017, підписаного сторонами, відповідач повернув позивачу ОСОБА_3 (Додаток №2 до ОСОБА_1) (а. с. 39).

Позивач зазначає, що заборгованості зі сплати орендної плати за січень 2017 року відповідач не має.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2018, підписаного сторонами, заборгованість відповідача за оренду приміщення перед позивачем становить 6322,44 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості у розмірі 6322,44 грн, позивачем нараховано відповідачу 945,94 грн пені (за період з 23.10.2017 по 20.04.2018), 1113,94 грн інфляційних нарахувань (за період з 22.11.2016 по 12.04.2018), 822,78 грн - 10% річних (за період з 22.11.2016 по 20.04.2018) та 623,24 грн штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 3.6 ОСОБА_1 орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно у 10-денний строк після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць згідно виставлених рахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови ОСОБА_1 (п. 3.6) та норми Цивільного кодексу України щодо обчислення строків, останнім днем сплати відповідачем орендної плати за жовтень 2016 року є 21.11.2016, за листопад 2016 року - 20.12.2016, за грудень 2016 року - 23.01.2017.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за ОСОБА_1 не виконав та не сплатив позивачу орендну плату за жовтень 2016 року - грудень 2016 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 6322,44 грн.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2018 та відзиву на позовну заяву, відповідач визнає наявність у нього заборгованості за ОСОБА_1 перед позивачем у розмірі 6322,44 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за оренду приміщення у визначений договором строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 6322,44 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 945,94 грн пені (за період з 23.10.2017 по 20.04.2018), 1113,94 грн інфляційних нарахувань (за період з 22.11.2016 по 12.04.2018), 822,78 грн - 10% річних (за період з 22.11.2016 по 20.04.2018) та 623,24 грн штрафу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Сторонами у пункті 3.7 ОСОБА_1 погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Крім того, пунктом 3.8 ОСОБА_1 встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Умовами ОСОБА_1 сторонами не визначено іншого порядку нарахування пені.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 23.10.2017 по 20.04.2018, тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, а не з часу, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що нарахування позивачем пені за період з 23.10.2017 по 20.04.2018, з огляду на положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не відповідає вимогам закону.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічні висновки викладені у листі Верховного суду України від 03.04.1997 N 62-97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Пунктом 9.5 ОСОБА_1 встановлено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, Орендар повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 та від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 632,24 грн штрафу та 1113,94 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, останнім днем сплати відповідачем орендної плати за жовтень 2016 року є 21.11.2016, за листопад 2016 року - 20.12.2016, за грудень 2016 року - 23.01.2017.

Таким чином, нарахування 10% річних на заборгованість за жовтень 2016 року (на підставі рахунку №УА-0001308 від 31.10.2016, акту надання послуг №УА-0001308 від 31.10.2016) має здійснюватись з 22.11.2016, за листопад 2016 року (на підставі рахунку №УА-0001431 від 30.11.2016, акту надання послуг №УА-0001431 від 30.11.2016) - з 21.12.2016, за грудень 2016 року (на підставі рахунку №УА-0001625 від 31.12.2016, акту надання послуг №УА-0001625 від 31.12.2016) - з 24.01.2017.

Позивачем правильно визначено період нарахування 10% річних, проте їх розмір обраховано невірно.

Розмір 10% річних, перерахований судом відповідно до відповідно до приписів чинного законодавства України та умов ОСОБА_1, становить 838,87 грн (за період з 22.11.2016 по 20.04.2018 - 297,29 грн, за період з 21.12.2016 по 20.04.2018 - 280,60 грн, за період з 24.01.2017 по 20.04.2018 - 260,98 грн), тобто є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому суд доходить висновку, що стягненню підлягає сума 10% річних, яка заявлена позивачем до стягнення, тобто 822,78 грн.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд приймає визнання відповідачем позову в частині основного боргу, інфляційних втрат, 10% річних та штрафу, оскільки це не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а в частині визнання пені відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки такі вимоги суперечать закону.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки відповідачем подано відзив про визнання позову вже після початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, позивачу поверненню не підлягають, а тому відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 130, 165, 191, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову в частині стягнення пені.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігів-Житлобудвест (код ЄДРПОУ 33800300, проспект Миру, 49-А, м. Чернігів, 14005, адреса для листування: АДРЕСА_1, 14000) на користь Комунального підприємства Діловий центр Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 33469496, проспект Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005) 6322,44 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 1113,94 грн інфляційних втрат, 822,78 грн - 10% річних, 623,24 грн штрафу та 1592,41 грн витрат зі сплати судового збору

4. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун