Постанова

від 07.06.2018 по справі 804/8332/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2018 рокусправа № 804/8332/17 головуючий суддя І інстанції - Рябчук О.С.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванов С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОММОДІТІ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі № 804/8332/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОММОДІТІ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОММОДІТІ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року № НОМЕР_1, від 30 листопада 2017 року № НОМЕР_2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОММОДІТІ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОММОДІТІ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а тому неподання товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Крім того, платник податків при здійсненні обчислення та сплати податків і зборів не зобов'язаний використовувати сертифікати або паспорти якості на отримуваний товар, і відповідно, не зобов'язаний здійснювати їх облік та зберігати останні. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань. Стосовно вироку суду від 20.02.2017 року зауважено, що вказаний вирок не є безумовною підставою для висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства, оскільки вирок суду поширюється лише на засудженого (виправданого).

Відповідачем подано відзив, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Зауважено, що видаткові накладні не містять інформації щодо особи, яка отримала товар, дату та номер довіреності на отримання нафтопродуктів, а тому видаткові накладні не можуть бути прийняті як первинні документи. Крім того, позивачем не було надано до перевірки актів прийому-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортних документів. Наголошено на існуванні вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 2015, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 2015 КК України в частині створення (придбання) фіктивних суб'єктів господарювання ТОВ Торрін та ТОВ Шкас Інвест .

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Подане представником позивача - адвокатом ОСОБА_1, клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на зайнятість останнього в іншому судовому засіданні, на переконання колегії суддів апеляційного суду, є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки жодних доказів зазначених у клопотанні обставин заявником надано не було, як і не надано доказів відсутності у позивача можливості забезпечити явку іншого повноваженого представника або директора підприємства та з урахуванням приписів ст. 309 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОММОДІТІ зареєстровано 27.09.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 30536344.

14.11.2017 р. Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОММОДІТІ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Торрін та Товариством з обмеженою відповідальністю Шкас Інвест за листопад 2014 р.

За результатами перевірки складено акт № 157/28-01-46-14-30536344 від 17.11.2017 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОММОДІТІ :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2014 р. у сумі 269 215,83 грн.;

- п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1, 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено податок на прибуток за 2014 р. у сумі 533 047,65 грн.

30.11.2017 р. на підставі акту № 157/28-01-46-14-30536344 від 17.11.2017 р. Офісом великих платників податків ДФС винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки контрагенти позивача ТОВ Торрін та ТОВ Шкас Інвест , відповідно до вироку Орджонікідзевського суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року, який набрав законної сили, створені без мети ведення фінансово-господарської діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки. Крім того, позивачем не надано до перевірки доказів здійснення транспортування товару від постачальника до покупця, доказів здійснення оплати товару, сертифікатів або паспортів якості.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ Торрін та ТОВ Шкас Інвест .

01.11.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОММОДІТІ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торрін (Постачальник) укладено договір поставки № 1201.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору предметом договору є постачання товару, найменування, кількість та одиниця виміру якого визначені у видаткових накладних.

Відповідно до первинних документів позивача здійснювалося постачання бензину автомобільного А-95.

03.11.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД КОММОДІТІ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шкас Інвест (Постачальник) укладено договір поставки № 11.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору предметом договору є постачання товару, найменування, кількість та одиниця виміру якого визначені у видаткових накладних.

Відповідно до первинних документів позивача здійснювалося постачання бензину автомобільного А-95.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами надано копії первинних документів фінансово-господарської діяльності, а саме: договора; видаткові накладні, акти узгодження остаточної ціни продажу товару.

Надані позивачем видаткові накладні складені 03.11.2014 р., 04.11.2014 р. по ціні, яка вже відкоригована у зв'язку зі зміною ціни товару, але дане коригування відбулось 26.12.2014 р. (акт № 1 від 26.12.2014 р.). Розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН 26.12.2014 р.

Крім того, видаткові накладні складені 03.11.2014 р. та 04.11.2014 р. по договору поставки № 1201 від 01.11.2014 р., а податкові накладні складені 30.11.2014 р.

При цьому, до перевірки позивачем не надано документів, які підтверджують фактичне отримання та транспортування товару: акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості товару, платіжні доручення.

У видаткових накладних не зазначено особу, яка отримала товар, дату та номер довіреності на отримання нафтопродуктів.

Підприємством не надано сертифікати або паспорти якості на товар, товарно-транспортні накладні, подорожні листи на перевезення вантажу.

Більш того, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 р. у справі № 335/13457/16-к, який набрав законної сили, встановлено наступні обставини:

У червні 2013 року у ОСОБА_2 виник умисел на незаконне збагачення шляхом зайняття фіктивним підприємництвом шляхом створення або придбання фіктивних підприємств із залученням до цієї діяльності інших співвиконавців та осіб, яких використовував у злочинних планах без їх відома, чим займався до лютого 2015 року.

Згідно з вказаним злочинним наміром, шляхом використання завідомо неправдивих відомостей, що занесені в офіційні бухгалтерські, податкові та інші документи про нібито проведені фінансово-господарські операції, фіктивні суб'єкти господарської діяльності, які фактично контролювались ОСОБА_2, повинні були безпідставно формувати податковий кредит з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам вигодонабувачам та отримувати від них безготівкові кошти на банківські рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності у банківських установах, та після здійснення ланцюга транзитних перерахувань коштів між рахунками підконтрольних фіктивних підприємств, переводити їх у готівку та повертати замовникам - вигодонабувачам за вирахуванням процентів від суми угоди за прикриття діяльності, що дає змогу реально діючим підприємствам ухилятись від сплати податків.

При цьому, відповідно до власних злочинних намірів та відведених собі організаторських обов'язків, ОСОБА_2 вирішив здійснювати пошук осіб, які б не були обізнані про порядок створення та реєстрації суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх господарську діяльність та оподаткування, не мали усвідомлювати змісту та наслідків своїх дій при реєстрації на їх ім'я нових підприємств або перереєстрації раніше створених підприємств. Переважно такі особи підшукувались ОСОБА_2 з кола осіб, які зловживають алкоголем, мають низький соціальний статус та матеріальні проблеми, не мають постійного працевлаштування.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 03.11.2014 року ОСОБА_2, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_3, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_2, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ Шкас Інвест (код за ЄДРПОУ 39432718).

Так, ОСОБА_3, перебуваючи у невстановленому під час досудового слідства місці, на прохання ОСОБА_2, підписав протокол № 2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ Шкас Інвест , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ Шкас Інвест , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Шкас Інвест на нового власника та директора ОСОБА_3, ОСОБА_2, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 04.11.2014 року по 01.03.2015 року, наступним підприємствам: - листопад 2014 року: ТОВ ТРЕЙД КОММОДІТІ у сумі 129375,81 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 11.11.2014 року ОСОБА_2, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_4, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_2, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ "Торрін" (код за ЄДРПОУ 39432750).

Так, ОСОБА_4, перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці, на прохання ОСОБА_2, підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ Торрін , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ Торрін , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Торрін на нового власника та директора ОСОБА_4, ОСОБА_2, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість та складання податкової звітності з податку на додану вартість, у якій відображено завищені податкові зобов'язання за період з 11.11.2014 року по 01.03.2015 року, наступним підприємствам: - листопад 2014 року: ТОВ МАКС БЕЗПЕКА у сумі 7096,58 грн., ПП ВЕК у сумі 16333,33 грн., ТОВ АВІС ПРІНТ у сумі 34265 грн., ПП НВП СК у сумі 10 000 грн., ТОВ ТУГ у сумі 50320 грн., ТОВ ТРЕЙД КОММОДІТІ у сумі 139840,02 грн., ТОВ ФО.РУМ у сумі 20988,25 грн. Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочину особи, що утворила контрагентів позивача, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних відповідними особами і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Отже, суд першої інстанції вірно виходив із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року (справа № 2а-0870/6083/11), що має застосовуватись у відповідності до ч. 5 ст. 245 КАС України.

При цьому, слід зауважити, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій з огляду на неналежне оформлення останніх, зокрема видаткових накладних, які не містять відомостей щодо особи зі сторони позивача, яка підписала таку накладну, та містять розбіжності щодо дати складання останніх, що не було спростовано позивачем. Вказані обставини у сукупності з фактами фіктивної діяльності контрагентів позивача, встановлених вироком суду, що набрав законної сили, безумовно свідчать про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОММОДІТІ" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі № 804/8332/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі у відповідності до приписів ст. ст. 328,329 КАС України.

Повний текст постанови складено 07 червня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко