Постанова

від 13.06.2018 по справі 915/1386/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1386/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1О.(довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в режимі відеоконференції Товариства з обмеженою відповідальністю Петронія

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018

у справі № 915/1386/17

за позовом Виконавчого комітету Первомайської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Петронія

про стягнення 111 082, 44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року Виконавчий комітет Первомайської міської ради (далі - Виконком, позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Петронія (далі - Товариство, відповідач) про стягнення збитків у сумі 111 082,44 грн.

Позов обґрунтований тим, що 13.11.2015 року відповідач придбав у ТОВ АТП-М комплекс нежитлових будівель по вул. Богопільській, 102 в м. Первомайську. Протягом 2015-2016 років відповідач не звертався до позивача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в користування на умовах оренди земельної ділянки комунальної власності площею 1,4160 га за вказаною адресою. З відповідною заявою відповідач звернувся лише 21.02.2017 року. Таким чином, з моменту переходу права власності на комплекс нерухомого майна відповідач використовував земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Крім того, протягом 2015-2016 років відповідач сплачував земельний податок на землю в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. Статтею 288.5.1 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки, позивачем нараховані збитки у вигляді недоотриманої орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 (суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що внаслідок несплати відповідачем коштів за користування земельної ділянки комунальної власності, Первомайська міська рада позбавлена можливості використання та розпорядження земельною ділянкою, що призводить до ненадходження коштів до бюджету та суперечить інтересам держави.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду , Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зобов'язання щодо відшкодування шкоди, є деліктними, тобто такими, що виникли внаслідок порушення об'єктом відповідальності майнових чи особистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких - забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду, а відповідно має певні умови виникнення (наявність шкоди, протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вина). Скаржник зазначає, що він звертався до позивача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, проте позивач не прийняв рішення про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу та не надав відповідний проект договору оренди. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідач жодним чином не ухилявся від плати за землю, а навіть за відсутності правовстановлюючих документів, своєчасно та у повному обсязі сплачував плату за користування земельною ділянкою. У зв'язку з чим, апелянт вважає, що в його діях повністю відсутня як протиправна поведінка так і вина, відсутній причинний зв'язок між діяннями, отже відсутні всі елементи складу правопорушення і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.06.2018 року.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.06.2018 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 13.06.2018 представник відповідача надала пояснення, в яких підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2018 надала пояснення, в яких просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 13.11.2015 року між ТОВ АТП-М (продавець) та Товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого, відповідач придбав у ТОВ АТП-М комплекс нежитлових будівель, що знаходиться у м. Первомайську Миколаївської області по вул. Червонофлотській, 102 загальною площею 96,3 кв.м. (договір посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_3 за реєстровим №1411).

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,4160 га із кадастровим №4810400000:10:005:0011 із цільовим призначенням - будівництво та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки (п. 1.2. договору).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №47610809 приватним нотаріусом ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на комплекс нежитлових будівель за відповідачем 13.11.2015 року (а.с. 21).

У зв'язку із тим, що пропозиції укласти з відповідачем договір оренди земельної ділянки від нового власника нерухомого майна (відповідача) не надходило, 14.12.2016 року комісією, створеною при Первомайській міській раді, були нараховані збитки за період з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року на загальну суму 163 821,63 грн., яка фактично дорівнювала орендній платі обрахованій згідно положень ст. 288.5.1 Податкового кодексу України.

Розрахунок збитків:

За період з 01.12.2015 року по 01.01.2016 рік:

5 969 431,2 х 3%: 12 міс. х 1 міс. = 14 923,58 грн., де:

5 969 431,2 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2015 рік;

3 % - прийнятий для розрахунку відсоток від нормативної грошової оцінки землі, згідно ст.288.5.1 Податкового кодексу України;

12 міс. - кількість місяців у році;

1 міс. - період користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом 2015 року;

За період з 01.01.2016 року по 01.08.2016 рік:

8 508 460,80 грн. х 3 % : 12 міс. х 7 міс. = 148 898,05 грн., де:

8 508 423,46 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік;

3 % - прийнятий для розрахунку відсоток від нормативної грошової оцінки землі згідно ст.288.5.1 Податкового кодексу України;

12 міс. - кількість місяців у році;

7 міс. - період користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом 2016 року;

Відповідно збитки за період з 01.12.2015 року по 01.08.2016 рік становлять 14 923,58 грн. + 148 898,05 грн. = 163 821,63грн.

Позивач листами від 28.07.2016 року та 23.11.2016 року запрошував відповідача на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, на які відповідач не прибув. Про засідання комісії відповідач сповіщувався належним чином (а.с. 31-34).

Рішенням позивача № 19 від 13.01.2017 року було затверджено акт №14 по визначенню розміру збитків від недоотримання коштів міським бюджетом за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою (а.с. 35-36).

Зазначений акт №14 направлявся на адресу відповідача із наданням місячного терміну для добровільної сплати нарахованих збитків, який відповідач отримав 01.02.2017 року (а.с. 29).

У своїй відповіді від 15.02.2017 року відповідач повідомив позивача про сплату земельного податку у зв'язку із чим, позивачем було здійснено перерахунок та змінено суму збитків, яка дорівнює 111 082,44 грн. (а.с. 90).

Акт комісії №14, який затверджений рішенням позивача, відповідачем оскаржений не був.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до положень яких, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Водночас, за змістом ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених правових норм, вбачається, що вони закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відтак, із виникненням права власності на об'єкт нерухомості, власник такого об'єкту не звільняється від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, обов'язку щодо укладення та реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку не виконав та від такого обов'язку ухилявся.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відповідач звернувся листом від 21.02.2017 до позивача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, адже відповідач після придбання нерухомого майна до Первомайської міської ради з 16.11.2015 року по 01.08.2016 року, в супереч положенням ч. 2 ст. 638 ЦК України та ч. 1 ст. 93 ЗК України, не звертався з пропозицією (офертою) укласти договір оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим позивач позбавився доходу у вигляді орендної плати за визначений ним період.

Разом з цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала би отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено статтею 22 ЦК .

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним Кодексом.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. ґ ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Водночас, відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахування вищезазначеного, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо земельних ділянок, за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Господарським судом вірно встановлено, що відповідач, з часу виникнення права власності на нерухоме майно, свій обов'язок щодо укладення та реєстрації договору оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно, не виконав.

Також, судом встановлено, що відповідач з 16.11.2015 року по 01.08.2016 року використовував земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, за яку повинен був сплачувати 3% від нормативної грошової оцінки, встановленої на поточний рік. Даний відсотковий розмір було встановлено ст. 288.5.1 Податкового кодексу України у редакції 2015-2016 років.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з Товариства 111 082,44 грн. ґрунтуються на вимогах закону.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України справі № 3-210гс14 від 28.01.2015, справі №922/1008/15 від 30.11.2016, справі №922/207/15 від 12.04.2017 та у постановах Верховного Суду справі № 904/11587/16 від 18.04.2018, справі № 922/2976/17 від 25.05.2018, справі № 924/538/15 від 21.05.2018.

Твердження апелянта, що в його діях повністю відсутня як протиправна поведінка так і вина, відсутній причинний зв'язок між діяннями, отже відсутні всі елементи складу правопорушення і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків, суд відхиляє, оскільки у даному випадку наявні усі елементи складу цивільного порушення, а саме, протиправної поведінки (бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою), збитків (орендна плата, яку позивач міг би отримати у разі укладення договору оренди), причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів позбавляє позивача права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено), вини (тривале зволікання з оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку).

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.269 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

ОСОБА_4