Постанова

від 04.06.2018 по справі 820/3916/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

04 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3916/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 (суддя Тітов О.М.,), повний текст складено 06.11.17 по справі № 820/3916/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Промислова Компанія "Поліен"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-Промислова компанія Поліен (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 19.06.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000181407 від 19.06.2017 року.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст.20, 138, 139, 198, 201 ПК України, та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача тривалістю 15 робочих днів, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, про що складений акт №3986/20-40-14-03-07/36456825 від 24.05.2017 року.

Порушення виявлені під час перевірки складають у порушенні: п.44.1 ст.44, пп.14.1.6 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 326 079,00 грн, в тому числі: за січень 2014 року в сумі 8 500 грн, лютий 2014 року в сумі 2432 грн, квітень 2014 року в сумі 12 000 грн, за травень 2014 року в сумі 7 032 грн, липень 2014 року в сумі 26 833 грн, серпень 2014 року в сумі 12 500 грн, вересень 2014 року в сумі 13 333грн, листопад 2014 року в сумі 11 167 грн, грудень 2014 року в сумі 30 500 грн, січень 2015 року в сумі 11 333грн, лютий 2015 року в сумі 17 463 грн, березень 2015 року в сумі 11 667 грн, квітень 2015 року в сумі 9 167 грн, травень 2015 року в сумі 10 000грн, серпень 2015 року в сумі 8 333грн, грудень 2015 року в сумі 9 000грн, січень 2016 року в сумі 9 167 грн, лютий 2016 року в сумі 11 667 грн, березень 2016 року в сумі 20 00 грн, липень 2016 року в сумі 11 699 грн, серпень 2016 року в сумі 15 000 грн, вересень 2016 року в сумі 15 000грн, жовтень 2016 року в сумі 11 817 грн, листопад 2016 року в сумі 18 033 грн, грудень 2016 року в сумі 14000 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181407 від 19.06.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 393 933,75 грн, в тому числі 315 147,00 грн за основним платежем, та 78 786,75 грн за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції під час задоволення позовних вимог, дійшов до висновку про те, що у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок, орендна плата за землю, податок на нерухоме майно чи транспортний податок.

Окрім цього, суд першої інстанції вказав на те, що договором оренди передачі орендареві не обумовлено передачі відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією.

Крім цього, суд першої інстанції зауважив на тому, що орендодавець позивача є платником податку на додану вартість, щомісячно виписує акти виконаних робіт на загальну суму послуг - послуг оренди та комунальних послуг, до актів додаються грошові кошти, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Уразі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність визначення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 326 079,22 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПАТ ХСТЗ , з яким був укладений договір б/н від 11.07.2013 року за умовами якого орендна плата уявляє собою фіксовану плату у розмірі 25 000 грн, в тому числі податку на додану вартість 4 166,67 грн та компенсацію (відшкодування) комунальних послуг, що відображено в п.1.3 договору за користування комунальними послугами (електроенергія, теплоенергія, вода, каналізація) та орендар відшкодовує фактичні витрати відповідно розрахунку по діючим цінам.

Як свідчать надані до матеріалів справи акти з надання послуг оренди, витрати позивача з оплати комунальних послуг мають розшифровки витрат, які складаються із посилань на відповідні види витрат, зокрема, орендна плата, витрати на воду, витрати на водовідведення, витрати теплоенергії, витрати по додатковому притоку зливних вод, витрати електроенергії, витрати за електромережі.

Зі змісту вказаних розшифровок витрат вбачається, що калькуляція витрат на електроенергію вказано лише за електроенергію.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що оплата відшкодування витрат за комунальні послуги відбувається після отримання від орендодавця даних розшифровок витрат. У позивача відсутні прибори обліку ресурсів, що використовуються у господарській діяльності (вода, електроенергія, тепло).

Крім цього, представник позивача пояснив, що нарахування витрат на використання вказаних потреб відбувається за обліком кількості працюючих на підприємстві осіб. Облік працюючих осіб на підприємстві осіб, із пояснень представника позивача, здійснює безпосередньо орендодавець усно. Позивач не передає орендодавцю письмових, або іншим способом документальних підтверджень калькуляції своїх комунальних витрат.

В акті перевірки зазначено про те, що актів про надані комунальні послуги або розрахункові отриманих послуг до перевірки не надано.

В своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що дані документи не оформлювались підприємством.

У відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що первинні документи (акти з надання послуг оренди) та податкові накладні. Виписані орендодавцем - ПАТ ХСТЗ на адресу позивача на загальну суму без податку на додану вартість 1 956 475,23 грн, в тому числі податок на додані вартість 326 079,22 грн, які містять номенклатуру комунальні послуги не надають можливість ідентифікувати здійснені операції, їх зміст та встановити які саме товари/послуги постачаються на адресу покупцю - позивачу.

Судом першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 по справі № 820/3916/17 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - Промислова Компанія "Поліен".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 14.06.2018.