Постанова

від 14.06.2018 по справі 826/3691/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3691/17 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, треті особи: Голова ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті Козелько Євген Анатолійович, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, треті особи: Голова ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті Козелько Євген Анатолійович, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до судового рішення його поновлено на роботі на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на транспорті з 23 січня 2007 року із встановленням посадового окладу 145, 00 грн.

З 01 січня 2008 року позивачу був встановлений посадовий оклад у розмірі 1100, 00 грн. за тією ж посадою.

20 липня 2009 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України через скорочення штатів, сплачено суму грошового забезпечення у розмірі 27 135,72 грн. Проте з розміром нарахованої та виплаченої суми грошового забезпечення позивач не погоджується, оскільки він не відповідає, на його думку, фактичним виплатам, які належать йому за законодавством у зв'язку зі звільненням, та надає розрахунок суми у загальному розмірі 38 170, 66 грн., яка включає недоплачену суму грошового забезпечення, суму грошового забезпечення при скороченні штату, одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпустки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, що полягає у недоплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги при звільненні та не нарахуванні і невиплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_1:

- суму недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 28 009, 29 грн.;

- суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 645,75 грн.;

- компенсацію за невикористані відпустки за весь час роботи у розмірі 5 781,39 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят одна грн.) 39 коп.,

а всього: 34 436,43 грн. за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Міністерство внутрішніх справ України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період більше ніж один рік, тобто з порушенням правила встановленого спеціальним законодавством - абзацу другого пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 у редакції 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року у справі № 9991/5441/12 позивача поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті з 23 січня 2007 року, зобов'язано відповідача виплатити на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23 січня 2007 року.

На виконання зазначеного судового рішення ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті видано наказ № 1 л/к від 05 грудня 2016 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на транспорті з встановленням таких видів грошового забезпечення:

- Посадовий оклад - 145,00 грн.;

- Оклад за спеціальним званням - 130,00 грн.;

- 30% надбавка за вислугу років - 82,50 грн.;

- 100% надбавка за особливі умови служби - 137,50 грн.

(всього: 852,50 грн.)

У подальшому, у зв'язку зі змінами умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 07 листопада 2007 року № 1294 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу , позивачу з 01 січня 2008 року встановлені такі види грошового забезпечення:

- посадовий оклад - 1100,00 грн.;

- оклад за спеціальним званням - 130,00 грн.;

- 30% надбавка за вислугу років - 369,00 грн.;

(всього: 1599,00 грн.).

При цьому, загальна сума виплаченого позивачу грошового забезпечення за період вимушеного прогулу була обчислена відповідачем за один календарний рік (з 23 січня 2007 року по 22 січня 2008 року) та склала 10 759,45 грн.

У зв'язку з ліквідацією Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 15 травня 2009 року № 220 Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції та від 19 травня 2009 року № 222 Про організаційно-штатні заходи щодо реорганізації підрозділів транспортної міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) у зв'язку зі скороченням штатів з 20 липня 2009 року відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 05 грудня 2016 року № 2 л/к по особовому складу.

Як зазначає відповідач, відповідно до положень статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб позивачу, як особі начальницького складу органів внутрішніх справ, при звільненні зі служби за скороченням штатів передбачалася виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тому, при звільненні зі служби позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу за вислугу 21 рік в календарному обчисленні в сумі 16 789,50 грн. з такого розрахунку: 1599,00 грн. - розмір грошового забезпечення на момент звільнення х 50% х 21 рік.

Отже, загалом позивачу нараховано грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та одноразової грошової допомоги при звільненні 27 548,95 грн. (10 759, 45 грн. + 16 789,50 грн.), та за вирахуванням податків та зборів сума склала 27 135,72 грн.

З таким нарахуванням не погоджується позивач та стверджує, що період вимушеного прогулу не обмежується річним терміном та охоплює період з 23 січня 2007 року по день звільнення - 20 липня 2009 року, а тому дійсний розмір грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу складає 38 768,74 грн., тому відповідачем не доплачено суму 11 633,02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення від 17 червня 2015 року у справі №К/9991/5441/12, відповідно до якого позивача поновлено на роботі, не містить обмеження часу вимушеного прогулу позивача лише річним строком та не вказує іншого строку, до якого слід провести нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Разом з тим, із змісту цього ж судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування наказу про звільнення протиправним та поновлення на роботі ще у лютому 2007 року, а постанова Вищого адміністративного суду України, якою завершився розгляд зазначеної справи, ухвалена 17 червня 2015 року. Таким чином, заява про поновлення на роботі розглядалася судами більше одного року не з вини працівника, з чого слідує, що нарахування та виплату грошового забезпечення незаконно звільненому працівнику слід проводити за весь час вимушеного прогулу, у даному випадку за період з 21 січня 2007 року по 20 липня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2012 року № 1137) передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки справа про поновлення позивача на службі була розглянута судом лише 17 червня 2015 року, то моментом вчинення певної процесуальної дії слід вважати саме 17 червня 2015 року - час коли у позивача виникло право на отримання невиплаченого грошового забезпечення в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Міністерства внутрішніх справ України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 14.06.2018 року.