Постанова

від 14.06.2018 по справі 820/903/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/903/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018р., суддя Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 12.04.18 року по справі № 820/903/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІДАС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АМІДАС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2018р. за №0000081405 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 203591,25грн., з яких сума 162873грн. за податковим зобов'язаннями, сума 40718,25грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та №0000071405 про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 133762,50грн., з яких сума 107010грн. за податковими зобов'язаннями з податку, сума 26752,5грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018р. по справі № 820/903/18позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. В доводах апеляційної скарги вказує на те, що перевіркою встановлено, що позивач мав у перевіряємому періоді господарські взаємовідносини з ТОВ Транс Клінінг за договором виконання робіт. Зазначив про те, що господарські операції з вказаним контрагентом є такими, що не відбулись, оскільки відповідачем встановлено суперечності щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, в рамках кримінального провадження допитано директора ТОВ Транс Клінінг - ОСОБА_1, який повідомив, що не має відношення до господарської діяльності вказаного товариства; по взаємовідносинам ТОВ "АМІДАС" і ТОВ Трітон Груп за договором поставки контролюючим органом встановлено, що в рамках кримінального провадження допитано в якості свідка директора ТОВ Трітон Груп - ОСОБА_2, який повідомив, що не має відношення до господарської діяльності вказаного товариства. Також в апеляційній скарзі позивач посилався на практику Верховного Суду України, а саме на постанову у справі № 21-421а11 від 05.03.2012 року, яка містить правовий висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані особою, що заперечує участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, не можуть вважатись належно оформленими, а тому віднесення, відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначив, що господарські операції з контрагентами ТОВ Транс Клінінг і ТОВ Трітон Груп є такими, що реально відбулись, суми ПДВ, сплачені позивачем у вартості робіт, товарів правомірно віднесені до податкового кредиту, що не може бути спростовано наявністю протоколів допиту в якості свідків директорів підприємств вказаних контрагентів, посилався на практику Верховного Суду України, висловлену у постанові від 05.07.2016 року у справі № 21-1793а16, у якій висловлена позиція про те, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні документів, не може бути свідченням безтоварності господарських операцій. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невідповідності документів про подальшу реалізацію товарів (послуг) відповідач у відзиві на апеляційну скаргу звернув увагу на те, що акт перевірки, висновки якого слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не містить посилань на порушення вимог податкового законодавства при подальшій реалізації ТОВ АМІДАС товарів (послуг).

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції з підстав та мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, перебуває на обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку про результати документальної позапланової виїзної перевірки підприємства ТОВ «Амідас» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Транс Клінінг» та ТОВ «Трітон Груп» за період з 01.10.2016р. по 01.07.2017р.

Результати перевірки оформлені актом за № 154/20-40-14-05-19/36456872 від 16.01.2018р. (а.с. 16-40, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: ст.4 п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.5 ст.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» . Національного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затверджено Наказом Мінфіну від 07.02.2013р. №73, пунктів 3.3, 3.5, 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджено Наказом Мінфіну від 28.03.2013р. №433, абзац 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 ПКУ, знижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 107010,00грн.; порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 п.201.10. ст.201 ПК України, що привело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 162873,00грн., у тому числі за грудень 2016 року - 118899,00грн., за січень 2017 року - 16719,00грн., за лютий 2017 року - 27255,00грн.

На підставі висновків акту перевірки № 154/20-40-14-05-19/36456872 від 16.01.2018р. ГУ ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000081405 від 31.01.2018р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 203591,25грн., з яких сума 162873,00грн. за податковим зобов'язаннями, сума 40718,25грн. за штрафними (фінансовими санкціями); №0000071405 від 31.01.2018р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 133762,50грн., з яких сума 107010,00грн. за податковими зобов'язаннями з податку, сума 26752,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що укладені позивачем з ТОВ «Транс Клінінг» , ТОВ «Трітон Груп» мають ознаки нереальності здійснення господарських операцій, фактично товари надані не були, а роботи (послуги) не виконані. Отримані від ТОВ «Транс Клінінг» , ТОВ «Трітон Груп» документи, угоди, накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні та ніші, не підлягають відображенню в податковому обліку підприємства ТОВ «Амідас» , визначені в них суми витрат підприємства та суми податку на додану вартість не підлягають зарахуванню до загальних витрата, та до податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

Вказані висновки обґрунтовані наявністю податкової інформації: для призначення перевірки відповідачем використана ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.09.2017р., про призначення в рамках кримінального провадження №32017270000000009 від 17.02.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України, позапланової перевірки ТОВ «Амідас» ; інформація, отримана від Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС стосовно діяльності ТОВ «Транс Клінінг» , ТОВ «Трітон Груп» що прямо визначено в акті перевірки від 16.01.2018р., відзиві на позовну заяву; використані протоколи допиту свідків ОСОБА_2 від 12.06.2017р. стосовно діяльності ТОВ «Трітон Груп» та ОСОБА_1 від 28.05.2017р. стосовно діяльності ТОВ «Транс Клінінг» , відповідно до яких, вони не мають відношення до ведення господарських операцій підприємствами.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.12.2016р. між ТОВ «Транс Клінінг» (Виконавець) і ТОВ АМІДАС (Замовник) укладено договір на виконання робіт №011201 (а.с. 185-186, т. 1).

За умовами вказаного договору Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт на колінчатих валах (вузли) згідно до вимог Правил заводского ремонта тепловозов типа ТЭ3 и ТЭ10 ЦТ - 2946 , Правил капітальних ремонтів КР-1, КР - 2 тепловозів 2ТЕ116 ЦТ-0116. Кількість вузлів по даному договору визначається згідно специфікації

В якості додатків між підприємствами укладені специфікації до договору 1-3, у яких відображені найменування робіт, їх кількість та вартість за одиницю і загальна вартість робіт (а.с. 187-192, т.1).

Роботи по ремонту колінчатих валів дизеля 5Д49 прийняті за актом від 30.12.2016р. на суму 365936,40грн., у тому числі ПДВ 60989,40грн., на вказану суму складено рахунок фактуру №301206 від 30.12.2016р., та податкова накладна за №15 від 30.12.2016р. (а.с. 193-194, 249-250, т.1).

Прийняті роботи використані позивачем шляхом подальшої реалізації основному замовнику - ПАТ «Українська залізниця» за договором від 26.10.2016р. щодо ремонту тепловозного обладнання (а.с. 136-141, т. 1).

Роботи прийняті ПАТ «Українська залізниця» за актом №1 від 30.12.2016р. про прийняття лінійного обладнання локомотиву з ремонту на суму 1434000,00грн., у тому числі ПДВ 23900,00грн. (а.с. 150-151, т.1).

Позивачем на адресу замовника виписана податкова накладна за №1653 від 30.12.2016р. на суму 1434000,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що на адресу покупця товарів ТОВ «Амідас» , постачальником ТОВ «Транс Клінінг» здійснені наступні поставки товарів:

-за видатковою накладною №10101 від 10.01.2017р. поставлений товар на суму 12960,00грн., виписана податкова накладна №2 від 10.01.2017р. на суму 12960,00грн., у тому числі ПДВ - 2592,00грн.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною за №1 від 10.01.2017р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз державний номер НОМЕР_1.

Товар вподальшому реалізовано позивачем на адресу ВП «ВТУ «ДП Первомайськвугілля» , за видатковою накладною №1301/2 від 13.01.2017р., на суму 13992,00грн., у тому числі ПДВ - 2332,40грн.

Товар отримано за довіреністю №13 від 10.01.2016р., поставка здійснена через ОСОБА_4 пошту , про що свідчить акт від 20.01.2017р., виписана податкова накладна №1701 від 06.01.2017р.

- за видатковою накладною №24015 від 24.01.2017р. отриманий товар на суму 20952,00грн., у тому числі ПДВ - 3492,00грн., надана податкова накладна №6 від 17.01.2017р., податкова накладна №17 від 24.01.2017р., рахунок фактура №17011 від 17.01.2017р., товар доставлений на підставі товарно-транспортної накладної №2 від 23.01.2017р., ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н. НОМЕР_1. Позивач реалізував товар на адресу ТОВ «Транспортні Технології ТІС» за видатковою накладною №2401/1 від 24.01.2017р. на суму 22800,00грн., утому числі ПДВ 3800,00грн. Отриманий за довіреністю №23 від 24.01.2017р., поставка здійснена через перевізника «Ін Тайм» за експрес накладною №2102002586 від 24.01.2017р., виписані податкові накладні №1703 від 18.01.2017р. на суму 4920,00грн., №1702 від 18.01.2017р. на суму 11040,00грн., №1710 від 24.01.2017р. на суму 6840,00грн.

- за видатковою накладною №23012 від 23.01.2017р. отриманий товар на суму 39360,00грн., у тому числі ПДВ 6560,00грн., отримана податкова накладна №13 від 23.01.2017р., рахунок фактура №23012 від 23.01.2017р., товар доставлений за товарно-транспортною накладною №2 від 23.01.2017р., ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. У подальшому товар реалізований ІП «ОСОБА_5 Хем-Мукачево» за видатковою накладною №0102/3 від 01.02.2017р. на суму 36000,00грн., у тому числі ПДВ - 6000,00грн., отриманий на підставі довіреності №7 від 27.01.2017р., пересилка здійснена послугами Нової пошти, акт від 10.02.2017р., виписана податкова накладна №1706 від 20.01.2017р. Реалізований на адресу ТОВ «Гоголівський Елеватор» за накладною №3101/2 від 31.01.2017р. на суму 3240,00грн., у тому числі ПДВ - 540,00грн., отриманий за довіреністю №25 від 01.12.2016р., пересилка здійснена послугами Новаої ОСОБА_4, акт від 10.02.2017р., виписана податкова накладна №1705 від 20.01.2017р. Реалізований ПАТ «Івано-Франківськцемент» за накладною №0812/2 від 25.01.2017р. на суму 4410,00грн., у тому числі ПДВ - 735,00грн, товар отриманий за довіреністю №109 від 25.01.2017р., поставка здійсненний перевізником ОСОБА_4, за актом від 31.01.2017р., виписана податкова накладна №1704 від 18.02.2017р.

- за видатковою накладною №25013 від 25.01.2017р. на суму 9840,0грн., у тому числі ПДВ 1640,00грн., виписана податкова накладна №30 від 25.01.2017р., рахунок-фактура №20013 від 20.01.2017р., товар проставлений за товарно-транспортною накладною №3 від 25.01.2017р. ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар у подальшому реалізований ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» за накладною №2601/1 від 26.01.2017р. на суму 10836,00грн., у тому числі ПДВ 1806,00грн., отриманий за довіреністю №173 від 26.01.2017р., перевезення здійснене послугами ОСОБА_4 , акт від 10.02.2017р., та за ТТН №2601/01 від 26.01.2017р., виписана податкова накладна №1833 від 26.01.2017р..

- за видатковою накладною №26012 від 26.01.2017р. на суму 17204,40грн., у тому числі ПДВ 3867,40грн., виписана податкова накладна №19 від 26.01.2017р., рахунок фактура №26012 від 26.01.2017р., товари отриманий за товарно-транспортною накладною №3 від 25.01.2017р. ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар реалізований на адресу

ТОВ «ФОСФАТ» за накладною №3001/1 від 30.01.2017р. на суму 8976,00грн., у тому числі 1496,00грн., отриманий за довіреністю №8 від 25.01.2017р., пересилання товару здійсненні послугами перевізника ОСОБА_4, за актом від 10.02.2017р., виписана податкова накладна №1709 від 24.01.2017р.

Реалізовано на адресу підприємства ТОВ «БРСМ-НАФТА» , за накладною №3101/1 від 31.01.2017р. на суму 2940,00грн., у тому числі ПДВ - 490,00грн., отриманий товар за довіреністю №5 від 30.01.2017р., перевезення здійснене ОСОБА_4 за актом від 10.02.2017р., виписана податкова накладна №1708 від 24.01.2017р. Реалізований на адресу представництва підприємства «ОСОБА_6 ТАМИШАМАДЖАЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ ОСОБА_7 ШИРКЕТІ» за накладною №0812/1 від 26.01.2017р. на суму 7200,00грн., у тому числі 1200,00грн., товар отриманий за довіреністю серія ЛВ №42 від 24.01.2017р., перевезення здійснене перевізником ОСОБА_4 за актом від 31.01.2017р. та за експрес накладною №59998041910738, виписана податкова накладна №1707 від 24.01.2017р.

- за видатковою накладною №1021 від 01.02.2017р. на суму 25136,4грн., у тому числі ПДВ 4189,40грн., виписана податкова накладна №1 від 01.02.2017р., рахунок-фактура №3013 від 30.01.2017р., доставка здійсненна за товарно-транспортної накладної №4 від 01.02.2017р. ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар реалізований ПАТ «Тетіївський ХПП» за накладною №1102/1 від 01.02.2017р. на суму 3648,00грн., у тому числі НДС 608,00грн., товар за довіреністю №21 від 01.02.2017р., поставка здійсненна за експрес-накладною ОСОБА_4 за №59998042150490 від 01.02.2017р., вписана податкова накладна №1713 від 31.01.2017р. Реалізований товар на адресу ПАТ «Дніпровагонмаш» за накладною №0102/2 від 01.02.2017р. на суму 10428,00грн., у тому числі 1738,00грн., отриманий за довіреністю №136 від 31.01.2017р., товар направлений за експрес-накладною перевізника ОСОБА_4 за №59000234854908 від 02.02.2017р., виписана податкова накладна №1711 від 30.01.2017р.. Товар реалізований підприємству ПАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» за накладною №0202/1 від 02.02.2017р. на суму 11484,00грн., у тому числі НДС 1914,00грн., товар перевезений за експрес-накладною перевізником ОСОБА_4 №59998042252127 від 03.02.2017р., виписана податкова накладна №1714 від 31.01.2017р. Реалізований на адресу підприємства ТДВ «Гадяцький Елеватор» за накладною №0602/1 від 06.02.2017р. на суму 2088,00грн., у тому числі ПДВ 348,00грн., товар отримано за довіреністю №14 від 31.01.2017р., пересилка товару здійснена за експрес-накладною перевізника ОСОБА_4 №59998042306872 від 06.02.2017р., виписана податкова накладна №1712 від 31.01.2017р.

- за видатковою накладною №13024 від 13.02.2017р. на суму 17820,00грн., у тому числі ПДВ 2970,00грн., виписана податкова накладна №13 від 08.02.2017р., рахунок-фактура №1024 від 01.02.2017р., товар отриманий за товарно-транспортною накладною №5 від 13.02.2017р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар відвантажено на адресу Філії ПАТ «ДПЗКУ «Гребенківський Елеватор» за накладною №1302/1 від 13.02.2017р. на суму 19800,00грн., у тому числі ПДВ 3300,00грн., отримано товар за довіреністю №9 від 13.02.2017р., товар пересланий за експрес-накладною перевізника «Ін-ТАЙМ» за №2102005350 від 13.02.2017р., виписана податкова накладна №1716 від 06.02.2017р.

- за видатковою накладною №14021 від 14.02.2017р. на суму 18878,40грн., у тому числі ПДВ 3146,40грн., отримана податкова накладна №18 від 14.02.2017р., рахунок-фактура №10024 від 10.02.2017р. на суму 18878,40грн., товар отриманий за товарно-транспортною накладною №5 від 13.02.2017р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Реалізований товар ПАТ «Переяславський ЕКХП» за накладною №1402/1 від 14.02.2017р. на суму 20976,00грн., у том числі ПДВ 3496,00грн., вантаж направлений за експрес-накладною перевізника ОСОБА_4 за №59998042698097 від 15.02.2017р., виписана податкова накладна №1717 від 10.02.2017р.

-за видатковою накладною №17024 від 17.02.2017р. на суму 4206грн., у тому числі ПДВ 701,00грн., отримана податкова накладна №22 від 17.02.2017р., рахунок фактура 15024 від 15.02.2017р., товар доставлено на підставі товарно-транспортної накладної №6 від 17.02.2017р. , ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар відвантажено ТОВ «БРСМ-НАФТА» , за додатком №4 до Договору поставки №081116 від 08.11.2016р., за накладною №1702/1 від 17.02.2017р. на суму 4698,00грн., у тому числі ПДВ 783,00грн., товар отриманий за довіреністю №12 від 17.02.2017р., пересилання товару здійснене за експрес-накладною перевізника ОСОБА_4 за №59998042847249 від 18.02.2017р., виписана податкова накладна №1721 від 15.02.2017р.,

- за видатковою накладною №20021 від 20.02.2017р. на суму 6542,4грн., податкова накладна №23 від 20.02.2017р., рахунок-фактура №15023 від 15.02.2017р. на суму 6524,40грн., товар отримані на підставі товарно-транспортної накладної №7 від 20.02.2017р., ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Реалізовано товар ПРаТ «Дмитрівське зернопереробне підприємство» за накладною №2002/1 від 20.02.2017р. на суму 7416,00грн., у тому числі ПДВ 1236,00грн., товар отримано за довіреністю №9 від 17.02.2017р., пересилення товару здійснене за експрес-накладною перевізника ОСОБА_4 за №59000238791335 від 20.02.2017р., виписана податкова накладна №1719 від 15.02.2017р.

- за видатковою накладною №23021 від 23.02.2017р. на суму 90946,32грн., у тому числі ПДА 15157,72грн., отримана податкова накладна №32 від 23.02.2017р., рахунок-фактура №20021 від 20.01.2017р., товар отримано за товарно-транспортною накладною №8 від 23.02.2017р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар реалізовано на адресу ПРаТ «ІСРЗ» за накладною №0203/1 від 02.03.2017р. на суму 84941,04грн., у тому числі ПДВ 14056,84грн., за накладною №110431 від 11.04.2017р. на суму 15360,00грн. утому числі ПДВ 2560,00грн., за довіреностями №330 від 28.02.2017р., №600 від 11.04.2017р., пересилання товару здійснене за експрес-накладною перевізником ОСОБА_4 за №59998045304974 від 11.04.2017р., виписані податкові накладні №1723 від 21.02.2017р., №1724 від 21.02.2017р., №1725 від 21.02.2017р., №1726 від 21.02.2017р.

Оплата за отриманий товар (послуги) проведена позивачем у безготівковій формі, грошові кошти перераховані на адресу постачальника ТОВ «Транс Клінінг» , наступними платіжними дорученнями: №373 від 04.01.2017р. сума 54900грн., №376 від 11.01.2017р. сума 12960грн., №378 від 17.01.2017р. сума 12571,2грн., №382 від 24.01.2017р. сума 39360грн., №384 від 25.01.2017р. сума 8380,80грн., №385 від 26.01.2017р. сума 17204,4грн., №389 від 01.02.2017р. сума 25136,40грн., №391 від 02.02.2017р. сума 9840грн., №392 від 06.02.2017р. сума 17820грн., №394 від 13.02.2017р. сума 18878,4грн., №400 від 15.02.2017р. сума 176036,40грн., №424 від 17.02.2017р. сума 4206грн., №423 від 17.02.2017р. сума 6542,40грн.,

№427 від 21.02.2017р. сума 90946,32грн.

Стосовно взаємовідносин між ТОВ «Амідс» і ТОВ «Трітон Груп» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.12.2016р. укладено договір поставки товарів за №584, відповідно до якого ТОВ «Трітон Груп» є постачальникам товарів, а ТОВ «Амідас» покупцем товару.

Додатками до договору є специфікації за №2-4, а саме №2 від 25.12.2016р., №3 від 26.12.2016р., №4 від 02.11.2016р. На адресу позивача були поставлені товари, а саме:

-за видатковою накладною №221205 від 22.12.2016р. на суму 20592,00грн., у тому числі ПДВ 3432,00грн., отримана податкова накладна №30 від 22.12.2016р., товар доставлений за товарно-транспортною накладною №25 від 22.12.2016р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар реалізовано на адресу ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» за накладною №2912/1 від 29.12.2016р. на суму 49032грн., у тому числі ПДВ 8172,00грн., отриманий за довіреністю №1935 від 29.12.2016р., доставка здійснена за товарно-транспортною накладною №7/1 від 29.12.2016р., виписана податкова накладна №1652 від 29.12.2016р.,

- за видатковою накладною №261203 від 26.12.2016р. на суму 141413,58грн., у тому числі ПДВ 23568,93грн., отримані позивачем податкові накладні №32 від 26.12.2016р., №17 від 24.01.2017р., рахунок-фактура №261203 від 26.12.2016р., товар доставлений на підставі товарно-транспортної накладної №26 від 26.12.2016р. ФОП ОСОБА_3 автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1.

Товар у подальшому реалізовано на адресу ПАТ «Українська залізниця» за договором від 26.10.2016р. про ремонт обладнання, що підтверджено актом прийому-передачі майна від 30.12.2016р. (в рахунок виконання договору ремонту тепловозного обладнання).

-за видатковою накладною №281202 від 28.12.2016р. на суму 138385грн., у тому числі ПДВ 23064,17грн., отримана податкова накладна №33 від 28.12.2016р., рахунок-фактура №281202 від 28.12.2016р., товар на адресу позивача було доставлено на підставі товарно-транспортної накладної №27 від 29.12.2016р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар у подальшому було реалізовано на адресу ПАТ «Українська залізниця» за договором від 26.10.2016р. про ремонт обладнання, що підтверджено актом прийому-передачі майна від 30.12.2016р. (в рахунок виконання договору ремонту тепловозного обладнання)

-за видатковою накладною №291206 від 29.12.2016р. на суму 47070,72грн., у тому числі ПДВ 7845,12грн., отримана позивачем податкова накладна №41 від 29.12.2016р., товар доставлена на підставі товарно-транспортної накладної №1 від 30.12.2016р. ФОП ОСОБА_3, автомобілем Камаз д.н.НОМЕР_1. Товар було реалізовано ВП «ВТУ «ДП Первомайськвугілля» , за накладною №2612/2 від 26.12.2016р., на суму 9648,00грн., у тому числі ПДВ 1608,00грн., отриманий за довіреністю №247 від 26.12.2016р., виписана податкова накладна №1649 від 26.12.2016р. Реалізовано на адресу ТОВ «Кононівський Елеватор» за накладною №1301/1 від 13.01.2017р. на суму 6240,00грн., у тому числі НДС 1040,00грн., отримано за довіреністю №д0006 від 13.01.2017р., перевезення здійснене перевізником товару ОСОБА_4, за актом від 20.01.2017р. Реалізовано на адресу ТОВ «Інвестиційна група «Трансстрорйінвест» за накладною №2212/1 від 22.12.2016р. на суму 7020,00грн. у тому числі ПДВ 1170,00грн., отримано за довіреністю №0000458 від 19.12.2016р., виписана податкова накладна №1647 від 14.12.2016р., перевезення здійснене перевізником товару ОСОБА_4 за актом від 31.12.2016р.

Оплата за отриманий товар (послуги) проведена в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ «Трітон Груп» , наступними платіжними дорученнями: №372 від 27.12.2016р. сума 20592,0грн., №374 від 29.12.2016р. сума 42000,0грн., №375 від 06.01.2017р. сума 47070,72грн., №401 від 15.02.2017р. сума 237798,78грн.

Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань зі сплати коштів, доказів повернення коштів до позивача або товарно-матеріальних цінностей до ТОВ «Трітон Груп» , наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), суб'єктом владних повноважень не наведено.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідач ані в акті перевірки, ані у доводах апеляційної скарги не навів заперечень проти того, що підприємство позивача дійсно провадить господарську діяльність. При проведенні перевірки контролюючим органом не встановлено обставин відсутності товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у перевіряємому періоді у контрагента, з якими він мав господарські взаємовідносини та по операціям з яким сформовано податковий кредит, не встановив контролюючий орган і невикористання позивачем у господарській діяльності придбаних товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи в суді першої інстанції надані всі первинні документи, які відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі ОСОБА_8 № 996-XIV), відображають реальність господарських операцій з його контрагентами в частині задоволених позовних вимог та є підставою для формування податкового обліку Товариства відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Залучені до справи документи були відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що не заперечується актом перевірки ДФС від 16.01.2018р. Придбання та реалізація отриманого товару відповідають меті та діяльності ТОВ Амідас» .

До справи залучений витяг з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій відповідно до якого основними видами діяльності позивача визначені:

Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування;

Код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

Всі операції по купівлі-продажу товарів мають ознаки прибутковості, відсутня реалізація товарів нижче ніж ціна їх закупки. Отримані товари використані з метою отримання прибутку.

Позивачем до справи залучені податкові накладні разом з квитанціями про їх отриманням ДФС України, та їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому визначені в них суми ПДВ були сплачені до державному бюджету при адмініструванні (реєстрації) податкових накладних.

Колегія суддів окремо зазначає, що доказів проведення перевірок ТОВ «Транс Клінінг» , ТОВ «Трітон Груп» стосовно встановлення порушень вимог податкового, валютного, іншого законодавства відповідачем не надано, висновків про порушення позивачем по взаємовідносинах з вказаними контрагентами контролюючий орган дійшов виключно посилаючись на наявність копій протоколів допиту директорів підприємств в якості свідків, та ухвалу суду про призначення перевірки ТОВ «Амідас» .

Акт перевірки ГУ ДФС в Харківській області від 16.01.2018р. містить дані наявність направлення на перевірку №7823 від 05.10.2017р., №23 від 05.01.2018р., наказу №5380 від 05.10.2017р. які видані на право здійснення перевірки головним державним ревізорам-інспекторам ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Проте, акт від 16.01.2018р. не містить даних про участь у перевірці підприємства ТОВ «Амідас» інших співробітників фіскального органу, у тому числі працівників податкової міліції, працівників органів досудового розслідування-слідчих, слідчих підрозділів ГУ ДФС у Харківській області, ГУ ДФС у Чернігівській області, яким призначено перевірку та отримані відповідні пояснення від свідків.

Відповідно до п.41.2. ст.41 ПК України розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.41.4. ст.41 ПК України, інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запити правоохоронних органів.

Підпунктом 20.1.2. п.20.1 ст.20 ПК України, передбачено під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу. Таким чином, отримання пояснень від платників податку можливо лише під час проведення перевірки такого платника.

Також акт (розділ ІІ, пункт 2.1 акту) має відомості що перевірка проводилась з 05.10.2017р по 10.10.2017р.

Термін перевірки поновлено 09.10.2018р. тривалість 1 робочий день. Оформлення матеріалів перевірки було проведене з 10.01.ю2018р. по 16.01.2018р. Визначені в акті пояснення (протоколи допитів) були отримані 12.06.2017р. від ОСОБА_2, та 28.05.2017р. від ОСОБА_1, тобто за межами дати призначення (початку) та проведення даної перевірки. Що не відповідає вимогам п.п.20.1.2. п.20.1 ст.20 ПК України

Підпунктом 20.1.2. п.20.1 ст.20 ПК України, передбачено під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу. Таким чином, отримання пояснень від платників податку можливо лише під час проведення перевірки такого платника.

Відповідно до п.п.2.1.5. п.2.1 ст.2 «Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» затверджені Наказом ДФС України №22 від 31.07.2014р. (зі змінами та доповненнями) при проведенні перевірки платника податків за ініціативою слідчого підрозділу фінансових розслідувань, слідчий забезпечує надання підрозділу групи Податкового контролю, що здійснює (очолює) перевірку, наявні матеріали, які мають відношення до перевірки (інформацію щодо підтвердження відносин із контрагентами, протоколи допитів посадових та інших відповідальних осіб, інформацію НКЦПФР, виписки банків щодо руху коштів по рахунках платника, реєстраційні документи, тощо) із дотриманням вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу України). За результатами опрацювання наданих слідчими, що ініціювали перевірку, матеріалів та/або наданих платником податків документів до перевірки підрозділ, що здійснює перевірку, узгоджує з ініціатором призначення перевірки терміни та перелік питань, які можуть мати вплив на результати проведення такої перевірки та підлягають спільному відпрацюванню (відпрацюванню оперативними підрозділами, правової роботи, іншими структурними підрозділами Інформаційно-аналітичної групи). У разі призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Кодексу підрозділ, що здійснює (очолює) перевірку, до виходу на перевірку направляє протягом 3 робочих днів від дати отримання відповідного документа доручення щодо проведення перевірки запит ініціатору перевірки для надання наявної інформації та матеріалів, що мають відношення до перевірки.

Таким чином, вказаний Наказ ДФС від 31.07.2014р. вимагає надання безпосередньо слідчим, який призначив перевірку, надання усіх документів до органу який буди здійснювати вказану перевірку.

Відповідачем не надано документів стосовно виконання вимог ст.222 КПК України, та п.п.2.1.5. п.2.1 ст.2 Методичних рекомендацій Наказу ДФС, про відповідне направлення документів слідчим на адресу ГУ ДФС у Харківській області.

За правилами ч.1 та ч.2 ст.221 КПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Відповідач, залучивши копії процесуальних документів кримінального провадження не надав доказів суду, що він є стороною такого кримінального провадження, а саме стороною захисту, обвинувачення або потерпілою стороною.

Стаття 222 КПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), передбачає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Дозволу на розголошення інформації про данні досудового розслідування за підписом слідчого, прокурора суду відповідачем не надано.

Окрім того, таку інформацію не можливо було отримати від свідків, так як п.3 ч.2 ст.65 КПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), передбачає що свідок зобов'язаний: не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків.

В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (Фіктивне підприємництво).

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Також, не може бути використана в якості беззаперечного доказу підтвердження факту відсутності реального характеру укладених між позивачем та контрагентами господарських операцій отримана податковим органом податкова інформація, оскільки доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Крім того, суд звертає увагу на дані ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.09.2017р.

Відповідно до ухвали кримінальне провадження зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України відносно господарської підприємства ТОВ «Скоробей» (визначений код ЄДРПОУ 31028754) за нарахування сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за періоди 2016-2107 років.

З документів наданих сторонами, та залучених в якості доказів по справі не вибачається будь-яких господарських відносин між ТОВ «Скоробей» , відносно діяльності якого порушені кримінальні справи та ТОВ «Амідас» за період перевірки.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на судову практику, визначену в постанові ВСУ від 05.03.2012р. (справа №21-421а11), вказуючи на нереальність проведення господарських операцій встановлених під час досудового розслідування по кримінальному провадженню.

Колегія суддів також звертає увагу, що будь-яких доказів вже встановленого факту злочину, за наслідками розгляду кримінального провадження судом по його суті (вироку суду, закриття справи по нереабілітуючим обставинам, іншого), відповідачем до справи не надано. Відповідач в поясненнях зазначив, що результати досудового розслідування йому на час слухання судом справи не відомі, доказів з цього питання він надати не може.

Так, відповідно до вимог ч.2 та ч.3 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків (ТОВ «Транс Клінінг» та ТОВ «Трітон Груп» ) або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним. В розумінні вимог ч.2 ст.214 КПК України, це може бути витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування.

Окрім того, згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: « ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Посилання податкового органу на зміст протоколи допиту не є належним та допустимим доказом в контексті висновків Європейського Суду з прав людини, оскільки на час складання акту перевірки та розгляду адміністративної справи відсутнє рішення суду за результатами кримінального провадження.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи кримінальна справа порушена за ознаками ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання ТМЦ у контрагентів.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018р. по справі № 820/903/18- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_11 Судді ОСОБА_12 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 14.06.2018.