Постанова

від 13.06.2018 по справі 712/426/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №712/426/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12037/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 712/426/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Черкаської міської ради, за участю третіх осіб: Черкаська міська рада, департамент гуманітарної політики Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Служби у справах дітей Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси, прийняту 31 травня 2016 року у складі головуючого судді - Троян Т.Є., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду постановлену 09 серпня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Мацедонської В.Е., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Черкаської міської ради, стягнути невиплачену (заборговану) індексацію заробітної плати за період з 16 листопада 2011 року по 31 грудня 2015 року в сумі 16 146,70 гривень;

зобов'язати Службу у справах дітей Черкаської міської ради здійснити перерахунок відпускних, матеріальної допомоги та лікарняних за період з 16 листопада 2011 року по 31 грудня 2015 року та виплатити недоплачені кошти, допустити негайне виконання рішення суду щодо індексації заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач допустив порушення її трудових прав, зокрема права на оплату праці. Порушення права на оплату праці полягає у бездіяльності роботодавця, який після прийняття працівника на роботу в порядку переведення не нарахував та не виплатив останньому індексацію на заробітну плату. Несвоєчасна виплата індексації на заробітну плату призводить до втрати працівником частини грошового доходу у вигляді індексації у зв'язку з порушенням термінів її виплати, який також підлягає компенсації.

Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Черкаської міської ради щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати ОСОБА_1

Стягнув із Служби у справах дітей Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію заробітної плати за період з 16 листопада 2011 року по 21 грудня 2015 року в сумі 16 146, 70 грн.

Зобов'язав Службу у справах дітей Черкаської міської ради здійснити перерахунок відпускних, матеріальної допомоги та лікарняних за період з 16 листопада 2011 року по 21 грудня 2015 року та виплатити недоплачені кошти.

В решті позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди встановили, що розпорядженням №582-р (к) від 15 листопада 2011 року позивачка ОСОБА_2 призначена на посаду головного спеціаліста відділу у справах дітей Придніпровсього району служби у справах дітей виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси.

27 грудня 2011 року начальником служби у справах дітей Черкаської міської ради Шишлюк С.О. видано наказ від 27 грудня 2011 року № 23/30-01-21 Про визначення базового місяця для нарахування індексації працівникам служби , згідно з яким базовим місяцем для проведення індексації заробітної плати став листопад 2011 року. Вказаний наказ був оскаржений в судовому порядку.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 20 травня 2015 року за позовом ОСОБА_4 наказ скасований, зобов'язано відповідача здійснити нарахування індексації заробітної плати починаючи з 16 листопада 2011 року по травень 2015 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Відповідно до порівняльної відомості розрахунку заробітної плати головного спеціаліста служби у справах дітей ОСОБА_1 за жовтень - листопад 2011 року заробітна плата позивачки підвищилась за рахунок збільшення надбавки та премії, при цьому сума підвищення склала 400,35 гривень, порівняно з жовтнем 2011 року, в якому була нарахована індексація в розмірі 375,29 гривень.

Як вбачається із довідок про доходи за 2014-2015 рік, наданих суду обома сторонами, у період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2015 року позивачу була нарахована індексація у загальній сумі 6044,05 гривень.

Спірним у цій справі є правомірність/неправомірність незастосування відповідачем при вирішенні питання щодо нарахування у спірний період індексації заробітної плати ОСОБА_1 в якості базового місяця листопада 2011 року та врахування відповідачем при здійсненні розрахунку індексації заробітної плати позивача інших базових місяців спірного періоду, в яких мало місце підвищення доходів ОСОБА_1, зокрема, і у зв'язку із встановленням позивачу премії.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем з індексації грошових доходів позивача за період з 11 листопада 2011 року по 31 грудня 2015 року складає 16146,70 гривень, у зв'язку з чим є обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно нарахування та виплати позивачу індексації заробітної плати та щодо перерахунку відпускних, матеріальної допомоги та лікарняних за спірний період та виплати недоплачених коштів.

Колегія суддів Верховного Суду не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17 липня 2003 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 1 1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до пункту 14 Порядку роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Листом Мінсоцполітики від 20 вересня 2007 року № 59/10/136-07 надано роз'яснення, згідно з яким щодо новоприйнятих працівників Порядком не передбачено механізму індексації заробітної плати для цих працівників. Рішення про індексацію заробітної плати таким працівникам підприємство може приймати самостійно.

Разом з тим згідно з пунктом 10.2 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526 Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення ; далі - постанова № 526) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Порядок було доповнено пунктом 10-2 лише з прийняттям постанови № 526, яка набрала чинності 21 червня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена з посади у зв'язку з переведенням на роботу у службу у справах дітей Черкаської міської ради наказом голови ліквідаційної комісії з припинення виконавчого комітету Придніпровської районної ради від 14 листопада 2011 року № 2, тобто до набрання чинності постанови КМУ від 13 червня 2012 року № 526 . За такого переведення відбувається звільнення працівника з одного підприємства та його працевлаштування на іншому.

Відповідно до п. 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України однією з підстав припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Однак, судами попередніх інстанцій питання припинення трудового договору позивача із попереднім роботодавцем належним чином не досліджувалось, а саме: чи писала позивач відповідну заяву про звільнення, переведення, тощо, чи проведено з нею повний розрахунок попереднім роботодавцем, та чи розпочала позивач роботу у службі у справах дітей Черкаської міської ради як новоприйнятий працівник (заява про переведення, прийняття на роботу тощо).

Відповідно з урахуванням наведеного, враховуючи те, що позивач звільнена з посади у зв'язку з переведенням на роботу у службу у справах дітей Черкаської міської ради до набрання чинності постанови КМУ від 13 червня 2012 року № 526 суди дійшли передчасного висновку щодо виникнення права на нарахування індексації у позивача у спірному періоді.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року № 21-2046а15.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 242, 243, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Служби у справах дітей Черкаської міської ради задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець