Постанова

від 13.06.2018 по справі 804/8279/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2018 рокусправа № 804/8279/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Круговий О.О.

судді: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

за участю

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року (суддя суду першої інстанції ОСОБА_4В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

08 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті звернулось до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року №0011214614, видане Офісом великих платників податків ДФС, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.11.2017 року №0011064614, та від 28.11.2017 року №0011234614, видані Офісом великих платників податків ДФС.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, без урахування податковим органом всіх обставин, що мають значення для винесення рішення, та підлягають визнанню протиправними та скасуванню; наявність господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу при проведенні перевірки; позивач вважає, що ним належним чином підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОСОБА_5 гарант груп» і висновки відповідача в акті перевірки не відповідають дійсності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також позивач зазначає, що наявність вироку стосовно посадових осіб ТОВ ОСОБА_5 гранат груп не є безумовною підставою, що свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ОСОБА_5 гранат груп . Позивач наголошує, що станом на час господарських відносин з позивачем, ТОВ ОСОБА_5 гранат груп було зареєстровано належним чином як платник ПДВ та мало право на складання та надання податкових накладних у відповідності до положень ПК України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 26.10.2017 року №2414, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (код ЄДРПОУ 30536344) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 363348002) за грудень 2014 року, за результатами якої складений акт від 15.11.2017 року №156/28-10/46-14/30536344.

Згідно висновків акту проведеною перевіркою встановлено порушення:

- пункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, 200.4 статті 200 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту у грудні 2014 року в сумі 509933,57 грн., що призвело до завищення від'ємного значення звітного періоду за грудень 2014 року у сумі 509933,57 грн.;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення) з урахуванням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 1178165,29 грн.

На підставі акту перевірки від 15.11.2017 року №156/28-10/46-14/30536344 відповідачем прийняті та направлені позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.11.2017 року:

- №0011064614, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 509933,57 грн.;

- №0011214614, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1767247,94 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 1178165,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 589082,65 грн.

Відповідно до листа Офісу Великих платників податків ДФС від 22.12.2017 року №66503/10/28-1046-14-08, у зв'язку з технічною помилкою при присвоєнні реєстраційного номеру податковому повідомленню - рішенню від 28.11.2017 року присвоєно номер №0011064614, замість №0011234614, таким чином, слід вважати вірним податкове повідомлення - рішення (форми В4) від 28.11.2017 року за №0011234614.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення, винесені на підстав акту перевірки від 15.11.2017 року №156/28-10/46-14/30536344 протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у видаткових накладних, оформлених на здійснення операцій з поставки нафтопродуктів, не зазначено особу, яка отримала товар, у зв'язку з чим, суд зазначає, що вказані документи не відповідають вимогам Закону. Також, суд зазначив, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за результатами обвинувального акту по кримінальному провадженню №32015080000000077, винесено вирок від 20.02.2017 року, який набрав законної сили відносно директора ТОВ ОСОБА_5 гарант груп ОСОБА_7 за фактом скоєння кримінального злочину передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Факт провадження ОСОБА_7 фіктивного підприємництва, який доведений в судовому порядку, свідчить на думку суду про неможливість підтвердження реального характеру здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ ОСОБА_5 гранат груп .

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать, що що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 39334802, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (код ЄДРПОУ 30536344, покупець) укладений договір поставки від 01.12.2014 року №0112/1, за умовами якого постачальник передає покупцю товар у власність відповідно до видаткової накладної, а покупець сплачує обумовлену сторонами вартість товару у строки та в порядку, що визначається цим договором. Товар за даним договором може бути отриманий за наступними адресами: м. Дніпродзержинськ, вул. Західний проїзд, 5; м. Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, 181/117. Отримання товару здійснюється силами та за рахунок покупця.

На виконання умов договору складені:

- видаткові накладні на товар бензин автомобільний А-92 від 01.12.2014 року №2902, 6900 л, на суму 84732 грн., у тому числі ПДВ 14122 грн.; від 02.12.2014 року №2903, 5053 л, на суму 62050,63 грн., у тому числі ПДВ 10341,77 грн.; від 03.12.2014 року №2904, 10950 л, на суму 134465,57 грн., у тому числі ПДВ 22410,93 грн.; від 05.12.2014 року №2905, 9460 л, на суму 116168,42 грн., у тому числі ПДВ 19361,40 грн.; від 08.12.2014 року №2908, 92605 л, на суму 1137185,70 грн., у тому числі ПДВ 189530,95 грн.; від 09.12.2014 року №2907, 8690 л, на суму 106712,86 грн., у тому числі ПДВ 17785,48 грн.; від 10.12.2014 року №2908, 4970 л, на суму 61031,40 грн., у тому числі ПДВ 10171,90 грн.; від 11.12.2014 року №2909, 110526 л, на суму 1357254,86 грн., у тому числі ПДВ 226209,14 грн.; від 05.12.2014 року №2905, 9460 л, на суму 116168,42 грн., у тому числі ПДВ 19361,40 грн.;

- видаткові накладні на товар паливо моторне альтернативне А-80А для інжекторних та карбюраторних двигунів від 01.12.2014 року №2910, 25000 л, на суму 101499 грн., у тому числі ПДВ 16916,50 грн.; від 02.12.2014 року №2911, 25000 л, на суму 101499 грн., у тому числі ПДВ 16916,50 грн.; від 03.12.2014 року №2912, 25000 л, на суму 101499 грн., у тому числі ПДВ 16916,50 грн.; від 04.12.2014 року №2913, 25763 л, на суму 104597,78 грн., у тому числі ПДВ 17432,78 грн.; від 05.12.2014 року №2914, 25000 л, на суму 101500 грн., у тому числі ПДВ 16916,67 грн.

Інших документів на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем до перевірки та до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Встановлені обставини справи свідчать, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні не містять зазначення особи, яка отримала товар, дату та номер довіреності на отримання нафтопродуктів, що свідчить про невідповідність видаткових накладних вимогам чинного законодавства встановлених для документів бухгалтерської звітності.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначено пунктом 7.5 Інструкції №281/171/578/155.

Так, згідно з пунктами 7.5.1, 7.5.4 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. (пункт 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155).

Як видно з акту перевірки, до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладених або подорожніх листів на перевезення вантажу.

Крім того, як видно з матеріалів справи, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за результатами розгляду обвинувального акту про кримінальному провадженню №32015080000000077, винесено вирок від 20.02.2017 року, який набрав законної сили відносно гр.. ОСОБА_7, якого визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 205, ч.3 статті 27, ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення (придбання) фіктивних суб'єктів господарювання, в тому числі ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» .

У ході досудового розслідування встановлено, що організатором ОСОБА_7, з метою прикриття незаконної діяльності з протиправного формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам та конвертації безготівкових коштів за готівку, у період листопад 2014 - березень 2016 створені або придбані з ознаками «фіктивності» , в тому числі ТОВ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» , які використовувались для прикриття незаконної схеми незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам, та для здійснення незаконної фіктивної діяльності з проведення транзитних безтоварних операцій по банківських рахунках та конвертації грошових коштів у готівку.

У червні 2013 року у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне збагачення шляхом зайняття фіктивним підприємництвом шляхом створення або придбання фіктивних підприємств із залученням до цієї діяльності інших співвиконавців та осіб, яких використовував у злочинних планах без їх відома, чим займався до лютого 2015 року.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що у період з 02 грудня 2014 року ОСОБА_7 маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстроване на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не була обізнана у господарській діяльності, залучив у м. Харкові ОСОБА_8, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_7, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ ОСОБА_5 ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ 39334802).

ОСОБА_8 перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, на прохання ОСОБА_7 підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ ОСОБА_5 ОСОБА_6 , договір купівлі - продажу 100% частки підприємства в статутному капіталі ТОВ ОСОБА_5 ОСОБА_6 , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідки своїх дій не усвідомлював.

02.12.2014 року було внесено зміни до статуту ТОВ ОСОБА_5 ОСОБА_9 , відповідно до статутних документів підприємство зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ ОСОБА_5 ОСОБА_6 , на нового власника та директора ОСОБА_10, ОСОБА_7, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного кредиту з податку на додану вартість, серед яких: ТОВ Трейд Коммодіті період грудень 2014 року на суму 509 933.57 грн..

Відповідно до частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_7 створено ТОВ ОСОБА_5 гранат груп з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю, для прикриття незаконної схеми незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах № 21-3788а15 та № 2а-1670/7873/11, висловленого у постановах від 1 грудня 2015 року та від 22 березня 2016 року відповідно, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважаться належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Також, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України , не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховний Суд у справі № 2а-2571/10/0870 дійшов такого правового висновку: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 05.05.2018 року у справі №826/11377/14

Отже, сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин обумовлюють правомірність висновків суду першої інстанції з питання формування валових витрат та сплати податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента позивача, дії якого були спрямовані лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій та надання податкової вигоди третім особам, а господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних посадовими особами контрагента позивача і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Відтак, з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із правомірним застосуванням норм матеріального права, та із дотриманням норм процесуального права, а підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодтіті - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі 804/8279/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 червня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верхового Суду.

Повне судове рішення складено 14.06.2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук