Постанова

від 04.06.2020 по справі 804/8279/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №804/8279/17

адміністративне провадження №К/9901/57685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 ( суддя Кальник В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя Круговий О.О., судді: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.) у справі № 804/8279/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті звернулось до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.11.2017 №0011214614, видане Офісом великих платників податків ДФС, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 28.11.2017 №0011064614, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 509933,57 грн. та від 28.11.2017 №0011234614, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1767247,94 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 1178165,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 589082,65 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, без урахування податковим органом всіх обставин, що мають значення для винесення рішення, та підлягають визнанню протиправними та скасуванню; реальність господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу при проведенні перевірки; позивач вважає, що ним належним чином підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Джус гарант груп" , а висновки відповідача в акті перевірки не відповідають дійсності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вказано судами, позивачем не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що надання послуг та отримання ТМЦ за договором здійснювалось контрагентом позивача. Також, судами зазначено, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 20.02.2017, за результатами обвинувального акту по кримінальному провадженню №32015080000000077, винесено вирок від, який набрав законної сили відносно директора ТОВ Джус гарант груп ОСОБА_1 за фактом скоєння кримінального злочину передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Факт провадження ОСОБА_1 фіктивного підприємництва, який доведений в судовому порядку, свідчить про неможливість підтвердження реального характеру здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Джус гранат груп .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентом оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. позивач вважає, що факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій. Як наголошує позивач, порушення, допущені контрагентом у своїй діяльності, не можуть бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 26.10.2017 №2414, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (код ЄДРПОУ 30536344) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Джус Гарант Груп" (код ЄДРПОУ 363348002) за грудень 2014 року, за результатами якої складений акт від 15.11.2017 №156/28-10/46-14/30536344.

Згідно висновків акту проведеною перевіркою встановлено порушення:

- пункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, 200.4 статті 200 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту у грудні 2014 року в сумі 509933,57 грн., що призвело до завищення від`ємного значення звітного періоду за грудень 2014 року у сумі 509933,57 грн.;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення) з урахуванням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 1178165,29 грн.

На підставі акту перевірки від 15.11.2017 року №156/28-10/46-14/30536344 відповідачем прийняті та направлені позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.11.2017 року:

- №0011064614, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 509933,57 грн.;

- №0011214614, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1767247,94 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 1178165,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 589082,65 грн.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джус Гарант Груп" (код ЄДРПОУ 39334802, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (код ЄДРПОУ 30536344, покупець) укладений договір поставки від 01.12.2014 року №0112/1, за умовами якого постачальник передає покупцю товар у власність відповідно до видаткової накладної, а покупець сплачує обумовлену сторонами вартість товару у строки та в порядку, що визначається цим договором. Товар за даним договором може бути отриманий за наступними адресами: АДРЕСА_1. Отримання товару здійснюється силами та за рахунок покупця.

На виконання умов договору складені: видаткові накладні на товар бензин автомобільний А-92, видаткові накладні на товар паливо моторне альтернативне А-80А для інжекторних та карбюраторних двигунів.

Інших документів на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем до перевірки та до суду не надано.

Необхідно зазначити, що предметом укладеного із контрагентом договору є поставка специфічного товару - нафтопродуктів, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком яких встановлено Інструкцією №281/171/578/155.

Пунктом 5.4 Інструкції врегульовано порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом.

Так, представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов`язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлено відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов`язаний мати довіреність на право участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, що надійшла (підпункт 5.2.10 Інструкції).

За змістом підпункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та Державними стандартами України 27352-87 щодо автотранспортних засобів для заправки та транспортування нафтопродуктів.

Відповідно до підпунктів 7.5.2, 7.5.4 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред`явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Як передбачено підпунктом 7.5.6 Інструкції, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства; відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників (підпункти 7.5.7, 7.5.8 Інструкції).

Дослідивши умови укладеного із контрагентом договору, яким передбачалась поставка небезпечного вантажу, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин цієї справи, проаналізувавши відповідні законодавчі положення, якими врегульовано порядок перевезення небезпечних вантажів (нафтопродуктів) автомобільним транспортом, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що надані позивачем документи не підтверджують поставку товарів на користь позивача саме згаданим суб`єктом господарювання. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку були цілком об`єктивно розцінені судами як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства за такими відносинами.

При цьому, в матеріалах справи наявний вирок, винесений Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 20.02.2017 року, за результатами розгляду обвинувального акту про кримінальному провадженню №32015080000000077, який набрав законної сили відносно ОСОБА_1 , якого визнано винним скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 205, ч.3 статті 27, ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом створення (придбання) фіктивних суб`єктів господарювання, в тому числі ТОВ Джус Гарант Груп .

У ході досудового розслідування встановлено, що організатором ОСОБА_1 , з метою прикриття незаконної діяльності з протиправного формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам та конвертації безготівкових коштів за готівку, у період листопад 2014 - березень 2016 створені або придбані з ознаками фіктивності , в тому числі ТОВ Джус Гарант Груп , які використовувались для прикриття незаконної схеми незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам, та для здійснення незаконної фіктивної діяльності з проведення транзитних безтоварних операцій по банківських рахунках та конвертації грошових коштів у готівку.

У червні 2013 року у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне збагачення шляхом зайняття фіктивним підприємництвом шляхом створення або придбання фіктивних підприємств із залученням до цієї діяльності інших співвиконавців та осіб, яких використовував у злочинних планах без їх відома, чим займався до лютого 2015 року.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 02.12.2014 року ОСОБА_1 , маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов`язаною з фіктивним підприємством, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, залучив у м. Харкові ОСОБА_2 , який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_1 , погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ Джус Гарант Груп (код за ЄДРПОУ 39334802).

ОСОБА_2 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, на прохання ОСОБА_1 , підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ Джус Гарант Груп , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ Джус Гарант Груп , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

02.12.2014 внесення змін до статуту ТОВ Джус Гарант Груп зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Оболонського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за №10691020000032269. Відповідно до статутних документів ТОВ Джус Гарант Груп зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Джус Гарант Груп , на нового власника та директора ОСОБА_2., ОСОБА_1, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 02.12.2015 року по 01.01.2015 року наступним підприємствам:

- грудень 2014 року: ТОВ ТРЕЙД КОММОДІТІ у сумі 509 933,57 грн. .

Відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відтак, відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України наявними є підстави для звільнення від доказування, а саме обов`язковість вироку суду в кримінальній справі про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, для адміністративного суду в питанні, чи мали місце дії та чи вчиненні вони цією особою. Складання та підпис долучених до матеріалів справи первинних документів ОСОБА_2 , унеможливлює їх прийняття у якості підстав формування бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину особи, що утворила контрагентів позивача, дії яких не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних відповідними особами і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім іншого, суди звертали увагу, що про правильність такого висновку, разом з тим, свідчать обставини аналізу баз даних Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, якими встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Джус Гарант Груп (код ЄДРПОУ 39334802) перебувало на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткуванням, основні фонди - інформація відсутня, чисельність - інформація відсутня, підприємством не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. За даними АС Податковий блок ТОВ Джус Гарант Груп свідоцтво платника ПДВ видано 01.10.2014 року, анульовано 03.05.2015 року за рішенням контролюючого органу, підстава - стан платника 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням підприємства. Останню податкову звітність підприємством було подано за січень 2015 року (декларація з ПДВ).

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин.

Вірною є позиція судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.

Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі № 804/8279/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду