Рішення

від 13.06.2018 по справі 728/230/18

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 728/230/18

Номер провадження 2/728/176/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

за участю: секретарів Коваленко В.В. та Кирути Л.І.

позивачки ОСОБА_1

представників позивачки - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про витребування трудової книжки, зміни дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов язаного із затриманням видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на професійну правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В:

13.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов язаного із затриманням видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу (єдиний унікальний номер 728/230/18, № 2-728/176/18), в якому просить змінити дату її звільнення з 16.01.2018 року на фактичний день видачі трудової книжки та видати їй належним чином оформлену трудову книжку, стягнути з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на її користь середній заробіток в розмірі 34219 гривень 00 копійок за час вимушеного прогулу, компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 28745 гривень 00 копійок, витрати, пов язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень 00 копійок та вирішити питання щодо повернення сплаченого нею при подачі позову до суду судового збору в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

15.03.2018 року відповідачем подано відзив на позов, в якому він зазначає про правомірність свого рішення, оскільки в управлінні відбулися зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників. ОСОБА_1 була звільнена з дотриманням норм чинного законодавства. Вини відповідача в затримці видачі трудової книжки немає. Просив відмовити в задоволенні позову (а.с.42).

19.03.2018 року позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 64).

15.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (єдиний унікальний номер 728/257/18, № 2-728/188/18), в якому просить визнати звільнення з роботи незаконним та поновити її на посаді провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, стягнути з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43800 гривень 32 копійки, та 7600 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

12.03.2018 року відповідачем подано відзив на позов, в якому він зазначає про правомірність свого рішення, оскільки в управлінні відбулися зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників. При цьому було враховано, що ОСОБА_1 переважного права в залишенні на роботі не мала і була звільнена з дотриманням норм чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову (36-44)

19.03.2018 року позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 112).

Ухвалою суду від 20.03.2018 року зазначені позови об єднані в одне провадження.

В своїй заяві позивачка вказала, що, починаючи з 21.07.2009 року по 31.07.2017 року працювала на посаді спеціаліста першої категорії Бахмацької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З урахуванням положень ст. 7 та пунктів 4,6 розділу V11 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування , а також Постанови правління Фонду соціального страхування України від 24.05.2017 року № 34 була припинена дія Фонду соціального страхувння від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх виконавчих дирекцій і робочих органів, з подальшим переведенням працівників цих фондів соціального страхування до Фонду соціального страхування України. В зв язку з цим, з 01.08.2017 року на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, була звільнена і переведена на посаду провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області. 26.10.2017 року її було ознайомлено з попередженням від 25.10.2017 року за № 09-07/1343/08 про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та можливе майбутнє вивільнення. 16.01.2018 року о 16 годині 30 хвилин в.о. начальника Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_7 їй було вручено для ознайомлення ксерокопію наказу за підписом начальника управління ОСОБА_8 про звільнення з роботи за скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. При цьому копія наказу та трудова книжка їй не була видана. Оригінал наказу про звільнення для ознайомлення їй не видавався і нею не підписувався. В наказі про звільнення, як підстава зазначено попередження про наступне вивільнення та згода профспілкового комітету. 07.02.2018 року вона звернулася з письмовою заявою про отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення до начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_8, але відповіді до часу подачі позову до суду не отримала. Вважає звільнення незаконним і просить поновити її на роботі на посаді провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, оскільки при її звільненні, в порушення вимог чинного законодавства, не була надана згода на її звільнення відповідним профспілковим комітетом, на засідання якого вона не запрошувалася, не було вирішено питання щодо її працевлаштування та не запропоновано вакантної посади чи іншої роботи в даній установі, яку вона могла б виконувати з урахуванням наявної освіти, кваліфікації та досвіду, а також не було враховано її переважного права на залишенні на роботі з урахуванням вищої економічної освіти, відсутності дисциплінарних стягнень та 19-річного досвіду роботи в різних структурах. Також зазначає, що в день її звільнення їй не була видана належним чином оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення, що є обов язком роботодавця. Моральну шкоду обгрунтовує порушенням її прав, як працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв язків та додаткових зусиль для організації свого життя. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за незаконне звільнення та вимушеного прогулу, пов язаного із затримкою видачі трудової книжки, обраховує, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, відповідно до п.п. 2,5 розділу 1V Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ 08.02.1995 року за № 100 .

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд задовольнити їх, оскільки вважає, що була звільнена незаконно, а затримка видачі трудової книжки сталася саме з вини відповідача. В день звільнення вона пояснила керівнику, що бажає отримати трудову книжку особисто, проте вона не була їй вручена. На засідання профспілкового комітету, під час якого надавалася згода на її звільнення, вона не була запрошена. Членом якої саме профспілки вона являється, пояснити не може. Трудова книжка була їй вручена 23.03.2018 року після звернення до суду з позовом. При звільненні підписувала копію наказу, якого не було вручено їй. Крім того, відповідач при звільненні, не працевлаштував її та не запропонував іншої роботи в даній установі. В зв язку з затримкою видачі трудової книжки, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися самостійно, що також призвело до моральних страждань. Розмір моральної шкоди обчислює з урахуванням загальної суми заробітної плати за останні два місяці.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила суд задовольнити їх, так як вважає, що звільнення позивачки відбулося з порушенням норм діючого законодавства, так як для цього не було згоди належного профспілкового комітету, їй не була запропонована інша робота в межах даної установи, хоча відповідач мав таку можливість, так як малися вільні посади в м. Ніжині та м. Чернігові. Також з вини відповідача позивачці не було вручено в день звільнення належним чином оформленої трудової книжки, що позбавило її можливості працевлаштуватися самостійно. Крім того, на підтвердження позовних вимог зазначила, що позивачка мала переважне право на залишенні на роботі, оскільки є висококваліфікованим та досвідченим працівником.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх в повному обсязі зв язку з незаконним звільненням позивачки та затримкою з вини відповідача видачі трудової книжки, обов язком якого, як роботодавця, є її вручення в день звільнення працівникові. Також зазначив, що позивачки, з урахуванням її освіти, наявності диплому про вищу освіту з відзнакою, значного досвіду роботи, відсутності дисциплінарних стягнень та обсягу виконуваної роботи, мала переважне право на залишенні на роботі. Профспілка, за згодою якої було звільнено позивачку, взагалі не була легалізованою.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовних вимог не визнали і пояснили, що після звільнення позивачки відповідач всіляко намагався вирішити питання щодо вручення їй трудової книжки, проте, на їх думку, ОСОБА_1 свідомо не бажала її отримувати. Вважають, що процедура звільнення позивачки в зв язку зі скороченням штату працівників здійснена в межах чинного законодавства, так як вона була своєчасно, за 2 місяці попереджена про можливе майбутнє звільнення. Іншої роботи їй не було запропоновано в зв язку з відсутністю вакантних посад та підходящої роботи. Наявність в Ніжинському відділенні вакантної посади потребувала відповідної освіти та спеціальних вимог, а наявна посада у відповідача в м. Чернігові не була вакантною, так як особа, яка її займала, перебувала у відпустці по догляду за дитиною і вона була запропонована особі, яка працювала у відповідача і також була звільнена за скороченням. Раніше вона працювала на даній посаді. Щодо працевлштування звільнених працівників посилаються на рішення Верховного Суду України за № 6-40 цс/15, відповідно до якого тимчасова посада не є вакантною. 22.12.2017 року на адресу Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, яке не є юридичною особою, відповідачем електронною поштою було направлено інформацію щодо ознайомлення працівників з порядком видачі трудових книжок у разі звільнення. Одним із способів отримання трудової книжки була пропозиція написати заяву про отримання трудової книжки спецзв язком. Проте позивачка не вказала конкретного способу отримання трудової книжки, яка зберігалася у відповідача в м. Чернігів. Віддаленість відповідача від місця роботи позивачки позбавляло його можливості вручити трудову книжку особисто. Крім того, позивачка до 15.01.2018 року перебувала на лікарняному і 16.01.2018 року вийшла на роботу, про що не було відомо відповідачу заздалегідь. Цього ж дня на електронну адресу Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області була направлена сканкопія наказу про звільнення ОСОБА_1. Починаючи з 17.01.2018 року вона вже не була працівником Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області. Не вважають в даному випадку порушення права позивачки на отримання нею трудової книжки і винних дій з боку відповідача в цьому немає. Пересилати трудову книжку без згоди її власника, відповідач не мав права. Після звільнення ОСОБА_1 відповідач неодноразово надсилав на адресу її проживання листи з пропозицією щодо зазначення способу отримання нею трудової книжки і ні в якій спосіб не намагався утримувати її в себе та не віддати позивачці. Також в січні 2018 року представник відділу кадрів ОСОБА_9 телефонувала останній з приводу отримання нею трудової книжки. 20.03.2018 року під час судового засідання було узгоджено питання щодо способу отримання позивачкою трудової книжки. Профспілкової організації у відповідача не існує, оскільки вона ліквідована, а тому вказаний орган не міг надавати згоду на звільнення позивачки. З приводу доводів позивачки про невручення їй наказу зазначають, що законодавством не передбачено вручення оригіналу наказу працівникові при звільненні. Вказують, що позивачкою заявлено дві вимоги щодо стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в зв язку з незаконним звільненням та в зв язку з затримкою видачі трудової книжки, які є подвійним стягнення та є взаємовиключними згідно правової позиції ВСУ. Щодо витрат на правову допомогу зазначили, що з урхуванням положень ст. 83 ЦПК Украни всі докази повинні подаватися разом позовною заявою. Але адвокатом було зроблено ряд запитів та зайвих дій після подачі позову, а тому зазначені докази суд не повинен приймати до уваги, так як вони подані вже після позову і заявлена сума за правову допомогу є зазнадто великою. Щодо моральної шкоди вважають, що позивачкою не надано доказів на підтвердження заподіяння їй такої шкоди. Просили відмовити в задоволенні позову. Крім того, у визначений судом строк відповідачем подано відзив на позов.

Допитаний за клопотанням позивачки в якості свідка начальник ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що з 01.01.2018 року по Чернігівській області відбулося скорочення 40% працівників. ОСОБА_1 також була звільнена за скороченням штату. Іншої роботи, яку можна було б запропонувати їй, не було, так як посада в Ніжинському відділенні, яка була вакантною, вимагала спеціальних знань та відповідної квалфікації, а в м. Чернігові в обласне ОСОБА_4 була тимчасово прийнята працівник на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною, яка також була звільнена за скороченням і не була працевлаштована. Вказана посада не була вакантною. Трудові книжки всіх працівників зберігаються в ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в м. Чернігові за місцем знаходження юридичної особи. При проведенні звільнення, відповідачем було направлено звернення до профспілкової організації Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області для надання згоди на звільнення працівників. Оскільки позивачка завчасно була попереджена про звільнення, і перебувала на лікарняному, відповідачу не було заздалегідь відомо про її вихід на роботу 16.01.2018 року, тому наказ про звільнення, а також лист щодо способу отримання трудової книжки було направлено електронною поштою до Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області. Відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо своєчасного вручення трудової книжки ОСОБА_1. І дії останньої він розцінив як небажання отримувати трудову книжку.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_7 показав, що працює на посаді начальника Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, де на посаді провідного спеціаліста сектору соціальних послуг, починаючи з 01.08.2017 року працювала позивачка. На підставі постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року за № 47 в управлінні та його відділеннях відбулося скорочення чисельності штату та працівників. Зокрема, у Бахмацькому відділенні згідно штатного розпису, який введений в дію з 01.01.2018 року штатна чисельність працівників зменшилася з 15 до 9 одиниць. Згідно даного штатного розпису такої посади як провідний спеціаліст сектору соціальних послуг не передбачалося, а тому вказана посада була скорочена, внаслідок чого ОСОБА_1 підлягала звільненню за скороченням штату, про що була завчасно повідомлена. Згідно повідомлення відповідача, направленого на адресу Бахмацького відділення 22.12.2017 року та 27.12.2017 року всім працівникам, посади яких підлягали скороченню, було роз яснено питання щодо порядку отримання ними трудових книжок при звільненні. ОСОБА_1 в день звільнення пояснила, що бажає отримати належно оформлену трудову книжку особисто. Частина працівників, посади яких були скорочені, отримали трудові книжки за їх заявами спецзв язком, деякі особисто їздили в м. Чернігів до відповідача за їх отриманням. У 2002 році була утворена первинна профспілкова організація Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, яка є організаційною структурною ланкою Бахмацької районної оргнізації професійні спілки працівників державних установ, в підтвердження діяльності якої мається спільний статут. Згоду на звільнення позивачки надавав профспілковий комітет, членом якого вона являється на підставі поданої заяви. З приводу звільнення ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів, які за наслідками проведеної перевірки надали їй відповідь.

Допитаний за клопотанням позивачки в якості свідка ОСОБА_10, який є працівником Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, в судовому засіданні показав, що протягом 8 років працював разом з позивачкою. Може охарактеризувати її як високваліфікованого та здібного працівника, яку неодноразово нагороджували грамотами за роботу. Вважає, що остання була звільнена незаконно, з порушенням норм діючого законодавства, оскільки їй не було видано на руки наказу про її звільнення та належним чином оформленої трудової книжки. Фонд соціального страхування є державною структурою, а тому все повинно бути згідно закону. Профспілки у них немає так як вона не зареєстрована офіційно, а тому не має юридичної сили. Крім того, її голова ОСОБА_11 перебувала на лікарняному в день проведення зборів. Також зазначив, що ОСОБА_12, з урахуванням досвіду та якості її роботи, мала переважне право на залишення на роботі. Вважає, що для ОСОБА_7- начальника Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, вона не угодна, так як заперечувала проти нього, тому і була звільнена. Йому також відомо про наявність вакантної посади у Бахмацькому відділенні з 02.03.2018 року інспектора з охорони праці.

Вислухавши сторони їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань що визначено ч.ч.1, 2, 5 ст. 55 Конституції України.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, яка працювала у відповідача на посаді провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, наказом за № 12-к від 16.01.2018 року була звільнена з роботи за скороченням штату, де підставою для звільнення зазначено попередження про наступне вивільнення від 25.10.2017 року та згода профспілковго комітету (а.с.8). Цього ж дня позивачка була ознайомлена зі змістом вказаного наказу, про що мається її підпис (а.с. 8 зворот).

Постановою правління Фонду соціального страхування України за № 50 від 10.10.2017 року затверджено структуру органів Фонду (а.с. 46).

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за № 579 від 23.10.2017 року затверджено граничну чисельність працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Чернігівській області (а.с.48).

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України № 685 від 24.11.2017 року внесено зміни до наказу від 23.10.2017 року № 579, а саме змінено число 111 на 120 (а. с. 49).

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України № 802 від 20.12.2017 року внесено зміни до наказу від 23.10.2017 року № 579, а саме змінено число 120 на 124 (а. с. 50).

Наказом ОСОБА_4 виконавчої дирекції фонду в Чернігівській області № 97-к від 29.12.2017 року затверджено структуру та введення в дію штатного розпису з 01.01.2018 року (а.с.62).

Наказом ОСОБА_4 виконавчої дирекції фонду в Чернігівській області № 6 від 30.06.2017 року затверджено граничну чисельність працівників та штатних розписів відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з додатком 1 та додатками 2-9 (а.с. 64-65).

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільнені працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховуєтся переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

25.10.2017 року за № 09-07/1343/08 управлінням виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області на ім'я провідного спеціаліста сектора соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_1 надіслано попередження про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну нйменування посади, які вступають в дію з 01.01.2018 року та можливе майбутнє звільнення відповідно до положень ст. ст. 32, 40, 49-2 КЗпП України (а.с.66).

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією продуктивності праці, що передбачено ч.1 ст. 42 КЗпП України.

Позивачка, думку якої підтримали її представники, ствержує про її незаконне звільнення за скороченням штату, оскільки вважає, що мала переважне право на залишенні на роботі, так як має диплом з відзнакою, значний досвід роботи, є висококваліфікованим працівником та має подяки за роботу. Проте в судовому засіданні нею не надано доказів перед якими саме з працівників даної оранізації, які не підлягали скороченню та продовжували працювати, вона мала переважне право на залишенні на роботі.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів розірвання трудового договору з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою

профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і

43(1) КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і

діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Згода профспілкового органу на звільнення не може бути

визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги

про участь у засіданні цього органу більше половини його членів,

або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена

правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення

правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу

або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи

уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про

профспілковий орган підприємства, установи, організації,

профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь,

відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на

звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним

органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом

підприємства, установи, організації.

Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або

уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу,

суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового

органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в

дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не

буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому

випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя

при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином

вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду

профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має

юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на

звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковго представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного оргну первинної профспілково організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідно до протоколу за № 1 від 26.12.2017 року зборів профспілкової організації працівників Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, на засіданні якого в порушення вимог ч.3 ст. 43 КЗпП України позивачка запрошена не була, надано згоду на звільнення у зв язку зі скороченням штату з 01.01.2018 року ОСОБА_1, провідного спеціаліста сектора соціальних послуг (а.с.73).

Як зазначали в судовому засіданні позивачка та її представники, профспілка, члени якої надавали згоду на звільнення позивачки, не є легалізованою, а тому її висновки є безпідставними та такими, що не мають юридичної сили ( а.с. 161-174). Посилаются на те, що позивачка була членом профспілки відповідача, яка на даний час ліквідована.

Відповідно до заяви від 01.08.2017 року на ім я начальника управління- головного бухгалтела Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Чернігівській області, ОСОБА_13 просила утримувати профспілкові внески з її заробітної плати в установленому розмірі (а.с. 181).

Також сторона позивача стверджує, що позивачка була членом профспілки відповідача, яка ліквідована 14.03.2018 року, на підтвердження чого надала інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, зі змісту якої вбачається, що первинна організація профспілки працівників виконавчої дирекції (код 37558296) перерахувала їй кошти в розмірі 200 гривень (а.с.103). Проте, на думку суду, вказана обставина не є належним доказом щодо підтвердження членства позивачки в даній профспілці. Відповідних доказів в розумінні положень ст. 77, 79 ЦПК Украни, які б підтвержували членом якої саме профспілкової організації позивачка являється, суду не надано.

На пропозицію суду щодо зупинення провадження по справі для звернення до виборного органу первинної профспілкової організації з метою запиту її згоди на звільнення позивачки, сторона позивача не погодилася так як вважає, що профспілка, членом якої, на їх думку, являється позивачка, ліквідована, а тому прийняти відповідне рішення вона не може.

Враховуючи, що позивачкою не надано в судове засідання належних та допустимих доказів, що вона була членом профспілкової організації і якої саме, положення ст. 43 КЗпП України не застосовуються.

За приписами ст. 47 КЗпП України Власник або уповноважений ним орган зобов язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника .

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України, що визначено ст. 48 КЗпП України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу .

Згідно п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за № 58 від 29.07.1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення у такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудовї книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускаєтся тільки за письмовою згодою працівника.

Як встановлено в судовому засіданні юридична адреса відповідача - ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області м. Чернігів вул. Музична, 1А, де і знаходилася трудова книжка позивачки. Місце роботи останньої Бахмацьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, де їй було оголошено наказ про звільнення.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, в день звільнення позивачки не мали змоги видати їй трудову книжку через територіальну віддаленість, оскільки їм не було відомо заздалегідь про вихід 16.01.2018 року ОСОБА_1 на роботу після лікарняного. А після її звільнення, так як вона вже не була працівником Бахмацького відділення, всіляко намагалися вирішити питання щодо врученння їй трудової книжки.

Листами відповідача від 16.01.2018 року за № 07-07/149, 23.01.2018 року за № 07-07/224, 16.02.2018 року за № 07-08/510, 21.02.2018 року за № 07-08/544, адресованими на ім я ОСОБА_1, останній було запропоновано, з урахуванням ч.2 п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за № 58 від 29.07.1993 року, вирішити питання щодо отримання нею трудової книжки (а.с. 50, 53, 56, 59).

Вказані листи направлявся на адресу позивачки поштовими повідомленнями, які повернулися без вручення.

За повідомленням Чернігівської дирекції Укрпошта повідомлення про надходження вказаних листів доставлялося через абоненську поштову скриньку адресата. У зв язку з неотриманням вказаного листа адресатом, вони повернуті на зворотню адресу. Порушень при пересиланні, обробленні та врученні вказаного рекомендованого відправлення з боку працівників пошти не встановлено (а.с. 47).

Як було встановлено в судовому засіданні, згідно акту передачі- прийняття від 23.03.2018 року начальником Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_7 було вручено ОСОБА_1 трудову книжку (а.с. 146). Питання щодо її врученння було узгоджено під час судового засідання 20.03.2018 року щодо розгляду вказаної справи.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Позивачка зазначає, що відповідачем вона не була працевлаштована, так як останній при попередженні про звільнення, не запропонував їй іншої роботи, хоча в Ніжинському відділенні та ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області були вільні посади, відповідно, страхового експерта з охорони праці та провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансових питань, на які були прийняті інші особи (а.с.138, 143).

Як було встановлено в судовому засіданні посада страхового експерта з охорони праці вимагала спеціальних знань та відповідної квалфікації. Що стосується посади провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансових питань, то вказана посада не була вакантною і на дану посаду була тимчасово прийнята працівник на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною, яка також була звільнена за скороченням і не була працевлаштована.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах за № 6-491цс15 від 01.07.2015 року та № 6-40цс15 від 01.04.2015 року, так як обов язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до розірвання трудового договору , за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому роботодавець зобов язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

В зв язку з відсутністю інших вакантних посад, які може займати позивачка з урахуванням її кваліфікації, відповідачем не було запропоновано іншої роботи.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при звільненні позивачки, було дотримано вимог трудового законодавства, зокрема про наступне вивільнення вона була попереджена за місяці, доказів щодо переважного права залишення на роботі при скороченні нею надано не було, тому підстави для поновлення її на роботі на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Також, враховуючи, що вини відповідача щодо затримки видачі трудової книжки при звільненні позивачки в судовому засіданні не встановлено, так як ним було вжито необхідних заходів щодо отримання трудової книжки позивачкою своєчасно та у передбачений законом спосіб, в зв язку з чим відсутні підстави для зміни дати звільнення та нарахування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, пов язаного з затримкою видачі трудової книжки, спір щодо видачі трудової книжки вирішено, оскільки трудова книжка на час розгляду справи вручена позивачці, тому в задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

При цьому суд також приймає до уваги, що звільнення позивачки відбувалося за місцем її роботи в м. Бахмач, а трудові книжки працівників зберігалися у відповідача за місцем заходження юридичної особи в м. Чернігові.

Так як в судовому засіданні не встановлено порушення з боку відповідача законних прав позивачки ОСОБА_1, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому судом не вбачає підстав, визначених ст. 237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди відповідно до пред явлених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, тому, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору та витрати за професійну правничу допомогу.

Керуючись ч.1,2,5 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 76-81, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43, 47, 48, 49-2, 235 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за № 58 від 29.07.1993 року суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про витребування трудової книжки, зміни дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов язаного із затриманням видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Позивачка: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, м. Чернігів вул. Музична, 1-А, код ЄДРПОУ 41316447.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 13.06.2018 року

Суддя О.І. Глушко