Постанова

від 12.11.2018 по справі 728/230/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 листопада 2018 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/230/18

Головуючий у першій інстанції - Глушко О.І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/62/18

Чернігівський апеляційний суд у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

за участю секретаря судового засідання Бивалькевич Т.В.,

учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_2;

відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області;

особа, яка подала скаргу: ОСОБА_2;

оскаржується рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про витребування трудової книжки, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затриманням видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

прізвище судді: Глушко О.І.; місце та час ухвалення рішення: м. Бахмач, 14 год. 54 хв.; дата складання повного тексту рішення 13 червня 2018 року,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про витребування трудової книжки, зміни дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затриманням видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовувала тим, що починаючи з 21.07.2009 року по 31.07.2017 року працювала на посаді спеціаліста першої категорії Бахмацької міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 01.08.2017 року на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, була звільнена і переведена на посаду провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області. 26.10.2017 року її було ознайомлено з попередженням від 25.10.2017 року за № 09-07/1343/08 про зміни в організації виробництва і праці та можливе майбутнє вивільнення. 16.01.2018 року їй було вручено для ознайомлення ксерокопію наказу за підписом начальника управління про звільнення з роботи за скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. При цьому копію наказу та трудову книжку їй видано не було.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуюсь з указаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою та просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою докази на які вона посилалася, не надавши їм належної правової оцінки, зокрема, звільнення позивача відбулося з порушенням норм діючого законодавства, так як не було отримано згоди належного профспілкового комітету на її звільнення, їй не було запропонована інша робота, хоча у відповідача були вільні робочі місця, а також про переважне право переважне право на залишенні на роботі, оскільки вона є досвідченим працівником. Вказувала, що з вини відповідача їй не було вручено в день звільнення належним чином оформленої трудової книжки, а тому наявні підстави для зміни дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджував про необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки процедура звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату працівників здійснена була в межах чинного законодавства.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Постановою правління Фонду соціального страхування України за № 50 від 10.10.2017 року було затверджено структуру органів Фонду, згідно з якою до структури Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області входить дев ять відділень без права юридичної особи, в тому числі і Бахмацьке відділення (а.с. 176, том 1).

Відповідно, наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за № 579 від 23.10.2017 року затверджено граничну чисельність працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Чернігівській області (а.с.178, том 1).

В свою чергу, наказом Управління виконавчої дирекції фонду в Чернігівській області № 97-к від 29.12.2017 року було затверджено структуру та введення в дію штатного розпису з 01.01.2018 року (а.с.192, том 1).

Наказом Управління виконавчої дирекції фонду в Чернігівській області № 6 від 30.06.2017 року затверджено граничну чисельність працівників та штатних розписів відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області з додатком 1 та додатками 2-9 (а.с. 194-195, том 1).

Згідно зі штатним розписом Бахмацького відділення, з 1 січня 2018 року посаду провідного спеціаліста сектору соціальних послуг, яку обіймала позивач, було скорочено (а.с.193) і у штатному розписі вона відсутня.

25.10.2017 року за № 09-07/1343/08 Управлінням виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області на ім'я провідного спеціаліста сектора соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_2 було надіслано попередження про майбутнє вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, істотних умов праці, системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, змінами найменування посади, які вступають в дію згідно штатного розпису з 01.01.2018 року (а.с.196, том 1). З указаним попередженням позивач особисто була ознайомлена 26.10.2017 року та на підтвердження ознайомлення вчинила підпис на тексті документу (т.1 а.с. 196).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, згідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільнені працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу здійснюється лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 01.08.2017 року працювала у відповідача на посаді провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області. Згідно нового штатного розпису, який вводився в дію з 01.01.2018 року, такої посади не передбачено, а отже вона скорочувалася.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 25.10.2017 року №09-07/1343/08 ОСОБА_2 була ознайомлена та персонально попереджена про зміни в організації виробництва і праці та про можливе майбутнє вивільнення.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області за № 12-к від 16.01.2018 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за скороченням штату за згодою профспілкового комітету (а.с.8). Цього ж дня позивача було ознайомлено зі змістом вказаного наказу, шляхом надіслання його в електронному вигляді до Бахмацького відділення, яке є структурним підрозділом без права юридичної особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, на підтвердження чого позивачем 16 січня 2018 року було особисто вчинено підпис (а.с. 8 зворот, том 1).

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивності праці, що передбачено ч.1 ст. 42 КЗпП України. Втім, перевіряючи посилання позивача щодо переважного права на залишення на роботі, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що положення ч.1 ст. 42 КЗпП України не можуть бути застосованими, оскільки посада провідного спеціаліста сектору соціальних послуг Бахмацького відділення, яку обіймала позивач, і яка підлягала скороченню була лише одна, а тому підстави стверджувати про її перевагу перед іншими працівниками на залишення на роботі відсутні.

Посилання позивача, в обґрунтування незаконності звільнення, на ту обставину, що роботодавцем їй не було запропоновано іншої роботи за час попередження про майбутнє вивільнення, незважаючи на наявність вакантних посад страхового експерта у Ніжинському відділенні та посади провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансових питань в Чернігівському відділенні, судом першої інстанції були перевірені та обґрунтовано не були врахованими, виходячи з такого.

Наявна у Ніжинському відділенні вакантна посада страхового експерта не могла бути запропонованою позивачеві, оскільки відповідно до вимог ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування дана посада потребує наявності у особи відповідно кваліфікації, через що претендентами можуть бути лише особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. ОСОБА_2 відповідної кваліфікації не мала, через що на зазначену посаду 4.01.2018 року було зараховано ОСОБА_3, який має вищу технічну освіту, стаж практичної роботи на посаді інженера з охорони праці понад 5 років та відповідне посвідчення. Зазначені обставини було перевірено апеляційним судом.

Наявність вакантної посади провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансових питань у Чернігівському відділенні спростовується матеріалами справи, а саме, доказами про перебування основного працівника ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Відтак, зазначена посада не була вакантною, а прийняття 4 січня 2018 року на зазначену посаду тимчасово, на період відпустки основного працівника, ОСОБА_5 не є тією обставиною, яка свідчить про порушення трудових прав позивача та не є підставою для її поновлення на роботі. Саме така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року №6-40цс15.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Наявність вакантних посад у відповідача на момент повідомлення ОСОБА_2 про скорочення чисельності штату працівників, судами не установлено.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Установивши наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, у тому числі положень статті 492 КЗпП України.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу за № 1 від 26.12.2017 року зборів профспілкової організації працівників Бахмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, було надано згоду на звільнення у зв'язку зі скороченням штату з 01.01.2018 року ОСОБА_2, провідного спеціаліста сектора соціальних послуг, однак на засідання профспілкової організації позивач присутньою не була через те, що перебувала на лікарняному. Зважаючи на те, що профспілка, яка давала згоду на звільнення позивача не є легалізованою, позивач являлась членом профспілки, державну реєстрацію якої було ліквідовано 14 березня 2018 року (т.2 а.с. 176), суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати порушеними права позивача в частині неотримання згоди на її звільнення первинної профспілкової організації.

Доводи позивача щодо затримки видачі трудової книжки перевірялись судом першої інстанції та обґрунтовано не були враховані ним, зважаючи на таке.

У день звільнення позивача, 16.01.2018 року на адресу Бахмацького відділення відповідачем було направлено копію наказу про звільнення ОСОБА_2, яка особисто ознайомилася з наведеним документом та засвідчила цей факт власним підписом (том 1, а.с.8 зворот). У зв'язку з тим, що Бахмацьке відділення, яка діє без прав юридичної особи і є відокремленим підрозділом управління, і трудові книжки всіх працівників відділень області знаходяться на зберіганні в управлінні виконавчої дирекції фонду, одночасно з наданням для ознайомлення наказу про звільнення ОСОБА_2 начальником Бахмацького відділення відповідно до наданих рекомендацій (том 1, а.с. 205) було запропоновано за бажанням отримати трудову книжку за місцем знаходження юридичної особи роботодавця, а саме, в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, або подати заяву до роботодавця про надіслання трудової книжки поштою управлінні (том 1, а.с. 206). Аналогічну пропозицію було надіслано роботодавцем за місцем проживання ОСОБА_2 рекомендованим листом від 16 січня 2018 року № 07-07/149 з повідомленням про вручення, втім зазначений лист було повернуто не врученим за закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції ( том 1 а.с.210, 210 зворот).

Зазначені дій відповідача узгоджуються з приписами п. 4.2 розділу 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі у дунь звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Зважаючи на те, що місце роботи позивача перебувало у м. Бахмачі, а трудові книжки працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області централізовано зберігаються у зазначеного роботодавця в головному офісі за місцем знаходження юридичної особи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем було максимально задіяно можливості, передбачені чинним трудовим законодавством, для належного вручення позивачеві трудової книжки, однак внаслідок невірного розуміння законодавства остання не скористалась ними та отримала трудову книжку виключно з власної волі лише під час розгляду даного спору в суді.

За таких обставин, зважаючи на те, що несвоєчасна видача трудової книжки позивачеві при звільненні була зумовлена виключно її діями, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про витребування трудової книжки, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затриманням видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди правомірно було залишено без задоволення через відсутність підстав для цього.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 червня 2018 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Судді: