Постанова

від 11.11.2008 по справі 2-а-3826/08

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-З826/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» листопада 2008 року     м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Гром Л. М.

при секретарі  - Маслак М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2008 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі УМВС України в Чернігівській області), в якому просив суд зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час проходження служби в органах внутрішніх справ був на різних посадах, сумлінно відносився до роботи, мав тільки заохочення від керівництва. На момент звернення з заявою до пенсійного відділу УМВС України в Чернігівській області про призначення пенсії за вислугою років позивач досяг 45-річного віку, а загальний трудовий стаж становить більше 25 років, а тому вважав що має право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Судом до у часті в справі в якості відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

В судове засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що позивач на день звільнення зі служби досяг тільки 36 років та не мав загального трудового стажу 25 років. Крім того позивач після звільнення з органів внутрішніх справ працював на цивільних посадах і був цивільною особою. Пенсійним законодавством, яке регулює призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, ніде не передбачено, що суб'єктом права на пенсію за вислугу років є особи, які раніше працювали в органах внутрішніх справ. Безпідставними є й вимога позивача зобов'язати УМВС України в

Чернігівській області призначити йому пенсію, оскільки з 01.01.2007 року право призначити пенсію має лише Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Представник відповідача окремо звертав увагу суду на необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог також у зв'язку з пропущенням позивачем позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області просив суд в позові відмовити повністю. Ніяких документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років позивачу, оформлених згідно зазначеного Порядку, від органів МВС до головного управління не надходило. Закон на якій посилається позивач у адміністративному позові не може бути до нього застосований, оскільки відсутні правові підстави призначення пенсії у зв'язку з тим, що умови передбачені в ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» не виконані.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11 листопада поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.11.2008 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеним є те, що з 01.10.1983 року по 5 травня 1998 року позивач працював до органів внутрішніх справ. На момент звільнення вислуга років в органах внутрішніх справ склала 16 років 7 місяців 4 дні, що підтверджується записом в трудовій книжці.

В матеріалах справи знаходяться відповіді головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Міністерства внутрішніх справ України на листи позивача. Якими позивачу повідомлялось, що пенсія призначається відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за умови наявності всіх підстав, які в ній зазначені. У вказаних листах також вказувалось, що ураховуючи, що на день звільнення зі служби позивач не досяг встановленого законом віку права на пенсію за вислугу років з урахуванням загального трудового стажу, згідно з вказаним законом позивач на їх думку не має права.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право на пенсію за вислугу років мають особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 цього

Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Таким чином згідно пункту «б» частини 1 статті 12 Закону № 2262, в редакції Закону України № 3 591-IV від 04.04.2006 p., чинній на момент звернення Позивача до Пенсійного фонду, повинні бути виконані три умови, після настання яких може бути призначена пенсія за вислугу років: досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку; наявність страхового стажу 25 календарних років і більше; військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України повинна становити не менше ніж 12 років і 6 місяців.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на день звільнення зі служби досяг тільки 36 років та не мав загального трудового стажу 25 років і більше.

В ході судового засідання встановлено, що на час звернення до УМВС України в Чернігівській області за призначенням пенсії за вислугу років позивач не належав до осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а отже не відповідав всім умовам, передбаченим ст. 12 вище зазначеного Закону, а саме не належав до суб'єктів права на пенсію за вислугу років.

Судом встановлено, що з 01.01.2007 року право призначати пенсію має лише головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області. На УМВС України в Чернігівській області згідно п. п. 1, 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1 покладаються лише функції по підготовки та поданню до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. Однак, прийняття рішення щодо призначення пенсії законодавством віднесено до повноважень органів пенсійного Фонду України. Отже, УМВС України в Чернігівській області не уповноважене законодавством приймати рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Позивач достатніх, беззаперечних доказів безпідставності, незаконності, необґрунтованості оскаржуваного рішення, чи інших доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не

надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідачів в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, та є такими, що відповідає Конституції України, чинному законодавству і не обмежує будь-яких прав позивача. Тому суд вважає позивачу слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 14 листопада 2008 року.