Постанова

від 13.06.2018 по справі 464/12855/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/12855/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/783/7249/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Ванівського О.М., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі за заявою представника ОСОБА_3 про арешт майна по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "АГА-ЛЬВІВ", ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКППФО НОМЕР_1, - боржник.

Накладено арешт на садовий будинок, який знаходиться за адресою - Львівська область, Пустомитівський район, с. Наварія, садівниче товариство Вогник , будинок №64, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКППФО НОМЕР_1, - боржник.

В задоволенні решти клопотання відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, зазначає, що між Кредитною спілкою Християнська злагода та ОСОБА_5 07.05.2007 року було укладено договір про надання кредиту №175/07. В забезпечення договору було укладено іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_2. Ухвалою Франківського районног суду м,Львова в порядку відступлення права вимоги замінено КС Християнська злагода на апелянта ОСОБА_2 у зобов`язанні ОСОБА_5 перед кредитною спілкою про стягнення заборгованості. Відтак, він вважає, що набув право вимоги до ОСОБА_5 та право звернення стягнення на майно переданого ОСОБА_5 в іпотеку первісному кредитору. Зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у з`язку із застосуванням відповідних заходів.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу з відмовою в частині накладення заборони на відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_5, розташованого за адресою АДРЕСА_3.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст..263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Як вбачається з виділених матеріалів справи , ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТзОВ АГА-Львів , ОСОБА_5 про стягнення завдатку у розмірі 17 000,00 доларів США та неустойку в розмірі 15 000, 00 доларів США.

Представник позивача 02 листопада 2016 року подав клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_4, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 та садовий будинок, який знаходиться за адресою - Львівська область, Пустомитівський район, с. Наварія, будинок № 64, садівниче товариство Вогник , який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5 та грошові кошти відповідача ОСОБА_5 При цьому вказує, що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, і відповідач ОСОБА_5 може уникнути відповідальності, або вчинити інші дії, що утруднюють або унеможливлюють виконання рішення суду шляхом відчуження спірного нерухомого майна.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 02 листопада 2016 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено повністю. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року ухвалу суду першої інстанції від 02.11.2016 скасовано з передачею клопотання на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку із порушення вимог процесуального закону.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову ухвалою від 17 лютого 2017 року суд першої інстанції взяв до уваги майновий характер позовних вимог та співмірність таких із обраним видом забезпечення позову, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та прийшов до висновку, про необхідність накладення арешту на майно співвідповідача ОСОБА_5, а саме: квартиру та садовий будинок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) , позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апелянтом не оскаржується ухвала суду першої інстанції в частині відмови в накладенні арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_5, тому колегією суддів в цій частині ухвала не переглядається відповідно до ст. 367 ЦПК України.

Колегія суду вважає вірними висновки суду першої інстанції в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки, між сторонами дійсно виник спір, який в судовому порядку не вирішено по суті, позивачем обґрунтовано допускається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення його прав та законних інтересів, і з врахуванням того, що даний вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, заява позивача в частині накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Окрім того, встановлено що ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 10 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів залишено без розгляду.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 14 травня 2018 року заходи забезпечення позову накладені ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2017 року скасовано.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 , 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 17 лютого 2017 року - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 червня 2018 року.

Головуючий

Судді