Рішення

від 07.06.2018 по справі 822/1409/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1409/18

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участі:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" до Кузьминської сільської ради про визнання нечинним п.6 Положення про плату за землю,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ПАТ "Хмельницькрибгосп") звернулося до суду з позовом до Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, в якому просить визнати нечинним з моменту прийняття п.6 Положення про плату за землю на території Кузьминської сільської ради, що є додатком 3 до Рішення Кузьминської сільської ради від 30.06.2017 №1 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кузьминської сільської ради у 2018 році", в частині встановлення податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Хмельницькій області, та встановлення ставки податку на земельні ділянки, які відносяться до земель, наданих для рибогосподарських потреб, які знаходяться за межами населеного пункту у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 03.03.2018 звернувся до Кузьминської сільської ради Красилівського району із запитом стосовно наявності у відповідача рішення, положення про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік та, у разі наявності останнього, просив надати копію таких рішень та зазначити яким чином та де були оприлюднені тексти зазначених регуляторних актів.

Згідно листа від 07.03.2018 №54 Кузьминська сільська рада надала відповідь на запитувану інформацію та додала завірену копію Рішення Кузьминської сільської ради Красилівського району №1 від 30.06.2017 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кузьминської сільської ради у 2018 році" (далі - Рішення №1) та завірену копію Положення про плату за землю на території Кузьминської сільської ради Красилівського району (далі - Положення).

Згідно пп.2.3 п.2 Рішення №1 Кузьминська сільська рада Красилівського району затвердила Положення про плату за землю (додаток 3 Рішення №1).

Пунктом 6 Положення встановлено ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, у розмірі 5% від одиниці площі ріллі по Хмельницькій області.

Оскільки прийняте Рішення сільської ради не було належним чином оприлюднене, позивач просить визнати нечинним, з моменту його прийняття, пункт 6 Положення, в частині встановлення податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Хмельницькій області, та встановлення ставки податку на земельні ділянки, які відносяться до земель, наданих для рибогосподарських потреб, які знаходяться за межами населеного пункту у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю. Надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що у 2018 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів на 2018 рік не застосовуються вимоги, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо офіційного оприлюднення прийнятих рішень щодо податків та зборів.

Окрім того, позивач неодноразово листами був повідомлений про результат розгляду його звернення про встановлення пільг по сплаті земельного податку, про Рішення №1, про оприлюднення оскаржуваного рішення на сайті Кузьминської сільської ради.

Звернув увагу, що державний акт на право ПАТ "Хмельницькрибгосп" постійного користування земельною ділянкою не зареєстрований, тому є не дійсним, відтак позивач не є користувачем земельної ділянки водного фонду, яка є орнітологічним заказником місцевого значення "Кузьминський" на території Кузиминської сільської ради Красилівського району, а встановлена плата за землю жодним чином не порушує права позивача. Також зазначив, що

Враховуючи викладене, просив залишити позов без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, а у разі продовження розгляду справи, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача щодо залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки суд встановив, що позивач дізнався про порушення його прав та законних інтересах з 07.03.2018, тобто з моменту отримання завіреної копії Рішення №1 та оскаржуваного Положення. Оскільки відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд вважає, що позивач не порушив строк на звернення до суду за захистом своїх прав, а тому суд вирішив продовжити розгляд даної справи та дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст.25 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.69 згаданого Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

Згідно із ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, п.8.3 ст.8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад

Пунктом 24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.33 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Згідно із з п.277.1 ст.277 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. .

Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Порядок формування доходної частини бюджетів визначено у ч.3 ст.27 Бюджетного тексу України, зокрема встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, правила щодо прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством, є однаковими.

Отже, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, правила щодо прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством, є однаковими.

Тобто, такі правила щодо правового регулювання порядку встановлення та зміни до будь-яких елементів податків запровадженні законодавцем для забезпечення реалізації принципу стабільності, закріпленого у ст.4 ПК України, що має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

У свою чергу, принцип стабільності можна розглядати як надані платнику податку гарантії для реалізації його економічних прав, в першу чергу передбаченого ст.42 Конституції України права на зайняття підприємницькою діяльністю.

Цей принцип розглядається законодавцем в двох аспектах:

- по-перше, його пов'язують зі строками набуття чинності змін, внесених протягом року до основних елементів податку. Відповідні зміни можуть бути внесені не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набувають чинності не раніше 1 січня нового бюджетного року;

- по-друге, стабільність пов'язують із незмінністю податків, зборів, податкових ставок та податкових пільг, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ПАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 користується землею площею 789,93 га. Дана земельна ділянка розташована на території Кузьминської сільської ради Красилівського району за межами населеного пункту, нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що зазначений державний акт є недійсним, оскільки рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 05.03.2018 у справі №677/1704/17, яким визнано недійсним рішення сільської ради та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою водного фонду серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000, законної сили не набрало, що підтверджується копією ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 21.05.2018 по справі №677/1407/17 провадження №22-ц/792/873/18, яка знаходиться в матеріалах справи.

Кузьминська сільська рада Красилівського району на чотирнадцятій сесій сільської ради сьомого скликання прийняла Рішення №1 від 30.06.2017 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кузьминської сільської ради у 2018 році".

ОСОБА_3 №1 вирішено встановити на території Кузьминської сільської ради наступні місцеві податки і збори:

1.1.3. плати за землю;

2.3. Положення про плату за землю (додаток 3).

Пунктом 6 Положення встановлено ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, у розмірі 5% від одиниці площі ріллі по Хмельницькій області та встановлення ставки податку на земельні ділянки, які відносяться до земель, наданих для рибогосподарських потреб, які знаходяться за межами населеного пункту у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

Проте, сільською радою при прийнятті оспорюваного рішення, були порушені вимоги зазначених вище норм Податкового та Бюджетного кодексів України.

Також суд зазначає, що згідно із ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160-ІV (Закон №1160).

Статтею 8 Закону №1160 визначено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Відповідно до ст.13 Закону №1160 повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові (ст. 35 Закону №1160).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1160 громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Статтею 36 Закону №1160 визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Так, суд встановив, що проект оскаржуваного рішення був оприлюднений секретарем Кузьминської сільської ради ОСОБА_4 29.05.2017 на стенді оголошень Кузьминської сільської ради. При цьому, прийняте Рішення було оприлюднене на сайті Кузьминської сільської ради за посиланням: http:kuzminrada.webnode.com.ua/rishenya-silskoji-radi/.

Проте, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав жодних доказів у підтвердження офіційного оприлюднення проекту оскаржуваного рішення та самого рішення в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації, оскільки дошка оголошень сільської ради не є офіційним оприлюдненням.

Також суд зауважує, що доказів стосовно публікацій щодо створення офіційного сайту Кузьминської сільської ради, а також підтвердження того, з якого часу розроблений сайт Кузьминської сільської ради, як і дати опублікування на сайті Рішення №1 відповідач не надав.

У зв'язку з цим, суд не може встановити дату опублікування Рішення №1, відтак посилання відповідача на офіційне оприлюднення зазначеного Рішення №1 суд вважає неналежним доказом.

Також суд не бере до уваги пояснення відповідача щодо факту повідомлення позивача листом сільської ради №141 від 22.06.2017 про результат розгляду його звернення про встановлення пільг по сплаті земельного податку, а листом №145 від 03.07.2017 направлення Рішення №1, оскільки представник позивача надав суду поштові вкладення, які він отримав рекомедованими листами, зазначеними вище, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленнями.

Підтвердити факт надсилання позивачу саме результату розгляду його звернення про встановлення пільг по сплаті земельного податку та Рішення №1, суд не має можливості, оскільки представник відповідача не надав опису вкладення зазначених поштових відправлень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення недотримав порядку Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", дане рішення в частині його оскарження є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Зокрема у справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою Європейського суду з прав людини в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд зазначив: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки", № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника . У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення "Суханов та Ільченко проти України", яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, "Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його нечинним слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивач сплатив 1762,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №2088 від 06.04.2018.

Враховуючи викладене, суд вважає, що поверненню підлягає сплачена сума судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (вул. Чкалова, 58, смт. Меджибіж, Летичівський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 00476808) до Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області (вул. Центральна, 1, с. Кузьмин, Красилівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04407359) про визнання нечинним п.6 Положення про плату за землю задовольнити.

Визнати нечинним з моменту прийняття п.6 Положення про плату за землю на території Кузьминської сільської ради, що є додатком 3 до Рішення Кузьминської сільської ради від 30.06.2017 №1 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кузьминської сільської ради у 2018 році", в частині встановлення податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Хмельницькій області, та встановлення ставки податку на земельні ділянки, які відносяться до земель, наданих для рибогосподарських потреб, які знаходяться за межами населеного пункту у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кузьминської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 червня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_5