Ухвала

від 14.06.2018 по справі 905/3334/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

14.06.2018                     Справа № 905/3334/16                               Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/3334/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “УКРАЗОВМЕТСПЛАВ” про стягнення 66955грн.,-

За участю представників сторін:

від скаржника (позивача) – не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

від ВДВС – не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2017 року у справі № 905/3334/16 (суддя Харакоз О.О.), позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “УКРАЗОВМЕТСПЛАВ” про стягнення 66955 грн. задоволені повністю; з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “УКРАЗОВМЕТСПЛАВ” стягнуто суму штрафу у розмірі 66955,00 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

На виконання даного судового рішення 20.02.2017 господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

05.06.2018 через канцелярію господарського суду Донецької області Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, звернулось зі скаргою №13-04/357 від 30.05.2018 на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до якої просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.05.2018;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.05.2018, яке винесено головним державним виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області;

- зобов'язати відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу господарського суду Донецької області по справі №905/3334/16 від 20.02.2017 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” штраф 66955,00грн. та відшкодування судового збору 1378,00 грн.

Обґрунтуванням звернення зі скаргою, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваного повідомлення, з огляду на те, що державний виконавець в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень не здійснив перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника, виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.05.2018 на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

Нормативним підґрунтям визначено ст.129-1 Конституції України, ст.ст.1, 4, 5, 24, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.74, 86, 233-235, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2018 ухвалою господарського суду Донецької області (суддя Зекунов Е.В.) прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” №13-04/357 від 24.05.2018 на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, до розгляду; призначено її розгляд в судовому засіданні на 14.06.2018

Представник позивача (заявника), відповідача (боржника) та державної виконавчої служби у судове засідання не з'явилися.

Згідно до частини 2 ст.347 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2017 по справі №905/3334/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав", м.Маріуполь Донецької області, про стягнення штрафу у сумі 66955,00 грн., задоволені повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 66955,00грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

20.02.2017 господарським судом Донецької області по справі №905/3334/16 видано наказ на примусове виконання рішення суду.

Стягувач (позивач) звернувся до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою №13-05/10 про прийняття наказу до примусового виконання, у якій боржником визначив Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав”, м.Тернопіль, вул.А.Живова, б.15а, при цьому послався на рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2017 по справі №905/3334/16, просив прийняти до примусового виконання накази господарського суду Донецької області від 20.02.2017по справі №905/3334/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” (код ЄДРПОУ 36637261) штрафу у розмірі 66955,00грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

До заяви, згідно наведеного в ній переліку, позивач додав копії довіреностей на підписантів, оригінал наказу господарського суду Донецької області від 20.02.2017по справі №905/3334/16, довідку від 19.03.2018 №13-04/199 на підтвердження не отримання авансового внеску, оригінал платіжного доручення на сплату авансового внеску.

14.05.2018 повідомленням головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання (наказ господарського суду Донецької області від 20.02.2017по справі №905/3334/16 про стягнення штрафу у розмірі 66955,00грн. та судового збору у розмірі 1378,00 грн.) на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме, з посиланням на ч.2 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження” зазначив, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення суду. У даному випадку у документах пред'явлених стягувачем містяться розбіжності щодо боржника. Виходячи з чого встановлено, що стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення.

Згідно із ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, відповідно до ч.1, ч.3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України “Про виконавче провадження”, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

У скарзі №13-04/357 від 30.05.2018 позивач зазначає, що під час оформлення та поданні заяви про прийняття наказу до примусового виконання, виявилось внесення змін до установчих документів боржника, які пов'язані зі зміною найменування та його місцезнаходження, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав” (код ЄДРПОУ 36637261) було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав”, місцезнаходження на теперішній час: м.Тернопіль, вул.А.Живова, 3-а. Дані відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, скаржник вважає, що державний виконавець в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень не здійснив перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника (причини зміни назви та місцезнаходження юридичної особи), чим порушив норми цього Закону щодо реалізації наданих йому повноважень зі здійснення заходів з примусового виконання рішення та порушують права стягувача на своєчасне та в повному обсязі виконання рішення суду, повернувши виконавчий документ без прийняття до виконання.

Як встановлено судом за результатами дослідження відомостей заявника, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 30.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав” змінило найменування, яким на теперішній час є “Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” та місце реєстрації: 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Анатолія Живова, б.15А.

Слід зазначити, що зміна найменування юридичної особи та місця її реєстрації, не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується судом при постановленні відповідних процесуальних документів щодо такої особи після реєстрації змін до установчих документів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей.

Згідно наказу від 20.02.2017про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/3334/16, особою, з якої постановлено стягнення грошових сум, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова фінансова компанія "Укразовметсплав" (87551, Донецька область, м.Маріуполь, проїзд Знаменський, буд.1/29, ЄДРПОУ 36637261, р/р26005962487631 ПАТ “ПУМБ” у м.Київ, МФО 334851).

Відповідно ч.2 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження” боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

При цьому, ч.5 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Аналогічні положення містить Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р.

За приписами ст.26 згаданого Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно ч.4, ч.8 ст.19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Здійснивши аналіз наведених правових норм, судом не вбачає в них прямого та безумовного обов'язку державного виконавця, без встановлення обґрунтованої необхідності, здійснювати перевірку інформації щодо особи, на яку покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Повідомлення про зміну обставини покладено на сторін виконавчого провадження, які зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

При цьому, до заяви від 19.03.2018 про прийняття наказу до примусового виконання, стягувачем не додано документів на підтвердження зміни місця перебування боржника та його найменування. Вказана заява не містить пояснень про причини звернення саме до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з наказом від 20.02.2017по справі №905/3334/16 із визначенням боржника, як “Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметасплав” з місцем реєстрації: 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Анатолія Живова, б.15А, що у свою чергу суперечить відомостям про боржника у виконавчому документі.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

В силу ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що стягувачем при складанні та поданні заяв про прийняття наказу до примусового виконання по справі №905/3334/16 були допущені суттєві недоліки, внаслідок чого державним виконавцем було винесене спірне рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Приймаючи до уваги, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено прямого обов'язку державного виконавця перевіряти підстави змін назви та місцезнаходження юридичної особи у разі невідповідності даних у виконавчому документі та заяви стягувача про прийняття наказу до примусового виконання, суд не вбачає неправомірної бездіяльності державного виконавця у спірному випадку, та, як наслідок порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" у оскаржуваних його діях.

Одночасно суд звертає увагу, що наказ про примусове виконання рішення суду у справі №905/3334/16 виданий 20.02.2017та дійсні для пред'явлення до 21.02.2020р.

Згідно Закону України "Про виконавче провадження", належне оформлення стягувачем документів при пред'явленні наказу до виконання є підставою для вчинення державним виконавцем заходів з примусового виконання рішень. Відтак, право стягувача на своєчасне та повне виконання рішення суду, за умови звернення до виконавчого органу в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження” з урахуванням усунення недоліків, не вбачається порушеним.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд відмовляє у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, №13-04/357 від 30.05.2018 на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Керуючись ст.ст.3, 7, 74, 86, 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/3334/16 – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення – 14.06.2018 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов