Рішення

від 08.06.2018 по справі 916/636/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/636/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат за довіреністю; ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 адвокат за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» про стягнення 88525,99грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «БЕЛТРАНСНАФТА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» заборгованості за договором поставки №№29/03/17 від 29.03.2017р. у сумі 88525,99грн. у тому числі 62863,98грн. основного боргу, 16269,42грн. пені, 7602,59грн. інфляційних втрат, 1790,00грн. 3% річних за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №№29/03/17 від 29.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2018р. було відкрито провадження у справі №916/636/18, ухвалено справу №916/636/18 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 08.05.2018р. о 11:40.

В судовому засіданні від 08.05.2018р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. у задоволенні клопотання відповідача було відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

В судовому засіданні від 08.05.2018р. було оголошено перерву по 22.05.2018р. о 12:40.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. позивач звернувся до суду з клопотанням про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з Господарським судом Чернігівської області.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення документів (вх.суду№10206/18 від 22.05.2018р., вх.суду№10207/18 від 22.05.2018р.), клопотанням про витребування доказів та надав до суду письмові пояснення щодо клопотання відповідача про проведення судової експертизи.

В судовому засіданні від 22.05.2018р. представник позивача надав пояснення щодо відсутності необхідності витребування доказів.

В судовому від 22.05.2018р. було оголошено перерву по 11.06.2018р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018р. було викликано сторін в судове засідання на 11.06.2018р. о 12:00.

У зв'язку із відрядженням судді Степанової Л.В. з 11.06.2018р. по 13.06.2018р. включно до м. Києва для проходження етапу кваліфоцінювання відповідно до наказу голови суду №27-а від 30.05.2018р., ухвалою суду від 31.05.2018р. було ухвалено про проведення судового засідання замість призначеного на 11.06.2108р. о 12:00 на 08.06.2018р. о 11:00.

Сторін було повідомлено про зміну дати судового засідання телефонограмою.

04.06.2018р. за вх.суду№11082/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні від 08.06.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/636/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

29.03.2017р. між Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» (позивач, Постачальник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» (відповідач, Покупець) було укладено договір №29/03/17 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити нафтопродукти за цінами та в кількості відповідно до видаткових накладних до договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору загальну вартість договору складає сума всіх видаткових накладних до договору. Умови оплати - 100% попередня оплата. Покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару згідно з окремими видатковими накладними. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для здійснення попередньої оплати за продукцію, яка поставляється відповідно до договору є рахунок-фактура до договору. У рахунку-фактурі до договору вказується ціна товару з врахуванням вартості транспортування до станції призначення.

В разі прострочення оплати Покупцем товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.4.3. договору).

Згідно п.7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Як вказує позивач, 29.03.2017р. позивач отримав попередню оплату від відповідача за скраплений (зріджений) газ у сумі 3040001,52грн. згідно платіжного доручення №637 від 29.03.2017р. (копія міститься в матеріалах справи). 18.04.2018р. позивач відвантажив відповідачу 191,950т. скрапленого вуглеводного газу на загальну суму 3126865,50грн., що підтверджено видатковою накладною №РН-0000068 від 18.04.2017р. підписаною сторонам та було зроблено коригування на залишкову суму відвантаження. Відповідачем було прийнято товар та товаророзпорядчі документи на нього 18.04.2017р. 28.04.2017р. відповідач згідно платіжного доручення №846 від 28.04.2017р. перерахував відповідачу 24000,00грн. в розрахунку за поставлений газ.

Позивач зазначає, що загальна сума відвантаженого товару становить 3126865,50грн., загальна сума сплачених відповідачем коштів за поставлений товар становить 3064001,52грн. у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар станом на 28.03.2018р. у сумі 62863,98грн.

Як вказує позивач, 08.11.2017р. відповідачу було направлено претензію з вимогою погашення заборгованості однак відповідь на претензію відповідач не надав, кошти не сплатив.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 16269,42грн. пені, 7602,59грн. інфляційних втрат, 1790,00грн. 3% річних за користування чужими коштами.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 62863,98грн. основного боргу, 16269,42грн. пені, 7602,59грн. інфляційних втрат, 1790,00грн. 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем було виставлено рахунок на оплату газу №СФ-0000053 від 29.03.2017р. у кількості 190т за ціною 13333,34грн. за 1т на суму 3040001,52грн., який відповідач оплатив у повному обсязі згідно платіжного доручення №637 від 29.03.2017р. Позивач поставив газ у кількості 191,950т який позивач прийняв та доплатив позивачу 24000,00грн. згідно платіжного доручення №846 від 28.04.2017р.

Відповідач вказує, що позивачем у видатковій накладній №Р-00000-68 від 18.04.2017р. помилково зазначено ціну за 1 тону газу - 13575,00грн. однак сторони в п.2.2. договору визначили вартість товару з урахуванням вартості транспортування до станції призначення та порядок оплати і сплативши повну вартість поставленого газу відповідач виконав у повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем.

Відповідач зазначає, що умови договору не передбачають коригування остаточної вартості ціни газу у разі зміни курсу національної валюти України до долара США.

Як стверджує відповідач, ТОВ СП ГАЗ сплачено повну узгоджену сторонами ціну товару за договором №29/03/17 вчасно, що підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням №637 від 29.03.2017р., прострочення грошового зобов'язання не настало, в зв'язку з чим підстави для стягнення курсової різниці та відповідальності ТОВ СП Газ за ст. 625 ЦК відсутні.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №29/03/17 відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити нафтопродукти за цінами та в кількості відповідно до видаткових накладних до договору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29.03.2017р. позивач отримав від відповідача попередню оплату за скраплений (зріджений) газ у кількості 190т на суму 3040001,52грн. згідно платіжного доручення №637 від 29.03.2017р. (копія міститься в матеріалах справи). 18.04.2018р. позивач відвантажив відповідачу більшу кількість скрапленого вуглеводного газу, а саме 191,950т. на загальну суму 3126865,50грн., що підтверджено видатковою накладною №РН-0000068 від 18.04.2017р. підписаною сторонам та було зроблено коригування на залишкову суму відвантаження. Відповідачем було прийнято товар та товаророзпорядчі документи на нього 18.04.2017р. 28.04.2017р. відповідач згідно платіжного доручення №846 від 28.04.2017р. перерахував відповідачу 24000,00грн. в розрахунок за поставлений газ.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно наданої до матеріалів справи копії рахунку №СФ-0000053 від 29.03.2017р. вартість одної тони газу становила 13333,34грн., а згідно видаткової накладної №РН-0000068 від 18.04.2017р. вартість одної тони газу становила 13575,00грн.

З наданих позивачем пояснень наданих в судовому засіданні від 22.05.2018р. було встановлено, що вартість одної тони газу зазначеної в рахунку відрізняється від вартості одної тони газу зазначеної у видатковій накладній у зв'язку із зміною курсу долару та ціни газу, остаточна ціна газу зазначена у видатковій накладній №РН-0000068 від 18.04.2017р., а саме 13575,00грн. оскільки ціна газу регулюється відповідно до долару на приход товару на кожний день.

Посилання відповідача те, що договором не було передбачено коригування остаточної вартості товару у разі зміни курсу національної валюти України до долару США, судом до уваги не приймається оскільки договором не передбачена курсова різниця, а остаточна ціна газу визначається за цінами на день поставки.

Доводи відповідача про те, що в сторонами в договорі було чітко визначено вартість товару судом також до уваги не приймається, оскільки п.2.1. договору сторони встановили, що загальну вартість договору складає сума всіх видаткових накладних до договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що сторонами відповідно до п. 2.1. договору була передбачена сума договору згідно видаткових накладних, а видаткова накладна №РН-0000068 від 18.04.2017р. свідчить про поставку газу у кількості 191,950т вартістю 13575,00грн. за одну тону саме на день поставки у зв'язку з чим сума договору складає 3126865,50грн. з яких відповідачем було сплачено 3040001,52грн. в якості передплати за поставку газу згідно платіжного доручення №637 від 29.03.2017р. та 24000,00грн. доплати за поставлений газ у більшій кількості згідно платіжного доручення №846 від 28.04.2017р. у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 62863,98грн., які станом на день розгляду не сплачені.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений газ у сумі 62863,98грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 16269,42грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 26.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 16269,42грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 26.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми «Законодавство» , зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 16224,65грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 26.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн.

Щодо стягнення з відповідача 7602,59грн. інфляційних витрат та 1790,00грн. 3% річних за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 27.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн. слід зазначити наступне.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 7602,59грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 27.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми «Законодавство» зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 7537,18грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 27.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1790,00грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 27.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1790,00грн. за період з 19.04.2017р. по 27.04.2017р. на суму боргу 86863,98грн. та за період з 28.04.2017р. по 27.03.2018р. на суму боргу 62863,98грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» підлягають частковому задоволенню у сумі 88415,81грн. у тому числі 62863,98грн. основного боргу, 16224,65грн. пені, 1790,00грн. 3% річних, 7537,18грн. інфляційних витрат, в частині позовних вимог про стягнення 44,77грн. пені та 65,41грн. інфляційних витрат судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 10400,00грн. витрат на правничу допомогу. В підтвердження наданих послуг адвокатом надані акт виконаних робіт від 04.05.2018р. на суму 7300,00грн., копія платіжного доручення 3096 від 05.05.2018р. на суму 7300,00грн., прибутковий касовий ордер №4/05 від 04.05.2018р., копія проїзного документу, акт виконаних робіт від 21.05.2018р. на суму 3100,00грн., платіжне доручення №3167 від 18.05.2018р. на суму 3100,00грн.

В актах виконаних робіт від 04.05.2018р. та 21.05.2018р. містяться відомості про добові витрати на харчування та міський проїзд під час командування, однак адвокатом на надано доказів підтверджуючих понесення адвокатом витрат на харчування та міський проїзд під час командування. Крім того в акті від 04.05.2018р. містяться відомості про планування участі під час судового розгляду в Господарському суду Одеської області на 1400,00грн., однак зазначена сума також не підтверджена.

Як встановлено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зокрема із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено наступне. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи ненадання адвокатом доказів понесення витрат на харчування та міський проїзд під час командування, планування участі під час судового розгляду в Господарському суду Одеської області на саме на суму 1400,00грн. та співрозмірність ціни позову та витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» про стягнення 88525,99грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, корпус 20, офіс 414, код ЄДРПОУ 40703518) на користь Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, 95, офіс 113, код ЄДРПОУ 36045989) 62863, 98грн. основного боргу, 16224,65грн. пені, 1790,00грн. 3% річних, 7537,18грн. інфляційних витрат, 1762,00грн. судового збору, 4000/чотири тисячі/грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В позовних вимогах Приватного підприємства «БЕЛТРАНСНАФТА» про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «СП ГАЗ» 44,77грн. пені та 65,41грн. інфляційних витрат - відмовити.

У зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відрядженні з 11.06.2018р. по 13.06.2018р. включно, повне рішення складено 14 червня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова