Постанова

від 04.09.2018 по справі 916/636/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/636/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів : Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Бендерук Є.О.;

За участю представників сторін:

Від ПП "Белтранснафта" - Шпак Д.М., довіреність № б/н, від 05.08.16;

ід ПП "Белтранснафта" - Нестеренко С.О., довіреність № 328, від 05.08.16;

від ТОВ "СП ГАЗ" - Аврамов В.П., ордер ОД № 376485, від 26.06.18;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ГАЗ", м.Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 року

у справі №916/636/18

за позовом Приватного підприємства "БЕЛТРАНСНАФТА", м.Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ГАЗ", м.Одеса

про стягнення 88525,99 грн.

(суддя першої інстанції: Степанова Л.В., дата та місце винесення рішення: 08.06.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

В квітні 2018 року Приватне підприємство "БЕЛТРАНСНАФТА" (далі - ПП "БЕЛТРАНСНАФТА") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ГАЗ" (далі - ТОВ СП ГАЗ ) заборгованості за договором поставки №29/03/17 від 29.03.2017 у сумі 88525,99 грн., у тому числі 62863,98 грн. основного боргу, 16269,42 грн. пені, 7602,59 грн. інфляційних втрат, 1790,00грн. 3% річних за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №29/03/17 від 29.03.2017 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 (суддя - Степанова Л.В.) позов ПП "БЕЛТРАНСНАФТА" до ТОВ "СП ГАЗ" про стягнення 88525,99 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "СП ГАЗ" на користь ПП "БЕЛТРАНСНАФТА" 62863,98грн. основного боргу, 16224,65 грн. пені, 1790,00 грн. 3% річних, 7537,18 грн. інфляційних витрат, 1762,00 грн. судового збору, 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу. В задоволенні позовних вимог ПП "БЕЛТРАНСНАФТА" про стягнення з ТОВ "СП ГАЗ" 44,77 грн. пені та 65,41 грн. інфляційних витрат - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "СП ГАЗ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "БЕЛТРАНСНАФТА".

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Зокрема, заявник апеляційної скарги стверджує, що ним сплачено повну узгоджену сторонами ціну поставленого товару за договором №29/03/17 вчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №637 від 29.03.2017, прострочення грошового зобов'язання не настало, у зв'язку з чим підстави для стягнення курсової різниці та відповідальності ТОВ СП ГАЗ - відсутні.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Також ТОВ СП ГАЗ в апеляційній скарзі зазначило, що ухвали суду за наслідком розгляду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не виносилось, в чому полягає необґрунтованість заявленого клопотання взагалі незрозуміло.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №916/636/18 за апеляційною скаргою ТОВ "СП ГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 апеляційну скаргу ТОВ "СП ГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 призначено до розгляду в судовому засіданні 01.08.2018.

25.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ПП "БЕЛТРАНСНАФТА" про участь в судовому засіданні, яке призначене на 01.08.2018, в режимі відеоконференції в Господарському суді Чернігівської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 задоволено клопотання Приватного підприємства "БЕЛТРАНСНАФТА" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначено судове засідання по справі №916/636/18 в режимі відеоконференції.

26.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ПП БЕЛТРАНСНАФТА надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ СП ГАЗ , в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 01.08.2018 оголошено перерву по справі №916/636/18 до 04.09.2018 до 10-30 год.

В судовому засіданні 04.09.2018 представник відповідача підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції та прийнятті нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП БЕЛТРАНСНАФТА .

Представники позивача заперечували проти доводів апелянта, просили залишити апеляційну скаргу ТОВ СП ГАЗ без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та неоспорено сторонами наступні обставини.

29.03.2017 ПП "БЕЛТРАНСНАФТА" (Постачальник) та ТОВ "СП ГАЗ" (Покупець) укладено договір №29/03/17, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити нафтопродукти за цінами та в кількості відповідно до видаткових накладних до договору (п.1.1. договору). (а.с.21-23)

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору загальну вартість договору складає сума всіх видаткових накладних до договору. Умови оплати - 100% попередня оплата. Покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару згідно з окремими видатковими накладними. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для здійснення попередньої оплати за продукцію, яка поставляється відповідно до договору є рахунок-фактура до договору. У рахунку-фактурі до договору вказується ціна товару з врахуванням вартості транспортування до станції призначення.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем: за кількістю - відповідно до ваги, вказаної у відвантажувальних накладних; за якістю - відповідно до якості, вказаної в паспорті якості.

В разі прострочення оплати Покупцем товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.4.3. договору).

Згідно п.7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

29.03.2017 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000053 від 29.03.2017 за скраплений (зріджений) вуглеводневий газ у кількості 190,00 т. за ціною 13333,34 грн. на загальну суму з ПДВ 3040001,52 грн.

Зазначений рахунок-фактура в графі замовлення містить інформацію Без замовлення . (а.с. 63)

29.03.2017 позивач отримав попередню оплату від відповідача за скраплений (зріджений) газ у сумі 3040001,52 грн. згідно платіжного доручення №637 від 29.03.2017. (а.с.24)

В платіжному дорученні №637 в графі призначення платежу зазначено: оплата за газ згідно рахунку №53 від 29.03.17 .

Відповідачем не опорюється факт отримання 18.04.2017 від позивача 191,950 т скрапленого вуглеводного газу, проте ним заперечується вартість поставленого газу за ціною 13575,00 грн. за тонну.

У зв'язку з тим, що відповідачем було отримано газ в кількості більшій, ніж було оплачено 29.03.17, відповідачем було здійснено доплату у сумі 24000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №846 від 28.04.2017, в якому в графі призначення платежу зазначено за газ зг. рах. №рн-00000068 від 18.04.2017 (а.с.34)

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0000068 від 18.04.2017, згідно якої позивач поставив відповідачеві 191,950 т скрапленого вуглеводного газу на загальну суму 3126865,50 грн.

В графі замовлення в даній видатковій накладній зазначено: рахунок -фактура №СФ-0000053 від 29.03.2017."

Зазначена видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та заперечень, скріплена печатками. Відповідачем було прийнято товар та товаророзпорядчі документи на нього 18.04.2017. (а.с.82)

На думку позивача, загальна сума відвантаженого товару становить 3126865,50 грн., а загальна сума сплачених відповідачем коштів за поставлений товар - 3064001,52 грн. у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар станом на 28.03.2018 у сумі 62863,98 грн., у зв'язку з чим 08.11.2017 відповідачу було направлено претензію з вимогою погашення заборгованості за поставлений товар шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок ПП БЕЛТРАНСНАФТА . (а.с.36)

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Укрпошта зазначена претензія була отримана 15.11.2017.

Разом з тим, відповідь на претензію відповідач не надав, кошти не сплатив.

Відповідач, заперечуючи проти підписання ним видаткової накладної №РН-0000068 від 18.04.2017, не заперечував проти факту поставки газу саме в такій кількості як зазначено у видатковій накладній, але за ціною 13333,34 грн. за тонну.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою для нарахування відповідачу 16269,42 грн. пені, 7602,59 грн. інфляційних втрат, 1790,00 грн. 3% річних за користування чужими коштами та звернення ПП БЕЛТРАНСНАФТА до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договоруабо закону.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 4 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Звертаючись до суду з позовом, позивач в якості підстави позову зазначив укладений між сторонами договір поставки №29/03/17 від 29.03.2017, при цьому, на підтвердження позовних вимог ним було надано, окрім зазначеного договору, платіжні доручення: №637 від 29.03.2017, №846 від 28.04.2017, податкові накладні від 29.03.2017, 18.04.2017 та квитанції про реєстрацію податкових накладних, видаткову накладну №РН-0000068 від 18.04.2017.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що в даному випадку між сторонами було укладено правочин щодо поставки газу у спрощений спосіб та не приймає до уваги посилання сторін на укладений ними договір поставки №29/03/17 від 29.03.2017, оскільки жоден із первинних документів, наявних в матеріалах справи, не містить посилання на зазначений договір поставки (рахунки, платіжні доручення, видаткова накладна та податкові накладні).

Також судовою колегією не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо непідписання ним видаткової накладної №РН-0000068 від 18.04.2017 та отримання товару без оформлення видаткової накладної, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал видаткової накладної, підписаний представниками сторін та скріплений печаткою без будь-яких зауважень та заперечень, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували справжність відтиску печатки та підтверджували б втрату печатки відповідачем.

Враховуючи поставку позивачем та отримання відповідачем скрапленого вуглеводного газу в кількості 191,950 т, а також часткову оплату відповідачем у сумі 3064001,52 грн. судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 62863,98 грн.

Щодо стягнення заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.(ст.ст. 610,611 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Оскільки, як зазначалося раніше, між сторонами поставка газу відбулася не за договором №29/03/17 від 29.03.2017, а у спрощений спосіб, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи отримання відповідачем претензії позивача щодо сплати частини основного боргу в сумі 62863,98 грн. 15.11.2017, судова колегією здійснено розрахунок інфляційних та 3% річних за період з 23.11.2017 по 27.03.2018, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 6525,80 грн. та 2161,03 грн. інфляційних втрат.

Стосовно доводів відповідача про те, що суд безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи та не прийнято з цього приводу відповідної ухвали, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Заперечуючи проти підписання видаткової накладної №РН-0000068 директором підприємства відповідача, останній не заперечував щодо достовірності печатки підприємства, самого факту поставки товару в кількості зазначеній позивачем, з огляду на що судова колегія вважає відсутніми підстави для призначення почеркознавчої експертизи, у зв'язку з її недоцільністю.

Колегією суддів розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги щодо неприйняття судом першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язковість винесення такої ухвали.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 вказаної статті Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Судова колегія, враховуючи наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт з надання правової допомоги, а також співмірність ціни позову та часткового задоволення позовних вимог, обставини здійснення адвокатом фактичного представництва інтересів позивача в суді першої та апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5496 грн.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 року по справі №916/636/18 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 року по справі №916/636/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 року по справі №916/636/18 змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП ГАЗ (65014, м.Одеса, вул. Маразліївська, 1, корп. 20, оф. 414, код ЄДРПОУ: 40703518) на користь Приватного підприємства БЕЛТРАНСНАФТА (14000, м.Чернігів, пр.Перемоги, 95, оф.113, код ЄДРПОУ: 36045989) 6525,80 грн. 3% річних, 2161,03 грн. інфляційних втрат, 2136,07 грн. судового збору, 5496 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства БЕЛТРАНСНАФТА в частині стягнення пені в повному обсязі.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 року по справі №916/636/18 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства БЕЛТРАНСНАФТА (14000, м.Чернігів, пр.Перемоги, 95, оф.113, код ЄДРПОУ: 36045989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ГАЗ (65014, м.Одеса, вул. Маразліївська, 1, корп. 20, оф. 414, код ЄДРПОУ: 40703518) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 528,60 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України, та у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 10.09.2018 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош