Рішення

від 04.06.2018 по справі 922/927/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р.м. Харків Справа № 922/927/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФСК", м. Чугуїв про стягнення 217 958, 00 грн за участю представників сторін:

позивача - Столярової М.В., довіреність № 1129 від 18.05.2017;

відповідача - Платіциної О.Г., довіреність № 7 від 03.05.2018,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча комапанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФСК" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 217 958, 00 грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/05/80 від 24.07.2017 року у частині виконання зобов'язання щодо постачання продукції, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф та пеню, розмір яких встановлено у п.7.2. договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/927/18. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 травня 2018 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10 травня 2018 року про встановлення позивачу строку для надання відповіді на відзив на позовну заяву протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а також про відкладення підготовчого засідання на 30.05.2018 о 14:00 год.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30 травня 2018 року про встановлення відповідачу строку для подання заперечень до 04.06.2018, а також про відкладення підготовчого засідання на 04.06.2018 о 14:00 год.

16.05.2018 до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх.№14180), який приєднано судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що він впродовж всього строку дії спірного договору очікував від позивача заявки на постачання продукції, вказаної в п.1.1 Договору, а тому поставка продукції позивачу не відбулась саме з вини позивача. Крім того, відповідач вважає, що зобов'язання сторін за вказаним договором припинилися з 15.01.2018, тобто з дати письмового повідомлення позивача про розірвання договору за вих.№ 175/15 від 15.01.2018.

25.05.2018 до суду позивачем надано відповідь на відзив (вх. №1191), яка приєднана судом до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та зазначає, що відповідно до п.5.6. Договору у разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 01.11.2017, отже ненадання заявок із зазначенням строку постачання не звільняє відповідача від обов'язку здійснити поставку продукції вказаної в п.1.1 Договору у строк встановлений в договорі - не пізніше 01.11.2017. Також, позивач, вважає, що зобов'язання сторін за вказаним договором припинилися саме з моменту отримання відповідачем повідомлення про його розірвання за вих.№ 175/15 від 15.01.2018, а саме з 14.03.2018.

04.06.2018 представник позивача надав клопотання (вх. №16026) про приєднання до матеріалів справи доказів по справі, зазначених у додатку, які судом приєднані до матеріалів справи.

04.06.2018 представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив (вх. №16142), які приєднані судом до матеріалів справи.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечує проти позову з підстав, які були викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 04 травня 2018 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 04.06.2018 об 14:50 год. за згодою сторін на підставі ч.6 ст. 183 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

24 липня 2017 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УФСК" (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №20/05/80 (надалі - Договір) на загальну суму 1079000,00 грн., відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити продукцію (круги), зазначену в п. 1.1 договору в строк до 01.11.2017.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п.10.1. Договору).

У п.1.1. договору сторони погодили строк поставки, найменування, кількість, ціну та номенклатуру продукції.

Загальна сума договору складає 1079000,00 грн., в т.ч. ПДВ 179833,33 грн. (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору оплата поставленої відповідно до заявки Покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання Покупцем партії продукції, але не раніше завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у Покупця процедурою).

У п.5.1. Договору сторони визначили, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.11.2017 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Також, у п.5.5. Договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п.1.1 цього договору, в строки, номенклатурі та кількості, зазначеній в заявці Покупця.

Відповідно до п.5.2. Договору заявка може бути направлена Постачальнику наступними способами (усіма разом або декількома із зазначених, або одним з них - за вибором Покупця):

- поштою рекомендованим листом або листом з повідомленням про вручення за зазначеною у договорі адресою;

- електронною поштою за вказаною в договорі адресою;

- факсом за вказаним в договорі номером.

Згідно з п.5.3. Договору за пропозицією Постачальника строк поставки, визначений відповідно до пункту 5.1 договору, може бути змінений за згодою Покупця шляхом направлення Постачальнику заявки з новим строком поставки способами (способом), зазначеним в п. 5.2 договору.

Відповідно до п.5.4. Договору Покупець має право в односторонньому порядку змінити строк постачання в бік його подовження (до настання строку постачання, визначеного відповідно до пунктів 5.1, 5.3 договору) шляхом направлення Постачальнику заявки з новим строком поставки способами (способом), зазначеним в п. 5.2 договору.

При цьому, у п.5.6. Договору сторони погодили, що у разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 01.11.2017.

Отже, сторони дійшли згоди, що відповідач в будь - якому разі мав поставити позивачу продукцію, визначену у пункті 1.1. Договору не пізніше 01.11.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання щодо постачання продукції у строк встановлений Договором виконано не було, чим порушено умови Договору.

Також, факт непостачання відповідачем товару підтверджується довідкою позивача за вих. №1554/15 від 03.04.2018 та визнається відповідачем.

В зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, позивачем було направлено претензію за вих. № 5166/15 від 13.11.2017 з вимогою протягом 10 днів після отримання претензії здійснити постачання продукції, яка необхідна позивачу для виконання виробничої програми із виробництва продукції для атомних електростанцій, та сплатити штрафні санкції за прострочення постачання.

Вказана претензія була отримана відповідачем 22.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. 33), але постачання продукції здійснено не було.

Листом за № 5477/15 від 29.11.2017 позивач попередив відповідача, що у разі нездійснення постачання продукції вважатиметься, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання вказаного договору, вказаний лист був отриманий відповідачем 06.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. 24).

11.12.2017 до позивача від відповідача надійшла відповідь на претензію від 13.11.2017, в якій відповідач в обґрунтування твердження про безпідставність пред'явленої позивачем претензії посилався на невиконання позивачем обов'язку щодо надання постачальнику заявок відповідно до пункту 5.1 Договору та запропонував позивачу підписати угоду про розірвання договору.

Проте, суд вважає, що причини не здійснення відповідачем поставки продукції, визначеної у п.1.1. договору, які наведені у відповіді на претензію не є поважними, що також свідчить про односторонню відмову від виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним вище договором, оскільки у п.5.6. Договору сторони погодили, що у разі ненадання заявок Покупцем продукція в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 01.11.2017, при цьому номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки також вказані у п.1.1. договору.

Таким чином, суд вважає, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з поставки продукції на суму 1079000,00 грн. за вказаним Договором з 02.11.2017, а також відмовився від виконання вказаного вище договору в односторонньому порядку, що вбачається зі змісту відповіді на претензію, в якій відповідач також запропонував позивачу підписати угоду про розірвання договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору та сплата неустойки.

У п.6.2. Договору сторони встановили, що Покупець має право, зокрема у випадку відмови Постачальника від виконання цього договору в односторонньому порядку-розірвати договір шляхом направлення Постачальнику письмового повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи 13.03.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору на підставі п.6.2. Договору, у зв'язку з невиконанням умов Договору та застосування оперативно - господарської санкції за вих. №175/15 від 15.01.2018.

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 14.03.2018, що підтверджується копією експрес - накладної "Нової пошти" та роздруківкою з сайту "Нової пошти" від 20.03.2018 та не спростовано відповідачем (арк. 35-36).

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

У вищезазначеному повідомленні позивачем не зазначено з якого моменту договір є розірваним, а тому суд вважає, що цей договір є розірваним з моменту отримання відповідачем повідомлення про його розірвання тобто з 14.03.2018.

За таких обставин, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару на суму 1079000,00 грн. та за період з 02.11.2017 по 13.03.2018 позивачем нараховано пеню у розмірі визначеному в п.7.2. Договору, що становить 142428,00 грн. та приймаючи до уваги те, що прострочення з поставки товару на 1079000,00 грн. тривало більш 30 днів додатково позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 7% від вказаної суми, що становить 75530,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п.7.2. Договору за порушення вказаних в даному договорі строків поставки та/або недопоставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для Покупця, він мас право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Отже, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач прострочив поставку товару понад 30 днів на суму 1079000,00 грн., позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості недопоставленого товару, що становить - 75530,00 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 142428,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Твердження відповідача стосовно того, що зобов'язання сторін за вказаним договором припинилися з 15.01.2018, тобто з дати письмового повідомлення позивача про розірвання договору за вих.№ 175/15 від 15.01.2018 суд вважає безпідставним, оскільки у повідомлені позивач зазначає підставу для розірвання договору саме односторонню відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань, що надає право позивачу на розірвання договору на підставі п.6.2. договору. Вказане повідомлення отримано відповідачем 14.03.2018, а тому саме з дня отримання повідомлення про розірвання договору зобов'язання сторін за цим договором припинилися.

Також, суд зазначає, що направлена 07.11.2017 відповідачем на адресу позивача додаткова угода № 1 про розірвання договору не була підписана з боку позивача та у листі відповіді за вих. №5477/15 від 29.11.2017 позивач вимагав невідкладно здійснити постачання продукції за вказаним договором, отже позивач не погодився з підписанням угоди про розірвання договору, а тому в подальшому повідомлення позивача від 15.01.2018 за вих.№ 175/15 не можна розцінювати як досягнення між сторонами згоди про розірвання договору шляхом підписання сторонами відповідної угоди.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3269,37 грн. слід покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 509, 525, 530, 549, 611, 612, 626, 627, 628, 629, Цивільного кодексу України, статтею 175, 180, 181, 217, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УФСК" (61085, Харківська область, місто Харків, вул.Астрономічна, будинок 92, ідентифікаційний код 39091891) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) штрафні санкції за недопоставку продукції за договором поставки № 20/05/80 від 24.07.2017 у сумі 217958 грн. (в тому числі пеня - 142428 грн. та штраф в сумі 75530 грн.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 3269,37 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.06.2018 р.

Суддя І.О. Чистякова