Рішення

від 12.06.2018 по справі 914/291/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018р. Справа №914/291/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Крафт» , м. Львів

про стягнення заборгованості.

Ціна позову 234652,90грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Заяв про відвід не поступало, та в судовому засіданні присутніми представниками сторін не заявлено.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Крафт» про стягнення заборгованості в сумі 234652,90грн., з якої 215981,05грн. - основний борг, 4571,72грн. - інфляційні втрати, 2006,77грн. - 3% річних та 12093,36грн. - пеня.

Ухвалою суду від 19.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.03.2018р. Ухвалою суду від 20.03.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 24.04.2018р.

23.04.2018 року представником позивача подано через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог за вх.№1061/18 від 23.04.2018р., в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 230565,34грн., з яких основний борг у розмірі 215981,05грн., інфляційні втрати у розмірі 11670,68 грн., 3 % річних у розмірі 2912,61 грн., пеня у розмірі 1грн. В судовому засіданні 24.04.2018р. заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята та спір розглядається із врахуванням поданої заяви.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року замінено найменування відповідача із ТзОВ «Майстер Львів» на ТзОВ «ВЕНТ КРАФТ» та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.05.2018р. Ухвалою суду від 02.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 08.05.2018р. 08.05.2018р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 22.05.2018р. Ухвалою суду від 22.05.2018р. відкладено розгляд справи по суті на 12.06.2018р.

18.05.2018р. представником позивача через канцелярію суду за вх.№1341/18 подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 32319,72грн. основного боргу, що виник у зв'язку з неоплатою товару згідно видаткової накладної №412-03 від 04.12.2017р. В даній заяві представник позивача зазначає, що наслідки відмови від позову йому відомі, зрозумілі та прийнятні.

Згідно із п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Враховуючи вимоги ст.46 ГПК України дана відмова прийнята судом.

В судове засідання 12.06.2018р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги з урахуванням заяв за вх.№1061/18 від 23.04.2018р. про зменшення розміру позовних вимог та за вх.№1341/18 від 18.05.2018р. про відмову від позову в частині стягнення 32319,72 грн. підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судове засідання 12.06.2018р. відповідач явку повноважного представника забезпечив, який позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві (вх.№15137/18 від 27.04.2018р.) на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відсутність пропозицій сторін укласти договір купівлі продажу та відсутність в стосунках сторін ознак притаманних угодам, укладеним в усній формі, то можна вважати, що такий договір є недійсним. Відповідач зазначає, що оскільки договір укладений не у формі, яка вимагається нормами чинного законодавства відтак такий договір вважається відповідно до п.2 ст.215 ЦК України, та усі права, які виникли внаслідок нікчемного договору є також нікчемними. Також відповідач, у відзиві на позов зазначає, що відповідно до видаткової накладної №412-03 від 04 грудня 2017 року вбачається, що товар на суму 30583,75грн. підприємством не отриманий, оскільки відсутній підпис уповноваженої особи та відповідно не скріплений печаткою товариства, а тому вважає, що зобов'язань щодо повернення коштів за такою накладною немає. З огляду на вказані обставини відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

Позивач зазначає, що на виконання домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Львів» відповідачу у період з 08.09.2017р. по 04.12.2017р. поставлено товару на загальну суму 435981,05грн.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно до видаткових накладних: №809-03 від 08.09.2017р. на суму 17750,00 (з ПДВ), №1109-04 від 11.09.2017р. на суму 39247,00 (з ПДВ), №1809-02 від 18.09.2017р. на суму 116372,00 (з ПДВ), №2909-06 від 29.09.2017р. на суму 41090,00 (з ПДВ), №410-04 від 04.10.2017р. на суму 3629,50 (з ПДВ), №1210-10 від 12.10.2017р. на суму 20680,00 (з ПДВ), №2510-01 від 25.10.2017р. на суму 40564,80 (з ПДВ), №2610-08 від 26.10.2017р. на суму 948,00 (з ПДВ), №811-05 від 08.11.2017р. на суму 89416,00 (з ПДВ), №2111-07 від 21.11.2017р. на суму 8460,00 (з ПДВ), №2111-01 від 21.11.2017р. на суму 10680,00 (з ПДВ), №2111-08 від 21.11.2017р. на суму 16560,00 (з ПДВ). Відповідачем отримання товару за вказаними видатковими накладними не заперечено. На оплату отриманого товару позивачем виставлено рахунки №2677 від 04.09.2017р., №2797 від 11.09.2017р., №3175 від 09.10.2017р., №3443 від 25.10.2017р., №3802 від 01.12.2017р.

Твердження відповідача, що видаткова накладна №809-03 від 08.09.2017р. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме графа отримав містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товару відсутня, спростовується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №809-03 від 08.09.2017р. та витягом з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ. Судом встановлено, що у видатковій накладній №809-03 від 08.09.2017р. зазначено посаду, прізвище, ім'я, по-батькові особи відповідача, яка відповідальна за здійснення господарської операції, а саме директор ОСОБА_3, та дана накладна містить підпис вказаної особи. Більше того, видаткова накладна №809-03 від 08.09.2017р. містить відтиск печатки юридичної особи ТОВ Майстер Львів . Крім того, суд зазначає, що згідно Витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ підписантом юридичної особи відповідача, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинами з третіми особами та має право вчиняти від імені юридичної особи дії без довіреності є ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий товар оплачуючи лише частково, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за 2017р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 215981грн. 05коп., та враховуючи заяву за вх.№1341/18 від 18.05.2018р. про відмову від позову в частині стягнення 32319,72 грн. позивач просить стягнути з відповідача 185397грн. 30коп.

Позивач зазначає, що відповідачу було надіслано претензії №07-01/2018 від 18.01.2018р. та №21-02/2018 від 05.02.2018р. із вимогами погасити заборгованість, проте, як стверджує позивач, відповідачем дані вимоги залишені без відповіді та задоволення. На підтвердження надіслання даних претензій долучено фіскальні чеки від 22.01.2018р., від 07.02.2018р. та описи вкладення в цінні листи.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ). При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") .

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 185397грн. 30коп.

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1,00грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до наведеного у даній заяві розрахунку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що між сторонами не укладено письмового договору на поставку товару та розмір і базу нарахування пені сторонами та законом не визначено, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та в цій частині позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував згідно долученого розрахунку, інфляційні втрати за період з жовтня 2017р. по квітень 2018р. в розмірі 10258грн. 98коп. та 3% річних за період з 19.09.2017р. по 12.04.2018р. в розмірі 2588грн. 34коп.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань, доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо стягнення основного боргу в розмірі 185397грн. 30коп., інфляційних втрат в розмірі 10258грн. 34коп., 3% річних у розмірі 2588грн. 34коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вент Крафт» (79024, м.Львів, вул.Галечко С., буд.11, ідентифікаційний код 41413008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Технологій» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.60, ідентифікаційний код 37726472) 185397грн. 30коп. - основного боргу, 10258грн. 98коп. - інфляційних втрат, 2588грн. 34коп. - 3% річних та 2973грн. 67коп. - судового збору.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 14.06.2018р.

Суддя Іванчук С.В.