Рішення

від 05.06.2018 по справі 914/301/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018р. Справа №914/301/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД , Львівська область, м.Львів,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС , Львівська область, м.Львів,

про: розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС ОСОБА_1 підряду на виконання робіт від 22.09.2017р. №11/09/17 та стягнення 227000,00 грн. авансової плати.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (ордер від 26.03.2018р. серія ЛВ №10270);

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС про розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС ОСОБА_1 підряду на виконання робіт від 22.09.2017р. №11/09/17 та стягнення 227000,00 грн. авансової плати.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.02.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; підготовче засідання призначити на 27.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів; судове засідання призначити на 24.04.2018р .

Підготовче засідання 24.04.2018р. відкладено на 15.05.2018р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду від 24.04.2018р. у даній справі.

Окрім того, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2018р . суд постановив прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД про зменшення розміру позовних вимог від 27.03.2018р. б/н (вх. №854/18); подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД про зменшення розміру позовних вимог 27.03.2018р. б/н (вх. №854/18).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2018р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 05.06.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС Договір підряду на виконання робіт від 22.09.2017р. №11/09/17 та стягнути з Відповідача на користь Позивача 227000,00 грн. авансової плати.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштова кореспонденція із процесуальними документами суду надсилалась Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79053, Львівська область, м.Львів, вул.Наукова, буд. 5А, проте повернута відділенням поштового зв'язку із відмітною За закінченням строку зберігання .

Окрім того, як вбачається із долученого Позивачем до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 19.02.2018р. №1003900041, Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС знаходиться за вказаною адресою.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена, зокрема у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що у разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Спір розглядається з врахуванням поданої Позивачем Заяви від 27.03.2018р. б/н (вх. №854/18) про зменшення розміру позовних вимог .

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

22.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД (надалі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС (надалі - Відповідач, Виконавець) укладено Договір підряду на виконання робіт №11/09/17 (надалі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1. та 1.2. ОСОБА_1) Виконавець зобов'язувався своїми силами та засобами, а також за допомогою залучених третіх осіб, за завданням та в інтересах Замовника виконати ремонтно-оздоблювальні роботи в виробничому цеху СКЛО-1 Першої приватної броварні Для людейЛк для себе , що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дж.Вашингтона,10, а Замовник зобов'язувався прийняти якісно виконані роботи та оплатити їх вартість. Обсяг та вартість робіт, що будуть виконуватися Виконавцем, визначаються в Додатку Л 1 , який є невід'ємною частиною цього ОСОБА_1.

Пунктом 2.1. ОСОБА_1 ОСОБА_3 погоджено, що договірна ціна за цим ОСОБА_1 зазначена у Додатку №1, сплачується у гривнях. Загальна ціна цього ОСОБА_1 визначається як сума вартості всіх виконаних робіт, відповідно до підписаних ОСОБА_3 виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. Остаточна вартість робіт за ОСОБА_1 буде визначена з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичного використання матеріалів ОСОБА_4 в порядку, визначеному умовами цього ОСОБА_1 на підставі наданих ОСОБА_4 виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3.

Відповідно до пункту 2.2. ОСОБА_1 виконаних робіт розглядається Замовником протягом п'яти календарних днів від дня представлення його ОСОБА_4 та піддягає підписанню. Замовник здійснює платежі протягом трьох банківських днів з дня підписання ОСОБА_4 виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 по факту виконаної роботи

Якщо протягом часу, необхідного для підписання ОСОБА_4 приймання-передачі, згідно п.2.4. цього ОСОБА_1, Замовником не було підписано вищевказані акти, чи висунуто зауважень до виконаних ОСОБА_4 Робіт чи отриманої від ОСОБА_4 документації, вони вважається прийнятими, і односторонній підписаний ОСОБА_4 приймання-передачі виконаних робіт набуває юридичної сили та є підставою для оплати таких Робіт Замовником протягом строку, передбаченого п.2.5. цього ОСОБА_1 (п. 2.3. ОСОБА_1).

Згідно пункту 2.4. ОСОБА_1 Замовник, протягом трьох робочих днів з моменту підписання ОСОБА_1, перераховує на банківський рахунок ОСОБА_4 авансовий платіж у розмірі окремо погодженому ОСОБА_3.

Пунктами 3.1. та 3.2. ОСОБА_1 ОСОБА_3 встановлено, що строк виконання робіт по ОСОБА_1 складає тридцять календарних днів і починається з дня підписання ОСОБА_1. Рішення про перегляд строку виконання робіт по ОСОБА_1 попередньо обговорюється ОСОБА_3 та оформляється змінами до ОСОБА_1. У разі виникнення обставин, що впливають на строки виконання робіт Виконавець повинен негайно письмово повідомити Замовника про це у день виникнення відповідних обставин або на наступний день.

Згідно пункту 4.1.1, 4.1.5., 4.1.8 ОСОБА_1 Виконавець при виконанні ним робіт за ОСОБА_1 зобов'язаний виконати роботи відповідно до умов цього ОСОБА_1 та Додатків до нього; дотримуватися вказівок Замовника; в строки, зазначені в п. 3.1. ОСОБА_1, якісно та вчасно виконувати роботи . що передбачені ОСОБА_1; якісно виконувати роботи, згідно вимог державних стандартів будівельних та санітарних норм, протипожежних правил, а також вказівок Замовника та гарантувати якість виконаних робіт.

Пунктами 4.3.2. та 4.3.3. ОСОБА_1 встановлено зобов'язання Замовника приймати належним чином виконані роботи, відповідно до умов ОСОБА_1; здійснювати оплату робіт; відповідно до умов цього ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 5.1. ОСОБА_1 Замовник забезпечує оплату робіт, що будуть виконані за ОСОБА_1. Оплата здійснюється відповідно до умов, що передбачені п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. ОСОБА_1.

Згідно пункту 6.1. ОСОБА_1 факт виконання робіт і прийняття їх Замовником засвідчується ОСОБА_1 виконаних робіт форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. які складаються за результатами виконання обсягу робіт і передаються Замовнику не пізніше п'яти календарних днів після закінчення звітного місяця або на момент завершення робіт.

ОСОБА_3, що порушила умови ОСОБА_1, повинна відшкодувати на вимогу другої Сторони збитки, що виникли в результаті такого порушення (п.8.1. ОСОБА_1).

Пунктом 9.1. ОСОБА_1 передбачено, що Договір вступає в силу з моменту підписання ОСОБА_3 і діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання робіт.

Додатком №1 до ОСОБА_1 ОСОБА_3 погоджено Кошторис на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт по виробничому цеху СКЛО-1 Першої Приватної Броварні Для людей. Як для себе , що знаходиться за адресою: м.Льів, вул.Дж.Вашингтона, 10.

Вказаний Договір та Додаток №1 до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_1.

На виконання умов укладеного ОСОБА_1 Позивачем згідно Платіжних доручень від 12.12.2017 №355 на суму грн., від 13.12.2017 №362 на суму 150000,00 грн. та від 18.12.2017 №372 на суму 140000,00 грн. здійснено сплату авансового платежу в розмірі 390000,00 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із виконання робіт за ОСОБА_1 у встановлені пунктом 3.1. ОСОБА_1 порядку і строки не виконав, доказів прийняття рішень про перегляд строку виконання робіт по ОСОБА_1 в порядку п.3.2. ОСОБА_1 станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 15.01.2018р. звертався до Відповідача ОСОБА_5 від 15.01.2018р. вих. №3, у якій повідомив останнього про відмову від ОСОБА_1 у зв'язку із істотним порушенням Відповідачем його умов та висловив вимогу про повернення 250000,00 грн. сплаченого Позивачем авансового платежу.

Відповідачем здійснено часткове повернення авансового платежу Позивачу і, станом на час розгляду справи по суті сума боргу Відповідача перед Позивачем з повернення авансового платежу за ОСОБА_1 становить 227000,00 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним відтисками печаток юридичних осіб - сторін ОСОБА_1 звірки фінансових взаєморозрахунків між ОСОБА_3 станом на 21.02.2018р.

З підстав наведеного Позивач просить суд розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС Договір підряду на виконання робіт від 22.09.2017р. №11/09/17 та стягнути з Відповідача на користь Позивача 227000,00 грн. авансової плати.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами ч. ст.206 ГК України визначено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами ч.ч. 2 та 3 вказаної статті встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. ОСОБА_3 договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч.2 ст.852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.320 ГК України У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків .

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо повного та своєчасного виконання робіт за ОСОБА_1, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо невиконання робіт, часткове повернення суми авансового платежу, перевіривши розрахунок нарахованої суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС ОСОБА_1 підряду на виконання робіт від 22.09.2017р. №11/09/17 та стягнення з Відповідача на користь Позивача 227000,00 грн. авансової плати є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 15242,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору в сумі 5242,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 15.02.2018р. №413 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 5242,00 грн.

При цьому сума позовних вимог майнового характеру при поданні позовної заяви до суду складала 232000,00 грн., а судового збору за такі вимоги - 3480 грн. З врахуванням поданої Позивачем Заяви від 27.03.2018р. б/н (вх. №854/18) про зменшення розміру позовних вимог сума позовних вимог майнового характеру становить 227000,00 грн., а сума судового збору за такі позовні вимоги складає 3405,00 грн.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В підтвердження здійснення витрат на професійну правову допомогу Позивачем надано ОСОБА_1 наданих послуг від 28.02.2018р. б/н до ОСОБА_1 про надання правничої допомоги від 16.01.2018р. №02-04/388, яким підтверджується факт виконання адвокатом та прийняття Позивачем послуг з надання правничої допомоги на суму 10000,00 грн. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток Адвокатського об'єднання Екс Юре та Позивача.

ОСОБА_2 є адвокатом, працює в Адвокатському об'єднанні Екс Юре та представником Позивача у справі, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.04.2017р. серії ЛВ №000579, Ордером від 26.03.2018р. серія ЛВ №101270 та витягом з Трудової книжки серії АФ №365601 ОСОБА_2

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Станом на час розгляду справи по суті клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката Відповідачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи таке клопотання відсутнє.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 5167,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 5167,00 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог Позивачу з Державного Бюджету України підлягає поверненню судовий збір у розмірі 75,00 грн.

Проте, з підстав відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193, 206, 320 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 837, 852 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38955859) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС (79053, Львівська область, м.Львів, вул.Наукова, буд.5А; ідентифікаційний код 40250066) Договір підряду на виконання робіт від 22.09.2017р. №11/09/17.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЙЛІС (79053, Львівська область, м.Львів, вул.Наукова, буд.5А; ідентифікаційний код 40250066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГІДРОСТОП-БУД (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38955859) 227000,00 грн. авансового платежу, 5167,00 грн. судового збору та 10000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.