Рішення

від 12.06.2018 по справі 914/146/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018р. Справа № 914/146/18

За позовом: Приватного підприємства "Техкомплект", м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮФТ - СЕРВІС", м. Львів,

про стягнення збитків у розмірі 187 417, 34 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом приватного підприємства "Техкомплект" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮФТ - СЕРВІС" про стягнення збитків у розмірі 187 417, 34 грн.

Ухвалою від 07.02.2018 було відкрито провадження у справі № 914/146/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.03.2018.

Представник позивача у судове засідання 05.03.2018 не з'явився, однак, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Відповідач в судове засідання 05.03.2018 явку уповноваженого представника не забезпечив, докази отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі в матеріалах справи були відсутні. Ухвалою суду від 05.03.2018 підготовче засідання відкладено на 26.03.2018.

Представник позивача у судове засідання 26.03.2018 з'явився. Відповідач в судове засідання 26.03.2018 явку уповноваженого представника не забезпечив, на адресу суду повернувся конверт з ухвалою суду із поштовою відміткою: "За закінченням терміну зберігання". Ухвалою суду від 26.03.2018 підготовче засідання відкладено на 04.04.2018.

Представник позивача у судове засідання 04.04.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Представник відповідача у судове засідання 04.04.2018 не з'явився. Ухвалою суду від 04.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 23.04.2018.

Представник позивача у судове засідання 23.04.2018 з'явився. Представник відповідача у судове засідання 23.04.2018 не з'явився. Ухвалою від 23.04.2018 підготовче засідання відкладено на 07.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 07.05.2018 з'явився. Представник відповідача у судове засідання 07.05.2018 не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою від 07.05.2018 суд закрив підготовче провадження та розгляд справи по суті призначив на 23.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2018 з'явився. Представник відповідача у судове засідання 23.05.2018 не з'явився. Ухвалою суду від 23.05.2018 розгляд справи відкладено на 05.06.2018.

Представник позивача у судове засідання 05.06.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Представник відповідача у судове засідання 05.06.2018 не з'явився. Ухвалою суду від 05.06.2018 розгляд справи відкладено на 12.06.2018.

Представник позивача у судове засідання 12.06.2018 не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2018 не з'явився.

Зважаючи на необхідність дотримання строків розгляду справи, визначених нормами ГПК України, судом ухвалено рішення у справі, зважаючи на те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Позиція позивача.

Приватне підприємство "Техкомплект" (надалі - позивач, замовник) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮФТ - СЕРВІС" (надалі - відповідач, виконавець) про стягнення збитків у розмірі 187 417, 34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01.10.2015 між сторонами у справі було укладено договір постачання № 69 та договори підряду від 05.12.2015 № 5, від 07.12.2015 № 6, від 14.12.2015 № 7, від 15.12.2015 № 8 (надалі - договори).

Згідно з умовами договорів, відповідач зобов'язувався продати товар (будматеріали, сантехнічні вироби та інше) та виконати роботу замовнику, а позивач - прийняти надані товари та оплати їх вартість.

Як стверджує позивач, товари та виконані роботи, які придбало підприємство протягом податкового періоду, у своїй ціні, включають податок на додану вартість, що є базою формування податкового кредиту. Тобто, в ціні сплачених на користь відповідача товарів та робіт був врахований податок на додану вартість, сплата якого призвела до вилучення частки оборотних коштів ПП Техкомплект . При цьому, при здійсненні операцій з постачання послуг, відповідачем, як продавцем товарів, були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, які були надані позивачу для відшкодування понесених витрат зі сплати ПДВ.

Натомість, сформований позивачем податковий кредит не було визнано фіскальним органом, позивачу було зменшено податковий кредит на суму 187 417, 34 грн, а також нараховані штрафні санкції (акт документальної перевірки від 17.10.2016 № 3875/13-04-14-02/25243560, податкові повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 000203031402 та № 000202021402). Підставою для вищезгаданого було кримінальне провадження, відкрите відносно посадової особи (директора) ТОВ ЛЮФТ-СЕРВІС .

Відмова у відшкодуванні з бюджету сплаченого в ціні товарів податку на додану вартість, а також оплата правової допомоги, спричинило збитки ПП Техкомплект , розмір яких становить 187 417, 34 грн.

ПП Техкомплект надіслало на юридичну адресу ТОВ ЛЮФТ-СЕРВІС претензію від 01.12.2017 № 69 з вимогою відшкодувати суму завданої шкоди до 10 грудня 2017 року. Відповіді та відшкодування понесених витрат підприємством від відповідача не отримано, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву чи доказів відшкодування збитків до суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 ГК України і статті 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Як стверджується у позовній заяві, між позивачем та відповідачем у справі було укладено:

- договір постачання від 01.10.2015 № 69, згідно з умовами якого продавець (відповідач) зобов'язується виконати поставку та передати у власність покупця (позивача) товар (будматеріали, сантехнічні вироби та ін.), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Виконання умов договору оформлено видатковими накладними.

- договір від 15.12.2015 № 8 на проведення робіт з будівництва господарської побутової каналізації, виконання якого оформлено довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання-передачі;

- договір від 07.12.2015 № 6 на проведення робіт з реконструкції фельдшерсько-акушерського пункту, виконання якого оформлено довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання-передачі;

- договір від 14.12.2015 № 7 на проведення робіт з поточного ремонту котельні загальноосвітньої школи-інтернат, виконання якого оформлено довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання-передачі;

- договір від 05.12.2015 № 5 на проведення робіт з капітального ремонту приміщень, виконання якого оформлено довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання-передачі.

Судом встановлено, що від імені відповідача вказані договори були підписані директором ОСОБА_1

Як стверджується у позовній заяві, в ціні сплачених відповідачу товарів та робіт за вищезгаданими договорами було враховано податок на додану вартість, сплата якого спричинила вилучення частини оборотних коштів ПП Техкомплект . При здійсненні операцій з постачання послуг відповідачем, як продавцем товарів, були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, які були надані позивачу для відшкодування понесених витрат зі сплати ПДВ.

Стаття 14 Податкового кодексу України містить такі визначення понять:

14.1.178. податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. а ст. 198.1. ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як вбачається із матеріалів, долучених до справи, на підставі направлення від 03.10.2016 № 574 та наказу від 03.10.2016 № 532 Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1. 11 п. 78.1. ст. 78 абз. 2 п. 78.2 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Техкомплект з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ Люфт Сервіс (ЄДРПОУ 38456990) за період з 16.10.2015 по 30.05.2016 на виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова, слідчого судді Горбань О.Ю. від 11.07.2016 у справі № 464/5497/16-к про призначення позапланової документальної перевірки ПП Техкомплект .

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 17.10.2016 № 3875/13-04-14-02/25243560, у якому зафіксовані встановлені перевіркою порушення, а саме:

- п.134.1.1 п.134 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, завищено витрати за 2015 рік, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) на загальну суму 937 087, 00 грн та заниження податку на прибуток на суму 168 676, 00 грн;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за відповідний період в розмірі 84 822, 00 грн ( в тому числі за жовтень 2015 року - 10 482, 00 грн, за листопад 2015 року - 66 222, 00 грн та за грудень 2015 року - 8 118, 00 грн).

В акті зазначено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10.05.2016 у справі № 464/3867/16-к, власника та директора ТОВ Люфт Сервіс ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. Так директор, діючи умисно, у період з жовтня по листопад 2015 року здійснив придбання ТОВ Люфт сервіс (ЄДРПОУ 38456990), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві. Досудовим розслідуванням встановлено, що групою невстановлених осіб, які діяли у співучасті між собою, у продовж 2015-2016 років, здійснювалась незаконна діяльність, пов'язана із реєстрацією, придбанням та використанням на підставних осіб, фіктивних суб'єктів господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема фінансово-господарської діяльності підприємств реального сектору економіки, серед яких ПП Техкомплект (ЄДРПОУ 25243560), пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків, шляхом імітації проведення господарських операцій з придбання (реалізації) товарів (робіт, послуг), що згідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені цими суб'єктами господарювання мають ознаки нікчемності.

Поряд з цим встановлено, що у ТОВ Люфт Сервіс відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, кількість працівників - одна особа, товариство не знаходилось за юридичною адресою, тобто здійснення операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність укладених ними угод. Судом встановлено, що службовою особою та єдиним працівником ТОВ Люфт Сервіс (в період з 16.10.2015 по 30.11.2015) був ОСОБА_1, який з метою отримання додаткового заробітку підписав ряд документів для придбання, перереєстрації ТОВ Люфт Сервіс та внесення змін для використання банківського рахунку в ПАТ Ідея Банк , без мети здійснення фактичної діяльності підприємства інколи підписував ряд документів, за що отримував винагороду по 450 грн.

За наслідком перевірки проведеної Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та складеного акта від 31.10.2016 було винесено податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 168 676,00 грн та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі - 84 822, 00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21 205, 50 грн.

Як встановлено судом, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 813/699/17 за позовом ПП Техкомплект до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому позивач просив суд скасувати або визнати незаконними податкові повідомлення-рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 31 жовтня 2016 року за № НОМЕР_1 по податковому зобов'язанню щодо податку на прибуток в розмірі 168 676, 00 грн та № НОМЕР_2 по податковому зобов'язанню щодо податку на додану вартість в розмірі 84 822, 00 грн та 21 205, 50 грн фінансової санкції за такими.

За результатами розгляду вказаної справи № 813/699/17, враховуючи вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність контрагентів позивача, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що спірні повідомлення-рішення прийняті відповідно до чинного законодавства. Враховуючи наведене, судом 15.03.2018 прийнято рішення, яке набрало законної сили 24.04.2018, яким в задоволенні позову ПП Техкомплект відмовлено повністю.

При розгляді адміністративної справи № 813/699/17, враховуючи вирок від 10.05.2016 у кримінальній справі № 464/3867/16-к, яким встановлено фіктивність контрагентів позивача, суд дійшов висновку, що спірні повідомлення-рішення прийняті за наявності на те правових підстав, а отже, є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки:

- недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди;

- надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів;

- статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Суд зазначає, що докази, які подаються до господарського суду повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів відповідно до ст. 77 ГПК України визначається тим, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із акта від 17.10.2016 № 3875/13-04-14-02/25243560 та рішення в адміністративній справі № 813/699/17, підставою для зменшення податкового кредиту була, зокрема, обставина відображення позивачем у податковій звітності господарських операцій, проведення яких фактично не підтверджено належними доказами.

Позивачем також не представлено доказів понесення витрат у розмірі заявленої позовної вимоги. Сама ж сума, яка визначається позивачем у розмірі 187 417, 34 грн як збитки (невідшкодування ПДВ та оплата правової допомоги) не підтверджена матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. (ст. 174 ГПК України).

В умовах договорів укладених між сторонами у справі відсутнє посилання на відповідальність контрагента у відносинах не пов'язаних з виконанням стороною договору своїх зобов'язань щодо поставки товару чи виконання робіт, зокрема правовідносин, які виникають в разі невиконання приписів податкового законодавства.

З огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків через неотримання (зменшення) позивачу суми податкового кредиту суд вважає, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а підстава позову зводиться до відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто підстава позову не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи факти встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 813/699/17, яке набрало законної сили, суд вважає, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення за наявності яких позовна вимога про стягнення 187 417, 34 грн збитків з відповідача підлягала б до задоволення.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.06.2018.

Суддя Манюк П.Т.