Ухвала

від 13.06.2018 по справі 916/2101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2101/15

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді - Оборотової О.Ю., суддів: Желєзної С.П., Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про визнання наказу господарського суду Одеської області таким, що не підлягає виконанню в порядку, передбаченому ст. 328 ГПК України, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Імексбанк до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про стягнення 10 727 561,46 доларів США та 174 816 006, 85 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача (заявника): не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2015р. по справі №916/2101/15 позов Публічного акціонерного товариства Імексбанк до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про стягнення 668659,00 доларів США задоволено; стягнено з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 32224870) на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованість за кредитом у розмірі - 174816006,85 грн., з яких 152644589 (сто п'ятдесят два мільйони шістсот сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн., 00 коп. - заборгованість за кредитом, 22171417 (двадцять два мільйони сто сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять) грн., 85 коп. - заборгованість за відсотками та 10727561,46 доларів США, з яких 10000000 (десять мільйонів) дол. США - заборгованість за кредитом, 727561 (сімсот двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят один) дол. США, 46 центів - заборгованість за відсотками; стягнено з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 32224870) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 73080 /сімдесят три тисячі вісімдесят/ грн. 00 коп. судового збору.

27.10.2015р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України були видані відповідні накази.

23.05.2018р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг надійшла заява в порядку ст. 328 ГПК України, в якій заявник просить визнати наказ господарського суду Одеської області по справі №916/2101/15 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк заборгованість за кредитом - 152644589 грн., 00 коп., відсотків за користування кредитом у сумі 22171417 грн., 85 коп., заборгованість за кредитом в сумі 10000000 дол. США, відсотків за користування кредитом в сумі 727561 дол. США, 46 центів - таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2018р. заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про визнання наказу господарського суду Одеської області по справі №916/2101/15 таким, що не підлягає виконанню - прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 04 червня 2018 р. о 16:00 год.

04.06.2018р. до господарського суду від публічного акціонерного товариства Імексбанк (надійшла заява про відвід судді Оборотової О.Ю. від розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, по справі №916/2101/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2018р. визнано заяву Публічного акціонерного товариства Імексбанк від 04.06.2018р. про відвід судді Оборотової О.Ю. від розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, по справі №916/2101/15 необґрунтованою; провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про визнання наказу господарського суду Одеської області таким, що не підлягає виконанню від 23.05.2018 р. за вх. №2-2628/18, зупинено до вирішення питання про відвід судді Оборотової О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2018р. заяву ПАТ Імексбанк про відвід судді Оборотової О.Ю. від розгляду справи №916/2101/15 від 04.06.2018р. вх. № ГСОО №2-2765/18 - залишено без задоволення (суддя Літвінов С.В.).

Матеріали справи повернено до головуючого судді Оборотової О.Ю.Відповідно до статей 15 Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції затвердженій рішенням Ради суддів України від 15.09.2016р.), пункту 9.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 22.12.2017р. (протокол №17-13/2017), приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Лічмана Л.В. у відрядженні з 10.06.2018р. по 12.06.2018р. та члена колегії судді Невінгловської Ю.М. у відрядженні 11.06.2018р. по 13.06.2018р., з метою дотримання строків передбачених ст.328 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної заяви, для внесення змін до складу колегії суддів.

За результатами повторного автоматичного розподілу вищевказаної заяви, для внесення змін до складу колегії суддів визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Желєзна С.П. та Цісельський О.В.

08.06.2018р. від Публічного акціонерного товариства Імексбанк до господарського суду Одеської області надійшли заперечення на заяву ТОВ Чорноморець-Трейдінг .

Відповідно до наданих заперечень правова позиція ПАТ Імексбанк полягає в тому, що звернення стягнення на предмет іпотеки по договору від 25.12.2014р. шляхом визнання за позивачем права власності, яким було забезпечено виконання, в тому числі зобов'язань відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. не свідчить про припинення грошових зобов'язань за приписами ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку .

08.06.2018р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства Імексбанк про участь його представника у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2018р. прийнято заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про визнання наказу господарського суду Одеської області по справі №916/2101/15 таким, що не підлягає виконанню до розгляду у наступному складі суду: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Желєзна С.П. та Цісельський О.В.; поновлено провадження за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг про визнання наказу господарського суду Одеської області таким, що не підлягає виконанню по справі №916/2101/15; розгляд заяви призначено на 13 червня 2018 р. о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2018р. відмовлено у клопотанні Публічного акціонерного товариства Імексбанк про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. Публічне акціонерне товариство Імексбанк (Кредитор) зобов'язався надати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг (Позичальник) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит).

Неналежне виконання ТОВ Чорноморець-Трейдінг прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. стало підставою для звернення ПАТ Імексбанк до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ Чорноморець-Трейдінг про стягнення грошових коштів, за результатами розгляду яких господарським судом 12.10.2015р. в межах даної справи було постановлено рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014р. між ПАТ Імексбанк (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_2 Футбольний клуб Чорноморець (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (а.с. 119-134), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема зобов'язань ТОВ Чорноморець-Трейдінг за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р.), передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ ФК Чорноморець , розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки).

Положеннями п. 1.1 іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. (із урахуванням додаткових угод), який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ Чорноморець-Трейдінг стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойки і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання).

Відповідно до п. 3.1.7 іпотечного договору від 25.12.2014р. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п. 3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з п. 3.1.8 іпотечного договору від 25.12.2014р. у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Боржника (Боржник 5 - ТОВ Чорноморець-Трейдінг ).

Умовами п. 6.1 іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку . При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як свідчать матеріали справи, 16.05.2017р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ Імексбанк права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець , загальною площею 80 289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017р. (а.с. 138-141) є іпотечний договір від 25.12.2014р.

Посилаючись на приписи чинного законодавства, ТОВ Чорноморець-Трейдінг у поданій до суду заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, зауважувало, що в результаті позасудового задоволення ПАТ Імексбанк своїх вимог шляхом визнання права власності на іпотечне майно, всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою є припиненими, а, отже, вимоги банку, які виникли на підставі рішення суду по даній справі, на примусове виконання якого судом 27.10.2015р. було видано відповідний наказ, є недійсними.

ПАТ Імексбанк під час розгляду судом заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, зазначало, що державна реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем була проведена на підставі вимог про усунення порушень, які були надіслані на адресу ТОВ ТБА Промбуд , ТОВ Круїз Делюкс , ТОВ Компанія по торгівлі , ТОВ Мережа готелів Чорне море . Державна реєстрація здійснювалася на підставі вимог, відносно яких були докази їх отримання з боку ТОВ ТБА Промбуд , ТОВ Круїз Делюкс , ТОВ Компанія по торгівлі , ТОВ Мережа готелів Чорне море .

Крім того, ПАТ Імексбанк в обґрунтування власної правової позиції посилалось на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/539/17 якою було встановлено факт погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з ТОВ ТБА Промбуд , ТОВ Круїз Делюкс , ТОВ Компанія по торгівлі , ТОВ Мережа готелів Чорне море внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/539/17 було залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2017р. по справі за позовом ПАТ Імексбанк до публічного акціонерного товариства Туристично-виробнича фірма Чорне море до товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна торгова компанія ПІВДЕНЬ-ПЛЮС за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання БУДМОНТАЖ , товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія КОНТРАКТ , товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Агротех , публічного акціонерного товариства Чорноморська транспортна компанія , товариства з обмеженою відповідальністю Південінвестсервіс , товариства з обмеженою відповідальністю Авенсіс , приватного акціонерного товариства Футбольний клуб Чорноморець ; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до договору, яким позовні вимоги ПАТ Імексбанк було задоволено частково, застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного між АТ Імексбанк та ПАТ Туристично-виробнича фірма Чорне Море , повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, а саме третьої черги туристично-оздоровчого комплексу, що складається з: літ. А-1 - надбудови, загальною площею 134,9 кв.м.; літ. А-3-3-х поверхового корпусу, 1 - поверх загальною площею 1691,6 кв.м., 2,3 - поверхи загальною площею 2234,8 кв.м. Загальна площа третьої черги туристично-оздоровчого комплексу - 4879,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, будинок 19, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 30.10.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 5224.

Посилаючись на дане судове рішення, по тексту якого зазначено про наявність заборгованості певних боржників, незважаючи на звернення стягнення позивачем на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі договору іпотеки від 25.12.2014р., укладеного між ПАТ Імексбанк (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_2 Футбольний клуб Чорноморець (Іпотекодавець), як на преюдицію, позивач наполягає на відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених відповідачем вимог про визнання наказу суду по даній справі таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Слід зазначити, що перелік підстав, з якими процесуальний закон пов'язує можливість визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

За своєю правовою природою рішення суду про стягнення заборгованості за договором є актом, який підтверджує наявність зобов'язання боржника перед кредитором із метою його офіційного визнання та подальшого примусового виконання. Підтвердженням можливості примусового виконання судового рішення, а, отже, і існуючого обов'язку боржника, є відповідний виконавчий документ. В свою чергу, у випадку, якщо такий обов'язок припиняється із передбачених законом підстав для припинення зобов'язань, відповідний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки припинення зобов'язання означає як припинення обов'язків боржника, так і припинення прав кредитора.

Відповідно до ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для припинення зобов'язання визначені у статтях 598 - 609 Глави 50 Цивільного кодексу України. Ними визначено загальні підстави припинення зобов'язання, як-то: належне виконання, поєднання в одній особі боржника та кредитора, ліквідація юридичної особи, тощо.

Разом із тим, частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, а отже визнає, що наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

ПАТ Імексбанк в запереченнях посилається на те, що духу закону відповідає саме застосування загальних принципів виконання зобов'язань, однак суд звертає увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Відповідно до листа Міністерство юстиції України від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії існує декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким слід керуватися.

Суд звертає увагу, що відповідно до даного листа при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Правовий аналіз приписів спеціального закону, яким врегульовані спірні відносини, визначає наступне. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, Закон України Про іпотеку як акт цивільного законодавства може визначати правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечитиме нормам Глави 50 Цивільного кодексу України. Відтак, можна стверджувати про відсутність будь-яких колізій в цьому питанні між частиною 4 статті 36 закону Про іпотеку та відповідними нормами Глави 50 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що вказана норма Закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов'язання боржника, проте встановлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання.

В той же час, стаття 509 ЦК України визначає, що до змісту зобов'язання як правовідношення належить юридичний обов'язок боржника вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов'язку.

Слід також відзначити, що відповідно до загальної теорії права, наявність права та кореспондуючого йому обов'язку належить до змісту будь-яких правовідносин, а не лише до змісту зобов'язальних правовідносин.

Відтак, недійсність такого елементу змісту зобов'язального правовідношення, як право кредитора вимагати від боржника виконання його обов'язку, призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього правовідношення в цілому, тобто - до припинення зобов'язання з підстав, визначених іншим, аніж Цивільний кодекс України, законом.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

В свою чергу, ст. 2 Закону України Про іпотеку встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

При цьому, ст. 1 Закону України Про іпотеку визначає, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Закон України Про іпотеку є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Частиною 2 ст. 4 Цивільного кодексу визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Господарський суд зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому суд зауважує, що ні положеннями чинного законодавства, ні умовами іпотечного договору Іпотекодержателю не надано право вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не може повністю задовольнити вимоги кредитора, що і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у даному випадку відсутня колізія між нормами ч. 4 ст. 591 ЦК України та ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , оскільки відповідні положення Цивільного кодексу України щодо загального правила задоволення вимог заставодавця допускають виключення, які можуть бути встановлені в тому числі законом.

Суд зауважує, що спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України Про іпотеку , вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Закон України Про іпотеку не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку. Названим Законом чітко визначається тільки умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Суд звертає увагу учасників процесу, що Закон України Про іпотеку як спеціальний закон, має пріоритетне значення при вирішенні питання щодо наслідків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Господарський суд зауважує, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов'язання у повному обсязі у випадку, якщо сума коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

При цьому суд зазначає, що ані положеннями чинного законодавства, ані умовами іпотечного договору Іпотекодержателю не надано права вимагати у боржника виконати основне зобов'язання у повному обсязі у випадку набуття права власності за вартістю, меншою ніж необхідно для повного задоволення вимог кредитора, що, в свою чергу, і відображено у ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Що стосується посилань ПАТ Імексбанк на те, що вартість від продажу предмету іпотеки може не покрити всі кредитні договори, суд зауважує, що, в даному випадку, застосовуючи ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку , що, за переконанням суду, є обов'язковим при вирішенні даного питання, взагалі не має значення оцінка предмету іпотеки та вартість, за якою було набуто право власності на нього, з огляду на недійсність наступних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги факт набуття АТ Імексбанк в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону Чорноморець , відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, в тому числі і зобов'язань ТОВ Чорноморець-Трейдінг за договором про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку суд доходить висновку, що зобов'язання відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від № 26/14 від 12.06.2014р. (із урахуванням додаткових угод) на теперішній час є припиненими.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на той факт, що в результаті позасудового набуття з боку АТ Імексбанк права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов'язання ТОВ ТБА Промбуд , ТОВ Круїз Делюкс , ТОВ Компанія по торгівлі та ТОВ Мережа готелів Чорне море , оскільки у випадку реалізації способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України Про іпотеку , у іпотекодержателя відсутнє право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна у разі, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України Про іпотеку , і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов'язковому порядку бути встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Аналогічна правова позиція, яка застосовується судом при розгляді заяви ТОВ Чорноморець-Трейдінг про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтверджується і сталою судовою практикою, що знайшло своє відображення у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2014р. по справі № 6/174-09, від 22.04.2014р. по справі № 910/15784/13, від 22.09.2014р. по справі № 910/18713/13, від 02.10.2017р. по справі № 908/2517/16, від 20.12.2016р. по справі № 914/3604/15, від 08.11.2016р. по справі № 5011-50/9028-2012, від 14.12.2016р. по справі № 914/3812/15, від 14.12.2016р. по справі № 914/3812/15, від 10.08.2016р. по справі № 914/3605/15, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015р. по справі № 6-7917св15, та постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 21.03.2018р. по справі № 760/14438/15-ц.

Отже, зобов'язання ТОВ Чорноморець-Трейдінг , що виникли із кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та зазначені наказі господарського суду Одеської області від 27.10.2015р. по справі № 916/2101/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку . Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ Чорноморець-Трейдінг перед стягувачем (позивачем) із приводу виконання вимог наказу господарського суду Одеської області від 27.10.2015р. по справі № 916/2101/15 про стягнення із ТОВ Чорноморець-Трейдінг на користь АТ Імексбанк грошових коштів.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи АТ Імексбанк в частині посилання на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/539/17 як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, якою, як зазначає позивач, було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише ТОВ ТБА Промбуд , ТОВ Круїз Делюкс , ТОВ Компанія по торгівлі , ТОВ Мережа готелів Чорне море , оскільки, по-перше: ТОВ Чорноморець-Трейдінг не був учасником судового процесу при розгляді справи №918/539/17; по-друге: в силу приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

З наведених мотивів судом також відхиляються посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. по справі №907/600/17.

Враховуючи відсутність будь-яких обов'язків боржника ТОВ Чорноморець-Трейдінг перед стягувачем (позивачем), що виникли із кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 26/14 від 12.06.2014р. (із урахуванням додаткових угод), із метою примусового виконання яких господарським судом був виданий наказ від 27.10.2015р. по даній справі, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої ТОВ Чорноморець-Трейдінг заяви.

В результаті викладеного, наказ господарського суду Одеської області 27.10.2015р. по справі №916/2101/15 про стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк заборгованостість за кредитом у розмірі - 174816006,85 грн., з яких 152644589 (сто п'ятдесят два мільйони шістсот сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн., 00 коп. - заборгованість за кредитом, 22171417 (двадцять два мільйони сто сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять) грн., 85 коп. - заборгованість за відсотками та 10727561,46 доларів США, з яких 10000000 (десять мільйонів) дол. США - заборгованість за кредитом, 727561 (сімсот двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят один) дол. США, 46 центів - заборгованість за відсотками слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 36, 37 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 4, 509, 598 Цивільного кодексу України ст. ст. 86, 234, 328 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг (від 23.05.2018р. за вх. №2-2628/18) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2. Визнати наказ господарського суду Одеської області від 27.10.2015р. по справі №916/2101/15 про стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Чорноморець-Трейдінг (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 32224870) на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованостість за кредитом у розмірі - 174816006,85 грн., з яких 152644589 (сто п'ятдесят два мільйони шістсот сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн., 00 коп. - заборгованість за кредитом, 22171417 (двадцять два мільйони сто сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять) грн., 85 коп. - заборгованість за відсотками та 10727561,46 доларів США, з яких 10000000 (десять мільйонів) дол. США - заборгованість за кредитом, 727561 (сімсот двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят один) дол. США, 46 центів - заборгованість за відсотками таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набрала законної сили 13.06.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвалою господарського суду Одеської області.

Повний текст ухвали складено 13.06.2018р.

Головуючий суддя О.Ю. Оборотова

Суддя С.П. Желєзна

Суддя О.В. Цісельський