Ухвала

від 12.06.2018 по справі 15/2149-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"12" червня 2018 р. Справа № 15/2149-10

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали скарги на бездіяльність Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Староконстянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби на бездіяльність головного державного виконавця Старокостянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1 у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авена" м. Київ

до закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібзавод" м. Старокостянтинів

про стягнення 1066645,08 грн. заборгованості в т.ч. 1062845грн.66коп. основного боргу, 3799грн.42коп. пені та звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача1: не з'явився

від відповідача 2 (скаржник): ОСОБА_3 - довіреність № 20 від 02.06.18

від відповідача 2 (скаржник): ОСОБА_4 - голова правління

від ДВС: ОСОБА_5 - начальник Старокостянтинвського РВ ДВС

В судовому засіданні відповідно до ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

29.05.18р. до суду надійшла скарга ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" на бездіяльність Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Староконстянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби на бездіяльність головного державного виконавця Старокостянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1 у справі № 15/2149.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2018р. зазначена скарга передана для розгляду судді Муха М.Є.

Представник скаржника (ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод") у судовому засіданні наголосив на тому, що жодну з дій у відповідності до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (ОСОБА_6 від 21.04.1999 № 606-XIV) або до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (ОСОБА_6 від 02.06.2016 № 1404-VIII ) державний виконавець не вчинив. Посилаючись на ст.391 ЦК України, якою передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном, просить скаргу задовольнити.

Представники скаржника у судовому засіданні та у письмових поясненнях також акцентують увагу суду на тому, що 22 жовтня 2012 року державним виконавцем відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень (Наказ від 02.04.2012 № 512/5, в редакції від 02.04.2012 р.) та ст. 57 (Закону від 21.04.1999 № 606-XIV) ВДВС Старокостянтинівського управління юстиції було описано майно та складено Акт опису й арешту майна, яке знаходилось на балансі Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод" м. Старокостянтинів - обладнання на загальну суму 759 882,00 грн. в кількості 42 одиниці, кожен предмет описано та вказано його відмінні ознаки і передано на зберігання іншій особі.

Наголошує на тому, що у відповідності до ст. 30 (ОСОБА_6 від 21.04.1999 № 606-XIV) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону. На момент повернення виконавчого документа стягувачу діяла ст. 37 ОСОБА_6 України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, на яку в Постанові посилається головний державний виконавець. Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень (Наказ від 02.04.2012 № 512/5, в редакції від 02.04.2012 р.) п. 3.17. - у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо). На момент зупинення виконавчого провадження діяла Інструкції з організації примусового виконання рішень (Наказ від 02.04.2012 № 512/5, в редакції від 05.10.2016 p.). У відповідності до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" ( ОСОБА_6 від 21.04.1999 № 606-XTV) передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

На думку скаржника , жодну з вищевказаних у відповідності до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" ( ОСОБА_6 від 21.04.1999 № 606-XIV) або до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (ОСОБА_6 від 02.06.2016 № 1404-VIII ) дій державний виконавець не вчинив. Посилаючись на ст.391 ЦК України, якою передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном, просить скаргу задовольнити.

Представник стягувача в судовому засіданні проти скарги заперечує та просить суд відмовити в задоволенні скарги. При цьому зазначає, що відповідно до договорів від 01.09.16р. про відступлення прав вимоги №08/16, від 01.09.16р., від 19.08.2017р. (між ОСОБА_2 та ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» ) про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_2 набув право власності на предмет іпотеки, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старкоостянтинів, вул. Стельмаха, 2.

Представник ТОВ "Авена" повноважного представника для участі у судовому засідання не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник Староконстянтинівського районного відділу ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області в судовому засіданні проти скарги заперечує та просить суд відмовити в задоволенні останньої. У письмовому поясненні від 12.06.2018р. зазначає, що скарга є необґрунтованою та підлягає відхиленню. При цьому наголошує, що скаржник, ставлячи вимогу про повернення майна власнику - ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" не зазначає, яке саме майно він просить повернути, та правове обґрунтування такого повернення. Натомість, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 року по справі № 15/2149-10 позов задоволено та звернуто стягнення на майно: цілісний майновий комплекс та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 16.11.2007р. Даний майновий комплекс складається з: головного корпусу площею 2898,0 кв.м., цегляної будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., цегляної будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., цегляного магазину „Хліб» площею 137,7 кв.м., цегляної трансформаторної площею кв.м., цегляної будівлі млина площею 130,7 кв.м., цегляної електростанції площею кв.м., цегляної прохідної площею 34,6 кв.м., гаражів, зерноскладу площею 58,3 кв.м. тощо. До складу цілісного майнового комплексу також входить обладнання.

Робить висновок про те, що предметом звернення стягнення за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 року по справі № 15/2149-10 був цілісний майновий комплекс, до складу якого і входило як вище перераховане нерухоме та рухоме майно, що було предметом іпотеки. 22 жовтня 2012 року описано та накладено арешт на рухоме майно, що є складовою майнового комплексу по вул. Стельмаха, 2 в м. Старкоостянтинів. 01.09.16р. між ПАТ "УкрСиббанк" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором. Відповідно до п. 1.1. договору, Первісний Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає права вимоги за: Іпотечним договором.

У відповідності до вище вказаного договору, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2016 року замінено стягувана у виконавчому провадженні № 44760963 на фізичну особу ОСОБА_2 19 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" в особі директора ОСОБА_4 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. З даного договору, Іпотекодавець передає у власність Іпотекодержателю, а Іпотекодержатель приймає від Іпотекодавця і набуває право власності на предмет іпотеки, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старкостянтинів, вул. Стельмаха, 2.

Представник ДВС наголошує на тому, що так як ОСОБА_2 у відповідності до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.08.2017 року набув право власності на предмет іпотеки (предмет іпотеки відповідно до п.1.1 іпотечного договору від 16.11.2007 року є цілий майновий комплекс до складу якого входить нерухоме та рухоме майно (обладнання) за ціною, у вартість якої, у відповідності до експертної оцінки, увійшло вартість обладнання також, що погоджено сторонами при підписанні договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тому у державного виконавця було відсутнє право на повернення майна ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод", яке з погодження самого товариства, яке підписало договір, перейшло у власність фізичній особі. Відповідно, в державного виконавця були відсутні підстави для повернення рухомого майна згідно акту опису і арешту майна від 22.10.2012 року ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод", так як зазначене в акті майно було предметом договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.08.2017 року, відповідно, вимога товариства про повернення майна є незаконною, так як воно відчужило дане майно фізичній особі за договором.

В ході розгляду скарги ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" на бездіяльність Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Староконстянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби на бездіяльність головного державного виконавця Старокостянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1 у справі № 15/2149 суд встановив таке.

Рішенням суду від 02.02.11р. у справі №15/2149-10 позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю "Авена" м. Київ, закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібзавод" м. Старокостянтинів про стягнення 1066645,08 грн. заборгованості в т.ч. 1062845грн.66 коп. основного боргу, 3799грн. 42коп. пені та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Авена" 1 062 845,66 грн. заборгованості по кредиту, 1762,26 грн. пені, 5323,03грн. витрат по оплаті державного мита та 117,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2037,16 грн. пені відмовлено.

Звернуто стягнення на майно: цілісний майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці площею 1,113 га та складається з: (головного корпусу площею 2898,0 кв.м., будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., магазину „Хліб» площею 137,7 кв.м., трансформаторної площею 31,7 кв.м., будівлі млина площею 130,7 кв.м., електростанції площею 74,7 кв.м., прохідної площею 34,6 кв.м., гаражів, зерноскладу площею 58,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Михайла Стельмаха, буд. 2, що належить на праві власності Закритому акціонерному товариству „Старокостянтинівський хлібозавод» (м. Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, буд.2, код ЗКПО 00380439, р/р.26005144736900 в АКІБ „УкрСиббанк» , м. Старокостянтинів, МФО 351005), та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 16.11.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №4143 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк» (61050, м. Харків, Проспект Московський,60, р/р. 29090000000113, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750). Стягнуто із ЗАТ „Старокостянтинівський хлібозавод» на користь ПАТ „УкрСиббанк» 5323,03грн. витрат по оплаті державного мита та 117,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 17.02.11р. видано накази.

28.07.14р. державним виконавцем ВДВС Старокостянтинівського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 15/2149-10 від 17.02.2011р.

01.09.16р. між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №08/16 за яким Первісний Кредитор зобов'язується передати у власність Новому Кредитору, а Новий Кредитор прийняти Права Вимоги та в їх оплату сплатити ОСОБА_8 Первісному Кредитору на умовах, визначених цим ОСОБА_9. Обсяг Прав Вимоги станом на дату укладення цього ОСОБА_9 визначається Первинними Договорами та Договорами Забезпечення, зазначеними у Додатку І до цього ОСОБА_9 (в тому числі додатковими угодами до них у разі їх наявності).

Пунктом 1.3. передбачено, що на день підписання ОСОБА_9 загальна заборгованість за кредитними договорами зазначеними у Додатку 1 до цього ОСОБА_9 (в тому числі додатковими угодами до них у разі їх наявності) становить:

- за Кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007 року, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авена" заборгованість становить 2 745 815,06грн., а саме: 902 945,92грн. основна сума боргу, 1 792 303,94грн. проценти, 50 565,20грн. комісія.

- за Кредитним договором №11252713000від 16.11.2007р., боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авена", заборгованість становить 2 304 632,14грн., а саме: 751 436,53грн. основна сума боргу, 1 504 502,46грн. проценти, 48 693,15грн. комісія.

Відповідно до п.1.4 договору одночасно з відступленням Прав Вимоги до Нового Кредитора переходять усі права Первісного Кредитора за усіма Договорами Забезпечення, які не були посвідчені нотаріально. Передання прав Первісного Кредитора за такими Договорами Забезпечення здійснюється не раніше надходження на рахунок Первісного Кредитора ОСОБА_8 за цим ОСОБА_9, передбаченої п.2.1 цього ОСОБА_9. Новий Кредитор після дня підписання Акту приймання-передачі прав вимоги відповідно до п. 3.2 ОСОБА_9 зобов'язаний за власний рахунок ініціювати внесення змін до Державного реєстру обтяжень, рухомого майна щодо заміни заставодержателя.

Передання прав Первісного Кредитора за Договорами Забезпечення, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню згідно з положеннями ч.1 ст.209 ЦК України та ст.18. ЗУ "Про іпотеку", а саме за іпотечними договорами (договорами іпотеки) відбувається на підставі окремих ОСОБА_9 відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що мають бути підписані та нотаріально посвідчені після підписання цього договору, але не раніше надходження на рахунок Первісного Кредитора ОСОБА_8 за цим ОСОБА_9, передбаченої п.2.1 цього ОСОБА_9. Новий Кредитор після дня підписання Акту приймання - передачі прав вимоги відповідно до п.3.2 цього договору зобов'язаний за власний рахунок ініціювати внесення змін до Державного реєстру прав щодо зміни іпотекодержателя.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

01.09.16р. між ПАТ "УкрСиббанк" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районуного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_7 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі №4143 відповідно до п.1.1 якого одночасно з укладенням між Первісним Кредитором та Новим Кредитором ОСОБА_9 про відступлення прав вимоги № 08/16 від 01.09.16р. (далі - Договір про відступлення прав вимог), за Кредитним договором № 11252689000 від 16.11.2007р. разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід'ємною частиною та за Кредитним договором № 11252713000 від 16.11.2007р. разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід'ємною частиною (надалі разом - Кредитний договір), укладеним між Первісним Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Авена (код ЄДРПОУ 23739185), (надалі іменується - БОРЖНИК):

1.1. Первісний Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає права вимоги за: - Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_7 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за № 4143 (надалі - Іпотечний договір), укладеним між Первісним Кредитором з однієї сторони та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" (код ЄДРПОУ 00380439), юридична адреса: 31100 Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, 2 (надалі - Іпотекодавець), з другої сторони, відповідно до якого Первісному кредитору в забезпечення виконання зобов'язань Боржником за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілий майновий комплекс, що знаходиться за адресою Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вулиця Михайла Стельмаха, будинок 2 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтиніської міської ради 02.11.2007р., на підставі рішення від 11.10.2007р. за №476 п.5 та зареєстрованого Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.11.2007р. за реєстраційним номером 1079032, номер запису 38 в реєстраційній книзі №1 і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких Іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки.

01.09.2016р. між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (Первісний кредитор) та ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №45-Ф відповідно за яким Первісний Кредитор зобов'язується передати у власність Новому Кредитору, а Новий Кредитор прийняти Права Вимоги та в їх оплату сплатити ОСОБА_8 Первісному Кредитору на умовах, визначених цим ОСОБА_9. Обсяг Прав Вимоги станом на дату укладення цього ОСОБА_9 визначається Первинними Договорами та Договорами Забезпечення, зазначеними у Додатку І до цього ОСОБА_9 (в тому числі додатковими угодами до них у разі їх наявності).

Пунктом 1.3. передбачено, що на день підписання ОСОБА_9 загальна заборгованість за кредитними договорами зазначеними у Додатку 1 до цього ОСОБА_9 (в тому числі додатковими угодами до них у разі їх наявності) становить:

- за Кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007 року, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авена" заборгованість становить 2 745 815,06грн., а саме: 902 945,92грн. основна сума боргу, 1 792 303,94грн. проценти, 50 565,20грн. комісія.

- за Кредитним договором №11252713000від 16.11.2007р., боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авена", заборгованість становить 2 304 632,14грн., а саме: 751 436,53грн. основна сума боргу, 1 504 502,46грн. проценти, 48 693,15грн. комісія.

01.09.16р. між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районуного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_7 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі №4143 по наступне: у зв'язку з укладенням між Первісним іпотекодержателем та Новим іпотекодержателем ОСОБА_9 про відступлення права вимоги № 45-Ф від 01 вересня 2016 року відповідно до якого Первісний іпотекодержатель відступив Новому іпотекодержателю всі права вимоги за Кредитним договором № 11252689000 від 16.11.2007 року, разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями викладеннями у новій редакції, що є його невід'ємною частиною та за Кредитним договором №11252713000 від 16.11.2007року, разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід'ємною частиною (надалі разом - Кредитний договір), укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авена" (код ЄДРПОУ 23739185), (надалі іменується - Боржник), права за яким набуті Первісним іпотекодержателем відповідно до ОСОБА_9 про відступлення права вимоги № 08-16 від 01 вересня 2016 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" (ідентифікаційний номер 09807750) та Первісним іпотекодержателем, Первісний іпотекодержатель відступає, а Новий іпотекодержатель набуває прав Первісного іпотекодержателя, належних Первісному іпотекодержателю згідно з Іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницькі області ОСОБА_7 16 листопада 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за № 4143 (далі - Договір іпотеки), укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) та Закритим акціонерним товариством "Старокостянтинівський хлібзавод" (код за ЄДРЮОФС 00380439), юридична адреса: 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, (надалі іменується - Іпотекодавець), права за яким набуті Первісним іпотекодержателем відповідно до ОСОБА_9 про відступлення прав за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_7 16 листопада 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за № 4143, що укладений між ПАТ "УкрСиббанк", код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 09807750, та Первісним іпотекодержателем, і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 01 вересня 2016 року за реєстровим № 2188.

Згідно п.п.1.2 за цим договором Новий іпотекодержатель набуває право замість Первісного іпотекодержателя одержати переважно перед іншими кредиторами Боржника в порядку, визначеному ОСОБА_9 іпотеки та Законом України "Про іпотеку", задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов Кредитного договору та/або ОСОБА_9 іпотеки, за рахунок майна, вказаного в п.1.4 цього ОСОБА_9. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 01.09.16р. та зареєстровано в реєстрі за №2189.

Ухвалою суду від 13.10.2016р. замінено у виконавчому провадженні №44760963 про примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 17.02.2011р. у справі № 15/2149-10 стягувача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) на ОСОБА_2 (Хмельницька область, Старокостянтинівський р-н, с. Волиця - Керешина, ідентиф. номер НОМЕР_1).

19.08.2017р. між ОСОБА_2 та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" в особі директора ОСОБА_4 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. З даного договору, Іпотекодавець передає у власність Іпотекодержателю, а Іпотекодержатель приймає від Іпотекодавця і набуває право власності на предмет іпотеки, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старкоостянтинів, вул. Стельмаха, 2.

У скарзі боржник стверджує, що державним виконавцем ВДВС Старокостянтинівського управління юстиції ОСОБА_10 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 15/2149-10 від 17.02.2011 р. 22 жовтня 2012 року державним виконавцем ВДВС Старокостянтинівського управління юстиції було складено Акт опису й арешту майна, яке знаходилось на балансі Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібзавод" м. Старокостянтинів 1 передано на зберігання іншій особі. 10.11.20106р. головним державним виконавцем Старокостянтинівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 Постановою було змінено сторону згідно Ухвали Господарський суд Хмельницької області від 13 жовтня 2016 року по справі №15/2149-10 та постановою було повернуто виконавчий документ стягувану, без подальшого примусового виконання. Даною постановою було припинено чинність арешту майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Наголошує на тому, що 09.08.20107 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" м. Старокостянтинів підписано Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким припинено зобов'язання Іпотекодавця за Іпотечним договором від 16.11.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 4143, та припинено зобов'язання Позичальника за договорами про надання споживчих кредитів вказаних в рішенні суду від 02.02.11р. у справі №15/2149-10.

Зазначає, що 17 квітня 2018 року ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" направив повідомлення вих. № 8 начальнику Старокостянтинівського районного ВДВС ОСОБА_5 про задоволення вимоги стягувана та прохання ВДВС провести ревізію майна ( рухомого, нерухомого, обладнання, автотранспортних засобів тощо), встановити його стан.

В зв'язку з бездіяльністю виконавця, 02 травня 2018 року ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" вих. № 21 звернувся до начальника Старокостянтинівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_5 про повернення всього майна власнику (ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" ) в зв'язку з тим, що вимоги стягувача задоволені в повному обсязі.

16.05.2018р. на електронну адресу голови правління ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" надійшли документи, які скаржник вперше побачив, а саме: лист від 16.05.2018 року № 4261 про те що 10.11.2016 року виконавче провадження було завершено; Постанова ВП № 44760963 від 10.11.2016 року головного державного виконавця Старокостянтинівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1, якою було змінено сторону згідно Ухвали Господарський суд Хмельницької області від 13 жовтня 2016 року по справі №15/2149-10; Постанова ВП № 44760963 від 10.11.2016 року головного державного виконавця Старокостянтинівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1, якою було повернуто виконавчий документ стягувачу, без подальшого примусового виконання. Даною постановою було припинено чинність арешту майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Наголошує на тому, що скаржнику не було відомо про вищевказані Постанови виконавця, відомо стало саме 16.05.2018 року.

На думку скаржника, головний державний виконавець Старокостянтинівського РВДВС ОСОБА_1 припинивши чинність арешту майна боржника не скасував інші заходи примусового виконання рішення, а саме не повернув арештоване майно власнику ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" згідно, Акту опису й арешту майна від 22 жовтня 2012 року, Акту опису й арешту майна від 02 вересня 2016 року.

Акцентує увагу суду на те, що наведені дії, а саме бездіяльність державного виконавця вказують на порушення ним вимог Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до порушення прав та законних інтересів скаржника, а саме: порушено право власності, порушено право володіння, користування і розпорядження власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном. Саме тому скаржник просить суд визнати незаконною бездіяльність органу Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Староконстянтинівського районного відділу та головного державного виконавця Старокостянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1, що до не скасування інших заходів примусового виконання рішення, а саме повернення майна власнику - ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод"; зобов'язати Міністерство юстиції України Головного територіального управління юстиції Хмельницькій області Староконстянтинівського районного відділу в особі начальника відділу ОСОБА_5 та головного державного виконавця Старокостянтинівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1, вжити передбачених законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинити дії - закінчити виконавчі дії, скасування інші заходи примусового виконання рішення, а саме повернути майно власнику ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод".

Оцінюючи доводи учасників процесу, а також матеріали справи, судом береться до уваги таке.

15.12.2017р. набрав чинності ОСОБА_6 України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як передбачено ст.124 Конституції України та ст.326 ГПК України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження» .

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У відповідності до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження» , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено ст.18 Закону України „Про виконавче провадження» , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"№ (у редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 10.11.2016р.) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається із постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2016р. головним державним виконавцем Вовнянко Д.Л. постановлено виконавчий документ повернути стягувачу та припинити чинність арешту майна боржника, скасувати інші заходи примусового виконання, як це і передбачено вимогами ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначеним спростовуються твердження скаржника про необхідність визнання незаконною бездіяльність головного державного виконавця Старокостянтинівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1, щодо нескасування заходів примусового виконання рішення.

Крім того судом враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість застосування при вирішенні спорів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі колізії, саме норми міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, мають пріоритет над відповідними нормами законодавства України.

Україна ратифікувала Конвенцію 17.07.1997 року (Законом України №475/97-ВР, із заявами та застереженнями) і вона набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція, поряд із іншими нормативно-правовими актами, є частиною українського законодавства й її приписи та гарантії, як норми прямої дії, відіграють істотну роль у національному праві, зокрема, при вирішення спорів різноманітного характеру.

Також, ст. 1 Закону України №475/97-ВР в Україні було визнано обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно ж до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (від 23.02.2006 року) національні суди повинні застосовувати при розгляді справ як джерело права не лише Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а й практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Також судом звертається увага на те, що відповідно до договорів від 01.09.16р. (між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал") про відступлення прав вимоги №08/16, від 01.09.16р. (між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал") про відступлення права вимоги за Іпотечним договором №4143, від 19.08.2017р. (між ОСОБА_2 та ЗАТ «Старокостянтинівський хлібозавод» ) про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_2 набуває право власності на предмет іпотеки, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старкоостянтинів, вул. Стельмаха, 2.

Щодо вимоги скарги про зобов'язання Міністерство юстиції України Головного територіального управління юстиції Хмельницькій області Староконстянтинівського районного відділу в особі начальника відділу ОСОБА_5 та головного державного виконавця Старокостянтинівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_1 повернути майно власнику ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" судом враховується наступне.

У зв'язку з тим, що скарга на дії державного виконавця в частині повернення майна пов'язана із власністю, до даних правовідносин застосовуються міжнародні-правові акти, положення Конституції України, норми кодексів та інших законодавчих актів України, правові висновки міжнародних судових інстанцій та Верховного суду України, спрямовані на захист права власності.

У листопаді 1950 року була прийнята Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка згодом була доповнена відповідними приписами щодо захисту прав на майно, а саме, - стаття 1 "Захист власності") Першого протоколу, який був підписаний у березні 1952 року

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За своїм змістом ст. 1 Першого протоколу Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес» АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Аналогічні приписи щодо захисту права власності містить і національне законодавство України.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституція України також закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 321 Цивільного кодексу України до прав власника віднесено право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, жодна інша особа, окрім власника, не наділена правомочностями (володіння, користування, розпорядження) щодо об'єкта права власності.

При цьому під розпорядженням майном слід розуміти можливість власника (особисто або через уповноважену ним особу) самостійно на власний розсуд визначати подальшу юридичну та фактичну долю належного йому на праві власності майна. Тобто виключно власнику належить право вчинення правочинів, предметом яких є належне йому на праві власності майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом .

Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Таким чином, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто для розгляду по суті вимоги скаржника про повернення майна слід звернутись до суду з позовом - матеріально-правовою вимогою до конкретної особи щодо захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу, яка розглядається у визначеному законом процесуальному (позовному) порядку.

Натомість ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржив до суду рішення (дії, бездіяльність) державного виконавця як посадової особи державної виконавчої служби, що унеможливлює розгляд вимоги про повернення майна (в межах статей 340, 342, 343 ГПК України) у процесуальному позовному порядку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість боржником наведених у скарзі доводів, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору судом враховується, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір. Тому Законом України "Про судовий збір" від 8.07.2011р. (ч.1 ст.3) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, то за подання скарги судовий збір не сплачується. Таким чином, не підлягає сплаті збір за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС (аналогічний висновок міститься у Постанові ВСУ №565/256/15-ц. від 18.01.2018р.).

Керуючись Законом України „Про виконавче провадження» , ст.ст. 232-235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.256 та п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 15.06.2018р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 6 примірників: 1 - до справи, 2 - ОСОБА_2 (Хмельницька область, Старокостянтиніський р-н, с. Волиця - Керекешина), 3 - відповідачу 1 (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 16), 4,5 - відповідачу 2 (31100, Хмельницька область м. Старокостянтинів, вул. Михайла Стельмаха, 2; 03022, м. Київ, провулок Охтирський, 3, офіс 201), 6 - (Старокостянтинівському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (31100, м. Старокостянтинів, провулок Подільський, 1). Всім з повідомленням.