Постанова

від 06.06.2018 по справі 914/2409/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа № 914/2409/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

ОСОБА_1,

без повідомлення учасників справи розглянув апеляційну скаргу державного підприємства «Золочівське лісове господарство» №162 від 24.04.2018,

на рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2018, суддя: Козак І.Б., м. Львів, (повний текст рішення складено - 04.04.2018),

за позовом приватного підприємства «Альфа.Інвест» , м. Кривий Ріг,

до відповідача державного підприємства «Золочівське лісове господарство» , с. Струтин Золочівського району Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору зі сторони відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

про стягнення 91 974,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

приватне підприємство Альфа.Інвест звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства Золочівське лісове господарство 91 974,89 грн. за попередньо оплачений товар, який у відповідності до біржової угоди №539-ЛА/09-16 від 05.09.2016, договору №100 від 07.02.2017 не переданий покупцю (позивачу). Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 526, 530, 610, 638, 656, 693 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2018 вищезазначений позов задоволено та стягнуто з державного підприємства Золочівське лісове господарство на користь приватного підприємства Альфа.Інвест 91 974,89 грн. попередньо оплаченого товару, 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 600,00 грн. судового збору.

Відмовлено частково в стягненні судових витрат, в розмірі 500 грн., на професійну правничу допомогу.

За коротким змістом цього рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість стягнення 91 974,89 грн. попередньо оплаченого товару, оскільки державним підприємством Золочівське лісове господарство всупереч умов біржової угоди №539-ЛА/09-16 від 05.09.2016, договору №100 від 07.02.2017, договору №285/285/л/2017 від 13.03.2017 обумовлений товар не передано покупцю - приватному підприємству Альфа.Інвест .

При розподілі судових витрат в порядку ст.129 ГПК України із заявлених 3500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зменшив у розмірі 500 грн. із-за відсутності доказів цих витрат.

За коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування рішення суду першої інстанції є те, що судом першої інстанції не враховано товарно-транспортні накладні та сертифікати походження деревини, які підтверджують факт поставки відповідачем обумовленого товару позивачу, а в наступному його продаж фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Апелянт стверджує, що перепродавши фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар, приватне підприємством Альфа.Інвест в силу ст. 241 ЦК України схвалило його прийняття ОСОБА_3

Зазначає, що правильним способом захисту є виконання боржником обов'язку в натурі, а не стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати.

Місцевий господарський суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які викладені у відповідних заявах, що посвідчені нотаріусом в порядку ч. 1, 3 ст. 88 ГПК України.

В узагальнених доводах та запереченнях, які викладені у відзиві, позивач зазначає, що відповідачем, окрім показань свідків, не надано суду доказів, які б підтверджували поставку ним товару позивачу.

В силу частини першої статті 218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки товарно-транспортні накладні не підписані, то вони не відповідають вимогам первинних документів, а тому є неналежними доказами на підтвердження поставки товару. Схвалення приватним підприємством Альфа.Інвест спірного товару шляхом його прийняття ОСОБА_3 ґрунтується на припущеннях відповідача та не підтверджується доказами. Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено можливість повернення суми попередньої оплати за непереданий товар, а тому позивачем обрано правильний спосіб захисту.

Враховуючи, що ціна позову в цій справі складає 91 974,89 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (172 000,00 грн.), а учасниками справи не заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, то апеляційний господарський суд виходить з приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України, дійшов до висновку про розгляд апеляційної скарги державного підприємства Золочівське лісове господарство №162 від 24.04.2018 на рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2018 у справі №914/2409/17 без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта та запереченням позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги державного підприємства Золочівське лісове господарство №162 від 24.04.2018 без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2018 у справі №914/2409/17- без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між ПП Альфа.Інвест (позивач) та ДП Золочівське лісове господарство (відповідач) було укладено біржову угоду №539-ЛА/09-16 від 05.09.2016 (а.с.12) про купівлю-продаж лісоматеріалів, згідно з пунктом 1.1. якої відповідач зобов'язувався передати належну йому лісопродукцію у власність позивачу, а позивач прийняти та сплатити на умовах договору. Також, в наступному між сторонами було укладено договір №100 від 07.02.2017 (а.с.14) та біржова угода №285/285-л/2017 від 14.03.2017 (а.с.81,82) з аналогічними умовами.

Сторонами не оспорюється, що виконання біржової угоди №285/285-л/2017 від 14.03.2017 не здійснювалося.

Відповідно до п. 8.1. біржової угоди №539-ЛА/09-16 від 05.09.2016, остання вступає в силу з моменту її реєстрації на ЛУТБ (Товарна біржа Львівська універсальна ) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з даною угодою.

Згідно з п. 7.1. договору №100 від 07.02.2017, він вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині виконання грошових зобов'язань до повного його виконання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договори, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов'язки, а відповідні договори набрали чинності. Зазначене свідчить про те, що сторони встановили межі здійснення своїх прав та обов'язків за цими договорами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договорів поставки.

На виконання біржової угоди №539-ЛА/09-16 від 05.09.2016 та договору №100 від 07.02.2017 позивачем 19.09.2016 через біржу перераховано відповідачу 1 237,50 грн.

Також, згідно рахунку №35 від 30.01.2017 позивач перерахував відповідачу 5 613,40 грн., а згідно рахунку №50 від 08.02.2017 - 49 000,00 грн.

10.03.2017 позивачем оплачено через Товарну біржу ТСБ Галконтракт гарантійний внесок в розмірі 54 041,03 грн.

Листом №131 від 22.03.2017 товарна біржа повідомила позивача про направлення коштів у розмірі 2 805,00 грн. відповідачу.

01.06.2017 позивачем перераховано відповідачу 5 268,99 грн., 13.06.2017 - 28 050,00 грн.

Вищезазначені обставини підтверджуються виписками з рахунків (а.с.20-24).

Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено, що позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 91 974,89 грн.

06.09.2017 приватне підприємство Альфа.Інвест виставило державному підприємству Золочівське лісове господарство вимогу №1 (а.с.25) про передачу товару або повернення коштів у сумі 91 974,89 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Доказів, які б підтверджували передачу відповідачем обумовленого товару позивачу, учасниками справи не надано, а відтак правильним є висновок місцевого господарського суду про невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару за біржовою угодою №539-ЛА/09-16 від 05.09.2016 та договором №100 від 07.02.2017.

Що стосується наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних №400547 від 09.02.2017 (а.с.54), серії ЛВА №553101 від 09.02.2017 (а.с.56), №400857 від 10.02.2017 (а.с.57), серії ЛВА №553108 від 10.02.2017 (а.с.59), №400617 від 13.02.2017 (а.с.60), серії ЛВА №562907 від 13.02.2017 (а.с.62), №400862 від 14.02.2017 (а.с.63), серії ЛВА №553123 від 14.02.2017 (а.с.65), №401103 від 16.02.2017 (а.с.66), серії ЛВА №562920 від 16.02.2017 (а.с.68), №401129 від 21.02.2017 (а.с.69), серії ЛВА №562941 від 21.02.2017 (а.с.71), №401246 від 23.02.2017 (а.с.72), серії ЛВА №553157 від 23.02.2017 (а.с.74), №406221 від 28.07.2017 (а.с.75), серії ЛВА №593277 від 28.07.2017 (а.с.76), серії ЛВА №553108 від 10.02.2017 (а.с.79), серії ЛВА №553101 від 09.02.2017 (а.с.80), то місцевим господарським судом правильно встановлено, що такі не підписані позивачем. Копія товарно-транспортної накладної №4000134 від 30.01.2017 (а.с.53) підписана особою ОСОБА_5, повноваження якої на прийняття товару не підтверджені.

Наявні в матеріалах справи специфікації-накладні на відпуск необроблених лісоматеріалів за №012299 від 09.02.2017 (а.с.55), №012300 від 10.02.2017 (а.с.58), №012109 від 13.02.2017 (а.с.61), №012054 від 14.02.2017 (а.с.64), №012059 від 23.02.2017 (а.с.73) також не підписані позивачем, як одержувачем товару, а специфікації-накладні за №012110 від 16.02.2017 (а.с.67), №0121117 від 21.02.2017 (а.с.70) підписані невстановленими особами.

З цих підстав, суд першої інстанції правильно не прийняв вищезазначені копії товарно-транспортних накладних та специфікацій-накладних як належні докази на підтвердження поставки товару.

Окрім того, щодо вищезазначених копій товарно-транспортних накладних та специфікацій-накладних, а також сертифікату про походження лісоматеріалів (а.с.78), апеляційний господарський суд зазначає, що форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів.

Крім того, якщо законодавством встановлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам.

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. При цьому, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, а учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У ч. 9 ст. 60 ГПК України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною 4 цієї ж статті ГПК України вказано, що повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність."

У відповідності до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. (засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи).

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про дефект форми поданих вищезазначених копій товарно-транспортних накладних та специфікацій-накладних, а також сертифікату про походження лісоматеріалів (а.с.78), що є додатковою підставою для їх неприйняття.

Посилання відповідача на контракт від 01.06.2017 (а.с.99-101), який укладений між ПП Альфа.Інвест та ФОП ОСОБА_6 та видаткову накладну №7 від 02.06.2017 (а.с.102), як на підтвердження того, що перепродавши фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 спірний товар, приватне підприємством Альфа.Інвест в силу ст. 241 ЦК України схвалило його прийняття ОСОБА_3 від державного підприємства Золочівське лісове господарство правильно відхилені місцевим господарським судом як такі, що ґрунтуються на припущеннях та не мають правового зв'язку до предмету спору в цій справі. З цих підстав спростовуються й доводи апеляційної скарги в цій частині.

Апеляційний господарський суд здійснив оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу наявного у справі окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов до висновку про те, що заяви свідків ОСОБА_4 (а.с.122) та ОСОБА_5 (а.с.123) не спростовують інших встановлених обставин по справі, а в силу частини першої статті 218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 1.1., п. 5.1.-5.6. біржової угоди №539/ЛА/09-16 від 05.09.2016 та п. 3.2 договору №100 від 07.02.2017 продавець зобов'язувався передати покупцю товар після 100% попередньої оплати.

Таким чином, після внесення позивачем попередньої оплати, у відповідача виник обов'язок здійснити поставку деревини.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, аргументи відповідача, щодо відсутності права в позивача вимагати повернення суми оплати не ґрунтується на встановлених обставинах по справі та виогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 від 06.09.2017 вих. №06/09-1 про поставку обумовленого товару, а у випадку її невиконання просив повернути внесену попередню оплату. Проте, з встановлених обставин справи, вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Так як строк виконання зобов'язання відповідачем закінчився, товар поставлений позивачу не був, грошові кошти не повернуті, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що внесені позивачем грошові кошти в якості передоплати за товар підлягають стягненню з відповідача в розмірі 91 974,89 грн.

Також, виходячи з положень ст. 126 ГПК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 3000,00 грн., оскільки саме на цю суму позивачем надано докази понесення таких витрат, а саме: договір про надання юридичних послуг адвоката №068490 від 21.11.2017, ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №068494, квитанції №18633125 від 01.02.2018 на суму 1500,00 грн., №18646303 від 07.02.2018 на суму 1500,00 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про обрання позивачем неправильного способу захисту, оскільки повернення суми попередньої оплати за товар узгоджується з ч. 2 ст. 693 ЦК України та відповідає змісту правовідносин, які склались між сторонами.

За таких умов, суд першої інстанції, правильно з'ясував характер спірних правовідносин, які склались між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

За змістом резолютивної частини рішення судом зазначено про часткове задоволення позову, в зв'язку із відмовою від стягнення 500 грн. у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки.

Отже, судом першої інстанції помилково віднесено відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу до предмету позову та зазначено про часткове задоволення позову, однак вказані обставини відповідно до ст. 277 ГПК України не слугують підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вищенаведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку з тим, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2018 у справі №914/2409/17 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу державного підприємства Золочівське лісове господарство (м.Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ:00992467) - залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 2400,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: О.І. Матущак

ОСОБА_1

Повний текст постанови підписано 12.06.2018.