Постанова

від 04.06.2018 по справі 461/4055/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/4055/17 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/6491/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремета Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 Лобов Зіновіївни до ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення грошей, які знаходяться на збереженні без достатньої правової підстави, індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, надалі - ОСОБА_2 ВДВС, про стягнення грошей, які знаходяться на збереженні без достатньої правової підстави, індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 20.02.2017 року ОСОБА_2 ВДВС від позивачки було отримано, разом із заявою про примусове виконання та ухвалою від 07 лютого 2017 року Шевченківського районного суду м. Львова про забезпечення позову у цивільній справі №466/10562/16-ц, оригінали квитанцій ПАТ Кредобанк №ПН3112 від 09.02.2017 року та №ПН1055 від 17.02.2017 року про сплату позивачкою авансового внеску в сумі 6400,00 грн., однак при відмові державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження авансовий збір їй не було повернуто.

У зв'язку з наведеним просила суд з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 6480,75 грн., з яких: 6400,00 грн. - сума основного боргу, 57,60 грн. - інфляційні втрати, 23,15 грн. - 3% річних.

Заявою від 10.08.2017 року, у зв'язку з сплатою відповідачем 27.07.2017 суми основного боргу, представник позивачки уточнив позовні вимоги, зменшивши їх розмір на сплачену відповідачем суму та збільшивши розмір нарахувань на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та просив суд стягнути з ОСОБА_2 ВДВС на користь ОСОБА_3 295,56 грн., що складається з: 244,53 грн. - інфляційні втрати, 51,03 грн. - 3% річних, а також судові витрати.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_3 295,56 грн. та 640,0 грн., разом 935,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь Адвокатського об'єднання ОСОБА_4 та Партнери 1000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області .

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Покликається на те, що 23 лютого 2017 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Львова ОСОБА_5 прийняте рішення, оформлене повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, яким ухвалу від 07.02.2017 року повернуто позивачу без прийняття до виконання, однак у період розгляду справи районним судом державний виконавець Коротковська Я.М. вже не працювала у ОСОБА_2 ВДВС м. Львова. Крім того, згідно щомісячної інформації щодо кадрового стану відділу, яка подається у ГТУЮ у Львівській області у ОСОБА_2 ВДВС м. Львова не зайнята посада спеціаліста (бухгалтера), що й стало підставою повернення авансового внеску лише 25.07.2017 року. Зазначає, що оскільки стягувачу повернуто авансовий внесок платіжними дорученнями №158 та №159 від 25.07.2017 року, відтак відсутній предмет позову. Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи від сторін не поступило, поважності причин неявки в судове засідання ними не надано, а тому в силу вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.

У зв'язку з неявкою осіб в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з простроченням ОСОБА_2 ВДВС м. Львова виконання грошового зобов'язання на користь ОСОБА_3 вимоги останньої про стягнення з ОСОБА_2 ВДВС м. Львова на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 295,56 грн., що складається з: 244,53 грн. - інфляційні втрати, 51,03 грн. - 3% річних, є правомірними. Крім того, судом вірно зазначено, що з врахуванням ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , як джерела права практики Європейського суду з прав людини, щодо визначення поняття фактично понесені витрати на сплату гонорару з ОСОБА_2 ВДВС на користь Адвокатського об'єднання ОСОБА_4 та Партнери підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. згідно умов Договору №17.07-26.01 від 26.07.2017, укладеного цим адвокатським об'єднанням з ОСОБА_3 за участь адвоката ОСОБА_4 в одному судовому засіданні 10.08.2017 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 20.02.2017 року ОСОБА_2 ВДВС від ОСОБА_3 у поштовому конверті рекомендованого листа №7900047460677 від 17.02.2017 року було отримано разом із заявою про відкриття виконавчого провадження за вх. №2393/03-4719 від 20.04.2017 року та ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07.02.2017 року (ВП №53451624, а.с. 3) оригінали квитанцій ПАТ Кредобанк №ПН3112 від 09.02.2017 року (ВП №53451624, а.с. 2) та №ПН1055 від 17.02.2017 року (ВП №53451624, а.с. 1) про сплату ОСОБА_3 авансового внеску в сумі 6400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) про забезпечення позову у справі №466/10562/16-ц.

23.02.2017 року держаним виконавцем ОСОБА_2 ВДВС м. Львова ОСОБА_5 було прийняте рішення, оформлене повідомленням від 23.02.2017 року за вих. №В-9/4840 про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, яким ухвалу від 07.02.2017 року повернуто ОСОБА_3 без прийняття до виконання, що підтверджується вказаним повідомленням (ВП №53451624, а.с. 5).

Відповідно до абзацу 13 ч. 4 ст. 4 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Строки повернення стягувачу сплаченого ним авансового внеску при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання чинним законодавством не визначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, 12.04.2017 року ОСОБА_3 пред'явила відповідачу відповідну вимогу від 11.04.2017 року та вимагала ОСОБА_2 ВДВС м. Львова на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України повернути їй кошти в сумі 6 400 грн.

Дану вимогу ОСОБА_2 ВДВС м. Львова отримав 21.04.2017 року, однак у семиденний строк, визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України, від дати отримання такої вимоги кошти для ОСОБА_3 не повернув, а здійснив це лише 27.07.2017 року, що підтверджується: банківською випискою від 09.08.2017 року ПАТ Кредобанк (МФО Банку 325365) за період з 25.07.2017 року по 01.08.2017 року поточного рахунку 2625401494751, відкритого для ОСОБА_3 та платіжними дорученнями ОСОБА_2 ВДВС м. Львова від 25.07.2017 за №№158, 159, сплаченими органом державної казначейської служби 27.07.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені обставини, оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у зв'язку з простроченням ОСОБА_2 ВДВС м.Львова виконання грошового зобов'язання на користь ОСОБА_3 вимоги останньої про стягнення з ОСОБА_2 ВДВС на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 295,56 грн., що складається з: 244,53 грн. - інфляційні втрати, 51,03 грн. - 3% річних є правомірними.

Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_2 ВДВС м.Львова не зайнята посада - спеціаліст (бухгалтер), що й стало підставою повернення авансового внеску аж 25.07.2017 року ОСОБА_3 є необгрунтованими та голослівними, оскільки апелянтом не надано жодних доказів ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді на підтвердження даної обставини. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вживались будь-які заходи для повернення авансового платежу позивачці як в період до 21.04.2017 року так і до дня повернення такого 25.07.2017 року.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_2 ВДВС м. Львова має відкритий рахунок у Державній казначейській службі м. Києва, який призначений для авансування витрат виконавчого провадження та застосовується не з метою одержання прибутку, відтак 3% річних за користування чужими коштами не може бути предметом позову є безпідставними, оскільки нормами чинного законодавства не визначено відмінності у юридичних наслідках між користуванням без достатньої правової підстави чужими коштами державою, в особі її органу - ОСОБА_2 ВДВС м.Львова, та приватними підприємствами, установами чи організаціями.

Посилаючись на неповне дослідження та з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, обставин справи, які на думку апелянта, мають істотне значення для вирішення спору, посилання на те, що суд першої інстанції не дослідив належними чином та не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, апелянт в апеляційній скарзі не конкретизував та не надав доказів про те, які саме обставини не були досліджені судом першої інстанції, і яким конкретно доказам не надано належної оцінки.

Інші докази та обставини, на які є посилання у апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів вважає, що позивачами не доведено про порушення, невизнання або оспорювання їх суб'єктивного права, що стало підставою для звернення із захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, а відтак не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.06.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_6