Рішення

від 12.06.2018 по справі 371/449/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.06.2018 Єдиний унікальний № 371/449/17

Провадження № 2/371/28/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

з секретарем Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика Олександра Миколайовича, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів на підставі статей 51-53 Закону України Про природно-заповідний фонд України , пункту 24 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 4 частини 1 статті 24 ЦК УРСР та згідно рішення Про організацію регіонального парку Трахтемирів , прийнятого Черкаською (№14-4 від 26.02.2000) та Київською (№ 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000) обласних Рад, був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

У межах Київської області РЛП розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га. При цьому РЛП охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Відповідно до статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону визначено допустимі цілі та види використання природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України станом на 01.01.2013 Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

01.04.2014 на ім'я ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району з індексним номером 5247433 загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того факту, що ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням РЛП, оскільки може перешкоджати збереженню РЛП в природному стані як унікального комплексу і об'єктів, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, вищеописані дії були здійснені з порушенням процедури, встановленої законом.

Відведення земельної ділянки у власність чи користування повинно проводитись у чіткій відповідності із процедурою, визначеною ЗК України та іншими законами і підзаконними актами.

За змістом листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА від 02.02.2015 № 05.1-08.3/561 формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 на території РЛП проведено з порушенням статті 186 частини 1 пункту 3 ЗК України, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території об'єкта ПЗФ, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а такого погодження відповідачу не було надано.

До компетенції Департаменту екології та природних ресурсів при КОДА у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Адміністрація РЛП, відповідно до покладених на неї завдань, зверталась до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській ОДА, Миронівської прокуратури, прокуратури Київської області стосовно неправомірних дій у передачі вище зазначеної земельної ділянки з державної форми власності до приватної.

Правова позиція Верховного Суду України, сформована у постанові від 16.09.2015 у справі № 21- 1465а15 про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних вповноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Наведені порушення призводять до порушення цілісності земель РЛП, що створює загрозу його існування. Вказані порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів.

Відповідно до наказу Державної служби заповідної справи від 18.10.2017 №25-ДС Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок притягнення порушників природоохоронного законодавства на території установи ПЗФ України до юридичної відповідальності саме директор установи природно-заповідного фонду здійснює контроль за дотриманням законодавства при притягнені осіб, які вчинили екологічні правопорушення.

Вважає, що пропустив строк звернення до суду з вимогою про скасування Наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 11.03.2014 КИ/3222984000:01:003/00016459 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що став підставою для державної реєстрації права на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, з поважних причин, оскільки отримав копію наказу лише 09.03.2017.

Зазначені причини вважає поважними, в зв'язку із чим заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із позовом згідно цієї позовної вимоги.

Просив поновити строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016459 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 ОСОБА_4 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, індексний номер 20072564, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 06 квітня 2014 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5247433.

В поданих до суду запереченнях проти позову представник головного управління Держгеокадастру у Київській області зазначив, що з 01 січня 2013 року Головне управління Держземагентства у Київській області відповідно до покладених на нього завдань передавало відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. За інформацією відділу у Миронівському районі управління Держгеокадастру у Київської області спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні. На підставі наданих матеріалів за відсутності власників та користувачів Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок висновком Управлінням Держземагентства у Миронівському районі Київської області був погоджений. Державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки та на підтвердження такої реєстрації видав витяг з Державного земельного кадастру.

Прийнятий Головним управлінням (як суб'єктом владних повноважень) наказ про передачу земельних ділянок у власність є ненормативними актами, який вичерпує свою дію внаслідок виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного Фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно даних, наявних у Відділі у Миронівському районі управління Держгеокадастру у Київській області, документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки РЛП Трахтемирівське та Національного природного парку Трахтемирівський не обліковується. Відомості про земельні ділянки вказаних об'єктів природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру станом на момент прийняття оскаржуваного наказу та станом на даний час не внесені.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі.

За клопотанням представника позивача ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі прийнято рішення про забезпечення доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Київській області Чурпіта Ю.М. та Мироненко К.В. позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у поданому до суду запереченні на позов.

Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик О.М. в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи був повідомлений належно, причин неявки до суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належно, причини неявки до суду не повідомив.

Враховуючи правила ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності осіб, які не з'явилися на розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації в судове засідання не з'явився, директор вказаної установи просив розглядати справу у відсутності представника департаменту, при винесенні рішення врахувати ті обставини, що проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки на затвердження департаменту не подавався.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Згідно з пунктом б частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За правилами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Зі змісту статті 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, який розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

В судовому засіданні встановлено такі обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00014813 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016459 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:00:0015, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

06 квітня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, індексний номер 20072564, на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5247433.

Вказані обставини підтверджені даними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3222984000:01:003/00014813 від 27 січня 2014 року, № КИ/3222984000:01:003/00016459 від 11 березня 2014 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, індексний номер 20072564, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

На час виникнення спірних правовідносин Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) було центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 № 258 (яке було чинне на момент виникнення спірних відносин) Головне управління Держземагентства в області було територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Завданням Головного управління була реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до пункту 9 вказаного Положення (що втратило чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 49 від 16.02.2015) Головне управління у межах своїх повноважень видавало накази організаційно-розпорядчого характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Оспорюваний позивачем наказ № КИ/3222984000:01:003/00016459 від 11 березня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_7 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, прийнятий територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України в межах його компетенції.

При вирішенні питання про відповідність наказу вимогам законодавства суд враховує наступне.

Згідно з частинами 1, 4 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 вказаної статті ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Встановлено, що позивач Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів згідно рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000 та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26.02.2000 Про організацію регіонального парку Трахтемирів був організований та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно даних обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів в Київській області розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Такі обставини підтверджені рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання № 168-10-ХХІІІ від 17.02.2000, даними листа Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України № 143/09/04-14 від 12.02.2014, листа Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів України № 8-03/21-18 від 09 січня 2018 року, листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації № 02-09/37 від 27 лютого 2018 року.

08 жовтня 1999 року директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи затверджено Проект створення регіонального ландшафтного парку Трахтемирів .

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Положення Про регіональний ландшафтний парк Трахтемирів РЛП є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів перебуває на обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Згідно даних Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та схеми розташування земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України Про природно-заповідний фонд України .

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 1 Закону України Про природно-заповідний фонд України завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

За статтею 2 Закону відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , цим Законом та іншими актами законодавства України.

Частиною 3 статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 9 Закону визначено допустимі цілі та види використання природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації , постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій , Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 887, розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 16.05.2013 № 190 Про створення департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації було затверджено в попередній редакції Положення про департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.

Згідно з Положенням до компетенції Департаменту у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд здійснював заходи до отримання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проте вони залишились безрезультатними, проект землеустрою відсутній у відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

За повідомленням Департаменту проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" на розгляд до Департаменту не надходив.

Такі обставини підтверджені листом директора Департаменту № 02-09/37 від 27 лютого 2018 року.

Вимоги закону щодо погодження Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконані не були, земельна ділянка була передана відповідачу у власність без погодження проекту зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Встановлені обставини дають підстави для висновку про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог Закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд вважає, що позивач має право використати заходи правоохоронного характеру для поновлення права, яке вважає порушеним.

Оспорюваний наказ прийнято та документ про право власності видано на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить суперечити цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце.

Представником позивача доведено належними та допустимими доказами факт порушення прав позивача та факт передачі земельної ділянки у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства без дотримання встановленої законом процедури такої передачі.

Посилання представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області у запереченнях проти позову на факт не встановлення меж території РЛП Трахтемирів та не внесення відомостей про земельні ділянки вказаних об'єктів природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру, не заслуговують на увагу, оскільки згідно приписів статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі наведених норм закону та встановлених обставин наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016459 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права та інтереси позивача та підлягає скасуванню.

Прийнятий на основі наказу правовстановлюючий документ у виді свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, індексний номер 20072564, виданого Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 06 квітня 2014 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення особистого селянського господарства, судом не може розцінюватися як такий, що відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.

Представник позивача, звертаючись з позовом до суду, заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, оскільки такий строк не пропущено позивачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.

В судовому засіданні встановлено та не оспорено відповідачами, що представник позивача про порушення права РЛП Трахтемирів дізнався у 2015 році, у березні 2017 року отримав копію оскаржуваного наказу.

До суду представник позивача звернувся 31 березня 2017 року. Строк звернення за судовим захистом ним не пропущено, заяв про застосування строку позовної давності відповідачами не подано.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3200 гривень, після відкриття провадження у справі сплачено 1260 гривень за публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача.

Вказані витрати підтверджені документально та згідно з правилами статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_4.

На підставі викладеного, ст.ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст.ст. 81, 116, 118, 121-123, 186-1 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 7, 9 7 Закону Про природно-заповідний фонд України , керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 64, 141, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , адреса місцезнаходження: 08810, Київська область, Миронівський район, село Великий Букрин, ЄДРПОУ 21679697, до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, адреса місцезнаходження: 03115, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 39817550, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Лисікової Наталії Олексіївни, адреса: 03115, АДРЕСА_1, ОСОБА_4, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Броварським РВ УДМС України в Київській області 07 вересня 2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016459 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, індексний номер 20072564, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 06 квітня 2014 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5247433.

Решту вимог залишити без задоволення.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_4 на користь Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів понесені судові витрати в розмірі по 2005 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту судового рішення 15 червня 2018 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук