Постанова

від 13.06.2018 по справі 378/596/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 378/596/16-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М. Провадження № 22-ц/780/1443/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 22 13.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.,

суддів Кашперської Т.Ц., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест та до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_45 ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими , -

встановила:

позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, мотивуючи її тим, що між позивачем та відповідачами у 2006 році та у 2012 році були укладені у договори оренди строком на 10 років належних їм на праві власності земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Журавлиської сільської ради, які були належним чином зареєстровані у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів, а саме - 05 січня 2006 року з ОСОБА_77 (померла, спадкоємець ОСОБА_2К.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_78; 05 січня 2006 року з ОСОБА_29; 05 січня 2006 року з ОСОБА_18; 20 березня 2006 року з ОСОБА_38; 05 січня 2006 року з ОСОБА_28; 20 березня 2006 року з ОСОБА_26; 20 березня 2006 року з ОСОБА_32; 20 березня 2006 року з ОСОБА_16; 05 січня 2006 року з ОСОБА_45; 29 грудня 2012 року з ОСОБА_36 (договір укладено на 5 років, діє до 29 грудня 2018 року); 29 грудня 2012 року з ОСОБА_17; 20 березня 2006 року з ОСОБА_13; 05 січня 2006 року з ОСОБА_42; 20 березня 2006 року з ОСОБА_79; 20 березня 2006 року з ОСОБА_14; 05 січня 2006 року з ОСОБА_12; 05 січня 2006 року з ОСОБА_80; 05 січня 2006 року з ОСОБА_52; 05 січня 2006 року з ОСОБА_22; 05 січня 2006 року з ОСОБА_46; 05 січня 2006 року з ОСОБА_69; 05 січня 2006 року з ОСОБА_25; 05 січня 2006 року з ОСОБА_81; 05 січня 2006 року з ОСОБА_9; 05 січня 2006 року з ОСОБА_7; 20 березня 2006 року з ОСОБА_76; 20 березня 2006 року з ОСОБА_54; 20 березня 2006 року з ОСОБА_62; 20 березня 2006 року з ОСОБА_43; 20 березня 2006 року з ОСОБА_51; 20 березня 2006 року з ОСОБА_73; 20 березня 2006 року з ОСОБА_74; 20 березня 2008 року з ОСОБА_20; 20 березня 2006 року з ОСОБА_21; 20 березня 2006 року з ОСОБА_35; 20 березня 2006 року з ОСОБА_47; 20 березня 2006 року з ОСОБА_6; 20 березня 2006 року з ОСОБА_39; 20 березня 2006 року з ОСОБА_10; 20 березня 2006 року з ОСОБА_34; 20 березня 2006 року з ОСОБА_3 (уклав додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ); 05 січня 2006 року з ОСОБА_4; 05 січня 2006 року з ОСОБА_82; 20 березня 2006 року з ОСОБА_83; 05 січня 2006 року з ОСОБА_84; 20 березня 2006 року з ОСОБА_85 (померла, спадкоємець ОСОБА_23В.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_86 (помер, спадкоємці ОСОБА_71, ОСОБА_72, спадкоємці уклали додаткові угоди з ТОВ Журавлиське ); 05 січня 2006 року з ОСОБА_87 (помер, спадкоємець ОСОБА_37, уклала додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ); 20 березня 2006 року з Орловською. З.О. (померла, спадкоємець ОСОБА_15О.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_88 (померла, спадкоємці ОСОБА_65, ОСОБА_66 та ОСОБА_43С.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_89 (помер, спадкоємець ОСОБА_37, уклала додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ); 20 березня 2006 року з ОСОБА_90 (помер, спадкоємець ОСОБА_13Р.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_91 (помер, спадкоємець ОСОБА_19, уклала додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ); 20 березня 2006 року з ОСОБА_92 (померла, спадкоємець ОСОБА_79, уклала додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ); 20 березня 2006 року з ОСОБА_93 (помер, спадкоємець ОСОБА_60, уклала додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ); 20 березня 2006 року з ОСОБА_67 (помер, спадкоємець ОСОБА_94, також померла, уклала додаткову угоду з ТОВ Журавлиське ) 05 січня 2006 року з ОСОБА_95 (померла, спадкоємець ОСОБА_96, помер, спадкоємець ОСОБА_61 ); 05 січня 2006 року з ОСОБА_97 (померла, спадкоємці ОСОБА_68 та ОСОБА_70М.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_98 (помер, спадкоємець ОСОБА_40І.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_99 (померла, спадкоємець ОСОБА_40І.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_100 (померла, спадкоємець ОСОБА_101); 05 січня 2006 року з ОСОБА_102 (померла, спадкоємець ОСОБА_75С.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_103 (померла, спадкоємець ОСОБА_46В.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_104 (помер, спадкоємець ОСОБА_7М.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_105 (померла, спадкоємець ОСОБА_8П.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_106 (померла, спадкоємець ОСОБА_31Г.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_107 (помер, спадкоємці ОСОБА_49, ОСОБА_59, ОСОБА_58, ОСОБА_48 та ОСОБА_50З.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_108 (померла, спадкоємець ОСОБА_55В.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_109 (помер, спадкоємець ОСОБА_55В.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_110 (померла, спадкоємець ОСОБА_76М.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_111 (померла, спадкоємець ОСОБА_112М.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_113 (помер, спадкоємець ОСОБА_44І.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_114 (померла, спадкоємець ОСОБА_35М.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_115 (померла, спадкоємець ОСОБА_116В.); 20 березня 2006 року з ОСОБА_117 (помер, спадкоємець ОСОБА_33М.); 05 січня 2006 року з ОСОБА_30 (зареєстровано право оренди згідно договорів з ТОВ Журавлиське від 06 червня 2015 року та право оренди з ТОВ Інтерагроінвест від 10 серпня 2015 року); 29 грудня 2012 року з ОСОБА_4 (договір укладено на 6 років і діє до 29 грудня 2018 року).

Позивач з моменту укладення вищезазначених договорів користується вказаними земельними ділянками та виплачує власникам земельних ділянок орендну плату.

Позивачу стало відомо, що у 2015 році під час дії договорів оренди, укладених між ним та фізичними особами, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на ті ж земельні ділянки, відповідно до яких відповідач - ТОВ Інтерагроінвест є орендатором.

Так як договори оренди, укладені між позивачем та фізичними особами у встановленому законом порядку на момент Державної реєстрації права оренди за вказаним відповідачем розірвані чи визнані недійсними не були, строк їх дії не закінчився, укладення інших договорів оренди на ті ж самі земельні ділянки протирічить вимогам Закону.

Просило суд, визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених ТОВ Інтерагроінвест з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_118, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_80, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_119, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76 - власниками земельних ділянок в період дії договорів оренди з ТОВ Журавлиське , укладених з тими самими власниками.

Також просило визнати недійсними договори емфітевзису земельних ділянок, укладені між ТОВ Інтерагроінвест та визнати поновленими договори оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та відповідачами - власниками земельних ділянок.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року позовні вимоги ТОВ Журавлиське задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Інтерагроінвест подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що позивач продовжував користуватися спірними земельними ділянками і після закінчення договорів оренди землі, не взявши до уваги приєднану ТОВ Інтерагроінвест технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж по 88 земельним ділянкам.

Так, 88 земельним ділянкам, які належать відповідачам по справах було відновлено їх межі та під'їзні шляхи. Протягом березня-квітня 2016 року, межі кожної земельної ділянки було відновлено на місцевості та по периметру оборане канавою глибиною 30 см.

Відповідачем ТОВ Інтерагроінвест було приєднано до матеріалів справи довідки 29-сг, 4-сг, наказ №117/3 Про затвердження структури посівних площ під урожай 2016 року , які підтверджують посівні площі та збір урожаю Відповідача, в тому числі на території Журавлиської сільської ради та зареєстровано Центром обробки електронних звітів Держстату України та є безпосереднім доказом користування оспорюваними земельними ділянками саме відповідачем ТОВ Інтерагроінвест .

Відновлення меж відповідач ТОВ Інтерагроінвест розпочав з 16 березня 2016 року, в цей же само час інспектором інспекції сільського господарства проводилося обстеження оспорюваних земельних ділянок та складено Акт обстеження від 16 березня 2016 року, проте ні представники позивача та відповідача, ні свідки не бачили у цей день інспектора і обстеження яких ділянок та де проводилося обстеження не зрозуміло.

Підтвердженням користування оспорюваними земельними ділянками відповідачем ТОВ Інтерагроінвест слугують і наявні в матеріалах справи матеріали Поліції, які підтверджують, що відповідач ТОВ Інтерагроінвест проводив на оспорюваних земельних ділянках обробіток, посів та збір урожаю.

Зазначає також, що суд встановив, що між позивачем та відповідачами (фізичними особами) у 2006 році було укладено договори оренди землі терміном на 10 років.

Суд не взяв до уваги, що відповідно до укладених договорів оренди Позивача та відповідачів (фізичних осіб) в п.8 договорів чітко обумовлено сторонами, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

В матеріалах справи знаходяться повідомлення направлені позивачем відповідачам, а саме повідомлення надіслані з порушенням встановленого договором строку на поновлення договорів оренди, а отже і втрачено першочергове право на поновлення по договорам з Відповідачами.

Суд не взяв до уваги заперечення відповідачів (фізичних осіб) з листами-повідомленнями на адресу позивача щодо небажання продовжувати договірні відносини по договорах оренди землі.

Відповідач ТОВ Інтерагроінвест з березня 2016 року і по даний час фактично використовує земельні ділянки відповідно до укладених договорів та проводить виплату орендної плати їх власникам.

Просило, скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Журавлиське відмовити у повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу ТОВ Журавлиське подало відзив, обґрунтовуючи його тим, що рішення прийняте судом першої інстанції, є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі безпідставними та надуманими.

Зазначило, що між ТОВ Журавлиське та власниками земельних ділянок у 2006 році укладені договори оренди земельних ділянок, які були належним чином зареєстровані у відділі земельних ресурсів. Договори виконувалися сторонами належним чином і претензій до позивача з боку відповідачів не було і немає.

Згодом, у 2016 році стало відомо, що відповідач ТОВ Інтерагроінвест під час дії вищевказаних договорів в кінці 2015 року уклав договори оренди земельних ділянок з тими самим фізичними особами - власниками земельних ділянок, тим самим порушив переважне право позивача на продовження договорів оренди.

Відповідач - ТОВ Інтерагроінвест в порушення першочергового права Позивача підписав договори оренди земельних ділянок із Відповідачами - фізичними особами, скориставшись перехідним часом та тим, що реєстр договорів ведеться тільки з 2012 року зміг зареєструвати дані договори.

У серпні-вересні 2015 року, коли були укладені нові договори оренди земельних ділянок Відповідачів - фізичних осіб з Відповідачем ТОВ Інтерагроінвест , вказані земельні ділянки знаходилися в оренді та користуванні позивача - ТОВ Журавлиське , частина яких була засіяна озимими культурами і дія вказаних договорів закінчувалася у січні-лютому 2016 року, тобто в даному випадку фізичні особи - власники земельних ділянок фактично не могли передати їх ТОВ Інтерагроінвест в оренду.

Просило, відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Інтерагроінвест .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачами - фізичними особами у 2006 році та у 2012 році були укладені договори оренди строком на 10 років належних їм на праві власності земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Журавлиської сільської ради, які були належним чином зареєстровані у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів.

Позивач з моменту укладення вищезазначених договорів користується вказаними земельними ділянками та виплачує власникам земельних ділянок орендну плату, платить різного виду податки за орендовану землю.

Позивачу стало відомо, що у 2015 році під час дії договорів, укладених між ним та фізичними особами, відповідачі уклали інші договори оренди належних їм земельних ділянок із відповідачем ТОВ Інтерагроінвест , які в серпні-вересні 2015 року були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто зареєстровано право оренди на ті ж земельні ділянки, відповідно до яких відповідач - ТОВ Інтерагроінвест також є орендатором.

Так як договори оренди, укладені між позивачем та фізичними особами у встановленому законом порядку на момент Державної реєстрації права оренди за вказаним відповідачем розірвані чи визнані недійсними не були, строк їх дії не закінчився, позивач вважає, що укладення інших договорів оренди на ті ж самі земельні ділянки, протирічить вимогам Закону.

Згідно до п.31 Договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у зв'язку із закінченням строку оренди, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу для суспільних потреб, ліквідації орендаря, за взаємною згодою сторін та набрання чинності рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки та в інших випадках, передбачених законодавством України або договором.

У серпні-вересні 2015 року, коли були укладені нові договори оренди земельних ділянок відповідачів - фізичних осіб з відповідачем ТОВ Інтерагроінвест , вказані земельні ділянки знаходилися в оренді та користуванні позивача - ТОВ Журавлиське , частина яких була засіяна озимими культурами і дія вказаних договорів закінчувалася у січні-лютому 2016 року, тобто в даному випадку фізичні особи - власники земельних ділянок фактично не могли передати їх ТОВ Інтерагроінвест в оренду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладення орендодавцями - власниками земельних ділянок договорів оренди під час дії договору оренди з іншим орендарем порушує права та інтереси первинного орендаря, який належно виконує свої обов'язки.

Договори оренди укладені відповідачами, фізичними особами із ТОВ Інтерагроінвест є недійсними за вищевказаних обставин. Крім того відповідачами не доведено в судовому засіданні про порушення умов виконання договорів оренди позивачем в частині сплати орендної плати, нецільового використання земельних ділянок та інше, що може слугувати підставою для розірвання договорів оренди та надання переваги іншому орендареві.

Договори оренди укладені між позивачем та відповідачами, фізичними особами, в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Позивачем доведено в судовому засіданні, що він завчасно - за 2,5 місяці до закінчення визначеного законом строку повідомив орендодавців про намір продовжити оренду земельних ділянок, надіслав додаткову угоду і тому має переважне право на продовження договорів оренди. Від відповідачів, фізичних осіб, письмових заперечень про небажання продовжувати договір оренди не надходило.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, а згідно до ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У відповідності до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, а ст.629 ЦК України передбачена обов'язковість для виконання договору сторонами.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, регулюються актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі , тощо.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а згідно ч.3 якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; а згідно до ч.5 правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та кріплення підписом письмового документа.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що у серпні-вересні 2015 році, коли були укладені договори оренди земельних ділянок відповідачів - фізичних осіб з відповідачем ТОВ Інтерагроінвест , вказані земельні ділянки знаходилися в оренді та користуванні позивача - ТОВ Журавлиське , частина яких була засіяна озимими культурами і дія вказаних договорів закінчувалася у січні-лютому 2016 року.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що фізичні особи відповідачі, власники земельних ділянок, не могли передати їх ТОВ Інтерагроінвест в оренду і таким чином правильно визнав дані договори оренди недійсними із підстав визначених ст.215 ЦК України.

Крім цього, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України .

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України , буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Зазначені правові висновки містяться в постанові ОСОБА_120 Верховного Суду від 10 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у строки, що встановлені ст.33 Закону України Про оренду землі , цінними листами із описом вкладення повідомив про намір продовжувати оренду земельних ділянок, заперечень на адресу позивача не надходило, тому позивач продовжує використовувати земельні ділянки, обробляє їх, сплачує земельний податок, інші види платежів, виплачує орендну плату, орендодавцям надсилаються повідомлення про нарахування орендної плати та можливість її отримання.

Пунктами 35,36,38 договорів оренди земельних ділянок, що укладені між позивачем та орендодавцями чітко вказане першочергове право орендаря на продовження терміну оренди.

Повідомлення про намір продовжити договори оренди були надіслані відповідачам у встановлений ст.33 Закону України Про оренду землі , строк, що узгоджується із договорами оренди, також були направлені додаткові угоди.

Крім цього, сторони, позивач та відповідачі - фізичні особи при підписанні договорів у 2006 році досягли згоди щодо істотних умов договору оренди та скріпили їх своїми підписами, що є моментом укладення договору оренди.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набуває чинності (юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Укладення орендодавцями - власниками земельних ділянок договорів оренди під час дії договору оренди з іншим орендарем порушує права та інтереси первинного орендаря, який належно виконує свої обов'язки і тому нові договори оренди є недійсними, так як відповідачем не доведено про порушення умов виконання договорів оренди позивачем в частині сплати орендної плати, нецільового використання земельних ділянок та інше, що може слугувати підставою для розірвання договорів оренди та надання переваги іншому орендареві.

Тобто, договори, укладені між ТОВ Журавлиське та відповідачами - фізичними особами - власниками земельних ділянок у 2006 році, були дійсними на момент укладення у серпні-вересні 2015 року цими ж особами - договорів оренди земельних ділянок із ТОВ Інтерагроінвест .

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивачем доведено укладення додаткових угод ТОВ Журавлиське з відповідачами - власниками земельних ділянок, завчасно - до закінчення визначеного законом строку повідомлено орендодавців про намір продовжити договори оренди земельних ділянок, надіслано додаткову угоду і тому позивач має переважне право на продовження договорів оренди.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що жоден із відповідачів, фізичних осіб, не подав на оскаржуване рішення апеляційної скарги в порядку передбаченому ЦПК України.

Пояснення відповідачів, фізичних осіб про те, що вони не були згодні з умовами договорів оренди, укладених між ними та ТОВ Журавлиське , не заслуговують на увагу оскільки починаючи з моменту укладення у серпні-вересні 2015 року договорів жоден із відповідачів, фізичних осіб, до ТОВ Журавлиське із претензіями не зверталися, у судовому порядку договори не визнані недійсними.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача судового збору у розмірі 173 628 грн. підлягає зміні, оскільки такий порядок стягнення судових витрат цивільним процесуальним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в рівних частках з кожного, а саме, у розмірі по 2315,04 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест задовольнити частково.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 Захаровича, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_45 ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Журавлиське судовий збір у розмірі по 2315,04 грн. з кожного окремо.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді