Постанова

від 29.12.2009 по справі 2а-1105/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-1105/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009  року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді                                                              Матковської З.М.

при секретарі судового засідання                                        Подібка М.З.

з участю представника позивача Олексів Н.М.,  представників відповідача Яцук Г.М., Струк Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фінансово – промислова компанія «Івея» до Державної податкової інспекції у Миколаївському  районі Львівської області  про визнання недійсними та скасування  податкових повідомлень – рішень

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Фінансово-промислова компанія Івея» (надалі ПП «ФПК Івея») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162321/0 від 24.03.2008 року, № 0000152321/0 від 24.03.2008 року, № 0000222321/1 від 21.05.2008 року. 14.08.2008 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 01.08.2008 року за № 0000162321/2, № 0000152321/2, №0000222321/2, №0000352321/2.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та просив позов задовольнити.

  Представники відповідача в судовому засіданні заперечили позовні вимоги з підстав, викладених у письмовому запереченні та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи позивача, пояснення відповідача, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до частково задоволення, мотивуючи це наступним.

Працівниками ДПІ у Миколаївському районі Львівської області та ДПА у Львівській області було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «ФПК Івея» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007р. За результатами даної перевірки складено Акт № 138-230/30123799 від 07.03.2008року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1.заниження позивачем в порушення п. 4.1. ст. 4, п. 11.1, пп. 11.3.1 п. 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скоригованого валового доходу І кварталу 2007 року в сумі 341 500 грн. та завищення скоригованого валового доходу ІІ кварталу 2007 року в сумі 341 500 грн. по операції за договором купівлі-продажу, укладеного 21.03.2007 року з ФОП ОСОБА_4,

2. завищення позивачем в порушення п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5 п. 5.3, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валових витрат на загальну суму 17 121 095,21 грн., внаслідок:

- зайвого віднесення до складу валових витрат вартості робіт (послуг), які не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) та не підтверджені первинними бухгалтерськими документами в сумі 27 094, 14 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2007 року – 23689,47 грн., ІІ квартал 2007 року – 3404, 67 грн.

- зайвого віднесення в І кварталі 2007 року до валових витрат сплачених штрафів в сумі 2990,79 грн.,

- включення складу валових витрат без підтверджуючих первинних документів вартості послуг в сумі 31 422, 59 грн., в тому числі у ІV кварталі 2006 року в сумі 24 755,92 грн. та у ІІІ кварталі 2007 року в сумі 6666,67 грн.,

- зайвого віднесення у ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат вартості робіт (послуг), які не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) в сумі 35 000,00 грн. по операціях з Державним дорожнім науково-дослідним інститутом ім. М.П. Шульгіна згідно договору № 271-07 від 02.07.2007 року та договору № 337-07 від 15.08.2007 року,

- зайвого віднесення до складу валових витрат вартості послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, отриманих від ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» в сумі 17 024 587,70 грн., в тому числі: у ІV кварталі 2006 року в сумі 2 472 265,02 грн., у І кварталі 2007 року в сумі 3 270 000,00 грн., у ІІ кварталі 2007 року в сумі 6 495 989,34 грн., у ІІІ кварталі 2007 року в сумі 4 786 333,34 грн.,

1.   заниження в порушення пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2007 року на суму 27 453 грн. від отриманих авансів,

2.    зайве віднесення до податкового кредиту в порушення пп. 7.4., пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податку на додану вартість в сумі 1 095,16 грн. від вартості отриманих робіт (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності підприємства,

3.   зайве включення до складу податкового кредиту в порушення пп. 7.2.6 пп. 7.4.1 пп. 7.4.4. пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податку на додану вартість не підтвердженого податковими накладними в сумі 8 001,28 грн., в тому числі жовтень 2006 року – 331,95 грн., грудень 2006 р. – 6 166,00 грн., квітень 2007 року – 1 503,33 грн.,

6. зайве віднесення до складу податкового кредиту в порушення пп. 7.4.1. і пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податку на додану вартість в сумі 3 407 252,51 грн., в т.ч. листопад 2006 року – 412044,15 грн., грудень 2006 року – 297696,36 грн., березень 2007 року – 218 000,00 грн., квітень 2007 року – 346800,00 грн., травень 2007 року – 924246 грн., червень 2007 року 314 057,00 грн., серпень 2007 року – 700870,00 грн., вересень 2007 року – 193539,99 грн. по операціях за договорами про технічне обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар».

На підставі Акту перевірки № 138-230/30123799 від 07.03.2008 року, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000162321/0 від 24.03.2008 року про визначення позивачу податкового зобов‘язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 659 460 грн., в тому числі: за основним платежем – 4 280 273 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 379 187 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000152321/0 від 24.03.2008 року про визначення позивачу податкового зобов‘язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 619 527 грн., в тому числі: за основним платежем – 3 075 296 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 544 231 грн.

ПП «ПФК Івея» були подані до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області скарги на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, за результатами яких відповідач згідно рішення № 5390/10/23-088 від 21.05.2008 року залишив без змін податкові повідомлення-рішення від 24.03.2008 року та додатково застосував штрафну санкцію по податку на прибуток в сумі 1 828 009 грн. відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

21.05.2008 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000222321/1 про визначення позивачу податкового зобов‘язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у сумі 1 828 009 грн., в тому числі за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 1 828 009 грн.

У травні 2008 року ПП «ФПК Івея» звернулась до ДПА у Львівській області із повторними скаргами на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, за результатами розгляду яких ДПА у Львівській області згідно   рішення № 15703/10/25-005/668 від 24.07.2008 року:

- скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000162321/0 в частині 187,5 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в цій частині рішення ДПІ у Миколаївському р-ні від 21.05.2008 року № 5390/10/23-008 про результати розгляду первинних скарг, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському р-ні № 0000162321/0 від 24.03.2008 року та рішення ДПІ у Миколаївському р-ні від 21.05.2008 року № 5390/10/23-088 залишила без змін,

- скасувала податкове повідомлення-рішення 0000152321/0 в частині 6 583 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в цій частині рішення ДПІ у Миколаївському р-ні від 21.05.2008 року № 5390/10/23-008 про результати розгляду первинних скарг, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському р-ні № 0000152321/0 від 24.03.2008 року та рішення ДПІ у Миколаївському р-ні від 21.05.2008 року № 5390/10/23-088 залишила без змін,

- донарахувала штрафну (фінансову) санкцію в сумі 312 127,5 грн. відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

01.08.2008 року, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, враховуючи рішення ДПА у Львівській області, на підставі Акту перевірки № 138-230/30123799 від 07.03.2008 року винесла:

- згідно пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.32 ст. 1, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.3, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення рішення № 0000162321/2 про визначення позивачу податкового зобов‘язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 659 272,50 грн., в тому числі: за основним платежем – 4 280 273 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 378 999,50 грн.,

- згідно пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 17.1.3, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення-рішення № 0000152321/2 про визначення позивачу податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 612944, в тому числі: за основним платежем – 3 075 296,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 537 648 грн.

- згідно пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.32 ст. 1, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.6, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення - рішення № 0000222321/2 про визначення позивачу податкового зобов‘язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у сумі 1 828 009 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 828 009 грн.

- згідно пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.32 ст. 1, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.6, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення-рішення № 0000352321/2 про визначення позивачу податкового зобов‘язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток у сумі 312 127,50 грн., в тому числі за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 312 127,50 грн.

Судом встановлено, що ПП «ФПК Івея» створено шляхом реорганізації Малого приватного підприємства «Івея», зареєстрованого 24.11.1998 року Миколаївською районною державною адміністрацією, і є його правонаступником.

У період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року позивачем були укладені договори на технічне обслуговування та технічне переобладнання транспортних засобів з таким фірмами, як ТзОВ «Айхао» (код ЄДРПОУ 33558025), ТзОВ «Профі Бізнес» (код ЄДРПОУ 34693544), ТзОВ «ВКФ Бескид» (код ЄДРПОУ 34480793), ТзОВ «БФ Трістар» (код ЄДРПОУ 35142973).

У договорах про надання послуг з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів, укладених позивачем з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар», визначається, що замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати останньому послуги з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів. Технічне обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів здійснюється за місцем знаходження виконавця. У разі необхідності виконавець може проводити необхідні роботи за місцем знаходження свого сервісного центру. Факт виконання робіт з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів підтверджується актом здачі приймання робіт (надання послуг), який підписується сторонами. Підписання замовником акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) засвідчує прийняття замовником виконаних виконавцем робіт. Підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) є підставою для оплати замовником виконаних робіт.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів, що дані договори визнані недійсними та, що їх недійсність прямо встановлена законом.

Про виконання умов договорів між позивачем та ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Разом з тим, в матеріалах справи містяться податкові накладні, виписані вказаними підприємствами на користь позивача, та банківські документи, що свідчать про здійснення позивачем оплати послуг з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів.

Вартість отриманих від ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню транспортних засобів, які отримані позивачем у період з 01.10.2006 року  по 30.09.2007 року, включені останнім до складу валових витрат.

Відповідач у Акті перевірки зазначив, що з аналізу договорів про надання послуг з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів та актів виконаних робіт неможливо встановити місце проведення робіт по переобладнанню, яким чином були доставлені до місця переобладнання дорожньо-транспортні засоби, які дорожньо-транспортні засоби  та їх складові та металоконструкції передавались на відповідальне збереження на період надання послуг, які металоконструкції підлягали переобладнанню. Із актів виконаних робіт неможливо визначити яким постачальником і якого саме дорожньо-транспортного засобу проведено технічне обслуговування та переобладнання та яка необхідність проведення таких робіт. Відтак, такі документи не дають можливості підтвердити фактичне виконання тої чи іншої послуги, і відповідно, не є підставою для віднесення до валових витрат позивача вартості таких послуг.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення /п.2.1 Положення/.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення /п.2.2 Положення/.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа /п.2.4 Положення/.

Складені та підписані між позивачем та ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів містять перелік робіт (наданих послуг), їх кількість та вартість, дату і місце складання акту, назву підприємств, від імені яких складені акти, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання таких документів.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та інші законодавчі акти не встановлюють обов’язку зазначати в актах здачі приймання-робіт (наданих послуг) місце проведення робіт, яким чином були доставлені транспортні засоби до місця переобладнання, які дорожньо-транспортні засоби та їх складові передавались на відповідальне збереження на період надання послуг та інше.

Отже, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), укладені позивачем з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар», містять всі необхідні реквізити, які передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до пп. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В силу пп. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону .

Пунктом 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат платника податку. У даному пункті відсутні обмеження щодо включення до валових витрат платника податків, витрат, пов’язаних з наданням послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, торгівлю якими здійснює такий платник податків.

Згідно п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.5.11. п. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до положень п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на викладене та положення законодавства України, суд приходить до висновку, що факт надання позивачу послуг з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» у період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року підтверджуються відповідними договорами, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, платіжними документами, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними документами.

Відповідно до Статуту ПП «ФПК Івея», основною метою створення підприємства є посередницька діяльність у сфері оптової і роздрібної торгівлі автомобілями, виробництво, монтаж, ремонт і обслуговування, оптова та роздрібна реалізація сільськогосподарських машин, номерних агрегатів, спеціальної, дорожньої, будівельної техніки та іншої техніки, надання транспортних, транспортно-експедиційних послуг, послуг технічного обслуговування, прокату та лізингу автотранспорту, включаючи оптову та роздрібну торгівлю вантажними та легковими автомобілями, придбання, облаштування, ремонт та реалізація автомобільної, сільськогосподарської та шляхової техніки, її експлуатація, а також задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України та Статутом.

Згідно довідки Управління статистики у Миколаївському районі Головного управління статистики у Львівській області № 236 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва, посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, посередництво в торгівлі автомобілями.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що у період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року позивач здійснював діяльність з торгівлі навантажувачами фронтальними та автогрейдерами, які купував у китайської фірми «XUZHOU CONSTRUCTION MACHINERY GROUP Сo.Ltd» згідно контракту № 051008 від 01.10.2005 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа «XUZHOU CONSTRUCTION MACHINERY GROUP Сo.Ltd» № 20812206 від 20.12.2008 року, фронтальні навантажувачі, що постачались позивачу згідно контракту № 051008 від 01.10.2005 року у період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року, не комплектувались кондиціонерами, системами холодного запуску двигуна, тонованим склом та магнітолами. Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того, що позивачу імпортувались з Китаю укомплектовані та готові до експлуатації транспортні засоби. Крім цього, в матеріалах справи містяться листи контрагентів позивача (покупців)   про те, що вони придбавали в останнього фронтальні навантажувачі, обладнані кондиціонерами, системами холодного запуску двигуна, тонованим склом тощо.

Наявні в матеріалах документальні докази підтверджують, що позивач здійснював торгівлю переобладнаними за його рахунок дорожньо-транспортними засобами, а тому витрати позивача по операціях за договорами про надання послуг з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар», пов’язані з його основною діяльності.

Згідно висновку № 1066 судово-економічної експертизи від 22.10.2009 р., проведеної у даній справі, ПП «ФПК Івея» в період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року до складу валових витрат включило суму 17 030 137,74 грн. по операціях за договорами про надання послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар», а саме: у ІV кварталі 2006 року – 2 472 265,02 грн., у І кварталі 2007 року – 3 270 000,00 грн., ІІ кварталі 2007 року – 6 501 989,38 грн., ІІІ кварталі 2007 року – 4 785 883, 34 грн. Відповідно до вимог п. 1.32 ст. 1, п.1.32 ст.1, п. 5.1. ст.5, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «ФПК Івея» обґрунтовано включило у період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року до складу валових витрат вартість отриманих послуг за договорами по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар».

Витрати ПП «ФПК Івея» по операціях за договорами про надання послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» підтверджені первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року.

Отже, позивач правомірно включив у період з 01.10.2006 року та 30.09.2007 року до складу валових витрат вартість послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, отриманих від ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар».

Приймаючи до уваги наведені обставини та документальні докази, суд вважає помилковим та необґрунтованим висновок відповідача про зайве віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, отриманих від ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» в сумі 17 024 587,70 грн., в тому числі: у ІV кварталі 2006 року в сумі 2 472 265,02 грн., у І кварталі 2007 року в сумі 3 270 000,00 грн., у ІІ кварталі 2007 року в сумі 6 495 989,34 грн., у ІІІ кварталі 2007 року в сумі 4 786 333,34 грн.

Судом встановлено, що позивачем у ІІІ кварталі 2007 року було включено до складу валових витрат вартість послуг, наданих Державним дорожнім науково-дослідним інститутом ім. М.П. Шульгіна у сумі 35 000 грн.

Відповідач стверджує, що дані послуги не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг), а відтак їх вартість неправомірно включена позивачем до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2007 року позивач, як замовник, уклав з Державним дорожнім науково-дослідним інститутом імені М.П. Шульгіна, як виконавцем, договір № 271-07 на виконання науково-дослідної (науково-технічної) роботи, за яким виконавець зобов’язувався виконати зумовлену завданням замовника науково-дослідну роботу «Виконати моніторинг на предмет визначення оптимального вибору дорожньої техніки при здійсненні закупівлі за державні кошти, для забезпечення експлуатаційного утримання автомобільних доріг, а саме: навантажувачів фронтальних».

15.08.2007 року позивач, як замовник, уклав з Державним дорожнім науково-дослідним інститутом імені М.П. Шульгіна, як виконавцем, договір № 337-07 на виконання науково-дослідної (науково-технічної) роботи, за яким виконавець зобов’язувався виконати зумовлену завданням замовника науково-дослідну роботу «Виконати моніторинг на предмет визначення оптимального вибору дорожньої техніки при здійсненні закупівлі за державні кошти, а саме: автогрейдерів важкого класу».

Факт виконання робіт за даними договорами підтверджується підписаними сторонами актами № 308 від 04.07.2007 року та № 463 від 20.08.2007 року про здачу-приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що дані акти містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року.

Як свідчать обставини справи, позивач у період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року здійснював продаж дорожньо-транспортних засобів, в тому числі і підприємствам державної форми власності. Відтак, витрати позивача щодо виконання моніторингу основних вимог транспортних засобів, продаж яких він здійснював, пов’язані з його основною діяльністю.

Разом з тим, висновком № 1066 судово-економічної експертизи від 22.10.2009 року, підтверджено обґрунтованість включення ПП «ФПК Івея» в ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат вартість послуг у сумі 35 000, 00 грн., наданих Державним дорожнім науково-дослідним інститутом ім. М.П. Шульгіна згідно договору № 271-07 від 02.07.2007 року та договору № 337-07 від 15.08.2007 року.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується законність та обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5 п. 5.3, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зайве віднесення у ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат вартість робіт (послуг) в сумі 35 000,00 грн. по операціях з Державним дорожнім науково-дослідним інститутом ім. М.П. Шульгіна згідно договору № 271-07 від 02.07.2007 року та договору № 337-07 від 15.08.2007 року.

Також, відповідач вважає, що позивач в порушення п.4.1 ст. 4, п. 11.1, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив скоригований валовий дохід І кварталу 2007 року в сумі 341 500 грн. та завищив скоригований валовий дохід ІІ кварталу 2007 року в сумі 341 500 грн. по операції купівлі-продажу фронтального навантажувача ФОП ОСОБА_4

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач 21.03.2007 року уклав з ФОП ОСОБА_4 договір купівлі-продажу № 21/03/07-1 (доповнений 23.03.2007 року), згідно якого ПП «ФПК Івея» зобов‘язувалось передати у власність ФО ОСОБА_4 фронтальний колісний навантажувач ZL50G з комплектом ЗІП на загальну суму 409 800,00 грн. з ПДВ.

Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки, зарахування коштів на рахунок позивача від ФО ОСОБА_4 по вказаному вище договору відбулось 03.04.2007 року, а 21.04.2007 року позивач передав контрагенту (ФОП ОСОБА_4.) навантажувач згідно видаткової накладної № 21/04/07-1 від 21.04.2007 року та акту прийому-передачі по якості та комплектності товару від 21.04.2007 року.

Відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Оскільки зарахування коштів та відвантаження товару по операції купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_4 відбулось у ІІ кварталі 2007 року, тому суд вважає, що ПП «ФПК Івея» обґрунтовано, відповідно до вимог п. 4.1. ст.. 4, п.11.1. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило у ІІ кварталі 2007 року до складу валового доходу 341 500 грн. по операції за договором купівлі-продажу, укладеного 21.03.2007 року з ФОП ОСОБА_4

Обґрунтованість включення ПП «ФПК Івея» до складу валового доходу ІІ кварталу 2007 року 341 500 грн. по операції за договором купівлі-продажу, укладеного 21.03.2007 року з ФОП ОСОБА_4, підтверджена висновком № 1066 судово-економічної експертизи від 22.10.2009 року.

Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження неправомірності включення позивачем 341 500 грн. по операції за договором купівлі-продажу від 21.03.2007 року, укладеного з ФОП ОСОБА_4, до складу валового доходу у ІІ кварталі 2007 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність донарахування відповідачем позивачу згідно податкового-повідомлення рішення № 0000162321/2 від 01.08.2009 року податкових зобов’язань з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4 264 896 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 000162321/2 від 01.08.2009 року позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 378 999,50 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, оскільки судом встановлено незаконність донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 4 264 896 грн. та необґрунтованість висновку відповідача про заниження позивачем скоригованого валового доходу І кварталу 2007 року в сумі 341 500 грн., тому не має підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 372 835,5  грн.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження неправомірності донарахування відповідачем податку на прибуток у сумі 15 377 грн., а відповідно і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 164 грн.

Необґрунтованим та неправомірним є застосування до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі – 2 140 136,50 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 01.08.2008 року за № 0000222321/2 та № 0000352321/2 з огляду на наступне.

Вказані штрафні санкцій застосовані до позивача на підставі п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Відповідно до примітки ст. 212 Кримінального кодексу України, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто більше 51 000 грн. (17 грн. х 3000).

Враховуючи, що судом встановлено незаконність та необґрунтованість висновку відповідача про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4 264 896 грн., а також відсутність в матеріалах справи доказів засудження посадової особи платника податків за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а тому не має жодних правових підстав для застосування до ПП «ФПК Івея» штрафних санкцій з податку на прибуток, передбачених п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також суд прийшов до висновку про незаконність донарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000152321/2 за основним платежем – 3 075 296 та за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 537 648 грн. При цьому суд, виходив з наступного.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу п.п 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В матеріалах справи містяться податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту по операціях за договорами по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, укладеними з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар».   Виписані ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» на користь позивача податкові накладні оформлені належним чином, заповнені відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чого не заперечує сам відповідач.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема податковими накладними, висновком № 1066 судово-економічної експертизи від 22.10.2009 року, позивач у періоді з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року включив до податкового кредиту податок на додану вартість по послугах, наданих ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» за договорами по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, у сумі 3 066 728,38 грн., а не в сумі 3 407 252,51 грн., як про це зазначено відповідачем у акті перевірці.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що в періоді з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року позивачем по послугах, наданих ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» за договорами по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, було включено до податкового кредиту податок на додану вартість саме у сумі 3 407 252,51 грн.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» на підтвердження суми податкового кредиту у сумі 3 066 728,38 грн., про що свідчать матеріали справи.

Твердження відповідача про те, що послуги по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів не пов’язані з господарською діяльності позивача не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судом вище, послуги з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів, надані позивачу ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» у період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року підтверджуються первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Також судом встановлено зв’язок витрат позивача, понесених по операціях з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів, із його основною діяльністю.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту податок на додану вартість по операціях за договорами про надання послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар». Відтак, висновок відповідача про зайве віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 3 407 252,51 грн. є безпідставним та незаконним.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено помилковість висновку відповідача про зайве включення до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з технічного обслуговування у сумі 3 407 252,51 грн., тому суд вважає неправомірним донарахування відповідачем позивачу згідно податкового-повідомлення рішення № 0000152321/2 від 01.08.2009 року податкових зобов’язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 3 075 296 грн. Як свідчать обставини справи, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте в межах суми податкового кредиту по операціях з технічного обслуговування та переобладнання дорожньо-транспортних засобів та не включає сум податку по інших порушеннях, які вказує відповідач.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000152321/2 від 01.08.2009 року позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 537 648 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проте, оскільки відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 3 075 296 грн., тому не має підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 537 648 грн.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за № 925/11205) визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 того ж Порядку також передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

В ході судового розгляду справи, відповідачем не наведено жодних посилань на будь-які первинні документи, які достовірно засвідчують факт незаконності внесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, отриманих від ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар» в сумі 17 024 587,70 грн., вартість робіт в сумі 35 000,00 грн. по операціях з Державним дорожнім науково-дослідним інститутом ім. М.П. Шульгіна згідно договору № 271-07 від 02.07.2007 року та договору № 337-07 від 15.08.2007 року, незаконності включення у ІІ кварталі 2007 року до складу валового доходу 341 500 грн. по операції за договором купівлі-продажу, укладеного 21.03.2007 року з ФОП ОСОБА_4, а також незаконності включення до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях за договорами про надання послуг по технічному обслуговуванню та переобладнанню дорожньо-транспортних засобів, укладених з ТзОВ «Айхао», ТзОВ «Профі Бізнес», ТзОВ «ВКФ Бескид», ТзОВ «БФ Трістар», у сумі 3 407 252,51 грн.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.08.2008 року з підстав зазначений у мотивувальні частині постанови.

Керуючись ст. ст.  7- 14, 18, 19, 24, 71 – 86, 143, 146, 158, 160 -  163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

    Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 01.08.2008 року №0000162321/2.

    Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 01.08.2008 року №0000152321/2.

    Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 01.08.2008 року №0000222321/2.

    Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 01.08.2008 року №0000352321/2.

    Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фінансово – промислова компанія «Івея» судові витрати в сумі 3,40 грн.  

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст постанови виготовлений 03.01.2010 року.

Суддя                                                                                                         Матковська З.М.

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.