Ухвала

від 15.06.2018 по справі 816/1917/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про вжиття заходів забезпечення позову 15 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1917/18 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - В С Т А Н О В И В: 06 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу №ПЛ1009/152/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 травня 2018 року. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від  08 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/1917/18. 13 червня 2018 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити дію постанови Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу №ПЛ1009/152/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 травня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №816/1917/18. В обґрунтування вказаної заяви товариство зазначає, що відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення. Пунктом 11 зазначеного Порядку встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби. Тобто, оскаржувана постанова є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом. Сума штрафу 1 116 900,00 грн, що застосована оскаржуваною постановою, є непомірно великою для товариства, що підтверджується бухгалтерською звітністю, несплата у добровільному порядку накладеного штрафу може привести до початку примусового виконання постанови державним виконавцем, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства до ухвалення рішення в адміністративній справі. Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї адміністративної справи, є необхідність зупинити її дію постанови до набранням законної сили судовим рішенням. Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Розглянувши вказану заяву, суд приходить до наступних висновків.    Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Таким чином забезпечення позову - це сукупність     процесуальних     дій,     які гарантують     виконання     рішення     суду     в     разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" є визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці №ПЛ1009/152/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 травня 2018 року про накладення штрафу в сумі 1 116 900,00 грн. Відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 /надалі - Порядок №509/, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Згідно з пунктом 10 Порядку №509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Пунктом 11 Порядку №509 встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: - у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); - у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України). Порядок взаємодії територіальних органів Держпраці та виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад з регіональними центрами зайнятості визначається Мінсоцполітики. Як вбачається з оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1009/152/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 травня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" у розмірі 1 116 900,00 грн, вона прийнята на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, а отже, є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" не надано суду доказів, що на даний час постанова Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1009/152/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 травня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на товариство у розмірі 1 116 900,00 грн подана до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та доказів винесення органом державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1009/152/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30 травня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на товариство у розмірі 1 116 900,00 грн. Отже, товариством в даному випадку не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову. Також у заяві про забезпечення позову товариством не наведено обставин та не надано доказів, які свідчать про те, що строк сплати штрафу за оскаржуваною постановою закінчився і розпочався перебіг строку пред'явлення цієї постанови до виконання та що відповідачем оскаржувана постанова про накладення штрафу буде пред'явлена до виконання до закінчення судом розгляду справи по суті і набрання судовим рішенням законної сили. Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити товариству у задоволенні заяви про забезпечення позову. На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, - У Х В А Л И В:            У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні миючі системи" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.               Суддя                                                                          Г.В. Костенко