Рішення

від 14.06.2018 по справі 826/19814/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2018 року № 826/19814/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проскасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2013 №0000744320, представник позивача - Мазур Сергій Валентинович (довіреність від 21.03.2016 за номером 122),

представник позивача - Масеха Богдан Олегович (довіреність від 04.10.2016 за номером 368),

представник відповідача - Хітько В.М. (довіреність від 27.02.2016 № 2244/9/28-10-10-3-23),

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2013 №0000744320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 948 009,42 грн.: (основний платіж 872037,81 грн., штрафні (фінансові) санкції 75971,61 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000744320 від 04.12.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасовано. Адміністративну справу № 826/19814/13 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2018 допущено заміну відповідача його правонаступником, а саме, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників замінено на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, у 2010-2011 роках він дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Транспорт - Експрес" за договорами лізингу, які мали реальний характер та за якими було отримано послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач посилався на те, що в період в який у нього були фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Транспорт - Експрес" директором та засновником вказаного товариства був ОСОБА_1., а не ОСОБА_2 на протокол допиту якого посилається відповідач, як на підтвердження фіктивної діяльності ТОВ "Транспорт - Експрес". Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що відповідно до протоколу допиту свідка від 31.05.2013 ОСОБА_2, останній повідомив, що ТОВ "Транспорт - Експрес" зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду та ніякої господарської діяльності не здійснював та фінансово - господарських документів від імені товариства не підписував. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 22.10.2013 по 11.11.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Діамантбанк з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків до бюджету при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Транспорт-Експрес за період з 01.10.2010 по 31.01.2013.

За результатами перевірки складено акт від 18.11.2013 № 45/43-20/233627-11, яким встановлено порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пунктів 200.1, 200.2, 200.3, статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 4.1 статті 4, підпункту 3.1.1 пункту 3 статті 3 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 558725,04грн.

04.12.2013 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000744320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 948 009,42 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 75 971,61 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішення від 04.12.2013 №0000744320, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Транспорт - Експрес" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Транспорт - Експрес" за наступними договорами лізингу: договір лізингу № 379 від 16.08.2010; договір лізингу № 380 від 25.08.2010; договір лізингу № 381 від 27.08.2010; договір лізингу № 382 від 01.09.2010; договір лізингу № 386 від 22.09.2010.

На підставі вказаних договорів позивач передавав ТОВ "Транспорт - Експрес" у лізинг транспортні засоби, що належали Позивачу на праві власності, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі Предметів лізингу, копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Транспорт - Експрес" своїх зобов'язань за укладеними з позивачем договорами лізингу їх було розірвано у відповідності до угод, а саме : від 01.08.2011 Угода про розірвання договору лізингу №379 від 16.08.2010 та акту прийому - передачі предмета лізингу; від 31.01.2011 Угода про розірвання договору лізингу №380 від 25.08.2010 та акту прийому - передачі предмета лізингу; від 31.01.2011 Угода про розірвання договору лізингу №381 від 01.09.2010 та акту прийому - передачі предмета лізингу; від 31.01.2011 Угода про розірвання договору лізингу №382 від 01.09.2010 та акту прийому - передачі предмета лізингу; від 05.01.2011 угода про розірвання договору лізингу №386 від 22.09.2010 та акта прийому - передачі предмета лізингу.

Враховуючи розірвання договорів лізингу, укладених між позивачем та ТОВ Транспорт-Експрес та укладення актів прийому-передачі предмета лізингу, ТОВ Транспорт-Експрес виписав наступні податкові накладні: від 31.01.2011 на суму 400 707,75 грн., в т.ч. ПДВ - 66 784,63грн., від 21.06.2011 на суму 457113,96грн, в т.ч. ПДВ - 76 185,66грн., від 01.08.2011. на суму 451 775,84 грн. в т.ч. ПДВ - 75 295,97грн., від 31.01.2011 на суму 799139,11 грн. в т.ч. ПДВ - 133 189,85грн., від 21.06.2011 на суму 446 041,02 грн. в т.ч. ПДВ - 74340,17грн., від 01.08.2011 на суму 468 363,91 грн., в т.ч. ПДВ - 78 060,65грн., від 31.01.2011 на суму 354 748,17 грн. в т.ч. ПДВ - 59124,70грн. та від 05.01.2011 на суму 1 941 748,59 грн. в т.ч. ПДВ - 323 624,77 грн.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ Транспорт-Експрес не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Транспорт-Експрес .

З акту перевірки та наданих відповідачем заперечень судом встановлено, що відповідач, як на обґрунтування допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства посилається на протокол допиту від 31.05.2013 свідка ОСОБА_2, який дав наступні показання: На початку 2008 року невідомий чоловік запропонував мені, за грошову винагороду в розмірі 150,00 доларів СІЛА, зареєструвати на своє ім'я підприємство. Чоловік пояснив, що фактично господарською діяльністю я займатися не буду, а лише підпишу реєстраційні та статутні документи підприємства та документи на відкриття банківського рахунку, після чого отримаю грошову винагороду. На вказану пропозицію я погодився. Після підпису вказаних документів, чоловік наддав мені грошову винагороду за реєстрацію ТОВ Транспорт-Експрес код за ЄДРПОУ 35745362 у розмірі 150,00 доларів СПІА. У зв'язку з тим, що пройшов тривалий час з моменту вказаних подій прикмет вказаного чоловіка я не пам'ятаю. Хочу добавити, що фактично як директор - бухгалтер (засновник) ТОВ Транспорт-Експрес код ЄДРПОУ 35745362, я не підписував ніяких договорів, контрактів або інших угод щодо фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, не підписував банківських платіжних документів щодо переводу або зняття готівково - безготівкових коштів (майна) не вносив, договору щодо оренди приміщень не підписував .

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 12.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 зазначив наступне: Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні, виписані від імені підприємства не уповноваженою або невстановленою особою, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно і посвідчувати факт придбання товарів. Наведена правова позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду України, що висловлені останнім у постанові від 5 березня 2012 року по справі №21-421а11.

Засновник та директор контрагента ТОВ „Транспорт-Експрес" ОСОБА_2 у кримінальному провадженні надав пояснення про непричетність його до ведення фінансово-господарської діяльності Товариства та повідомив про те, що він зареєстрував це товариство на початку 2008 року за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

Отже, ТОВ „Транспорт-Експрес" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Податковий орган на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством податкового кредиту зазначає, що ці податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, були виписані від імені особи, яка заперечила свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є сумнівним.

Проте, суди передніх інстанцій при вирішенні даного спору ці обставини не врахували, як і те, що відсутність на момент розгляду адміністративної справи вироку у кримінальній справі не може спростовувати викладені обставини відносно характеру діяльності товариства контрагента, укладених з ним угод; фактичного здійснення господарських операцій та оформлення відповідних первинних документів. .

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій протоколу № 01/02 Загальних зборів Учасників ТОВ Транспорт-Експрес від 28.02.2008, Статуту ТОВ Транспорт-Експрес , затвердженого протоколом Загальних зборів Учасників ТОВ Транспорт-Експрес № 01/02 від 28.02.2008р., з відміткою про державну реєстрацію юридичної особи 05.03.2008р., номер запису 10741020000029134, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ Транспорт-Експрес від 05.03.2008р., серія А01 № 454145, довідки АА № 154803 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідки про взяття на облік платника податків Форми 4-ОПП від 11.03.2008 № 32592/29-107, повідомлення про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу від 06.03.2008, страхового свідоцтва № 2607124372 (керівником позначений ОСОБА_1.), заяви від 12.06.2008 про відкриття поточного рахунку, підписана Духнієм В.П., опитувального листа про юридичну особу-резидента від 12.06.2008, підписаного Духнієм В.П., договору банківського рахунку № 08-06-12-000033 від 12.06.2008, підписана Духнієм В.П., додаткової угоди № 1 до Договору банківського рахунку № 08-06-12-000033 від 12.06.2008р., підписана Духнієм В.П., заяви від 12.06.2008 про переведення рахунку ТОВ Транспорт-Експрес на інше відділення, підписана Духнієм В.П., заявки від 27.08.2010 на виклик спеціаліста по системі Клієнт-Банк , підписана Духнієм В.П. засновником та керівником ТОВ Транспорт-Експрес на момент його реєстрації та взяття на облік як платник податку на додану вартість, а також відкриття банківських рахунків був ОСОБА_1., а не ОСОБА_2

В наявних в матеріалах справи Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.08.2010, 25.08.2010, 27.08.2010, 01.09.2010, 22.10.2010 та 01.08.2011 засновником та керівником ТОВ Транспорт-Експрес зазначено Духній Віталія Павловича.

Відповідно до наданої представником відповідача копії протоколу допиту в якості свідка гр. ОСОБА_1., який пояснив, що являвся засновником та керівником ТОВ "Транспорт - Експрес" з 2008 року до вересня 2011 року та у цей час здійснював діяльність від імені товариства, а у вересні 2011 року продав товариство невідомій особі і цього часу не має жодного відношення до господарської діяльності товариства.

З аналізу договорів лізингу та іншої наданої первинної документації складеної за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ Транспорт-Експрес , вбачається, що від імені ТОВ "Транспорт - Експрес" уся документація підписувалась директором Духній Віталієм Павловичем, який діяв на підставі Статуту. При цьому остання податкова накладна ОВ "Транспорт - Експрес" на ім'я позивача була виписана 01.08.2011.

Відповідачем доказів на підтвердження факту того, що в період протягом якого позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Транспорт - Експрес" директором, засновником чи бухгалтером вказаного товариства був ОСОБА_2, а не ОСОБА_1. суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем надано суду документи на підтвердження факту того, що директором та засновником ТОВ "Транспорт - Експрес" на момент його реєстрєстрації, взяття на облік як платника податку на додану вартість та фінансово - господарських взаємовідносин з позивачем був ОСОБА_1., який не заперечує здійснення від імені вказаного товариства господарської діяльності до вересня 2011 року, у той час, як відповідачем крім протоколу допиту ОСОБА_2 відомості, наявні в якому суперечать відомостям наявним в протоколу допиту ОСОБА_1., інших доказів на обґрунтувань на підтвердження того, що на момент реєстрації та здійснення взаємовідносин з позивачем директором та засновником ТОВ "Транспорт - Експрес" був ОСОБА_2 суду не надано, у суду відсутні підстави для висновку про те, що на момент наявності у позивача фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Транспорт - Експрес" ОСОБА_2 мав будь - яке відношення до вказаного товариства.

Таким чином, документи складені за результатами фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Транспорт - Експрес", у тому числі податкові накладні, складені та підписані ОСОБА_1., який під час допиту його у якості свідка підтвердив факт здійснення господарської діяльності від імені ТОВ "Транспорт - Експрес" з 2008 року до вересня 2011 року.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Транспорт - Експрес"" та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Транспорт - Експрес" мали реальний товарний характер.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі підпунктом 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транспорт - Експрес", як підписання та складання податкових накладених від імені останнього особою, яка не заперечує здійснення фінансово - господарської діяльності від імені товариства в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Транспорт - Експрес" .

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2013 №0000744320, водночас враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання вказаного податкового повідомлення - рішення протиправними та його скасування.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, код ЄДРПОУ 23362711) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2013 №0000744320 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.12.2013 №0000744320.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, код ЄДРПОУ 23362711) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г код ЄДРПОУ 39440996) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,60 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 60 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов