Рішення

від 25.05.2018 по справі 905/162/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.2018р. Справа №905/162/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління , м.Дружківка, код ЄДРПОУ 00191796

до відповідача: Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ, код ЄДРПОУ 04052821

про визнання права власності

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.216 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва 17.05.2018р. з 16:24 год. по 17:00 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Дружківське рудоуправління , м.Дружківка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ про визнання права власності на цілу ідеальну частку, а саме 1/1 частку земельної ділянки площею 7,38 га кадастровий №142208770001:000:0135.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського товариства площею 11,07 га з кадастровим №142208770001:000:0135, яку вона заповіла трьом спадкоємцям. 1/3 вказаної земельної ділянки площею 3,69 га була успадкована ОСОБА_3, виділена в натурі з новим кадастровим №1422087700:01:000:0567 та відчужена (шляхом укладання договору міни) Товариству з обмеженою відповідальністю СПГ Дев?яте . При цьому, відомості щодо зміни площі земельної ділянки №142208770001:000:0135 з 11,07 га на 7,38 га внесені не були. Спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після оформлення права на спадщину було зареєстровано земельну ділянку площею 11,07 га у реєстрі прав власності з правом часткої власності по 1/3, які відчужені (шляхом укладання договору міни) Товариству з обмеженою відповідальністю СПГ Тринадцяте . У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю СПГ Тринадцяте у зв?язку з ліквідацією, передало право часткової власності засновнику - Приватному акціонерному товариству Дружківське рудоуправління .

Разом з тим, при реєстрації зменшеної ділянки (7,38 га) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, право спільної часткової власності за земельною ділянкою залишилось, позивач став власником 2/3 земельної ділянки площею 7,38 га з кадастровим №142208770001:000:0135, що не відповідає дійсності.

Приватне акціонерне товариство Дружківське рудоуправління звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно Слов?янської міської ради з метою реєстрації права власності на цілу ідеальну частку (1/1) земельної ділянки площею 7,38 га з кадастровим №142208770001:000:0135. Проте, у вчиненні відповідної реєстраційної дії позивачу було відмовлено, що, на його домку, свідчить про порушення прав власника землі.

Нормативно позивач посилається на приписи ст.ст.316, 317, 358, 364, 367, 392 Цивільного кодексу України, а також п.56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою №1127 від 25.12.2015р. Кабінету Міністрів України.

Відповідач у жодне судове засідання не з?явився, у листі №01-01-12/538 від 28.03.2018р. повідомив суд про те, що земельна ділянка з кадастровим №1422087700:01:000:0567, щодо якої подано позов, знаходиться за наступною адресою: Донецька обл., Добропільський район, Шахівська сільська рада. З огляду на наведене, Слов'янська міська рада зазначала, що вона не є належним відповідачем у справі. Крім того, відповідач просив здійснити розгляд справи без участі власного представника.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодифікованого акту України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, з урахуванням змісту листа №01-01-12/538 від 28.03.2018р. Слов'янської сільської ради, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті. Разом з тим, судом прийнято до уваги фактичне завершення строку розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст.328 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 зазначеного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Згідно із ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ч.1 ст.181 вказаного нормативно-правового акту до нерухомих речей належать, в тому числі, земельні ділянки.

У відповідності до ч.4 ст.182 Цивільного кодексу України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , відповідно до п.1 ч.1 ст.2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою №1127 від 25.12.2015р. Кабінету Міністрів України (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що для державної реєстрації прав заявник подає, зокрема, оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Виходячи зі змісту п.56 Порядку, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються:

1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;

2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено, на підставі розпорядження №49 від 12.02.2003р. голови Добропільської районної державної адміністрації ОСОБА_2 було видано державний акт серії ДН №9067640 від 01.10.2004р. на право власності на земельну ділянку площею 11,07 га кадастровий №142208770001:000:0135 для ведення товарного сільськогосподарського товариства, яка розташована на території Шахівської (Октябрьської) сільської ради Слов'янського району за межами населеного пункту.

Згідно з заповітом ОСОБА_2, вказану земельну ділянку було передано у спадок трьом спадкоємцям: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

01.09.2008р. спадкоємець ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого стала власником 1/3 частини земельної ділянки площею 11,07 га з кадастровим №142208770001:000:0135.

Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (пай), ОСОБА_3 із земельної ділянки площею 11,07 га виділила свою 1/3 частку та отримала у власність земельну ділянку площею 3,69 га з новим кадастровим №1422087700:01:000:0567, що підтверджується державним актом серії ЯЕ №716699 від 19.11.2008р. на право власності на земельну ділянку.

Як вказує позивач, при виділенні земельної ділянки площею 3,69 га, земельна ділянка площею 11,07 га повинна була зменшитись до площі 7,38 га, але відповідні зміни до відомостей про земельну ділянку площею 11,07 га внесені не були. 19.12.2012р. ОСОБА_3 відчужила (шляхом укладання договору міни) земельну ділянку площею 3,69 га з кадастровим №1422087700:01:000:0567 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПГ Дев'яте .

Спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва за заповітом у 2012 році та у 2013 році зареєстрували права часткової власності по 1/3 у реєстрі прав. При цьому, загальна площа земельної ділянки №142208770001:000:0135 залишилась незмінною - 11,07 га.

У травні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відчужили (шляхом укладання договорів міни) своє право часткової власності по 1/3 земельної ділянки площею 11,07 га Товариству з обмеженою відповідальністю Тринадцяте , яке, у зв'язку з ліквідацією, передало право часткової власності - Приватному акціонерному товариству Дружківське рудоуправління .

За даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 11,07 га з кадастровим №142208770001:000:0135, що належить позивачу, та земельна ділянка площею 3,69 га з кадастровим №1422087700:01:000:0567, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю СПГ Дев'яте , накладаються одна на одну (лист №1646 від 03.08.2017р. Держгеокадастру у Добропільському районі).

Як вказує позивач, з метою виправлення помилки щодо невідповідності даних по площі земельної ділянки часткам у праві спільної власності, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачем зменшено площу земельної ділянки з 11,07 га на 7,38 га.

Проте, за твердженням позивача, при реєстрації зменшеної площі у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, право спільної часткової власності за земельною ділянкою залишилось, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством Дружківське рудоуправління зареєстровано право власності на 2/3 земельної ділянки з площею 7,38 га, що не відповідає дійсності.

04.09.2017р. позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Слов'янської міської ради з метою реєстрації права власності на цілу ідеальну частку, а саме частку земельної ділянки площею 7,38 га, кадастровий №142208770001:000:0135.

Згідно з рішенням №36950591 від 07.09.2017р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Слов'янської міської ради у задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління було відмовлено з посиланням на те, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких відповідне речове право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Зважаючи на те, що позивач фактично є власником 1/1 частки земельної ділянки площею 7,38 га, але відповідачем цей факт не визнається, Приватне акціонерне товариство Дружківське рудоуправління звернулось до суду з розглядуваним позовом до відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У ст.20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як зазначалось, спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка площею 7,38, яка складає цілу ідеальну частку, тоді як у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зазначено про приналежність позивачу двох третин такої земельної ділянки.

При цьому, відповідачем право власності позивача не оспорюється. Зокрема, Слов'янська міська рада жодного разу не була присутня у судовому засіданні, відзиву на позовну заяву не надала та будь-яким іншим чином не заперечила права Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління на спірний об'єкт.

На переконання суду, відмова державного реєстратора прав на нерухоме майно Слов'янської міської ради у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління жодним чином не пов'язана з невизнанням або оспоренням права позивача на земельну ділянку площею 7,38 га, а обумовлена необхідністю дотримання порядку здійснення реєстраційних дій. Висновки стосовно того, що орган, який здійснює оформлення права власності на нерухоме майно та у встановленому законом порядку відмовляє у вчиненні відповідної реєстрації не є особою, яка оспорює речові права, наведені у постанові від 13.02.2012р. Верховного Суду України по справі №13/479 та постанові від 06.02.2012р. Вищого господарського суду України по справі №36/339.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, позов Приватного акціонерного товариства Дружківське рудоуправління до Слов'янської міської ради про визнання права власності на цілу ідеальну частку, а саме 1/1 частку земельної ділянки площею 7,38 га кадастровий №142208770001:000:0135, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Твердження Слов'янської міської ради стосовно того, що вона не є належним відповідачем у справі оскільки позов подано щодо земельної ділянки з кадастровим №1422087700:01:000:0567, яка знаходиться у підпорядкуванні іншої ради, не приймаються судом до уваги, виходячи з того, що позовні вимоги заявлені відносно земельної ділянки площею 7,38 га з кадастровим №142208770001:000:0135, а також пов'язані зі здійсненням державним реєстратором прав на нерухоме майно Слов'янської міської ради відповідних реєстраційних дій.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги залишити без задоволення.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 25.05.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця