Рішення

від 18.06.2018 по справі 910/3898/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.06.2018Справа №  910/3898/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Імпорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвояж»                     про стягнення 10020 грн.                                                                                                                        Суддя Сташків Р.Б. Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось). СУТЬ СПОРУ: На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення суми боргу в розмірі 10000 грн. та 3% річних у розмірі 20 грн. у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань оплатити поставлений йому товар. Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була направлена поштовим зв'язком на адресу місцезнаходження Відповідача, однак до суду повернувся конверт з поштовим відправленням за закінченням встановленого строку зберігання. У встановлений судом строк відзиву на позов не подав. Також відзив на позов не надійшов від Відповідача станом на час розгляду даного спору та винесення рішення у справі. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Як зазначив Позивач, між ним та Відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір поставки шляхом виставлення Відповідачу на оплату товару рахунку від 04.10.2017 № 2422 на суму 25500 грн. та підписання обома сторонами видаткової накладної від 04.10.2017 № 4538 на вказану суму. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України даний договір містить всі необхідні істотні умови для даного виду господарських договорів, а саме: предмет – поставка товару ПГУ К015874 DAF, MAN, IV, RVI, ціну – 25500 грн. та строк дії договору – безстроково (оскільки іншого строку не передбачено). Водночас, за поясненнями Позивача, Відповідач у повному обсязі оплату поставленого йому товару не здійснив, заборгувавши 10000 грн. (відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень Відповідач сплатив загалом 15500 грн., а саме: 5500 грн. 17.11.2017 за платіжним дорученням № 409, 5000 грн. 18.12.2017 за платіжним дорученням № 481  та 5000 грн. 27.12.2017 за платіжним дорученням № 508). Поряд із цим, як встановлено судом, Відповідач до відкриття провадження у справі 16.04.2018 сплатив Позивачу ще 4500 грн., а саме: 500 грн. відповідно до платіжного доручення від 12.03.2018 № 692; 1000 грн. відповідно до платіжного доручення від 28.03.2018 № 738; 1000 грн. відповідно до платіжного доручення від 03.04.2018 № 764; 1000 грн. відповідно до платіжного доручення від 05.04.2018 № 769; 1000 грн. відповідно до платіжного доручення від 06.04.2018 № 785. За наведених обставин, оскільки Відповідач погасив заборгованість у розмірі 4500 грн. ще до відкриття провадження у справі, тобто порушені права Позивача в цій частині булі відновлені, суд дійшов висновку в задоволенні позову в зазначеній частині відмовити. Одночасно, під час розгляду справи судом Відповідач здійснив повне погашення суми боргу, сплативши 5500 грн., що слугувало підставою для закриття провадження в цій частині позовних вимог у задоволення відповідної заяви Позивача, про що суд виніс ухвалу від 18.06.2018. Утім, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення трьох процентів річних за ст. 625 ЦК України. Як встановлено судом, строк поставки товару та його оплати сторонами у договорі визначено не було, у зв'язку з чим згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, обов'язок з оплати товару Відповідач мав виконати в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Дана вимога, як вбачається із матеріалів справи, була вручена Відповідачу 02.03.2018, а відтак датою прострочення виконання зобов'язання Відповідачем є 12.03.2018 (з урахуванням ст. 253, 254 ЦК України). Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої санкції з урахуванням визначеного Позивачем періоду, початку виникнення прострочення, дат та сум сплачених Відповідачем грошових коштів, суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги в розмірі 14,59 грн., а саме: 12,49 грн., нарахованих на суму боргу в розмірі 9500 грн. за період з 12.03.2018 по 27.03.2018; 2,10 грн., нарахованих на суму боргу в розмірі 8500 грн. за період з 28.03.2018 по 30.03.2018. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково. Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також з урахуванням ч. 9 ст. 129 ГПК України. Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд  ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвояж» (м. Київ, вул. В. Стуса, 35/37, оф. 906; ідентифікаційний код 41153176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Імпорт” (м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 38292683) 14 (чотирнадцять) грн. 59 коп. 3 % річних, а також 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) гр. 80 коп. судового збору. Видати наказ. У іншій частині у задоволенні позову відмовити. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України. Суддя                                                                                                                 Сташків Р.Б.