Рішення

від 15.06.2018 по справі 916/3431/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3431/14

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.,

Судді Роги Н.В.,

Судді Оборотової О.Ю.,

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 06.06.2017р.

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв» : не з'явився;

- товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» : ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 02.01.2018р.

- товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка» : не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс-Юг» до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв» , товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» про стягнення 2 140 101,19 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка» , товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв» про визнання договору поруки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка» (далі по тексту - ТОВ „Торгово-промислова спілка» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв» ( далі по тексту - ТОВ „Фінансовий резерв» ) та товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» (далі по тексту - ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» ) про стягнення із ТОВ „Фінансовий резерв» боргу у розмірі 1000,00 грн., які забезпечують виконання зобов'язання ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» за договором поставки; про стягнення із ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» суми основного боргу у розмірі 1924393,10 грн., пені у розмірі 182308,08 грн., трьох відсотків річних у розмірі 33400,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом несвоєчасного виконання відповідачами зобов'язань, прийнятих на себе за договором поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. та договором поруки № б/н від 12.09.2013р., кредитором за якими виступає позивач.

19.01.2015р. ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою (вх. № 223/15) до ТОВ „Торгово-Промислова Спілка» , ТОВ „Фінансовий резерв» про визнання недійсним укладеного між останніми договору поруки від 12.09.2013р., яким було частково забезпечено зобов'язання ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» за договором поставки № 12/09/2013-1 від 12.09.2013р.

Ухвалою від 21.01.2015р. господарським судом у порядку, передбаченому ст. ст. 58, 60 ГПК України, було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» , об'єднано в одне провадження позовні вимоги ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» за зустрічним позовом зі справою № 916/3431/14 в одне провадження.

Ухвалою від 19.03.2015р. господарським судом у порядку ст. 79 ГПК України було зупинено провадження у даній справі до вирішення по суті господарським судом Одеської області справи №911/682/15 за позовом ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» до ТОВ „Торгово-промислова спілка» про визнання недійсною з моменту укладення специфікації № 1 від 12.09.2013р. до договору поставки № 12/09/2013-1 від 12.09.2013р.

Ухвалою від 17.01.2018р. провадження у даній справі було поновлено на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.02.2018р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р., за результатами розгляду клопотання ТОВ „Діоніс-Юг» судом, у порядку ст. 52 ГПК України, було здійснено заміну сторони по справі №916/3431/14 - ТОВ „Торгово-промислова спілка» його правонаступником - ТОВ „Діоніс-Юг» .

ТОВ „Фінансовий резерв» у заяві про визнання позову (вх. №578/15 від 14.01.2015р.) було повністю визнано пред'явлені до нього позовні вимоги про стягнення заборгованості, у зв'язку з чим, просив задовольнити позов у названій частині.

ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» заперечувало проти задоволення, пред'явлених до нього позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та незаконність. Зокрема, відповідачем було наголошено, що надані позивачем товаротранспортні накладні №22 від 01.10.2013р., №23 від 05.10.2013р., №24 від 05.10.2013р. не містять підпису уповноваженою особи - ОСОБА_4; товаротранспортні накладні №25 від 07.10.2013р., №26 від 07.10.2013р., №27 від 07.10.2013р., №28 від 14.10.2013р., №30 від 14.10.2013р. не містять підпису уповноваженою особи - ОСОБА_5, якому відповідно до довіреності ААЕ №011732 від 14.10.2013р. було надано право на отримання лише 20 000,00 дал виноматеріалу. Відповідачем було наголошено, що ТОВ „Торгово-промислова спілка» було підтверджено факт поставки товару у кількості 11 168 дал, вартість якого становить 443 369,50 грн. Окрім того, ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог до моменту закінчення дії обставин непереборної сили - тимчасової окупації Автономної Республіки Крим.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору поруки 12.09.2013р. ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» було зауважено, що такий договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він суперечить волевиявленню ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» з огляду на ненадання останнім згоди на його укладання.

ТОВ „Торгово-промислова спілка» (до моменту заміни його правонаступником - ТОВ „Діоніс-Юг» ) заперечувало проти задоволення зустрічного позову ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» , з огляду на укладення такого договору відповідно до вимог чинного законодавства України. ТОВ „Фінансовий резерв» не було подано до суду відзиву на зустрічну позовну заяву ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» .

14.06.2018р. до суду надійшло клопотання від ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/1122/18 за позовом ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» до ТОВ „Діоніс-Юг» про визнання договору про відступлення права вимоги №1204 від 12.04.2016р. недійсним, з приводу якого господарський суд зазначає наступне.

Ухвалою від 14.03.2018р. судом, у порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, було закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Враховуючи, що клопотання про зупинення провадження по даній справі було заявлено після призначення справи до розгляду по суті, а також приймаючи до уваги відсутність передбачених ч. 3 ст. 195 ГПК України підстав для зупинення провадження на даній стадії судового процесу, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 14.06.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.09.2013р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка» (Постачальник) та ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» (Покупець) було укладено договір поставки №12/09/2013-1, відповідно до п. п. 1.1, 8.2 якого Постачальником були прийняті на себе зобов'язання із поставки Покупцю оброблених виноградних виноматеріалів, а Покупцем були прийняті на себе зобов'язання із прийняття та оплати товару на умовах договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2014р. У випадку, якщо однією із сторін договору не буде виконано своїх зобов'язань за договором, строк дії договору буде автоматично продовжуватися до дня повного виконання всіх зобов'язань відповідною стороною, включаючи оплату штрафних санкцій.

Відповідно до п. п. 1.2, 2.1 договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. найменування товару, ціна, кількість, асортимент та технічні характеристики повинні бути відображені сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару на адресу Покупця здійснюється на умовах FCA - транспортом і за рахунок Покупця, завантаження товару на транспорт - силами і за рахунок Постачальника відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів „Інкотермс» . Датою поставки вважається дата відвантаження товару, указана у товаротранспортних накладних. Кількість товару обумовлюється сторонами у заявці, наданій продавцю.

Згідно з п. п. 2.3, 3.2 договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору. Порядок і строки оплати обумовлюються сторонами в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.4 договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. відвантаження товару здійснюється за умови обов'язкової участі уповноваженого представника Покупця. Повноважним представником може бути водій автомобіля, наданого Покупцем для завантаження товару, за умови письмового повідомлення Покупця з вказівкою даних такого водія. Право власності на виноматеріали переходить до Покупця з моменту підписання Покупцем товаротранспортних накладних, які підтверджують факт приймання-передачі товару. Ризик випадкової втрати або пошкодження товару Покупець несе з моменту приймання товару в пункті передання товару.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2013р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка» (Підприємство) та ТОВ „Фінансовий резерв» (Поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов п. 1.2 якого ТОВ „Фінансовий резерв» на добровільних засадах були прийняті на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Підприємством у випадку порушення ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» зобов'язань, прийнятих на себе останнім за договором поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р.

Положеннями п. 3.1 договору поруки від 12.09.2013р. визначено, що у випадку невиконання ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» своїх зобов'язань за договором поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., ТОВ „Фінансовий резерв» зобов'язується виконати замість ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» обов'язки, які виникли у останнього перед Підприємством, на умовах, в порядку і в строки, передбачені договором в розмірі не більше 1000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 12.09.2013р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка» та ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» було укладено специфікацію №1 до договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., з якою вбачається, що сторонами було погоджено кількість товару та його загальну вартість - 3 176 000,00 грн.; строком поставки товару є період з 16.09.2013р. по 31.10.2013р.; періодом оплати є 01.10.2013р. по 31.01.2014р. Окрім того, 03.10.2013р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка» та ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» було укладено специфікацію №2 до договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., з якою вбачається, що сторонами було погоджено кількість товару та його загальну вартість - 674 900,00 грн.; строк постави товару у специфікації визначений не був; періодом оплати є 01.02.2013р. по 28.02.2013р. (визначений строк оплати свідчить про допущення сторонами помилки у році при підписанні специфікації 03.10.2013р.), а кінцевий строк оплати товару - 28.02.2014р.

19.09.2013р. ТОВ „Торгово-промислова спілка» було поставлено ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» виноматеріал столовий білий оброблений, що підтверджується видатковою накладною №51 від 19.09.2013р. на суму 79 400,00 грн.; № №52 від 19.09.2013р. на суму 29 179,50 грн.; №53 від 19.09.2013р. на суму 79 479,40 грн.; №54 від 19.09.2013р. на суму 35 253,60 грн.; №55 від 19.09.2013р. на суму 79 797,00 грн., які були підписані уповноваженим представником відповідача ОСОБА_4 Окрім того, ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» було поставлено товар на суму 25 527,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №56 від 19.09.2013р.; на суму 79 400,00 грн., що підтверджується накладною №57 від 20.09.2013р., на яких проставлений підпис особи, яка отримала товар, та печатка відповідача.

20.09.2013р. ТОВ „Торгово-промислова спілка» було поставлено ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» виноматеріали, що підтверджується видатковою накладною №58 від 20.09.2013р. на суму 39 422,10 грн.; №59 від 20.09.2013р. на суму 108 579,50 грн.; №60 від 20.09.2013р. на суму 114 733,00 грн.; №61 від 20.09.2013р. на суму 105 324,10 грн., які були підписані технологом ОСОБА_6 із проставленням печатки ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» .

23 та 24 вересня 2013р. ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» було отримано від ТОВ „Торгово-промислова спілка» товар на загальну суму 441305,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №62 від 23.09.2013р., №63 від 23.09.2013р., №№64 від 23.09.2013р., №65 від 24.09.2013р., які були підписані ОСОБА_4 та скріплені печаткою ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» .

Протягом періоду з 26.09.2013р. по 17.10.2013р. ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» з боку позивача було поставлено столовий виноматеріал, загальною вартістю 2 689 992,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за №66 - № 91, які були підписані технологом ОСОБА_6 та скріплені печатками ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» . Окрім того, факт поставки ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» товару протягом періоду з 30.09.2013р. по 17.10.2013р. підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, складеними з посиланнями на видаткові накладні та підписані водієм-експедитором ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» .

Таким чином, протягом періоду з 19.09.2013р. по 17.10.2013р. ТОВ „Торгово-промислова спілка» було поставлено ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» товар на зальну суму 3907393,08 грн., що, в тому числі було відображено у акті звірки взаєморозрахунків від 28.02.2014р.

На виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» протягом періоду з 03.10.2014р. по 24.01.2014р. було перераховано на користь постачальника грошові кошти у загальному розмірі 1 983 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 28.02.2014р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка» та ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що заборгованість ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» перед ТОВ „Торгово-промислова спілка» складає 1 924 393,10 грн.

12.04.2016р. між ТОВ „Торгово-промислова спілка» та ТОВ „Укрвино-Груп» було укладено договір про відступлення права вимоги №1204, відповідно до умов якого ТОВ „Укрвино-Груп» , найменування якого було змінено на ТОВ „Діоніс-Юг» , було передано право вимоги виконання боржником (ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» ) зобов'язань за договором поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., а саме повернення суми основного боргу у розмірі 1924393,10 грн., пені у розмірі 182308,08 грн., трьох відсотків річних у розмірі 33400,01 грн. (у урахуванням положень додаткової угоди від 15.04.2016р.).

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» та ТОВ „Фінансовий резерв» , ТОВ „Торгово-промислова спілка» , правонаступником якого є ТОВ „Діоніс-Юг» , було зауважено, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки та договором поруки відповідачами не було своєчасно сплачено вартості поставленого на адресу ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» товару. ТОВ „Діоніс-Юг» після вступу до участі у справі у заяві від 12.03.2018р. було підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Враховуючи правову природу спірних взаємовідносин суд вважає за необхідне насамперед встановити наявність або відсутність заборгованості ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» з оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Оскільки в укладеному між сторонами по справі договорі поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. сторонами було передбачено поставку товару на умовах FCA, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс» у редакції 2000р.

Згідно зі ст. А.1, А.8 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс» продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документа перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).

Статтею А.4 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс» визначено, що продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

Відповідно до ст. Б.4, Б.7 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс» покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4. Покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. було передано, а ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» прийнято товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Проте, в порушення зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» не здійснило остаточного розрахунку за придбаний товар, в результаті чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість у загальному розмірі 1924393,10 грн., що свідчить про обґрунтованість та законність позовних вимог ТОВ „Діоніс-Юг» у названій частині.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, судом була надана правова оцінка запереченням ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» щодо надання позивачем документів - видаткових накладних, а не товарно-транспортних накладних, складання яких умовами договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. не передбачено.

Положеннями ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Приймаючи до уваги положення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарський суд доходить висновку, що підтвердженням проведення господарської операції є, зокрема, первинні документи, які повинні відповідати вимогам зазначеного Закону, а саме містити певні реквізити.

Враховуючи положення ст. А.8 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс» ( застосування яких передбачено безпосередньо умовами договору поставки, а, отже, які є обов'язковими для сторін), якою встановлено обов'язок продавця надати покупцеві звичайні докази поставки товару, враховуючи, що складені за участю позивача та відповідача видаткові накладні містять посилання на договір №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., суд доходить висновку, що такі первинні документи є належними доказами поставки позивачем ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» товару саме на виконання умов договору поставки. З огляду на викладене, суд також відхиляє доводи ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» про поставку товару на позадоговірних підставах.

Господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» щодо не підписання товарно-транспортних накладних уповноваженою особою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, всі надані позивачем товарно-транспортні накладні були підписані водієм-експедитором, якому було передано товар.

Більше того, господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» щодо підписання видаткових накладних не уповноваженою особою, оскільки, по-перше, такі накладні містять підпис особи, яка отримала товар, та печатку ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» ; по-друге, сам факт отримання товару за видатковими накладними відповідачем не заперечувався, у зв'язку з чим, підстави для відмови у задоволенні позову з вищенаведених мотивів відсутні. Окрім того, суд звертає увагу ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» , що, з огляду на передбачене умовами договору №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. місце поставки: Херсонська область, с. Великі Копані, відомості про поставку товару на склад покупця не повинні відображатись у складених накладних. Більш того, суд вважає, що факт часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, а також підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, в сукупності з іншими документами є безумовним доказом на підтвердження поставки товару та його отримання відповідачем.

При наданні оцінки доводам ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» щодо існування обставин непереборної сили - тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Діоніс-Юг» , господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Положеннями п. п. 6.1, 6.2 договору №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. сторонами було передбачено, що сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язання, якщо таке невиконання стало результатом непереборної сили. При цьому, сторона, у випадку настання обставин непереборної сили, які спричинили неможливість виконання зобов'язань за договором повинна повідомити іншу сторону про такі обставини. Несвоєчасне повідомлення про настання таких обставин позбавляє сторону права посилатись на такі обставини у майбутньому. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є довідки, видані Торгово-промисловою палатою.

Положеннями. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання , звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність , якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський суд зауважує, що правовим наслідком настання обставин непереборної сили, в силу вимог чинного законодавства, є звільнення такої особи від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, в даному випадку стягнення пені. Проте, такі обставини, у будь-якому випадку не можуть бути підставою для звільнення особи від відповідальності за виконання зобов'язання за договором - сплати вартості отриманого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. N 671/97-ВР торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

В порушення умов договору №12/09/2013-1 від 12.09.2013р., якими передбачено необхідність повідомлення про настання обставин непереборної сили, ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» не було повідомлено продавця про настання таких обставин та не надано сертифікату торгово-промислової палати України про їх настання, що у своїй сукупності свідчить про необґрунтованість доводів ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» у названій частині. При цьому, суд зауважує, що обставини непереборної сили, на які ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» як на підставу звільнення від відповідальності, настали у 2014р., натомість обов'язок зі сплати товару виник у відповідача після поставки товару, яка відбулась у другій половині 2013р.

При наданні правової оцінки позовним вимогам ТОВ „Діоніс-Юг» у частині стягнення пені у розмірі 182308,08 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 33400,01 грн., господарський суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище по тексту рішення, умовами договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. сторонами було передбачено, що порядок і строки оплати обумовлюються сторонами в специфікаціях до даного договору (п. 3.2). На виконання умов договору поставки сторонами було підписано специфікацію №1 від 12.09.2013р., яка була визнана недійсною у межах судової справи 911/682/15, а також специфікацію №2 від 03.10.2013р., у яких сторонами було визначено як найменування товару, його кількість та строки оплати поставленого товару.

Проте, з наявних в матеріалах справи як видаткових накладних, так і товарно-транспортних-накладних, а також платіжних доручень про перерахування грошових коштів ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» на рахунок постачальника вбачається, що поставка товару здійснювалася виключно на виконання умов договору поставки 12/09/2013-1 від 12.09.2013р. що, в тому числі, підтверджується відмінністю товару, який поставлявся та товару, який був зазначений у специфікаціях. З огляду на викладене, визнання недійсною специфікації ніяким чином не впливає дійсність укладеної між сторонами угоди та обов'язок відповідача здійснити оплату вартості отриманого товару.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При вирішенні питання щодо початкового моменту прострочення оплати товару покупцем за договором поставки 12/09/2013-1 від 12.09.2013р., господарський суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палата у господарських справах Верховного Суду України по справі №927/1232/13 (3-121гс140) від 30.09.2014р., у відповідності до якого судом було зазначено, що згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Разом з тим Верховним Судом України у названій постанові було зазначено, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (спір про стягнення суми боргу та трьох відсотків річних), оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. у випадку порушення строків оплати, визначених даним договором, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З посиланням на умови договору поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» до сплати пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару у загальному розмірі 182308,08 грн., яка була розрахована позивачем на суму боргу у розмірі 1 983 000,00 грн. за період з 31.01.2014р. по 09.07.2014р., а також на суму боргу у розмірі 674 900,00 грн. за період з 28.02.2014р. по 14.04.2014р.

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, а також приймаючи до уваги висновки суду щодо початкового моменту прострочення грошового зобов'язання, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що свідчить про правомірність вимог ТОВ „Діоніс-Юг» до ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» у частині стягнення пені у загальному розмірі 182308,08 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем з посиланням на приписи чинного законодавства було нараховано ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» три відсотки річних у загальному розмірі 33400,01 грн., які були розраховані позивачем на суму боргу у розмірі 1 983 000,00 грн. за період з 31.01.2014р. по 09.07.2014р., а також на суму боргу у розмірі 674 900,00 грн. за період з 28.02.2014р. по 09.07.2014р. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ „Діоніс-Юг» у названій частині.

Оскільки ТОВ „Діоніс-Юг» було заявлено позовну вимогу до ТОВ „Фінансовий резерв» про стягнення суми боргу у розмірі 1000,00 грн. на підставі договору поруки від 12.09.2013р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось вище по тексту рішення, договір поруки від 12.09.2013р. був укладений між ТОВ „Торгово-промислова спілка» , правонаступником якого у межах даної справи є ТОВ „Діоніс-Юг» , та ТОВ „Фінансовий резерв» з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» за договором поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Проте, право вимоги солідарного виконання ТОВ „Фінансовий резерв» зобов'язань за договором поставки №12/09/2013-1 від 12.09.2013р. від ТОВ „Торгово-промислова спілка» до ТОВ „Діоніс-Юг» не передавалось, у зв'язку чим, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення із ТОВ „Фінансовий резерв» на користь ТОВ „Діоніс-Юг» грошових коштів у розмірі 1000,00 грн. на підставі договору поруки від 12.09.2013р.

Підсумовуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Діоніс-Юг» до ТОВ „Фінансовий резерв» та ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 2 139 101,19 грн. відповідно до позовних вимог ТОВ „Діоніс-Юг» (сума основного боргу у розмірі 1924393,10 грн. + 182 308,08 грн. + три відсотки річних у розмірі 33400,01 грн. - 1000,00 грн. забезпечених порукою). В решті позову необхідно відмовити.

При наданні правової оцінки зустрічним позовним вимогам ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» до ТОВ „Торгово-промислова спілка» , ТОВ „Фінансовий резерв» про визнання договору поруки від 12.09.2013р. недійсним, господарський суд, першочергово зазначає наступне.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 06.07.2017р. до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення ТОВ „Торгово-промислова спілка» .

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В силу приписів п. 6 ч. 1, ч. 4 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу прав та обов'язків ТОВ „Торгово-промислова спілка» за договором поруки від 12.09.2013р. до іншої особи, а також враховуючи проведену державну реєстрацію припинення ТОВ „Торгово-промислова спілка» , господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» до ТОВ „Торгово-промислова спілка» про визнання договору поруки недійсним.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Слід зауважити, що у поданій до суду зустрічній позовній заяві ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» взагалі не було наведено жодної правової норми якій суперечить договір поруки від 12.09.2013р.

Згідно зі ст. ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Господарський суд зауважує, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Разом з тим, положеннями чинного законодавства не встановлено обов'язку кредитора та поручителя отримати згоду боржника на укладання договору поруки, у зв'язку з чим, правові підстави для визнання договору поруки недійсним з наведених ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» мотивів відсутні.

Підсумовуючи вище викладене, а також враховуючи приписи чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання правочину недійсним, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» .

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс-Юг» до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв» , товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 2 139 101,19 грн. В решті первісного позову, а також у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити. При цьому, провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ „Євпаторійський завод класичних вин» до ТОВ „Торгово-промислова спілка» про визнання договору поруки недійсним підлягає закриттю.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, п. 6 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236 - 238, 240, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» /97400, ОСОБА_4 Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Виноградна, буд. 11, код ЄДРПОУ 37388505/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Діоніс-Юг» /65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 18, код ЄДРПОУ 39359015/ заборгованість у загальному розмірі 2 139 101,19 грн. /два мільйони сто тридцять дев'ять тисяч сто одна грн. 19 коп./, судовий збір у розмірі 42 782,02 грн. /сорок дві тисячі сімсот вісімдесят дві тисячі грн. 02 коп./

3. В решті первісного позову відмовити.

4. Провадження у справі за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова спілка» про визнання договору поруки недійсним - закрити.

5. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Євпаторійський завод класичних вин» до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв» про визнання договору поруки недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 червня 2018 р.

Головуючий суддя С.П. Желєзна

Суддя О.Ю. Оборотова

Суддя Н.В. Рога