Ухвала

від 18.06.2018 по справі 923/556/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

18 червня 2018 року Справа 923/556/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом: Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681),

до відповідача-1: Приватного підприємства "Хоттей Плюс" (73000, м. Херсон, вул. І.Куліка, 122, 96, код ЄДРПОУ 35028213)

відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Херсон, мер Янтарний, вул. Чернявського, 9/7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання виконати умови договору оренди земельної ділянки від 10.09.2008р., скасування договору про встановлення земельного сервітуту від 29.04.2014р.

без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Херсонська міська рада звернулася до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача-1 Приватного підприємства "Хоттей Плюс", відповідача-2 ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання виконати умови договору оренди земельної ділянки від 10.09.2008р., скасування договору про встановлення земельного сервітуту від 29.04.2014р.

Одночасно із поданням позовної заяви Херсонська міська рада подала заяву про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву Херсонська міська рада зазначає наступне.

Рішенням міської ради від 10.09.2008 №805 між Херсонською міською радою (орендодавець за договором, позивач у справі) та приватним підприємством "Хотей Плюс" (орендар за договором, відповідач-1 по справі) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Херсонська міська рада надає, а приватне підприємство "Хотей Плюс" приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під торгово-виставковий комплекс із магазином автозапчастин (сільгосптехніка) за адресою м. Херсон, Бериславське шосе, в районі залізничного переїзду, загальною площею 0,4900 га., строк дії договору до 12.05.2013р.

Рішенням міської ради від 27.08.2010р. № 1618 з приватним підприємством "Хотей Плюс" продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки, площею 0.4900 га., по Бериславському шосе, в районі залізничного переїзду до 12.05.2020р.

Як зазначає Херсонська міська рала, згідно наданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, автономній республіці Крим та м. Севастополі розрахунку станом на 15.05.2018р. у ПП "Хотей плюс" виникла заборгованість по вказаному договору у сумі 432 800 грн..

У зв'язку з чим Херсонська міська рада зауважує, що тривале не виконання ПП "Хотей Плюс" зобов'язань за договором оренди дає підстави допускати небезпеку відчудження нерухомого та рухомого майна, третім особам, чи здійснення будь-яких дій, що призведуть до ухилення від сплати зобов'язань за договором та в подальшому призведуть до ускладнення реалізації рішення суду в органах примусового виконання.

За наведених обставин Херсонська міська рада, з посиланням на приписи статей 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладенням арешту на нерухоме, рухоме майно, грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ПП "Хоттей Плюс" і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглянувши заяву Херсонської міської ради про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи осопорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 ч.1 наведеної норми.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами), заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову.

Однак, саме лише припущення щодо можливості вчинення певних дій щодо нерухомого та рухомого майна не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

До заяви про забезпечення позову Херсонською міською радою не подано жодних доказів на підтвердження факту вчинення ПП "Хотей Плюс" (або будь-якою іншою особою) будь-яких дій щодо нерухомого та рухомого майна (відчуження, поділ, об'єднання).

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, Херсонською міською радою не наведено жодних достатніх підстав які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, обираючи захід забезпечення, заявник не прийняв до уваги рекомендації, що були викладені в п 7 вищезгаданого Пленуму ВГСУ № 16, а саме, обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого:

п.7.1. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником;

п. 7.2. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Згідно з п.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Херсонської міської ради про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набрала законної сили 18.06.2018р. та може бути оскаржена до Одеського апеляційного господарського суду у встановленому законом порядку та строки.

Ухвалу підписано 18.06.2018р.

Суддя Л.М. Немченко