Постанова

від 14.06.2018 по справі 916/3264/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3264/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів В.В. Бєляновського, Т.А. Величко,

секретар судового засідання О.В. Клименко,

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ»

на рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2018р., прийняте суддею Л.В. Лічманом о 11:15 год., м. Одеса, повний текст складено 06.04.2018р.

у справі №916/3264/17

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Долинське»

до Приватного підприємства «АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ»

про стягнення 1032649,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Долинське» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» про стягнення заборгованості у розмірі 1032649,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки від 29.12.2014 р. № 75 щодо оплати вартості поставленого товару.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги СВК «Долинське» до ПП «АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» є безпідставними, так як на час розгляду даної справи реальна заборгованість існує саме у позивача перед відповідачем, оскільки поставка кооперативом товару за накладними №№ 55, 56 та 77 від 30.12.2014 р. була здійснена в рахунок погашення заборгованості перед ПП «АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» , що, на думку останього, виключає обов'язок відповідача оплатити даний товар і свідчить про відсутність у нього заборгованості перед СВК «Долинське» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2018р., підписаним 06.04.2018р. (суддя Лічман Л.В.), позов задоволено: стягнуто з ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» на користь СВК ,,Долинське» 1032649,30 грн., а також 15489,74 грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 27.04.2018р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Так, скаржник вказав, що господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув належної уваги на доводи відповідача, який наполягає на тому, що СВК ,,Долинське» , поставляючи товари за вищезгаданими накладними, не продавав його, а розраховувався за раніше надані відповідачем добрива, пальне та іншу подукцію відповідно до укладених договорів поставки протягом 2012-2014 років.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2018р. скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.05.2018р. призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2018р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, у зв'язку з чим дана скарга не підлягає задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

29.12.2014р. між СВК ,,Долинське» (Продавець) та ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» (Покупець) укладено договір поставки № 75 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язаний строком до 31.12.2014 р. здійснити поставку товару, а саме: провести передачу права власності та переоформлення товару на Покупця.

Згідно з п.4 Договору найменування товару: сільськогосподарська продукція врожаю 2014 року українського походження. Кількість товару в метричних тоннах визначається додатком.

Валюта договору: українські гривні. Ціна визначається на кожну партію окремо згідно додатку (п.5 Договору).

Пунктом 6 Договору передбачено, що перехід права власності підтверджується актом прийому-передачі, товарною накладною, оформленими датою поставки товару відповідно з вимогами чинного законодавства України.

У п.7 Договору сторони домовились, що Покупець на протязі 10-ти банківських днів сплачує 100% вартості поставленого товару у відповідності із заліковою вагою. Оплата здійснюється проти наступних документів: рахунок-фактура Продавця на партію товару; оформлена товарна (видаткова) накладна чи акт прийому-передачі; податкова накладна; свідоцтво про якість товару, видане лабораторією.

У додатках до Договору сторонами встановлено найменування товару врожаю 2014 року українського походження, його кількість, якість та договірну ціну, а саме: згідно з додатком № 1 - соняшник (кількість - 56 метричних тонн +/- 3% залікової ваги в опції Покупця, вартість за тонну - 6300,00 грн. з ПДВ); згідно з додатком № 2 - пшениця (кількість - 40 метричних тонн +/- 3% залікової ваги в опції Покупця, вартість за тонну - 3500,00 грн. з ПДВ) та ячмінь (кількість - 55 метричних тонн +/- 3% залікової ваги в опції Покупця, вартість за тонну - 3500,00 грн. з ПДВ); згідно з додатком № 3 - пшениця (кількість - 73 метричні тонни +/- 3% залікової ваги в опції Покупця, вартість за тонну - 2080,00 грн. з ПДВ) та горох (кількість - 55 метричних тонн +/- 3% залікової ваги в опції Покупця, вартість за тонну - 3500,00 грн. з ПДВ).

На виконання Договору Продавцем поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну суму 1032649,30 грн. з ПДВ, що підтверджується накладними від 30.12.2014 р. № 55 на суму 689427,58 грн., від 30.12.2014 р. № 56 на суму 152016,50 грн., від 30.12.2014 р. № 77 на суму 191205,22 грн., відповідними товарно-транспортними та податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, довіреностями на право отримання цінностей, а також інформацією податкової інспекції, відповідно до якої господарські операції за вказаними накладними Покупцем відображено в деклараціях з ПДВ у грудні 2014 року.

Несплата вартості отриманої сільськогосподарської продукції зумовила звернення СВК «Долинське» до господарського суду із вищевказаним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, СВК ,,Долинське» належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 75 від 29.12.2014 та передано Покупцю товар на загальну суму 1032649,30 грн., про що свідчать перераховані в описовій частині постанови документи. Проте ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства України та умов Договору не оплатило отриманий від кооперативу товар. При цьому відповідач не заперечує факт поставки йому позивачем згаданої вище сільськогосподарської продукції та не здійснення ним оплати цього товару.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про задоволення позову.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» про те, що між цим підприємством та позивачем у березні 2012 року було досягнуто усної домовленості про укладення договору товарного кредиту, на виконання якої (домовленості) СВК ,,Долинське» поставило товар за накладними від 30.12.2014 р. № 55 на суму 689427,58 грн., від 30.12.2014 р. № 56 на суму 152016,50 грн., від 30.12.2014 р. № 77 на суму 191205,22 грн., оскільки відповідачем не доведено обставини, на які він посилається, належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України.

Так, наданий з метою підтвердження укладення договору товарного кредиту акт звірки розрахунків за період з 01.05.2012 р. по 20.03.2015 р. не містить жодних відомостей про те, що відображені господарські операції відбувались у зв'язку з виконанням якоїсь певної угоди, у т.ч. товарного кредитування. При цьому в розумінні ст.9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей акт звірки не є документом первинного бухгалтерського обліку, оскільки не містить відомостей щодо змісту, обсягу та одиниці виміру господарських операцій, а, відтак, встановити на підставі даного акта звірки реальні правовідносини контрагентів без дослідження змісту накладних, які покладені в його основу, неможливо.

Крім того, ані вищезазначені накладні, ані видаткові накладні, на які посилається ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» , вказуючи на здійснені ним поставки на користь СВК ,,Долинське» з 26.05.2012 р. по 22.10.2014 р., будь-яких даних про укладення усного договору товарного кредиту не містять. Не ґрунтуються на договорі товарного кредиту і судові рішення у справах №№ 916/1865/17, 916/1869/17, 916/1864/17, якими стягнуто кошти з СВК ,,Долинське» на користь ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» , та на які посилається відповідач у своєму відзиві та апеляційній скарзі.

Що стосується протоколу засідання правління СВК ,,Долинське» від 15.03.2012р., на якому прийнято рішення взяти кредит у ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» у вигляді мінеральних добрив, насіння, інших матеріалів на загальну суму 1 мільйон грн., як вірно зазначив місцевий господарський суд, існування відповідного наміру саме по собі не доводить його практичну реалізацію за відсутності первинних бухгалтерських документів, де відображено вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання кредитного договору.

Щодо доводів ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» про підтвердження укладення договору товарного кредиту показаннями свідків суд обґрунтовано звернув увагу ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» на зміст ч.2 ст.87 ГПК України, згідно якої на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Згідно з п.1 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1 ст.218 ЦК України).

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що зі змісту абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (ч.2 ст.937, ч.3 ст.949 ЦК).

Таким чином, заяви свідків в особі директора, бухгалтера ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» та члена правління СВК ,,Долинське» в минулому відповідно до чинного законодавства України не можуть підтверджувати вчинення та/або виконання правочину, у зв'язку з чим за приписами ч.2 ст.87 ГПК України надані відповідачем показання свідків вірно розцінені судом як недопустимі докази у справі.

Відтак, доводи ПП ,,АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» , викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2018р. у справі №916/3264/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2018р.

ОСОБА_4 ОСОБА_1

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Т.А. Величко