Постанова

від 13.06.2018 по справі 906/761/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Справа № 906/761/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства "Поліська страхова компанія" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року в справі № 906/761/17 (суддя Машевська О.П.)

час та місце ухвалення: 17 квітня 2018 року; м. Житомир, майдан Путятинський 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 15:35 год; повний текст ухвали складено 18 квітня 2018 року

за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "Старт"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Поліська страхова компанія"

про стягнення 295 064 грн 47 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3 (директор); ОСОБА_4;

третьої особи - ОСОБА_5.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 ГПК України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" (надалі - Відповідач) про стягнення 295 064 грн 47 коп..

Разом з тим, при розгляді даної справи в суді першої інстанції Позивачем було подано заяву від 19 березня 2018 року про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої Позивач просив суд стягнути з Відповідача 275 131 грн 74 коп.. Дана заява було прийнята судом першої інстанції.

Водночас, ухвалою від 19 березня 2018 року місцевим господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - приватне підприємство "Поліська страхова компанія" (надалі - Третя особа).

Суд констатує, що 03 квітня 2018 року Третьою особою при розгляді даної справи в суді першої інстанції було подано заяву про заміну сторони правонаступником (том 1; а.с. 197-198).

В свою чергу, 17 квітня 2018 року господарським судом Житомирської області винесено ухвалу (том 1; а.с. 238-239), котрою з підстав вказаних у ній, суд відмовив Третій особі в задоволенні заяви про заміну сторони (Позивача) правонаступником (Третьою особою).

Виносячи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2018 року постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області було закінчено виконавче провадження (ВП №46301958) з виконання наказу №906/1369/14 від 14 січня 2015 року, з підстав повного фактичного виконанням рішення суду в сумі 82 497 грн 15 коп..

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №135 від 18 січня 2018 року припинено продаж та знято з продажу на відкритих торгах лот №16, зазначений в пункті 1 рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 02 грудня 2017 року за №814 "Про затвердження умов продажу активів Позивача" та скасовано відкриття торгів з продажу лоту, що зазначений в пункті 1 цього рішення.

З огляду на що, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява Третьої особи про заміну сторони (Позивача) правонаступником (Третьою особою) є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись винесеною судом першої інстанції ухвалою, Третя особа звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2; а.с. 3-6), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким замінити Позивача на його правонаступника (Третю особу).

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Третя особа вказує, що 23 березня 2018 року між Позивачем та Третьою особою було укладено договір про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги № 11666, згідно якого Позивач відступив належні йому, а Третя особа набула права вимоги Позивача до Відповідача, включаючи право вимоги до правонаступників Відповідача, спадкоємців Відповідача, інших осіб, до яких перейшли обов'язки Відповідача за кредитним договором та договорами іпотеки.

Відтак, як вважає Третя особа, нею набуто усі права Позивача за кредитним договором від 30 липня 2007 року за №22, включаючи право вимагати належного виконання Відповідачем зобов'язань за основним договором, сплати Відповідачем грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій.

Окрім того, Третя особа також зазначає, що між Позивачем та Третьою особою 23 березня 2018 року було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки посвідченим 30 липня 2007 року, за реєстровим номером 11509. За вказаним правочином, до Третьої особи перейшли належні Позивачу права вимоги до Відповідача відносно виробничого приміщення, літ. «Ж» , загальною площею 280, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Жуйка, 3.

Разом з тим, Третя особа також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що посилання суду першої інстанції на те, що 16 січня 2018 року постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження (ВП №46301958) з виконання наказу № 906/1369/14 від 14 січня 2015 року в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду в сумі 82 497 грн 15 коп. є безпідставним, оскільки вказані обставини не підтверджують факт виконання Відповідачем своїх зобов'язань по за кредитним договором №22 від 30 липня 2007 року, а підтверджують лише той факт, що Відповідачем було сплачено заборгованість лише згідно наказу 906/1369/14 від 14 січня 2015 року.

Крім того, як вважає Третя особа, не може бути підставою для відмовив задоволені заяви про заміну сторони та обставина, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №135 від 18 січня 2018 року припинено продаж та знято з продажу на відкритих торгах лот №16, зазначений в пункті 1 рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 02 грудня 2017 року за №814 "Про затвердження умов продажу активів Позивача" та скасовано рішення про відкриття торгів з продажу лоту, що зазначений в пункті 1 рішення №135, з огляду на те, що Виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про затвердження умов продажу активів №288 від 31 січня 2018 року, на підставі якого вказаний вище лот було передано на продаж через відкриті торги (аукціон), які відбулися 23 лютого 2018 року і переможцем яких було визнано Третю особу. Як вказує Третя особа, вищевказане рішення ніким не скасоване і не визнане недійсним по даний час.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року (том 2; а.с. 2), було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи.

Водночас, ухвалою суду від 25 травня 2018 року (том 2; а.с. 46), з підстав, висвітлених в ній, розгляд даної справи було призначено на 13 червня 2018 року на 15:00 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 14 травня 2018 року, від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 2; а.с. 38-41), в якому Відповідач, зокрема, вказав, що 18 березня 2011 року за взаємною згодою Позивача та Відповідача, здійснена новація кредитного договору за №22 від 30 липня 2007 року в інше договірне зобов'язання, шляхом укладення між сторонами мирової угоди, з подальшим її затвердженням господарським судом Житомирської області в справі №16/1563. Таким чином, як вважає Відповідач, у нього відсутні будь-які зобов'язання перед Позивачем.

Суд констатує, що 04 червня 2018 року від Позивача надійшли письмові пояснення (том 2; а.с. 50), в яких, з підстав, висвітлених в них, Позивач вказав, що новим кредитором в даній справі є саме Третя особа. Також в даних поясненнях, Позивач просив скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року.

В судовому засіданні від 13 червня 2018 року представник Третьої особи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, з підстав, вказаних в ній, просить її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким замінити Позивача на його правонаступника (Третя особа).

Разом з тим, представник Третьої особи надав суду для долучення до матеріалів справи листи, що, на його думку, підтверджують наявність рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активів за №288 від 31 січня 2018 року, на підставі якого вказаний вище лот було передано на продаж через відкриті торги (аукціон), які відбулися 23 лютого 2018 року і переможцем яких було визнано Третю особу. Як вказав представник, вищевказане рішення не міститься у додатках до наданих листів, а не подачу даних листів та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активів за №288 від 31 січня 2018 року представник аргументував тим, що на уповноважений представник Третьої особи був позбавлений права на участь в судовому засіданні при розгляді даної справи в суді першої інстанції.

Колегія апеляційного господарського суду не приймає вищевказані документи та відмовляє Третій особі в їх долученні до матеріалів справи, з огляду на те, що Третя особа, подаючи дане клопотання проігнорував норми діючого ГПК України, а саме те, що за замістом пункту 7 частини 2 статті 258 ГПК України (законодавець надав можливість подачі апелянтом клопотань разом з апеляційною скаргою) та не дотрималась вимог частини 4 статті 80 ГПК України (не обгрунтувала, чому подані докази не були здобуті та залучені перед поданням апеляційної скарги). Відтак, приймаючи дане рішення, апеляційний господарський суд керується частиною 8 статті 80 ГПК України.

Водночас, суд звертає увагу сторін на те, що аналогічне обмеження в суді апеляційної інстанції встановлено і для особи, що не подає апеляційну скаргу, котра в силу дії пункту 4 статті 263 ГПК України, подає їх разом з відзивом на апеляційну скаргу.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що в силу дії частини 1 статті 266 ГПК України: особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, доповнення до неї могли подаватися лише до винесення судом ухвали про відкриття апеляційного провадження.

В судовому засіданні від 13 червня 2018 року представник Відповідача заперечив щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві, вважає її безпідставною та необгрунтованою. просить відмовити в її задоволенні. а ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін.

В судове засідання від 13 червня 2018 року представник Позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку.

В той же час суд враховує факт того, що 13 червня 2018 року закінчується тридцятиденний строк розгляду апеляційною інстанцією на ухвалу суду першої інстанції (частина 2 статті 273 ГПК України), що виключає можливість відкладення розгляду апеляційної скарги. З огляду на вказане, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши представників Відповідача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржувану ухвалу слід скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до приписів статті 52 ГПК України: у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Суд констатує, що процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

ОСОБА_6 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу дії пункту 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2018 року згідно протоколу електронних торгів №UA-EA-2018-02-19-000155-а, переможцем електронних торгів, власником активів (майна) якого вказано - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1", найменування активів (майна) лоту (складу лоту) право вимоги за кредитним договором №22 від 30 липня 2007 року, забезпечення: виробниче приміщення, літ. "Ж", загальною площею 280,4 кв.м., м. Житомир, - визнано Третю особу (том 1; а.с. 147).

З даного протоколу вбачається, що в торгах приймали участь декілька юридичних осіб, і їх переможцем стала Третя особа, запропонувавши найбільшу ціну, а саме: 156 500 грн. Даний протокол оформлено 23 лютого 2018 року.

ОСОБА_6 Договору №11666 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 березня 2018 року (том 1, а.с. 199-200; надалі - Договір), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивач відступив шляхом продажу Третій особі належні Позивачу, а Третя особа набувала, у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Позивача до: позичальників, застоводавців (іпотекодавців), зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами, договори іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру №1 до цього Договору; Третя особа сплачує Позивачу за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначених цим Договором.

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що з Договору, як і вказаного вище у даному судовому рішенні протоколу електронних торгів №UA-EA-2018-02-19-0001555-a, не вбачається що дії за ними вчинені саме на виконання пункту 1 рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 02 грудня 2017 року за №814 "Про застосування умов продажу активів Позивача" (до висновків про що прийшов суд першої інстанції та прийняв оскаржуване рішення).

ОСОБА_6 пункту 2.2 Договору: права Позивача за основним договорами переходять до Третьої особи у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане Позивачу відповідно до умов основних договорів.

При цьому, в даному Договорі сторони обумовили всі умови, визначені законодавством, необхідні для вчинення такого Договору, в тому числі визначили в пункті 4.1 Договору його ціну, а саме 156 500 грн (котра відповідає ціні, визначеній за вищевказаним протоколом електронних торгів).

ОСОБА_6 Договору про відступлення прав вимоги, за Договором іпотеки, посвідченим 30 липня 2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (за реєстровим №11509 від 23 березня 2018 року; надалі - Договір 2, том 1; а.с. 201-202), який укладений між Позивачем та Третьою особою, згідно якого за цим Договором іпотеки в порядку та на умовах, визначених пунктом 1.2.1 Додатку №1 до Договору, Позивач відступає Третій особі належні Позивачу права вимоги до Відповідача, за Договором іпотеки, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця спадкоємців іпотекодавця або інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором.

За умовами пункту 2 Договору 2, право вимоги за іпотечним договором переходить до нового іпотекодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

В силу дії пункту 4 Договору 2: права Позивача за цим Договором 2, підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 118189000), виданою ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23 березня 2018 року.

Приписами пункту 5 Договору 2 передбачено, що згідно з умовами іпотечного договору, заставна не відпускалася.

ОСОБА_6 пункту 8 Договору 2: у випадку порушення зобов'язань, встановлених цим Договором 2, винна сторона несе відповідальність, визначену Договором 2 або чинним законодавством.

Відповідно до пункту 9 Договору 2: після набуття чинності цим Договором 2, іпотечний договір є таким, в якому здійснена заміни сторони іпотекодержателя, внаслідок чого, стороною іпотечного договору з усіма правами та обов'язками Позивача стає Третя особа.

Як визначено приписами пункту 11 Договору 2, нікчемність або визнання недійсним будь-якого із положень цього Договору 2, не спричиняє нікчемність або недійсність інших положень цього Договору 2 або цього Договору 2 в цілому.

В силу дії пункту 12 Договору 2: Позивач зобов'язується сприяти Третій особі у внесенні змін до відповідних державних реєстрів, у зв'язку із укладенням цього Договору 2; при цьому, всі витрати пов'язані із внесенням змін у відповідні державні реєстри, у зв'язку із укладенням цього Договору 2, несе Третя особа.

Договір 2, як і Договір, підписано представниками сторін та скріплений їх печатками.

ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 23 березня 2018 року за №118273927, іпотекодержателем за договором іпотеки №11509 від 30 липня 2007 року значиться Третя особа (а.с. 203).

В силу дії приписів статті 15 ЦК України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Приписами частини 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу дії частин 1 та 2 статті 208 ГК України: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Суд констатує, що в матеріалах справи (тим більше з огляду на оформлення Договору 2 нотаріально, що свідчить про перевірку нотаріусом повноважень сторін щодо його укладення) відсутні докази, які могли б вказувати на нікчемність вказаних правочинів. В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що на момент винесення судом постанови в даній справі (за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 17 квітня 2018 року) відсутні будь-які докази визнання недійсними вказаних Договору та Договору 2 у судовому порядку, як і відсутні докази їх оспорення.

Відтак, суд виходить з факту дії даних договорів при прийнятті судового рішення по даній справі щодо оскарження ухвали від 17 квітня 2017 року.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Приписами частини 1 статті 41 ГПК України, визначено, що у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони та треті особи.

ОСОБА_6 статті 44 ГПК України: усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Водночас, апеляційний господарський суд критично оцінює висновки місцевого господарського суду за котрими суд, як на підставу відмови у задоволенні заяви про заміну Позивача правонаступником, посилався на факт того, що 16 січня 2018 року постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області про закінчення ВП за №46301958 з виконання наказу №906/1369/14 від 14 січня 2015 року в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду в сумі 82 497 грн 15 коп..

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд, маючи укладені Договір та Договір 2, та не довівши факту їх нікчемності і не маючи доказу визнання їх недійсними в судовому порядку, постановляючи свою ухвалу вийшов за межі обставин, що мають досліджуватися при заміні сторони її правонаступником в господарському процесі, і до вирішення спору по суті почав встановлювати обставини щодо відмови в позові, котрі, на переконання колегії апеляційного суду, мали б встановлюватися виключно в судовому рішенні (де суд і має встановити дійсні відносини сторін і факт існування чи не існування зоборгованості за Кредитним договором). При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу (в тому числі і місцевого господарського суду) на те, що за умов пункту 2.2 Договору та пункту 2 Договору 2 (на котрі посилався місцевий господарський суд), до Третьої особи перейшли права за Кредитним договором (в тому числі вимоги). В той же час, позовом по даній справі є саме стягнення коштів за Кредитним договором. Відтак, з огляду на усе вищевказане у даній постанові, існують всі підстави для заміни Позивача (кредитора) в зобов'язанні за Кредитним договором в даній справі його правонаступником (Третьою особою).

Разом з тим, апеляційний господарський суд вказує на те, що факт того, який розмір за Кредитним договором реально може стягнути Третя особа з Відповідача, має встановлюватися виключно в судовому рішенні (де і має суд встановити факти чи відбулись внаслідок укладення мирової угоди по справі новація: чи погашено в повному обсязі кошти, стягненні за судовими рішеннями по справі №16/1563 та справі №906/1369/14; чи існує інша заборгованість, окрім вказаної в даних судових рішеннях).

Все вищевказане в даній постанові призводить апеляційний господарський суд до висновку про необгрунтованість оспорюваної ухвали. З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу від 17 квітня 2018 року та відповідно, зодовольняє апеляційну скаргу. При цьому, суд приймає нове рішення та замінює у справі №906/761/17 Позивача на його правонаступника за Договором та Договором 2, відповідно до приписів статті 52 ГПК України.

Підсумовуючи все вищевказане, суд констатує, що приписами статті 73 ГПК України визначено, що: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В силу дії статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

ОСОБА_6 статті 76 ГПК України: належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу дії статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в окремій ухвалі суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Водночас, як вже вказано вище в даній судовій постанові, апеляційний господарський суд скасовує ухвалу місцевого господарського суду та задовольняє заяву Третьої особи про заміну Позивача правонаступником.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Поліська страхова компанія" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року в справі №906/761/17 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року в справі №906/761/17 - скасувати.

3. Замінити по справі № 906/761/17 позивача - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" (код 19017842, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 на його правонаступника в зобов'язанні - Приватне підприємство "Поліська страхова компанія" (код 35954585; 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 9).

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.