Постанова

від 05.06.2018 по справі 910/10773/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10773/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Шкурдова Л.М.)

від 19.10.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Дикунська С.Я., судді: Дідиченко М.А., Сітайло Л.Г.)

від 18.01.2018

у справі № 910/10773/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

до Державної служби України з безпеки на транспорті,

Приватного підприємства "А.Т.Н."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Липовець АТП"

про скасування рішення конкурсного комітету та визнання недійсним дозволу,

за участю представників учасників справи:

від позивача - Українець М.П.,

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та Приватного підприємства "А.Т.Н." про:

- скасування рішення конкурсного комітету, оформленого протоколом №3 від 27.07.2016 засідання конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міському і приміському маршрутах загального користування, які входять за межі території області (міжобласний маршрут) в частині об'єктів конкурсу № 15 (рейси 99/100) та № 16 (рейси 97/98) по маршруту Київ - Вінниця;

- визнання недійсним дозволу, введеним в дію наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №591 від 05.09.2016, яким ПП "А.Т.Н." надано право на самостійне обслуговування маршрутів Вінниця-Київ, рейси 99/100 та Київ-Вінниця, рейси 97/98.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Авто-Лайн" в позовній заяві зазначило, що Державною службою України з безпеки на транспорті проведено конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, в тому числі щодо об'єктів конкурсу № 15 (рейси 99/100) та № 16 (рейси 97/98) по маршруту Київ - Вінниця, за результатами якого конкурсним комітетом прийнято рішення про недопуск ТОВ "Авто-Лайн" до участі у конкурсі щодо об'єктів № 15 та № 16 у зв'язку з поданням недостовірної інформації. На переконання позивача, конкурсним комітетом помилково застосовано положення Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2008 № 1081 щодо розрахунку чисельності працівників перевізника-учасника конкурсу, які працюють на повну ставку не менше одного року до дати оголошення конкурсу. Тим більше, що позивачем подано достовірну інформацію щодо кількості працівників, відтак рішення конкурсного комітету є незаконним та підлягає скасуванню, а виданий за результатами проведення конкурсу дозвіл на здійснення перевезень - визнанню недійсним.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/10773/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/10773/17 залишено без змін.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- Державною службою України з безпеки на транспорті було організовано проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування - рейси 99/100 та рейси 97/98 Київ - Вінниця;

- протоколом від 27.07.2016 конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському та приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області затверджено результати конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування - рейси 99/100 та рейси 97/98 Київ - Вінниця;

- згідно протоколу від 27.07.2016 (п.п. 15, 16) ТОВ "Авто-Лайн" не допущено до участі у конкурсі як такого, що подав конкурсну пропозицію, яка містить недостовірну інформацію. Затверджено результати оцінювання пропозицій перевізників-претендентів за бальною системою відповідно до кількості набраних балів. Визнано переможцем конкурсу ПП "А.Т.Н." на самостійне виконання рейсів 99/100 маршруту Вінниця - Київ; Київ - Вінниця. Визнано таким, що зайняв друге місце ТОВ "Липовець АТП";

- дозволом № 591 від 05.09.2016 року, введеним в дію наказом Державної служби України з безпеки на транспорті, надано ПП "А.Т.Н." право на самостійне обслуговування маршрутів Вінниця - Київ, рейси 99/100 та Київ - Вінниця, рейси 97/98.

При винесенні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку із законністю недопуску позивача до участі у конкурсі та відсутністю порушень при прийнятті рішення про недопуск позивача до участі в конкурсі тощо.

Не погоджуючись рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №910/10773/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- при заповненні конкурсної документації щодо вищезгаданих працівників позивач слідував способу та порядку відображення інформації, керуючись наданими йому роз'ясненнями Міністерства інфраструктури України, однак ця інформація конкурсним комітетом була оцінена як недостовірна, що призвело до неправомірного позбавлення позивача права участі у конкурсі;

- суд апеляційної інстанції не навів підстав відхилення доводів апелянта щодо застосування роз'яснень Міністерства інфраструктури України в контексті Закону України "Про безоплатну правову допомогу";

- участь представника ДФС не передбачена п. 23 порядку №1081, так як відповідним органом виконавчої влади у даному конкурсі є Укртрансбезпека, що виключає правомірність участі та виступу представника ДФС з висвітленням інформації про ТОВ "Авто-Лайн" з оціночною характеристикою її недостовірності;

- судами першої та апеляційної інстанції допущено неправильне застосування п.3 додатку №4 до Порядку №1081 у зв'язку з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням норм процесуального права щодо оцінки доказів.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №910/10773/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу на 05.06.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзиві на касаційну скаргу Державна служба України з безпеки на транспорті просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ПП "А.Т.Н." не скористалась своїм процесуальним правом та не надало відзив на касаційну скаргу, надало заяву про відкладення розгляду справи, яка залишена судовою колегією без задоволення, оскільки явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" з огляду на таке.

Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Цей закон є спеціальним нормативно-правовим актом при регулюванні спірних правовідносин у даній справі, а тому його норми застосовуються переважно перед іншими нормами матеріального права.

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою КМУ від 03.12.2008 року № 1081 (далі - Порядок), який є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до п. 4 Порядку організатором конкурсу на міжміському і приміському маршрутах, які виходять за межі території області є Укртрансбезпека.

Пунктом 42 Порядку визначено, що у разі участі в конкурсі двох або більше перевізників-претендентів конкурсний комітет визначає кращого з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів відповідно до цього Порядку та Закону України "Про автомобільний транспорт". Сумарна кількість балів, одержаних кожним перевізником-претендентом на підставі Додатку 4, є підставою для визначення переможця конкурсу.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України "Про автомобільний транспорт" в конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, який виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам ст. 34 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про автомобільний транспорт" для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи: заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент; відомості за підписом суб'єкта господарювання про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням підстав для їх використання перевізником; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не менш як за дев'ять днів до дня проведення конкурсу забезпечують інформування відповідних підрозділів Національної поліції про перевізників-претендентів, які подали документи на конкурс. Порядок інформування затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 29 Порядку визначено, що для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за формою, визначеною згідно з Додатками 1 або 2, й такі документи: нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезень пасажирів (може подаватися в одному примірнику, якщо перевізник-претендент бере участь у кількох конкурсах, які проводяться на одному засіданні); перелік транспортних засобів, які пропонуються до використання на автобусному маршруті, із зазначенням марки, моделі, пасажиромісткості (з відміткою "з місцем водія/без місця водія"), VIN-коду транспортного засобу, державного номерного знака, року випуску транспортного засобу; копії ліцензійних карток на кожний автобус, який пропонується до використання на автобусному маршруті; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі, із зазначенням дати проведення конкурсу; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів або тимчасових реєстраційних талонів автобусів, що пропонуються до використання на маршруті; копію документа, що підтверджує проведення процедури санації (за умови проведення санації); перелік транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, або письмова інформація про їх відсутність; анкету згідно пункту 32 цього Порядку; копія штатного розпису, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за останні повні два квартали. Комплектність поданих документів перевіряє в міру їх надходження організатор.

Згідно з п. 32 прядку до заяви автомобільного перевізника додається анкета за формою згідно з Додатком 5, в якій передбачено питання, що будуть враховані під час перевірки достовірності відомостей, які містяться в документах для участі в конкурсі, а також під час підрахунків за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Додатком 5 до Порядку затверджено форму Анкети до заяви про участь у конкурсі, в розділі 3 Анкети вказується інформація про кількість працівників, які працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менш як один рік до дати оголошення конкурсу, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів.

Достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених п. 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу (п. 37 Порядку).

Пунктом 41 Порядку встановлено, що під час проведення конкурсу представники організатора та органів державного контролю, які входять до складу конкурсного комітету, відповідно до їх компетенції надають інформацію про діяльність перевізника-претендента.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в поданій згідно п. 32 Порядку анкеті зазначив про наявність 3-х працівників, які працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менш як один рік до дати оголошення конкурсу та які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів.

Згідно наданої представником Державної фіскальної служби конкурсному комітету інформації, позивачем в анкеті до заяви про участь у конкурсі зазначено, що кількість працівників, які працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менше як один рік до дати оголошення конкурсу і які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів становить 3 працівники, однак один із трьох зазначених у анкеті працівників (механіків) був прийнятий на роботу в січні 2016.

Судами встановлено, що протягом року до оголошення конкурсу, тобто у період з липня 2015 по липень 2016 у позивача постійно працювало 2 механіка (Пономаренко та Даценко), на третій посаді за цей період змінилось 4 механіка (Романенко, Грушко, Палій, Кочин), Кочин працює на цій посаді з 05.01.2016, що підтверджується наказом № 01-К від 05 січня 2016 про призначення на посаду механіка ВТК.

Відповідно до п. 3 Переліку показників нарахування балів за системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів (Додаток № 4 до Порядку) додаткові + 5 балів нараховуються, якщо працівники, які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів, в кількості не менше трьох працівників, працюють на повну ставку та перебувають у штаті підприємства не менше як один рік до дати оголошення конкурсу.

Наведена норма встановлює порядок надання додаткових балів перевізнику-претенденту за умови наявності у нього відповідної кількості працівників, які перебувають на посаді на повну ставку протягом не менше одного року до моменту оголошення конкурсу.

Суди дійшли висновку, що зазначення позивачем в анкеті до заяви працівника, прийнятого на посаду механіка ВТК 05.01.2016 як такого, що працює на повну ставку та перебуває у штаті підприємства не менше як один рік до дати оголошення конкурсу, який здійснює щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів, не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про автомобільний транспорт" до участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які подали до участі в конкурсі документи, які містять недостовірну інформацію.

Згідно з підп.1 п.12 Порядку конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Авто-Лайн" зазначив в анкеті недостовірну інформацію щодо кількості працівників, які перебувають у штаті підприємства не менше як один рік до дати оголошення конкурсу й які здійснюють щоденний контроль за технічним станом транспортних засобів, конкурсний комітет обґрунтовано прийняв рішення про недопуск позивача до конкурсу як такого, що подав конкурсну пропозицію, яка містить недостовірну інформацію.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з відсутністю порушень при прийнятті рішення про недопуск ТОВ "Авто-Лайн" до участі у конкурсі.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування п. 3 Додатку № 4 до Порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням норм процесуального права щодо оцінки та доказів, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. Також ці доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.

Крім того, роз'яснення Міністерства інфраструктури України, на які посилається скаржник, носять рекомендаційний характер, натомість постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок, є нормативно-правовим актом, який є обов'язковим для виконання суб'єктами відповідних правовідносин.

Інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", наведені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, за своєю суттю, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/10773/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Л.Стратієнко