Рішення

від 15.06.2018 по справі 810/2198/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 року справа № 810/2198/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ Київська Русь, ХХІ століття до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Київська Русь, ХХІ століття з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0007201200.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки податковим органом невірно застосовано положення статті 288 ПК України при визначенні розміру орендної плати за землю, що підлягає сплаті позивачем.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.05.2018.

У судовому засіданні 24.05.2018 судом оголошено перерву до 31.05.2018 у зв'язку із надання сторонами доказів.

До судового засідання, призначеного на 31.05.2018 сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.

Представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому вказав, що просить суд розглядати дану адміністративну справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем невірно обраховано розмір податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку за 2016 рік, що призвело до того, що платником не задекларовано частину податкових зобов'язань у сумі 173 183,10 грн.

На підставі частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 204 КАС України судом прийнято рішення про розгляд даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Русь, ХХІ століття є юридичною особою.

Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ Київська Русь, ХХІ століття з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю за червень - жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складено ОСОБА_1 від 01.12.2016 № 239/15-30/24455082, згідно висновків якого встановлено, що за перевіряємий період ТОВ Київська Русь, ХХІ століття занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,1356 га, яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 10 - 13).

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ Київська Русь, ХХІ століття збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Орендна плата з юридичних осіб на 259 774,65 грн., з яких: 173 183,10 грн. - сума збільшення податкового зобов'язання, та 86 591,55 грн. - штрафних (фінансових) санкції.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого податковим органом рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Зі змісту ОСОБА_1 перевірки, письмового відзиву відповідача на позов та пояснень його представника наданих в ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за червень - жовтень 2016 року ґрунтуються на тому, що листом від 18.02.2016 № 180 Щасливська сільська рада надала податковому органу перелік орендарів, згідно якого розмір орендної плати за земельну ділянку ТОВ Київська Русь, ХХІ століття складає 10% нормативно-грошової оцінки такої ділянки.

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі від 25.05.2016 № 11-1006-99.2-726/2-16 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки орендованої позивачем на 2016 рік становить 4 617 466,51 грн. (а.с. 63).

Так, на думку податкового органу, місячний розмір орендної плати за земельну ділянку, орендовану позивачем у 2016 році становив 19 211,35 грн., а не 3 842,27 грн., як задекларовано платником у податковій декларації з плати за землю за 2016 рік від 09.02.2016 (а.с. 65 - 67).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є загальнодержавним податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 4.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно із пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, ПК України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно із пунктом 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.2 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Як встановлено судом, Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Київська Русь, ХХІ століття (Орендар, правонаступником якого є ТОВ Київська Русь, ХХІ століття ) укладено Договір оренди земельної ділянки від 08.02.2003 № 36, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 453, зареєстрований Бориспільським районним відділом земельних ресурсів 12.02.2003 за № 19 (а.с. 16 - 18, далі - Договір оренди).

Пунктами 1.1, 1.3 даного Договору визначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних мажах Щасливської сільської ради, Бориспільського району київської області, в межах села Щасливе, Бориспільського району, Київської області загальною площею 2,1356 га.

Згідно умов пункту 2.3 Договору Сторонами погоджено, що орендна плата становить 3 900,00 грн. за поточний рік із розрахунку 325,00 грн. х 12 місяців, що вноситься на розрахунковий рахунок власника.

Періодичність внесення орендної плати: щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця.

У розмір орендної плати входить податок на землю у розмірі 1 984,61 грн. за поточний рік.

Сторони погодили, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Договору сторони домовилися, що зміна умов Договору можлива за взаємною згодою сторін.

При цьому, підпунктом 6 пункту 4 Договору встановлено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього Договору.

Також, між Орендодавцем та Орендарем 01.06.2009 була укладена Додаткова угода №1/130 до Договору оренди земельної ділянки від 08.02.2003 № 36 (а.с. 20).

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди сторони погодили, зокрема, що річна орендна плата встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому, Щасливська сільська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Київська Русь, ХХІ століття про визнання Додаткової угоди від 01.06.2009 № 1/130 укладеною.

Проте, рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2017 у справі № 911/4244/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, у задоволенні позову Щасливської сільської ради відмовлено (а.с. 21 - 33).

У ході розгляду справи № 911/4244/16 суд дійшов висновку, що Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 до Договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 є неукладеною, оскільки не була зареєстрована у визначеному на той час законодавством України порядку, відтак не породжує для сторін взаємних прав та обов'язків, відповідно - юридичних наслідків.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням того, що за наслідками розгляду справи № 911/4244/16 господарським судом Київської області зроблено висновок про те, що Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 до Договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003, якою розмір річної орендної плати ТОВ Київська Русь, ХХІ століття встановлювався у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є неукладеною, суд вважає, що дані обставини не підлягають доказуванню.

Також, при прийнятті рішення у даній адміністративній справі судом враховується наступне.

Пунктом 288.5 статті 288 ПК України (в редакції станом на 01.01.2016) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Отже, станом на 01.01.2016 розмір річної орендної плати ТОВ Київська Русь, ХХІ століття мав складати 3 - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як зазначено вище, Щасливською сільською радою і ТОВ Київська Русь, ХХІ століття не було узгоджено згідно вимог закону та умов Договору оренди земельної ділянки від 08.02.2003 № 36 відповідної зміни річної орендної плати, а саме - не укладено додаткової угоди.

У той же час, в основу висновку про заниження ТОВ Київська Русь, ХХІ століття податкових зобов'язань покладено відомості, надані Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі у листі від 25.05.2016 № 11-1006-99.2-726/2-16 про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки орендованої позивачем на 2016 рік, та лист Щасливської сільської ради від 18.02.2016 № 180, яким остання надала податковому органу перелік орендарів з відповідним розміром орендної плати, зокрема, стосовно ТОВ Київська Русь, ХХІ століття .

При цьому, суд зазначає, що наведені вище положення пункту 288.5 статті 288 ПК України врегульовують, що розмір орендної плати встановлюється саме у договорі оренди.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення рішення висновки про порушення ТОВ Київська Русь, ХХІ століття вимог податкового законодавства, не навів мотивів прийняття спірного рішення, а відтак, не довів його правомірності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_1 проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 896,65 грн. (платіжне доручення від 03.05.2018 № 15).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №0007201200.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Русь, ХХІ століття (08325, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Щасливе, вул. Фестивальна, 22а, ідентифікаційний код 24455082) судові витрати у сумі 3 896 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 65 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.