Постанова

від 13.11.2018 по справі 810/2198/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2198/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Кузьмишиної О.М., Мєзєнцева Є.І.

Секретар судового засідання: Коломійцева А.О.

За участі представників:

Позивача: Журавель Р.О.;

Відповідача: Соколов Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.06.18р. у справі №810/2198/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Русь, ХХІ століття до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и в:

у травні 2018 року Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.16р. №0007201200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 259 774,65 грн., в т.ч., за основним платежем 173 183,10 грн. та 86 591,55 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.06.18р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства не задекларовано частину грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за період червень - жовтень 2016 року.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ Київська Русь, ХХІ століття , за результатами якої складено акт від 01.12.16р. №239/15-30/24455082.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення вимог: підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, у зв'язку із заниженням Товариством грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,1356 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області за звітний (податковий) період червень - жовтень 2016 року включно. За висновком контролюючого органу розмір орендної плати за земельну ділянку має складати 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як-то передбачено Додатковою угодою від 01.06.09р. №1/130, укладеною між Позивачем та Щасливською сільською радою до договору оренди земельної ділянки від 08.02.03р. №36.

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що платником податків не порушено вимоги податкового законодавства при визначенні та сплаті грошового зобов'язання з орендної плати.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У даному випадку судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до пункту 1 статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення.

Як свідчать обставини справи, між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (Орендодавець) та ВАТ Київська Русь, ХХІ століття (Орендар, правонаступником якого є ТОВ Київська Русь, ХХІ століття ) було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.02.03р. №36, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко А.П., зареєстрований в реєстрі за № 453, зареєстрований Бориспільським районним відділом земельних ресурсів 12.02.03р. за № 19 (п. 2.2 Договору; а.с. 16 -18; надалі - Договір).

За умовами Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних мажах Щасливської сільської ради, Бориспільського району Київської області, в межах села Щасливе, Бориспільського району, Київської області загальною площею 2,1356 га.

Згідно умов пункту 2.3 Договору сторонами погоджено, що орендна плата становить 3900 грн. за поточний рік із розрахунку 325 грн. х 12 місяців, що вноситься на розрахунковий рахунок власника. У розмір орендної плати входить податок на землю у розмірі 1 984,61 грн. за поточний рік.

Підпунктом 6 пункту 4 Договору встановлено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього Договору.

Так, між сторонами була укладена Додаткова угода №1/130 від 01.06.09р. до Договору оренди земельної ділянки від 08.02.03р. № 36 (а.с. 20). Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди сторони погодили, зокрема, що річна орендна плата встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому, Щасливська сільська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Київська Русь, ХХІ століття про визнання Додаткової угоди від 01.06.09р. № 1/130 укладеною.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.17р. у справі №911/4244/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.17р., у задоволенні позову Щасливської сільської ради відмовлено (а.с. 21-33).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що вказана додаткова угода не була зареєстрована у визначеному законодавством порядку, а тому не може вважатись укладеною в розумінні законодавства.

Таким чином, на переконання Позивача питання щодо розміру орендної плати регулюються умовами діючого Договору від 08.02.03р. №36.

У свою чергу, контролюючий орган наполягає на тому, що орендна плата має сплачуватись Позивачем згідно умов Додаткової угоди №1/130 від 01.06.09р., а саме у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 25.05.16р. №11-1006-99.2-726/2-16 нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що розташована в с. Щасливе, площею 2,1356 га та перебуває в оренді Позивача на 2016 рік становить 4 617 466,51 грн. Таким чином, розмір податкового зобов'язання за місяць 2016 року складає 38 478,89 грн. (4 617 466,51 грн.*10%/12); за період з червня по жовтень 2016 року - 192 394,44 грн. (38 478,89 грн.*5), в той час як у податковій декларації за перевіряємий період Позивачем визначено грошове зобов'язання за цей період у сумі 19 211,35 грн., відтак Позивачем у порушення пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу не задекларовану частину податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у сумі 173 183,10 грн. (192 394,44 грн. - 19 211,35 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є загальнодержавним податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Поряд з цим, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції внесених Законом України від 27.03.14р. №1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні змін) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу (з урахуванням внесених до нього змін Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII) та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу , враховуючи при цьому положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 2 грудня 2014 року у справі №21-274а14, від 7 квітня 2015 року у справі №21-117а15, від 14 квітня 2015 року у справі №21-165а15, від 24 квітня 2015 року у справі №131а15, від 14 березня 2017 року у справі №21-2246а16, а також у постанові Верховного суду від 06 квітня 2018 року у справі №821/2531/14.

Отже, враховуючи, що нарахування (донарахування) податку має здійснюватись на підставі того законодавства, що було чинним у податкові періоди, за які провадиться нарахування, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обов'язку по сплаті орендної плати у розмірі, встановленому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (з урахуванням внесених до нього змін), положення якого є спеціальними і підлягають застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі, а тому безпідставно задовольнив позов.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із доводами апелянта про те, що орендна плата має здійснюватися позивачем із розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як-то передбачено Додатковою угодою від 01.06.09р. №1/130 укладеною між позивачем та Щасливською сільською радою до договору оренди земельної ділянки від 08.02.03р. №36, з огляду на те, що така Додаткова угода у судовому порядку визнана неукладеною, відповідно до рішення господарського суду.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Позивач, до внесення у Договір відповідних змін, повинен самостійно розраховувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України, тобто розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Отже, податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,1356 га, що знаходиться в адмінмежах с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області за звітний (податковий) період червень - жовтень 2016 року включно має становити 57 718,30 грн., де: 138 523,99 грн. розмір податкового зобов'язання за 2016 рік (4 617 466,51 грн.*3%/12); за період з червня по жовтень 2016 року - 57 718,30 грн. (138 523,99 грн./12*5).

Враховуючи те, що позивачем визначено до сплати грошове зобов'язання за цей період у сумі 19 211,35 грн., податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 38 506,95 грн. (57 718,30 грн. - 19 211,35 грн.) - правомірне. Як наслідок, правомірне визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, що становить 19 253,47 грн., з огляду на те, що контролюючим органом протягом 1095 днів повторно було визначено Товариству грошове зобов'язання з цього податку, що підтверджується наявним в матеріалах справи податковим повідомленням-рішенням від 02.08.16р. №0000101520 та не заперечується позивачем.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності , відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.12.16р. №0007201200 в частині основного платежу у сумі 134 676,15 грн. (173 183,10 грн. - 38 506,95 грн.) та 67 338,08 грн. (86 591,55 грн. - 19 253,47 грн. (38 506,95 грн.*50%)) - штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.06.18р. та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.06.18р. у справі №810/2198/18 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.06.18р. у справі №810/2198/18 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.12.16р. №0007201200 в частині донарахування грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 134 676, 15 грн. - основного платежу та 67 338,08 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Кузьмишина О.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови складений: 14.11.18р.