Рішення

від 18.06.2018 по справі 826/5946/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 18 червня 2018 року                                                    № 826/5946/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у спрощеному провадженні справу за позовом ТОВ «Комінвест ЛТД» до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області про визнання протиправним дій, скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ТОВ «Комінвест ЛТД» звернулось до суду з позовом  до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області про визнання протиправним дій щодо одностороннього тимчасового припинення договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161 з 14.09.2016 по 19.10.2016; скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812. Позов обґрунтовано тим, що дії відповідачів щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів є протиправними та такими, що порушують права і законні інтереси позивача. Крім того, позивач вказує, що внаслідок таких дій він позбавлений можливості подати податкову декларацію засобами електронного зв'язку. Відповідач заперечував проти задоволення позову  та зазначив, що податковим органом встановлено відсутність позивача за місцем реєстрації, у зв'язку з чим розірвано договір про визнання електронних документів. Крім того відповідач зазначив, що податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року подано позивачем з порушенням п. 49.3, пп 49.18.1 п. 49.18 ст 49 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Ухвалою від 22.05.2017 відкрито провадження та справу призначено до вирішення в судовому засіданні. 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки справа №826/5946/17 не підпадає під дію ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства в судовому засіданні ухвалено про вирішення справи у спрощеному провадженні. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, ВСТАНОВИВ: Між позивачем та Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Сумській області укладено договір про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу. Відповідно до п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису. Контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді. Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233). Зокрема, згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору. Додатком 1 до Інструкції № 233    затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до п. 4 розділу 6 якого, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів відповідачем в односторонньому порядку є, зокрема, ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна платником податків місця реєстрації. Судом встановлено, що підставою для розірвання договору про визнання електронної звітності слугувало встановлення факту не знаходження позивача за місцем реєстрації. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п. 45.2. ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого місцезнаходженням позивача станом на час виникнення спірних правовідносин була наступна адреса: Сумська область, Путивлівський район, місто Путивль, пр. Іоанна Путивлівського, 16. Доказів відсутності позивача за вказаною адресою податковим органом суду не надано. Крім того, відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору. Таким чином, доводи представника позивача про неправомірність одностороннього розірвання відповідачем договору від 09.08.2016 №090820161  є обґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 18.10.2016 №000014/18-12/21104270 (далі акт перевірки). З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем пп .49.18.1п 49.18 ст 49, п 203.1 ст 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року (граничний строк подання 20.09.2016, декларацію подано 23.09.2016). На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 170 грн. За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Відповідно до пп. 48.3 ст. 48, п.п. 49.8, 49.11, 49.12 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);  повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;  реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;  дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Згідно з пп. 49.3, 49.4, 49.5 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних договір про визнання електронних документів. Як зазначено вище, позивачем декларацію з ПДВ за серпень документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті. Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати 2016 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 року відправлено засобами поштового зв'язку та отримано податковим органом 23.09.2016. З матеріалів справи вбачається, що податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року позивач був позбавлений можливості подати засобами електронного зв'язку, у зв'язку із розірванням податковим органом договору від 09.08.2016 №090820161. У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк. Як зазначено вище, судом встановлено, що договір 09.08.2016 №090820161   розірвано податковим органом в односторонньому порядку за відсутності законодавчо визнаних підстав, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості подати декларацію з ПДВ за серпень 2016 засобами електронного зв'язку та така декларація надіслана поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, проте з порушенням терміну визначеного п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Враховуючи, що порушення позивачем строку подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року сталось не з вини платника податків, а через протиправну діяльність податкового органу (безпідставне припинення в односторонньому порядку дії договору про визнання електронних документів), що  обумовило затримку подання податкової звітності. За таких обставин, застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій не може бути визнане законним, відповідно, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як протиправне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити. 2. Визнати протиправними дії Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області щодо одностороннього тимчасового припинення договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161 з 14.09.2016 по 19.10.2016. 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812. 4. Стягнути на користь ТОВ «Комінвест ЛТД» (04116, м. Київ, вул. В. Василевської, 7, кім. 413, код ЄДРПОУ 21104270) судовий збір в сумі 3  200 (три тисячі двісті) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області (41600, Сумська обл., м. Конотоп, просп. Миру, 2, код ЄДРПОУ 39501786). Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя                                                                                            В.І. Келеберда