Постанова

від 28.08.2018 по справі 826/5946/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5946/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комінвест ЛТД до Конотопської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії щодо одностороннього тимчасового припинення договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161 з 14.09.2016 по 19.10.2016 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що дії відповідачів щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів є протиправними та такими, що порушують права і законні інтереси позивача.

Крім того, позивач вказує, що внаслідок таких дій він позбавлений можливості подати податкову декларацію засобами електронного зв'язку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області щодо одностороннього тимчасового припинення договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161 з 14.09.2016 по 19.10.2016.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що податковим органом встановлено відсутність позивача за місцем реєстрації, у зв'язку з чим розірвано договір про визнання електронних документів.

Крім того відповідач зазначив, що податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року подано позивачем з порушенням п. 49.3, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, а також не визначена підстава для одностороннього розірвання цього договору.

Крім того, згідно листа Конотопської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 02.11.2016 №398/18-12-15-026 вбачається, що 19.10.2016 здійснено повторний вихід за місцем здійснення господарської діяльності платника та встановлено, що на першому поверсі будівлі за адресою: м. Путивль, просп. Іоанна Путивльського, 16 знаходиться кімната з вивіскою ТОВ Комінвест ЛТД .

При цьому, вказує, що прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу, а відмова у прийнятті податкової декларації може мати місце лише у разі її заповнення з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ПК України.

23 серпня 2018 року позивачем до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням директора ОСОБА_3 у щорічній черговій відпустці з 15.08.2018 по 08.09.2018.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів відповідно до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у належним чином порядку, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Сумській області укладено договір про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу (а.с. 112-115).

У подальшому, податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатом якої складено Акт від 18.10.2016 №000014/18-12/21104270 (далі Акт перевірки) (а.с. 73-74).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем пп 49.18.1 п.49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року (граничний строк подання 20.09.2016, декларацію подано 23.09.2016).

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 170 грн (а.с. 71).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору, тому доводи позивача про неправомірність одностороннього розірвання відповідачем договору від 09.08.2016 №090820161 є обґрунтованими.

Крім того, оскільки порушення позивачем строку подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року сталось не з вини платника податків, а через протиправну діяльність податкового органу (безпідставне припинення в односторонньому порядку дії договору про визнання електронних документів), що обумовило затримку подання податкової звітності, тому податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №0000941812 слід визнати протиправним та скасувати.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За правилами п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з пп. 19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: надають послуги електронного цифрового підпису.

При цьому, пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України надає контролюючому органу право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV (далі - Закон № 851-IV).

У відповідності до частини першої ст. 14 та частини першої ст. 15 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Статтею 16 Закону № 851-IV встановлено, що суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.

Як свідчать матеріали справи, договір про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161 укладено відповідно до положень Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України від 10.04.2008 № 233 Про подання електронної податкової звітності (що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011) (далі по тексту - Інструкція №233) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1 розділу 2 Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до п. 4 розділу 6 якого, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Таким чином, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів відповідачем в односторонньому порядку є, зокрема, ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна платником податків місця реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, 09.08.2016 позивач, за результатами виконання всіх процедур, передбачених розділу ІІІ Інструкції №233, уклав з відповідачем (органом ДФС) договір про визнання електронних документів за №090820161 (а.с. 112-115).

При цьому, підставою для розірвання договору про визнання електронної звітності слугувало встановлення факту відсутності позивача за місцем реєстрації.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 45.2. ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.09.2016 вбачається, що місцезнаходженням позивача станом на час виникнення спірних правовідносин була наступна адреса: Сумська область, Путивлівський район, місто Путивль, пр. Іоанна Путивлівського, 16 (а.с. 49-56).

Крім того, згідно Акту встановлення місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, складеного Конотопською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 19.10.2016 №3/18-12-15-21120435 вбачається, що 19.10.2016 здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності платника ТОВ Комінвест ЛТД та встановлено, що на першому поверсі будівлі за адресою: м. Путивль, просп. Іоанна Путивльського, 16 знаходиться кімната з вивіскою ТОВ Комінвест ЛТД , вказано розпорядок роботи даного підприємства (а.с. 143).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо.

Відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними дії Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області щодо одностороннього тимчасового припинення договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 №090820161 з 14.09.2016 по 19.10.2016.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 статті 49 ПК України визначено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, за правилами п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки позивач був позбавлений можливості подати засобами електронного зв'язку, у зв'язку із розірванням податковим органом договору від 09.08.2016 №090820161, 20.09.2016 позивачем на підставі пп б п. 49.3 статті 49 ПК України декларацію з ПДВ за серпень 2016 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 року відправлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення.

Вказану податкову звітність відповідач отримав 23.09.2016 (а.с. 134-135).

Згідно п. 49.4 статті 49 ПК України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Пунктом 49.5 статті 49 ПК України визначено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення позивачем строку подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року сталось не з вини платника податків, а через протиправну діяльність податкового органу (безпідставне припинення в односторонньому порядку дії договору про визнання електронних документів), що обумовило затримку подання податкової звітності, тому застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій не може бути визнане законним, відповідно, таке рішення підлягає скасуванню, як протиправне.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 03 вересня 2018 року.