Рішення

від 13.06.2018 по справі 812/794/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

6.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/794/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Карча В.М.,

представника відповідачів - Фоменко М.Д. (довіреність від 1'2.06.2018 № 13-12-0.81-4015/2-18),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання рішення від 19.03.2018 № РВ-4400101842018 протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 до суду надійшов позов ОСОБА_2, який позивач у подальшому уточнив, просить суд визнати рішення відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № РВ-4400101842018 від 19.03.2018 про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку, розташовану на території Талівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, площею 15,7836 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2 до Державного земельного кадастру протиправним; зобов'язати відділ у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області внести відомості про земельну ділянку, розташовану на території Талівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, площею 15,7836 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2 та присвоїти зазначеній земельній ділянці кадастровий номер. Позов мотивовано таким.

Позивач ОСОБА_2 має у приватній власності земельну ділянку, розташовану на території Талівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, площею 15,7836 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 який свідчить про те, що ОСОБА_3, який мешкає в с. Талове, на підставі рішення IV сесії XXIII скликання Талівської сільської ради народних депутатів від 12 листопада 1998 року № 4/1 передається у приватну власність земельна ділянка площею 15,7836 га згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Талівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05.03.2018 позивач звернувся до відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-44-2851742018). Проте, 19.03.2018 державним кадастровим реєстратором відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстави невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме - із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру. Таке рішення прийнято на підставі того, що державний акт про право приватної власності на землю видано на ім'я ОСОБА_3, що не відповідає паспортним даним позивача - ОСОБА_2.

Позивач вважає, що ним було подано повністю і належним чином складену технічну документацію на земельну ділянку. Для підтвердження факту того, що державний акт був виписаний на його ім'я та що він користується ним, позивач надає копію довідки про доходи, виданої ТОВ Валуйська МТС на ім'я (російською) ОСОБА_4, про те, що за користування земельною ділянкою йому було здійснено виплати. У зазначеній довідці вказано РНОКПП НОМЕР_1, що повністю відповідає РНОКПП на ім'я ОСОБА_2.

Таким чином, вважає позивач, вказаний державний акт на земельну ділянку видано на його ім'я, і він є належною особою, яка зверталася до відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, тому відмова є протиправною.

Ухвалою суду від 14.05.2018 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

10.05.2018 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та 07.06.2018 від відділу у Станично-Луганському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі посилаються, що позивачеві правомірно відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, площею 15,7836 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано 08.12.1999 за № 107, було видано на ім'я ОСОБА_3, що не відповідає паспортним даним позивача. Тому відповідачі просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. спр. 46-51, 117-119).

Позивач у судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти позову, підтримав доводи, викладені у письмових відзивах на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив таке.

Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 видано ОСОБА_3, який мешкає у с. Талове, у тому, що на підставі рішення IV сесії XXIII скликання Талівської сільської ради народних депутатів від 12 листопада 1998 року № 4/1 передається у приватну власність земельна ділянка площею 15,7836 га згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Талівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на права приватної власності на землю за № 107 08.12.1999 (арк. спр. 8).

05.03.2018 позивач звернувся до відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, у додатках до якої зазначено копію документа, що посвідчує особу, копію документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи, копію документа про присвоєння податкового номера, документацію із землеустрою, електронний документ (арк. спр. 53-55).

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 19.03.2018 № РВ-4400101842018 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документа; із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру (арк. спр. 10).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною першою статті 16 Закону № 3613-VI передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Статтею 24 Закону № 3613-VI врегульовано питання здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини другої цієї статті державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності) (частини третя статті 24).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (частини четверта статті 24).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації (частини п'ята статті 24).

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частини шоста статті 24).

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Пунктом 109 Порядку № 1051 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Відповідно до пункту 110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку № 1051 передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Отже, як Законом № 3613-VI, так і Порядком № 1051 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частини перша статті 23 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент видачі державного акта серії НОМЕР_2).

У даному випадку державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, площею 15,7836 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Талівської сільської ради, який зареєстровано 08.12.1999 за № 107, видано на ім'я ОСОБА_3, а не ОСОБА_2, як зазначено в паспорті позивача.

Таким чином, суд вважає, що державним кадастровим реєстратором відділу у Станично-Луганському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області правомірно прийнято рішення від 19.03.2018 № РВ-440010184018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Суд звертає увагу позивача, що ним неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення такого позову не призведе до виправлення помилки в державному акті на право приватної власності на землю.

Після втрати чинності згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року № 325, виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Натомість, вирішення цього питання можливе в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини другої цієї статті суд, зокрема, розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до частини другої цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі в ході судового розгляду справи довели правомірність оскарженого рішення, натомість доводи позивача не знайшли свого обґрунтування.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання рішення від 19.03.2018 № РВ-4400101842018 протиправним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18 червня 2018 року.

Суддя І.О. Свергун