Рішення

від 10.04.2018 по справі 804/853/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Справа № 804/853/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

31.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 30.06.2017 року №9181-0000;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 20.10.2017 року №12882-17.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 10.11.2017р. ним була отримана податкова вимога від 20.10.2017 року № 12882-17, видана ГУ ДФС у Полтавській області, в податковій вимозі зазначена сума податкового боргу за орендну плату з фізичних осіб - 11 901,85 грн. 16.11.2017р. з метою досудового врегулювання спору, керуючись ст.56.2., 56.3 Податкового Кодексу України, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою про скасування податкової вимоги та копію скарги направив до ГУ ДФС у Полтавській області. 27.12.2017р. позивач отримав від Державної фіскальної служби України Рішення про результати розгляду скарги позивача від 13.12.2017р., яким залишено податкову вимогу без змін, а скаргу від 16.11.2017р. залишено без задоволення. Позивач зауважив, що з вказаного рішення дізнався, що податковий борг виник в результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС від 30.06.2017р. № 9181 - 0000. Однак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 30.06.2017р. №9181- 0000, на яке посилається Державна фіскальна служба України, позивачем не було отримано, доказів про надсилання (вручення) позивачу податкового повідомлення-рішення не надано. Вказав, що з телефонної розмови з виконавцем Рішення про результати розгляду скарги ДФС України позивачу стало зрозуміло, що зазначене податкове повідомлення-рішення на його адресу не направлялося, чим, на думку позивача, порушені вимоги Податкового Кодексу України.

Позивач також зосередив увагу на тому, що не має заборгованості зі сплати за оренду земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 10.08.2010р. і у ГУ ДФС у Полтавській області не має підстав для нарахування боргу.

Окрім цього, зазначив, що, так як строк дії Договору мав закінчитися 13.10.2015 року, позивач надіслав до Чутівської селищної ради листа від 11.09.2015 року з пропозицією продовжити строк дії Договору на таких самих умовах.

У 2016р. позивач отримав від Чутівської селищної ради проект Додаткової угоди до Договору, за яким позивачу було запропоновано продовжити дію Договору, але на інших умовах: розмір орендної плати складає 11 164,01 грн. Зазначив, що дана Додаткова угода до Договору позивачем не була підписана, так як ОСОБА_1 не погодився із запропонованими умовами. Позивач вважає, що оскільки він з Чутівською селищною радою не досяг згоди щодо зміни умов Договору, то відсутній юридичний факт для виникнення у позивача податкового боргу за орендну плату з фізичних осіб у розмірі 11 901,85 грн. та підстави для нарахування боргу.

Ухвалою від 06.02.2018 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.03.2018 року від представника відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов (вх. № 11945/18), в якому зазначено, що позивач має заборгованість по сплаті оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 10.08.2010р. Доказів повернення земельної ділянки (акт приймання-передачі, тощо) від ОСОБА_1 до орендодавця (Чутівської селищної ради), після закінчення строку договору від 10.08.2010 року, на який його було укладено, позивачем не надано. А тому, при винесені спірних рішень, ГУ ДФС у Полтавській області діяло в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Також, зауважено, що отримання/не отримання платником податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку, не звільняє його від обов'язку, визначеного пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК.

Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою від 20.03.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі сторін в судовому засіданні.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2010 року між Чутівською селищною радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки на 5 років за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Набережна, 3 (надалі - Договір ),

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата складає 1527,94 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім гривень 94 копійки за рік).

За договором оренди земельної ділянки від 10.08.2010р. позивачем сплачено:

- 764,14 грн. за 2010 рік згідно квитанції №ЗА/123Е4 від 21.10.2010р.;

- 1527,94 грн. за 2011 рік згідно квитанції №4027.658.1 від 28.07.2011р.;

- 1527,94 грн. за 2012 рік згідно квитанції №1611/5 від 06.08.2012р.;

- 1527,94 грн. за 2013 рік згідно платіжного доручення № 37 від 12.08.2013р.;

- 1527,94 грн. за 2014 рік згідно квитанції №6432.470.1 від 16.08.2014р.;

- 1527,94 грн. за 2015 рік згідно квитанції №0.0.419038479.2 від 08.08.2015р.

Позивач, у зв'язку з закінченням 13.10.2015 року дії Договору, надіслав до Чутівської селищної ради листа від 11.09.2015 року з пропозицією продовжити строк дії Договору на таких самих умовах.

Рішенням № 4.2 від 20.07.2016р. (протокол №7) виконавчий комітет Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області вирішив зареєструвати в державного реєстратора право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0346 га, яка знаходиться за адресою: смт. Чутове, вул. Набережна, 3, кадастровий номер 5325455100:30:006:0055 за Чутівською селищною радою.

У 2016 році позивач отримав від Чутівської селищної ради проект Додаткової угоди до Договору, за яким позивачу запропоновано продовжити дію Договору, але на інших умовах: розмір орендної плати складав - 11 164,01 грн.

Як зазначено у позові, Додаткова угода до Договору позивачем не була підписана.

На виконання п.288.1 ст.288 ПК України Чутівською селищною радою до Чутівського відділення Карлівської ОДПІ надано Перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради вх.№47/9 від 31.09.2017. В даному переліку за №27 визначено платника орендної плати за землю гр. ОСОБА_1 з сумою річної сплати податку 11833,85 грн.

На підставі вказаного переліку, на виконання п.286.5 ст.286 ПК України, ГУ ДФС у Полтавській області позивачу проведено нарахування орендної плати за землю в сумі 11833,85 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №9181-0000.

На підставі даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами ст.59 ПК України та п. 1 розділу 3 Порядку №610, ГУ ДФС у Полтавській області сформовано і направлено позивачу податкову вимогу від 20.10.2017 року №12882-17.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.12.2017 року № 16713/П/99-99-17-01-14 про результати розгляду скарги податкова вимога залишена без змін, скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Позивач не погодився зі спірними рішеннями та звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про оренду землі від 03.07.1992 р. № 2535-ІІІ, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З 01 січня 2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до п.1.1 ст.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у ст.21 Закону №161-XIV.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Статтею 286 Податкового кодексу України регулює порядок обчислення плати за землю.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286).

Водночас, згідно п.286.5. статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як вже було зазначено вище, Чутівською селищною радою до Чутівського відділення Карлівської ОДПІ було надано Перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради вх.№47/9 від 31.09.2017. В даному переліку за №27 визначено платника орендної плати за землю гр. ОСОБА_1 з сумою річної сплати податку 11833,85 грн.

Сума річної сплати орендної плати за земельну ділянку за адресою Полтавська область, смт. Чутове, вул. Набережна, 3, орендарем якої є ОСОБА_1, визначена в Переліку орендарів, не суперечить вимогам статті 288 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про закінчення строку, на який було укладено договір від 10.08.2010 року, суд зазначає наступне.

Зі змісту статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України витікає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому, з огляду на пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок, припинення цього права не впливає на права та обов'язки платників у сфері оподаткування.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України Про оренду землі , що визначає наслідки припинення або розірвання договору оренду землі, пункту 21 означеного договору оренди землі за адресою Полтавська область, смт. Чутове, вул. Набережна, 3, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду. Крім того, згідно із п.20 договору оренди від 10.08.2010 року передача земельної ділянки здійснюється за актом її приймання-передачі.

Статтею 31 Закону Про оренду землі визначено, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Враховуючи вищенаведені норми Закону та ст.654 Цивільного кодексу України, розірвання договору оренди землі здійснюється у формі договору та відповідні відомості даного договору повинні вноситись до державного реєстру земель.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів повернення земельної ділянки (акт приймання-передачі, тощо) від позивача до орендодавця (Чутівської селищної ради) після закінчення строку договору від 10.08.2010 року, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону №161 визначено, що у разі, якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму обумовлені й статтею 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи норми чинного законодавства, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованими 12.01.2018 року, та долученими до матеріалів справи, на земельній ділянці за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Набережна, 3, знаходиться нерухоме майно магазин Господарські товари , який належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності з 21.05.2007 року і продовжує належати станом на дату формування витягу.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: Полтавська область, смт. Чутове, вул. Набережна, 3 на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не була повернута Орендодавцеві та продовжувала знаходитися у користуванні ОСОБА_1

Одностороннє розірвання договору оренди землі не допускається, якщо це не передбачено умовами договору. Із аналізу тексту договору оренди землі, укладеного між позивачем та Чутівською селищною радою, слідує висновок про відсутність умов одностороннього розірвання вказаного договору орендарем.

Отже, договір оренди землі від 10.08.2010 року на час подання позову не є розірваним в односторонньому порядку.

Таким чином, на підставі вимог податкового законодавства, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку державної або комунальної власності до розірвання Договору та повернення орендодавцеві земельної ділянки.

Судом не враховується доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку направлення на адресу позивача оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вказані процедурні порушення не можуть бути окремою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за умови встановлення правомірності формування таких податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах наданих чинним законодавством повноважень, а отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник