Рішення

від 12.06.2018 по справі 816/1241/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1241/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника позивача - Плескач В.Ю.,

представника відповідача - Соловей А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "БАХМУТ" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2018 року Споживче товариство "БАХМУТ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якій просить скасувати індивідуальну податкову консультацію відповідача від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про свою незгоду з індивідуальною податковою консультацією ГУ ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19 з мотивів її невідповідності вимогам законодавства. Пояснює, що у березні 2018 року звертався до відповідача з письмовим запитом з метою отримання податкової консультації по двом питанням. Перше питання стосувалося застосування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків якщо вони не змінюються органами самоврядування у 2017 році, друге - щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та сплати у зв'язку з цим податків. Проте, замість очікуваного роз'яснення по другому питанню відповіді по суті так і не отримав, тоді як з наданим роз'ясненням по першому питанню незгоден, оскільки воно суперечить законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог СТ "БАХМУТ" у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача підтвердила свою незгоду з позовом. Пояснювала, що консультація платнику надана з усіх питань, які зазначалися у відповідному запиті. Зокрема, по першому питанню платнику роз'яснено, що для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою прийнято Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який не передбачив застосування понижуючого коефіцієнту до ставок податку, діючих у 2018 році. Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

Щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та сплату у зв'язку з цим податків платнику роз'яснено, що у разі відвантаження товарів під час перебування на спрощеній системі оподаткування та отримання оплати за них після переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, об'єкт оподаткування єдиним податком у товариства не виникає. Якщо платник податку на прибуток, який перейде з 01.07.2018 зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему і річний дохід якого (за вирахування непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищив 20 млн. грн. не приймає рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування, то такий платник має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриману за товари (роботи, послуги) відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

СТ "БАХМУТ" (код ЄДРПОУ 41368867, вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36010), відповідно до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.06.2017 зареєстроване юридичною особою (запис 1 588 102 0000 016341), керівником якої є Москалько Віталій Петрович. Основним видом економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 12).

12.03.2018 голова СТ "БАХМУТ" Москалько В.П. на підставі статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою про надання податкової консультації з питання застосування коефіцієнту 0,5 до ставки податку на нерухомість у 2018 році та з питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему та порядку сплати у зв'язку з цим податків (а.с. 41-43).

З приводу першого питання заявник зазначив, що прикінцевими положеннями Закону України від 20.12.2016 №1791-VІІІ передбачено застосування коефіцієнту 0,5 до ставок місцевих податків якщо вони не змінюються органами самоврядування в 2017 році. Наразі ставку податку на майно в частині податку на нерухомість в м. Полтава встановлено рішенням Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про місцеві податки і збори". Згідно пункту 2.5 додатку 2 до цього рішення ставка податку складає 0,5% від мінімальної заробітної плати. 16.02.2018 Полтавською міською радою прийнято рішення про внесення змін до рішення від 10.07.2015 та продовжено дію вказаного рішення на 2017 і 2018 роки, але жодних змін щодо ставок податку не приймалося. Таким чином, по даний час Полтавською міською радою не приймались рішення про зміну ставок податку на нерухомість, тобто міською радою не виконано вимоги прикінцевих положень Закону України від 20.12.2016 №1719-VІІІ. У зв'язку з цим просив роз'яснити йому таке питання - ставка податку на нерухомість в 2018 році розраховується від мінімальної зарплати чи з врахуванням коефіцієнту, встановленого законом №1719-VІІІ вона складає 0,25% від мінімальної зарплати?

З приводу другого питання заявник зазначив, що СТ "БАХМУТ" є платником єдиного податку третьої групи та має намір перейти на загальну систему оподаткування в 2018 році. У зв'язку з цим просив роз'яснити йому чи має товариство сплачувати єдиний податок за відвантажені товари в І-ІІ кварталах 2018 року під час перебування на спрощеній системі оподаткування, якщо оплата за них надійшла після переходу на загальну систему оподаткування - в ІІІ кварталі 2018 року, та чи потрібно у такому випадку з суми реалізації сплачувати податок на прибуток.

04.04.2018 заступник начальника ГУ ДФС у Полтавській області Чорнобривець В.В. надав СТ "Бахмут" податкову консультацію за №1373/ІПК/16-31-12-05-19 (а.с. 37-40), у якій по першому питанню зазначив таке.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 №1791-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон) визначено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків на 2017 рік відповідно до цього Закону встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки податку застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Ставку податку в м. Полтава, яка становить 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановлено рішенням Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" (далі - рішення).

Рішенням чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.02.2018 внесено зміни до вказаного рішення та продовжено його дію на 2017 і 2018 роки.

Товариство, посилаючись на пункт 3 розділу ІІ Закону, зацікавлено у засуванні питання щодо застосування вказаного коефіцієнта на території м. Полтава у 2018 році.

Закон, як це зазначено у його назві, визначає перелік заходів із забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році. До таких заходів належить і вказаний коефіцієнт.

Продовженням дії рішення на 2018 рік Полтавська міська рада своїм рішенням від 16.02.208 визначила дію рішення у 2018 році, у тому числі застосування встановлених ним ставок податку.

Для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою прийнято Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який не передбачив застосування понижуючого коефіцієнту до ставок податку, діючих у 2018 році.

Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

По другому питанню у податковій консультації від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19 з посиланням на приписи статей 134, 292 ПК України контролюючим органом зазначено, що у разі відвантаження товарів під час перебування на спрощеній системі оподаткування та отримання оплати за них після переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, об'єкт оподаткування єдиним податком у товариства не виникає. Якщо платник податку на прибуток, який перейде з 01.07.2018 зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему і річний дохід якого (за вирахування непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищив 20 млн. грн. не приймає рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування, то такий платник має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриману за товари (роботи, послуги) відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Надаючи правову оцінку оспорюваному правовому акту індивідуальної дії та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Обґрунтовуючи свою незгоду з податковою консультацією по другому питанню, товариство зазначило, що в наданій консультації по суті відповідачем було зазначено інформацію, яка взагалі не відповідає на поставлені товариством питання, як наслідок, консультація не містить конкретної відповіді на друге питання товариства.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з підпунктом 14.1.172-1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Процедуру надання податкових консультацій та наслідки їх застосування врегульовано главою 3 ПК України.

Так, згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Таким чином, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.04.2018 по справі №826/2032/16.

Оцінюючи оскаржену податкову консультації на предмет відповідності її зазначеним критеріям суд дійшов висновку, що вона не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на друге питання (у консультації відповідач взагалі надав роз'яснення не на те питання, про яке його запитували, конкретної відповіді на друге питання консультація не містить).

Так, відповідач по другому питанню роз'яснив ситуацію з точки зору того, як треба платити податки якщо товариство застосовує фінансові коригування, при тому, що товариство запитувало про сплату податків у тому разі, коли ці фінансові коригування не застосовують.

За викладених обставин, оскаржувана податкова консультація в частині відповідей на друге питання не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи свою незгоду з податковою консультацією по першому питанню, як позивач у позові, так і його представник у судовому засіданні зазначали, що роз'яснення в наданій консультації по суті першого питання суперечать вимогам законодавства.

Суд визнає доводи позивача з цього приводу суб'єктивними і надуманими та вважає, що надана консультація в частині першого питання узгоджується зі змістом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Так, звернення позивача про надання податкової консультації стосувалось питання щодо застосування ставок місцевих податків на нерухомість у 2018 році в розмірі 3723х0,5%х0,5=9,31 грн/м 2 чи в розмірі 3723х0,5%=18,62 грн/м 2 .

Суд з'ясував, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано статтею 266 ПК України.

Так, в силу положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.5.1 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.2 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

При цьому органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 10.1.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Водночас, відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3. статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Так, рішенням 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" затверджено Положення про місцеві податки і збори (а.с. 18).

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно врегульовано пунктом 2.5 розділу 2 Положення про податок на майно додатку №1 до вказаного рішення (а.с. 19-20).

Підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 даного рішення встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб, не залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1м 2 бази оподаткування.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (надалі - Закон №1791-VIII), пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що з 01.01.2017 до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

У 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1791-VIII).

На виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VІІІ, Закону №1791-VIII, рішенням 9 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 31.01.2017 внесено зміни до рішення 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" зі змінами та доповненнями.

Даним рішенням Полтавською міською радою внесено зміни, зокрема, до розділу 2 Положення про податок на майно від 10.07.2015, а саме до пунктів 2.2, 2.4, 2.7, 28 Положення про податок на майно. До пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

Надалі, для забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році Верховною Радою України прийнято Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", який не перебачив продовження застосування такого заходу як коефіцієнт 0,5 на 2018 рік.

На виконання Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VІІІ, рішенням 14 сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 16.02.2018 внесено зміни до рішення від 10.07.2015 та продовжено його дію на 2017 і 2018 роки. При цьому, до пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

Таким чином, підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає.

З огляду на зазначене, суд визнає вірним висновок ГУ ДФС у Полтавській області, викладений у податковій консультації від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19 щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнта у розмірі 0,5 до ставок податку у 2018 році немає, про що фактично надано роз'яснення позивачу у спірній податковій консультації.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятої ним податкової консультації по другому питанню, разом з цим, довів правомірність вказаної консультації по першому питанню, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що СТ "БАХМУТ" при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 881,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Споживчого товариства БАХМУТ" (вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41368867) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити частково.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.04.2018 №1373/ІПК/16-31-12-05-19 в частині розгляду другого питання щодо переходу з єдиного податку на загальну систему.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 360014; код ЄДРПОУ 39461639) на користь Споживчого товариства БАХМУТ" (вул. Квітки Цісик, 11, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41368867) судові витрати у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко