Постанова

від 15.06.2018 по справі 826/25563/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2018 року

Київ

справа №826/25563/15

адміністративне провадження №К/9901/19877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №826/25563/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 №56526552207, №56626552207 та №56726552207.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 у справі №826/25563/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 , прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.10.2016 відкрито провадження за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 у справі №826/25563/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шипуліна Т.М. (суддя-доповідач), Бившева Л.І, Хохуляк В.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 26.02.2018 заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 у справі №826/25563/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до провадження.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріалами справи наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податків до бюджету при здійсненні сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Вода Буд Монтаж за період з 01.10.2013 по 31.07.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 року на суму 391439,00грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013-2014 роки всього у сумі 10226249,00грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2684483,00грн., у тому числі за травень-листопад 2014 року, січень-березень 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.09.2015 №355/26-55-22-07/34602745 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 №56526552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 587159,00грн.; від 28.09.2015 №56626552207, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 та 2014 роки у розмірі 10256914,00грн.; від 28.09.2015 №56726552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4026725,00грн.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції податковий орган посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала копію рішень Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 у справі №826/26993/15, від 26.04.2016 у справі №810/5891/13, від 10.08.2016 у справі №826/8589/15, від 17.08.2016 у справі №802/4132/15, від 10.08.2016 у справі №826/17175/14, від 10.08.2016 у справі № 826/2916/14, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем договорів, господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Вода Буд Монтаж фактично здійснювались, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Тобто, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового і пов'язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися витрати та податковий кредит, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

Висновок щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі №2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, оскільки господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Вода Буд Монтаж фактично здійснені, первинні бухгалтерські документи відображають реальність таких операцій.

При цьому, судами не взято до уваги посилання податкового органу на фіктивність контрагента позивача та неможливість ведення ним господарської діяльності.

Суд з таким висновком не погоджується, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Податковий орган в обґрунтування правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень посилався на наявність досудового розслідування щодо ухилення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Чиста вода буд монтаж від сплати податків, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100040000019 від 20.02.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України

Також податковий орган посилався на висновок експерта сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західної залізниці лейтенанта міліції Чуднецової О.С., яким встановлено, що підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю Чиста вода буд монтаж ОСОБА_6 у договорах підряду на виконання робіт, додаткових угод до нього, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, податкових накладних по відносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн підписано не ОСОБА_6

Крім того, заперечення керівника Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Вода Буд Монтаж ОСОБА_6 ведення нею господарської діяльності також може свідчити про нездійснення господарських операцій між позивачем та вказаним товариством.

При розгляді конкретної справи суди мають перевіряти та оцінювати такі доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення підприємствами легальної господарської діяльності.

Натомість, в даній справі судами не перевірено належним чином доводи податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Сент Софія Констракшн та Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Вода Буд Монтаж , у тому числі відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про допит директора контрагента позивача - ОСОБА_6

Таким чином, у даній справі висновки судів про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування податкового кредиту та витрат по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Вода Буд Монтаж є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Зазначені вище прогалини щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку щодо правильності застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 у справі №826/25563/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду