Рішення

від 08.06.2018 по справі 473/396/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/396/18

РІШЕННЯ

іменем України

"08" червня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

за участю позивача - ОСОБА_1 його представника - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/396/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо спору : Житлово-будівельний кооператив Кожевенник , ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

07.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя в якому вказував, що з 15.02.1994 року по 03.01.2018 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

В період шлюбу подружжя за спільні кошти придбало майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_8, земельну ділянку за цією ж адресою, надану для обслуговування будинку, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, мікроавтобус марки ГАЗ модель 3274 , 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_1, автобус марки СПВ модель 17 РУТА, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 та кошти у розмірі 10 000 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту становить 280 000 грн.

Вказуючи на те, що згода про добровільний поділ майна між ними не досягнута, позивач просив про визнання права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя - зазначеного нерухомого майна, мікроавтобус марки ГАЗ виділити йому, право власності на автобус марки СПВ визнати за відповідачем, кошти поділити порівну.

Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що просить визнати за сторонами по ? від ? частки житлового будинку АДРЕСА_8 та земельної ділянки за цією ж адресою, наданої для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, стягнути з відповідача компенсацію різниці виділеного майна та всі судові витрати, в іншій частині первісний позов підтримав в заявленому обсязі.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року відкрито провадження по справі № 473/396/18 та призначено до розгляду в загальному позовному провадженні на 06.03.2018 року, крім того судом задоволено клопотання позивача про заборону відчуження майна, зареєстрованого на відповідача ОСОБА_3, а саме все рухоме і нерухоме майно (а.с.21-22, том 1).

22.02.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, посилаючись, що все нерухоме майно, яке зареєстроване на її ім'я в період шлюбу з позивачем не є спільною сумісною власністю подружжя, тому не підлягає поділу, а коштів, які ОСОБА_1 бажає ділити взагалі немає (а.с.34-36, том1).

20.03.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому він наполягає на вимогах, викладених в позовній заяві, до нього дадаються висновки про вартість рухомого і нерухомого майна.

21.03.2018 року представником відповідача подано заперечення на відповідь позивача в якому частково визнаються вимоги ОСОБА_1, а саме, щодо визнання 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки, погоджується з оцінкою та варіантами поділу транспортних засобів, спільним майном подружжя, визнає вимоги щодо квартири АДРЕСА_1 в частині 1/3 частки, наявність коштів заперечує, судові витрати просить покласти на позивача, оскільки він ініціював поділ в судовому порядку, хоча позивач пропонувала домовитись.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 від 21.03.2018 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ЖБК Кожевенник та ОСОБА_5. Було продовжено підготовче судове засідання до 09.05.2018 року, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 19.04.2018 року. (а.с.1, том 2).

Ухвалою суду від 19.04.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.05.2018 року (а.с.25, том 2).

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснювалося відповідно до ч 2 ст. 247 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 свої вимоги викладені в уточненій позовній заяві та відповіді на відзив підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, зазначили, що не заперечують проти розподілу ? частки будинку та земельної ділянки, визнали варіант поділу рухомого майна.

Відносно поділу квартири, зазначили, що в період сумісного проживання подружжя було сплачено готівковими коштами в рахунок сплати пайових внесків лише вартість 1/3 її частини, яка і може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя. Проти стягнення з неї судових витрат заперечувала, оскільки неодноразово пропонувала позивачу укладення мирової угоди.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Житлово-будівельного кооперативу Кожевенник Івон С.В. в судове засідання не з'явився, в своїй заяві на адресу суду зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, просить слухати справу у його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, в підготовчому судовому засіданні 19.04.2018 року та в своїй заяві на адресу суду зазначив, що не заперечує проти задоволення позову в частині поділу 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_8 та 1/2 земельної ділянки за цією ж адресою, як співвласник другої половини зазначеного нерухомого майна, просив розглядати справу по суті у його відсутність.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі третіх осіб: голови Житлово-будівельного кооперативу Кожевенник - Івон С.В. та ОСОБА_5, які висловили свою думку щодо позову.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.02.1994 року по 03.01.2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища та копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_5 від 03.01.2018 року (а.с.8, 43 том1).

Відповідач ОСОБА_3 ( дівоче прізвище ОСОБА_3) до укладання шлюбу з позивачем перебувала в шлюбі в період з 28.09.1981 року по 24.05.1989 року з ОСОБА_7 і мала прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 06.02.2018 року (а.с.42, том 1)

Сторонами не заперечувалося, також це підтверджено матеріалами справи, що в період шлюбу подружжя набуло у власність майно, а саме :1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_8, який було придбано ОСОБА_3 згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого Вознесенською Універсальною біржею Південь від 30.11.2000 року ( а.с. 55, 211, том 1).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.03.2010 року визнано дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна : 1/2 частки житлового будинку по вул. Соколовського в м. Вознесенськ Миколаївської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, посвідчений Вознесенською Універсальною біржею Південь Миколаївської області(а.с. 57, 213, том 1).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Вознесенське МБТІ за № 5596 від 07.07.2010 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно сформованого 13.01.2018 року, зазначена частка житлового будинку зареєстрована за ОСОБА_3, форма власності приватна спільна часткова (а.с. 6, 58, 212, том1).

Друга половина зазначеного житлового будинку належить ОСОБА_5 згідно договору купівлі - продажу від 08.04.1974 року, зареєстровано право власності в КП Вознесенське МБТІ 16.04.1974 року. за №5596(а.с.46-47, 209-210, том1).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.10.2013 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2013 року, індексний номер:10658708: земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_8, площею 0.06 га., кадастровий номер НОМЕР_6, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на праві спільної часткової власності належить: ? частка - ОСОБА_3 та ? частка - ОСОБА_5 (а.с.59-60, том1).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7, виданого Вознесенським ВРЕР УДАІ УМВС України у Миколаївській області 13.12.2012 р., мікроавтобус марки ГАЗ модель 3274, 2006 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_8, НОМЕР_9, державний номерний знак НОМЕР_1., зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.9, том1).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_10, виданого Вознесенським ВРЕР УДАІ УМВС України у Миколаївській області 24.11.2006 р., автобус марки СПВ модель 17 РУТА, 2004 року випуску, зеленого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_11 НОМЕР_12, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.10, том1).

Згідно положень ч. 1 ст. 21 СК України шлюб це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Основою майнових відносин подружжя є посилання на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ст.60 СК України).

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Тобто, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені в частині третій статті 368 Цивільного кодексу України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5ст. 71 СК України).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час їх придбання. Згідно з п. 24 зазначеної постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року за № 6-2641 цс 15, щодо неоднозначного застосування норм статей 57, 60 СК України, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

В судовому засіданні було встановлено і це підтвердили обидві сторони, що майно, яке підлягає поділу - 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_8, 1/2 частка земельної ділянки за цією ж адресою, наданої для обслуговування будинку та два транспортних засоби: мікроавтобус марки ГАЗ модель 3274 , 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_1 і автобус марки СПВ модель 17 РУТА, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2. було набуте позивачем і відповідачем у період шлюбу на спільно зароблені кошти, для сумісного використання.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно Звіту про ринкову вартість житлового будинку від 27.03.2018 року, що належить ОСОБА_3 ? частка, ОСОБА_5 ? частка, розташованого за адресою: АДРЕСА_8, ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ склала - 539 535,00 грн. (а.с.201-208, том1).

Згідно Звіту про ринкову вартість земельної ділянки, площею 0,0600 га. від 27.03.2018 року, що належить ОСОБА_3 ? частка, ОСОБА_5 ? частка, розташованої за адресою: АДРЕСА_8, ринкова вартість земельної ділянки без урахування ПДВ склала - 43 800 грн. (а.с.231-239, том1).

Відповідно звіту з додатками до нього про вартість колісного транспортного транспорту мікроавтобус ГАЗ-3274 (власник: ОСОБА_3) від 12.03.2018 року, ринкова вартість об'єкту на дату оцінки складає: 53720 грн., без урахування ПДВ.(а.с.126-150, том1).

Згідно звіту з додатками до нього про вартість колісного транспортного транспорту автобус РУТА СПВ-17 (власник: ОСОБА_3) від 05.03.2018 року, ринкова вартість об'єкту на дату оцінки складає: 54430 грн., без урахування ПДВ.(а.с.151-176, том1).

Відповідач та її представник погодилися із оцінкою зазначеного нерухомого майна та транспортних засобів, наданою позивачем, та із запропонованим ним варіантом поділу майна.

З урахуванням викладених норм, позицією сторін, суд вважає, що 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_8, 1/2 частка земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0.06 га., надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і відповідно підлягає поділу згідно домовленості сторін.

З приводу поділу двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47.8 кв. м. суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.10.2003 року, власником квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Вознесенської районної ради від 29.07.2003 року № 97 (а.с.83, 110, 262, том1).

Дане нерухоме майно згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Вознесенське БТІ від 14.10.2003 р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно сформованого 13.01.2018 року титульним власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 6, 84, том1).

Доводи сторони позивача, відносно належності зазначеної квартири на праві спільної сумісної власності сторонам, суд сприймає критично, зважаючи на ту обставину, що за період з часу укладення шлюбу ( 15.02.1994 рік) по час закінчення сплати пайових внесків за квартиру житлово-будівельному кооперативі (22.11.1994 рік) ОСОБА_3 разом із чоловіком внесла лише третину її вартості, а саме 10 792 341 крб., яка і є спільним майном подружжя і відповідно підлягає поділу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дані обставини, які не визнаються в повній мірі позивачем і підтримуються відповідачем підтверджуються наступними доказами:

- ордером на житлове приміщення в будинку ЖБК № 003021 від 29.06.1994р. згідно якого ОСОБА_3 дошлюбне прізвище відповідача) та членам її сім'ї надано квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення міської ради народних депутатів №115 від 21.06.1994р. (а.с.68, том1);

- листом Генерального директора ВОЗКО №1-723 від 13.05.93р. на ім'я голови виконкому, в якому останньому повідомлено про внесення змін до проекту будівництва будинку ЖБК Кожевенник з проханням затвердити новий список громадян, які перебувають на кооперативному обліку з додатком. (а.с.69, том1) із списком осіб, бажаючих вступити до ЖБК Кожевенник від 23.03.1993 р. під номером 59 вказана ОСОБА_3 (а.с.70-73, том1);

- протоколом засідання комісії від спілки орендарів орендного підприємства ВОЗКО від 10.08.1993року, щодо надання працівникам безвідсоткової позики, які пропрацювали на підприємстві більше 10 років, під номером 31 в списку вказана ОСОБА_3, яка має стаж роботи на підприємстві -14 років. (а.с. 74-76, том1);

- протоколом №11 загальних зборів ЖБК Кожевенник щодо розподілення квартир між членами ЖБК від 1994 року, ОСОБА_3 в списку вказана під №23, якій розподілено квартиру №18 (а.с.77-82, том 1);

- довідкою №18 правління ЖБК Кожевенник , згідно якої ОСОБА_3 повністю випатила вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 30071631 карб. (а.с.105, том1).

- рішенням виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області №97 від 29.07.2003 року, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на оформлення квартири АДРЕСА_1. Комунальне підприємство Вознесенське МБТІ зобов'язано зареєструвати видані правовстановлюючі документи(а.с. 108, том1);

- довідкою Голови ЖБК Кожевенник від 01.03.2018 року, згідно якої вартість благоустрою будинку в сумі 7964290 крб. за ОСОБА_3 була перерахована Вознесенським шкіряним об'єднанням, згідно рішення Ради трудового колективу від 04.10.1991р. (за осіб, пропрацювавши на підприємстві більше 5 років). Згідно заяви ОСОБА_3 на підприємстві ВОЗКО їй була надана позика для будівництва кооперативної квартири під 70% річних. Відсотки за користування позикою склали 3408670 крб. та 3346736 крб. були утримані з нарахованих дивідендів, нарахованих ОСОБА_3, а 61934 крб. сплачені 22.11.1994 року готівкою(а.с.111, том1);

- зобов'язанням від 28.10.1993 року, згідно якого ОСОБА_3 зобов'язується отриману від підприємства готівку в сумі 17 мільйонів карбованців використати для будівництва ЖБК Кожевенник (а.с.112-113, том1);

- заявою ОСОБА_3 від 06.10.1993 року, згідно якою остання просить Генерального директора АП ВОЗКО надати їй позику на будівництво кооперативного будинку(а.с.114, том1);

- договором поруки від 28.10.1993 року, затвердженим державним нотаріусом, позивач ОСОБА_1 став поручителем ОСОБА_3 ( на даний час позивач ОСОБА_3 при отриманні нею позики на суму 17000000 крб. (а.с.115-116, том1);

- заявою ОСОБА_3 від 19.03.1994 року, згідно якої остання просить Генерального директора ЗАТ ВОЗКО перерахувати 10 мільйонів крб. з її частки в установчому фонді ЗАТ ВОЗКО на погашення вартості квартири в ЖБК Кожевенник (а.с.117, том1).

- інформацією наданою на адвокатський запит №26 від 12.03.2018 року, ахівним відділом Вознесенської міської ради з якої вбачається, що жодних документів, які б підтверджували факт надання Вознесенським виробничим шкіряним об'єднанням у 1993- 1994 роках ссуд для будівництва квартир ЖБК Кожевенник на зберігання не надходили. Згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_3 за 1993- 1994 роки, в особових рахунках не виявлено відображення коли та в яких розмірах вона могла б погашати надану їй ссуду. (а.с.125, том1); копіями касових ордерів по пайовим внескам відповідача за кооперативну квартиру за період з 03.06.1992 року по 22.11.1994 рік ( а.с. 118-121 т. 1).

Згідно Звіту про вартість двокімнатної квартири від 27.03.2018 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість нерухомості без урахування ПДВ склала -393 920,00 грн. (а.с. 245-261, том1).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 КпШС України,яка діяла на час набуття спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Суд також враховує роз'яснення п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року за № 20 Про судову практику у правах за позовами про захист права приватної власності при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з того, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Позивач та його представник, хоча і наполягали на поділі спірної квартири по ? частині за кожною стороною, але в судовому засіданні і в уточненій позовній заяви визнали, що саме суму10 792 341 крб. було внесено сумісно набутих подружжям Гац коштів в період їх шлюбу за це нерухоме майно тобто за 36/100 часток, а іншу суми у вигляді щомісячних внесків в період з жовтня 1993 року по лютий 1994року вносилися відповідачем до укладення шлюбу та 17 000 000 крб. у вигляді позички відповідача, як індивідуального позичальника ЗАТ Возко сплачено за рахунок особистих коштів ОСОБА_3( на той час ОСОБА_3).

З урахуванням викладеного 36/100 часток квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить сторонам і підлягає поділу, тоді як інші 64/100 часток є особистою власністю відповідача ОСОБА_3 і поділу не може бути піддано.

Вимога позивача з приводу розподілу готівкових коштів у розмірі 10 000 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту становить 280 000 грн. не підлягає задоволенню, зважаючи на

положення ч 3 ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та положень параграфа 1 глави 5 ЦПК України, оскільки позивачем на підтвердження наявності, обсягу майна, ні часу та джерела його набуття суду не надано жодного доказу.

Крім того, відповідно до положень ст. п 3 ч 2 та ч 3 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Напідтвердження сплати судового збору та витрат на правничу допомогу, оплату вартості оцінки майна позивачем надано квитанції № 3Н11НВ3904 від 07.02.2018 року на суму 352.40 грн., № Н1НВ39095 від 07.02.2018 року на суму 5286 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 2000 грн. квитанції № 17 від 01.03.2018 року, №25 від 02.04.2018 року, №31 від 18.04.2018 року, витрати на оцінку вартості майна - 2700 грн. квитанція № 54 від 12.03.2018 року № 53 від 05.03.2018 року, б/н від 30.03.2018 року, б/н від 20.03.2018 року.

Зважаючи на те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути половину судових витрат у розмірі 5257 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 76, 133, 141,158, 258, 264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю набуте ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, за час шлюбу :

- ? частку житлового будинку АДРЕСА_8, вартістю 269767 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

- ? частку земельної ділянки по АДРЕСА_8, вартістю 21 900 ( двадцять одна тисяча дев'ятьсот) грн.

- 36/100 часток квартири АДРЕСА_1, вартістю - 141810 грн.

- мікроавтобус марки ГАЗ модель3274 , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю - 53720( п'ятдесят три тисячі сімсот двадцять ) грн.

- автобус марки СПВ модель 17 РУТА, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю - 54430 ( п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять)грн.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за кожним, право власності на :

- ? частину житлового будинку АДРЕСА_8; вартістю - 134884 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн.;

- ? частину земельної ділянки , загальною площею 0,06 га для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_8 ( кадастровий номер НОМЕР_6), вартістю -10950 ( десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн.

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на :

- 18/100 часток квартири АДРЕСА_1 вартістю -70 905 (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 60 коп.;

- мікроавтобус марки ГАЗ модель 3274, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. вартістю - 53720 ( п'ятдесят три тисячі сімсот двадцять ) грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на :

- 82/100 часток квартири АДРЕСА_1 вартістю 323015 ( триста двадцять три тисячі п'ятнадцять гривень) грн.

- автобус марки СПВ модель 17 РУТА , 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2. вартість - 54430 ( п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять)грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме грошових коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. компенсації різниці вартості виділеного майна та судові витрати у розмірі 5257грн., а всього 5612 грн. ( п'ять тисяч шістсот дванадцять.) грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 08.02.2018 року щодо заборонити відчуження майна, зареєстрованого на ОСОБА_3 :

- 1/2 частки житлового будинку в АДРЕСА_8;

- двокімнатної квартири АДРЕСА_1;

- автобус марки СПВ модель 17 РУТА, 2004 року випуску, зеленого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_11 НОМЕР_12, державний номерний знак НОМЕР_2;

- мікроавтобус марки ГАЗ модель 3274, 2006 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_8, НОМЕР_9 державний номерний знак НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з часу складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.06.2018 року.

Суддя Висоцька Г.А.