Постанова

від 18.06.2018 по справі 564/2395/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 564/2395/16-ц

Провадження № 22-ц/787/861/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: ОСОБА_1

Рішення ухвалене в м. Костопіль Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту 27 лютого 2018 року

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Шеремет А.М. , Шимків С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 рокув справі за позовом Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року ОСОБА_3 сільська рада Костопільського району Рівненської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

В ході розгляду справи Малолюбашанська сільська рада Костопільського району Рівненської області була залучена до участі у вказаній цивільній справі, як правонаступник позивача ОСОБА_3 сільської ради Костопільського району Рівненської області.

Позивач, збільшивши позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недостачі у розмірі 3159,95 грн., суму додаткових витрат в розмірі 11281,11 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що саме в результаті протиправних дій матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2 сільському бюджету ОСОБА_3 сільської ради завдано прямої шкоди в сумі 3159,95 грн.

Тому позивач просить суд задоволити позовні вимоги керуючись статтями 130, 134, 135-1, 136 КЗпП України та статтями 1166, 1191 ЦК України.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 рокуу задоволенні позову Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено за необґрунтованістю.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі Малолюбашанська сільська рада Костопільського району Рівненської областіне погоджується із вказаним рішенням з підстав його необґрунтованості, вважає дане рішення незаконним і прийнятим з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам долучених позивачем належним чином, не сприяв повному об'єктивному та неупередженому розгляду справи, рішення суду ухвалене з невірним встановленням обставин, які мають значення для справи і сформоване на припущеннях.

Вказує, що суд при прийнятті рішення не врахував вимоги ст.ст. 130, 134, 135-1, 139 КЗпП України щодо виконання умов Договору про матеріальну відповідальність ОСОБА_2, вимог Статуту ДНЗ Журавлик - 2 . Також суд першої інстанції не придав значення, що посадову інструкцію завідувача ДНЗ Журавлик - 2 затвердила одноосібно ОСОБА_2 без погодження з власником та відділом освіти Костопільської РДА.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області, правонаступника ОСОБА_3 сільської ради Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_2 задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_2 на користь Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області за недостачу продуктів харчування в сумі 3159,95 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн., 1600,00 грн. та 2067,00 грн.; додаткові витрати (збитки) в сумі 11281,11грн. Загальна сума збитків завданих протиправними діями ОСОБА_2 бюджету Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області становить 19495,06 грн.

На апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 з пропуском строку встановленого судом подав відзив, тому його до уваги колегія суддів не бере, як і відповідь на відзив подану представником позивача, оскільки такої заяви по суті справи не передбачено в стадії апеляційного провадження.

Згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що виявлена недостача на суму 3159,95 гривень була спричинена саме з вини відповідача та внаслідок її протиправних дій, чи в результаті неналежного виконання її трудових обов'язків, та доказів про їх причинно-наслідковий зв'язок.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обіймала посаду завідувача ОСОБА_3 дошкільного навчального закладу Журавлик-2 .

04 травня 2006 року між ОСОБА_3 сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - завідуючою дошкільного навчального закладу Журавлик-2 було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого працівник, що займає посаду завідуючого дитячого садка або виконує роботу безпосередньо пов'язану із збереженням, використанням та отриманням товарно-матеріальних цінностей бере на себе повну відповідальність за збереження схоронності довірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей (а.с. 7).

Наказом начальника відділу освіти Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_6 від 17 жовтня 2016 року № 430-к Про звільнення ОСОБА_2М. ОСОБА_2 було звільнено з посади завідувача ОСОБА_3 дошкільного навчального закладу Журавлик-2 17 жовтня 2016 року у зв'язку з переведенням на посаду вихователя Костопільського дошкільного навчального закладу № 5 Ромашка (а.с. 8).

18 жовтня 2016 року розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 сільської ради Костопільського району Рівненської області Про призначення матеріально відповідальної особи, інвентаризацію та передачу матеріальних цінностей було створено інвентаризаційну комісію по ОСОБА_3 дошкільному навчальному закладі Журавлик-2 на період передачі товарно-матеріальних цінностей (а.с. 10-11).

25 жовтня 2016 року розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 сільської ради Костопільського району Рівненської області було продовжено термін інвентаризації по передачі товарно-матеріальних цінностей у ОСОБА_3 ДНЗ Журавлик-2 (а.с. 12).

Згідно акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 18 жовтня 2016 року, проведеної в ДНЗ Журавлик-2 в зв'язку із передачею товарно-матеріальних цінностей, комісією, призначеною розпорядженням сільського голови № 76 від 18 жовтня 2016 року в складі: голови комісії - ОСОБА_7, членів комісії: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в присутності матеріально-відповідальних осіб - завідуючої ДНЗ Журавлик - 2 ОСОБА_2 та ОСОБА_12 було виявлено нестачу на загальну суму 3195,95 грн. по продуктах харчування (а.с. 18-19).

ОСОБА_2 листом № 716/02-17 від 09 грудня 2016 року з повідомленням про виявлення недостачі в сумі 3159,95 грн. було запропоновано добровільно погасити суму виявленої недостачі по продуктах харчування у термін до 15.12.2016 року (а.с. 22).

Оскільки ОСОБА_2 добровільно не погасила суму виявленої недостачі представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_2

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно п.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Відповідно до роз'яснень даних в п. 8, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Суди повинні мати на увазі, що відповідно до п. 5 ст. 134 КЗпП працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Отже факт виявленої нестачі продуктів харчування в ДНЗ Журавлик-2 на загальну суму 3195,95 грн. по продуктах харчування підтверджується матеріалами справи (а.с. 18-19).

Укладаючи договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2 взяла на себе повну відповідальність за збереження схоронності довірених їй матеріальних цінностей (а.с. 7).

Оскільки вона, як матеріально-відповідальна посадова особа, не забезпечила їх схоронність всупереч взятому на себе зобов'язанню, то саме в цьому і полягає її вина незалежно від її форми (недбалість чи умисел) та причинно-наслідковий зв'язок з наступившими наслідками від її дій (бездіяльності) і вона має відшкодувати позивачу вартість недостачі товарно-матеріальних цінностей - продуктів харчування на суму 3195,95 грн.

Що стосується стягнення додаткових витрат з врахуванням індексу інфляції сумі 11281,11 грн., то їх суд до уваги не бере. Їх розрахунок проведений на підставі п. 2 Постанови КМУ № 1393 від 16 грудня 2009 року, а редакція цього пункту змінена та викладена в іншій редакції Постановою КМУ № 1253 від 07 грудня 2011 року, яка такого нарахування не передбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення підлягає судовий збір сплачений позивачем по справі в розмірі 1378 грн., 1600 грн., та еквівалентно до задоволених вимог в цьому апеляційному провадженні 455 грн., а всього 3833 грн..

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини спору які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення до скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 367 , п. 2 ч. 1 ст. 374 , ст.ст. 376, 381-384 , 389-391 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 рокускасувати.

Позов Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області (код 04386261) в рахунок погашення недостачі 3195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) грн. 95 коп., а також судові витрати 3833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 червня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: А.М. Шеремет

ОСОБА_13